√еограф≥¤ > ћагматичн≥ г≥рськ≥ породи, њх класиф≥кац≥¤

ћагматичн≥ г≥рськ≥ породи, њх класиф≥кац≥¤

¬улкан≥чн≥ породи, що виникли з гран≥тноњ магми, займають всього 13,5 % в≥д площ≥ поширенн¤ магматичних пор≥д у наш≥й крањн≥, тод≥ ¤к на частку гран≥т≥в Ч пор≥д, що застигли на глибин≥, приходитьс¤ 48,6 %. ” геолог≥њ так≥ лави називають Ђкислимиї. Ќазва ц¤, звичайно, не в≥дбиваЇ њхн≥х смакових ¤костей. ¬она зв'¤зано з високим зм≥стом кремнезему в лав≥. …ого наст≥льки багато, що в≥н не т≥льки насичуЇ вс≥ основи, але ≥ залишаЇтьс¤ в надлишку у вид≥ в≥льного кремнезему (найчаст≥ше кварцу). ј кварц можна розгл¤дати ¤к анг≥дрид крем≥нноњ кислоти.

√ран≥тна магма, ¤к н≥¤ка ≥нша, м≥стить багато кремнезему (до 70Ч75%), тому вона затверджувалас¤ ≥ з великих глибин т≥льки зр≥дка проривалас¤ на поверхню. ќт чому вулкан≥чн≥ породи, що утворилис¤ з гран≥тноњ магми, поширен≥ набагато менше гран≥т≥в ≥ на поверхн≥ зустр≥чаютьс¤ досить р≥дко.

≤нша дуже важлива особлив≥сть кислих лав Ч невелика к≥льк≥сть магн≥ю ≥ зал≥за, тобто елемент≥в, характерних дл¤ темнозафарбованих м≥нерал≥в. ƒо того ж зал≥зо ≥ магн≥й значно важчий кремн≥ю, алюм≥н≥ю, кал≥ю, натр≥ю й ≥нших елемент≥в. ÷им порозум≥ваЇтьс¤ св≥тле фарбуванн¤ кислих вулкан≥чних пор≥д ≥ њхн¤ пор≥вн¤на легк≥сть.

 оли в геолог≥чн≥й л≥тератур≥ мова йде про кисл≥ вулкан≥чн≥ породи, часто зустр≥чаЇтьс¤ слово Ђпорф≥рї. —права в тому, що де¤к≥ вулкан≥чн≥ породи пофарбован≥ так само ¤скраво, ¤к ≥ пурпурна мант≥¤. ѕотр≥бно ще додати, що порф≥ри, ¤к ≥ величезна б≥льш≥сть вулкан≥чних пор≥д, мають характерну структуру (буд≥влю), ¤ку називають порф≥ровою.

” кислих вулкан≥чних породах у вид≥ окремих кристал≥в (вкрапленник≥в) найчаст≥ше пом≥тн≥ кристали с≥рого кварцу ≥ прозорого польового шпату з блискучими гран¤ми. “ак≥ породи називають л≥паритами. якщо вулкан≥чн≥ породи пережили складну ≥стор≥ю ≥ Ђз≥старилис¤ї, що в≥дбито в потьм¤н≥лих вкрапленниках польового шпату, тод≥ њх називають кварцовими порф≥рами.

Ќе т≥льки кисл≥, але й ≥нш≥ вулкан≥чн≥ породи прийн¤то под≥л¤ти на Ђюн≥ї, ще не порушен≥ Ђвпливамиї геолог≥чного житт¤, ≥ Ђстар≥ї, перекрит≥ б≥льш молодими товщами ≥ ¤к≥ зм≥нилис¤ п≥д д≥Їю п≥дземних розчин≥в, що циркулювали по них.

Ќер≥дко трапл¤Їтьс¤, що лава наст≥льки швидко застигаЇ, що атоми ≥ групи атом≥в не встигають з≥братис¤ в структуру з правильною внутр≥шньою будовою Ч кристалами. “од≥ в застигл≥й лав≥ збер≥гаЇтьс¤ невпор¤дкована будова, властива р≥дини. ¬иходить вулкан≥чне скло, що,

власне кажучи, ¤вл¤Ї собою переохолоджену, надзвичайно застиглу лаву.

Ќер≥дко при виверженн≥ вулкану тиск газ≥в наст≥льки великий, що лава розпорошуЇтьс¤, а застигл≥ д≥л¤нки њњ дробл¤тьс¤ на брили ≥ шматки. ÷ей уламковий матер≥ал вулкан≥чного походженн¤ може викидатис¤ на висоту дек≥лькох к≥лометр≥в. Ѕрили ≥ велик≥ уламки падають б≥л¤ м≥сц¤ вибуху, а др≥бний матер≥ал у вид≥ вулкан≥чного скла ≥ пилу п≥дхоплюЇтьс¤ в≥тром ≥ несетьс¤ за сотн≥ ≥ нав≥ть тис¤ч≥ к≥лометр≥в. “аким шл¤хом з уламкового матер≥алу вулкан≥чного походженн¤ утвор¤тьс¤ своЇр≥дн≥ породи. ѕо природ≥ кам'¤ного матер≥алу вони под≥бн≥ з вулкан≥чними породами, а по способ≥ нагромадженн¤ нагадують осадов≥. «агальна назва таких пор≥д Ч п≥рокластичн≥, що в переклад≥ з давньогрецького означаЇ, що складаютьс¤ Ђз уламк≥в вогн¤ного походженн¤ї. —початку це пухкий матер≥ал, а коли в≥н злежитьс¤ ≥ зцементуЇтьс¤, виникнуть щ≥льн≥ породи. ѓх називають вулкан≥чними туфами.

ѕ≥рокластичн≥ породи дуже р≥зноман≥тн≥, ≥ серед них Ї ≥ так≥, котр≥ по зовн≥шньому вигл¤ду схож≥ на лави. ¬сього лише к≥лька дес¤тк≥в рок≥в тому була розкрита таЇмниц¤ походженн¤ величезних товщ г≥рських пор≥д, що зустр≥чаютьс¤ у ¬≥рмен≥њ, —ередн≥й јз≥њ, на ƒалекому —ход≥, ѕ≥вн≥чному остров≥ Ќовоњ «еланд≥њ, у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ й ≥нших м≥сц¤х. ƒивувало, що ц≥ породи, ¤к≥ приймалис¤ за кисл≥ лави, займають величезн≥ площ≥ в тис¤ч≥ квадратних к≥лометр≥в, а њхн¤ потужн≥сть вим≥р¤Їтьс¤ багатьма сотн¤ми метр≥в. јле ж добре в≥домо, що кисла лава застигаЇ ≥ не здатна розт≥катис¤ на велик≥ в≥дстан≥. ƒетальне вивченн¤ таких товщ показало, що вони утворилис¤ при могутн≥х вибухах газонасиченоњ лави, њњ крапл≥ ≥ шматочки падали на поверхню «емл≥ в пластичному стан≥ ≥ згуртовувалис¤ в компактну однор≥дну масу. Ђ«варен≥ї туфи назвали нг≥мбритами, що в переклад≥ з латинського означаЇ Ђутворен≥ вогн¤ною зливоюї.

≤гн≥мбрити виникли при особливого роду вулкан≥чних виверженн¤х, коли над земною поверхнею в потоках розпеченого газу неслис¤ крапл≥ ≥ шматки пластичноњ лави.

≤гнимбрити Ч прекрасний природний буд≥вельний матер≥ал. ¬они легко п≥ддаютьс¤ скульптурн≥й обробц≥, у них дивно красиве розцв≥ченн¤ Ч на червоному, жовтогар¤чому ≥ коричневому тл≥ в багатьох м≥сц¤х видн≥ чорн≥ пл¤ми. ≤гнимбрити знайшли широке застосуванн¤ в буд≥вництв≥.

√ран≥тна магма, застигаючи на глибин≥, перетворюЇтьс¤ в гран≥ти. ¬они незвичайно широко поширен≥. ” сучасному буд≥вництв≥ гран≥там належить дуже велика роль. ƒосить, наприклад, указати, що на облицюванн¤ нових московських мост≥в треба було б≥л¤ трьох тис¤ч вагон≥в гран≥ту!

√ран≥т не т≥льки красивий, але ≥ над≥йний, м≥цний ≥ м≥цний кам≥нь, саме тому на фундаментах з нього спочивають монументальн≥ будинки. √ран≥тна щеб≥нка лежить у п≥дстав≥ автострад. Ѕрущаткою з гран≥ту выложены вулиц≥ багатьох м≥ст. ѕо долинах р≥к оголюютьс¤ гран≥тн≥ скел≥, прикрашаючи пейзаж.

„удов≥ властивост≥ гран≥ту ¤к буд≥вельного ≥ лицювального матер≥алу зв'¤зан≥ з його м≥неральним складом ≥ буд≥влею. ѕорода складаЇтьс¤ в основному з трьох м≥нерал≥в: кварцу ≥ двох вид≥в польових шпат≥в (кал≥Ївого ≥ кальц≥Їво-натр≥Ївого). ” невелик≥й к≥лькост≥ зустр≥чаютьс¤ слюда ≥ рогова обманка. ‘арбуванн¤ породи визначаЇтьс¤ кольором природоутворюючого м≥нералу Ч кал≥Ївого шпату. ™ гран≥ти с≥р≥, рожев≥, м'¤со-червон≥, коричнев≥, зелен≥ ≥ нав≥ть синювато-с≥р≥ ≥ майже чорн≥.  ал≥Ївий шпат Ч твердий м≥нерал, тому при пол≥руванн≥ гран≥ту виходить гладка дзеркально-блискуча поверхн¤. ќсобливо приваблив≥ грубозернист≥ гран≥ти, своњм видом нагадуюч≥ кольорову мозањку з вигадливим малюнком.

Ќер≥дко в масивах гран≥т≥в зустр≥чаютьс¤ уламки чужор≥дних пор≥д Ч ксенол≥ти. ¬они привертають пильну увагу досл≥дник≥в, тому що дають можлив≥сть загл¤нути в надра «емл≥. ѕо ксенол≥тах можна судити про г≥рськ≥ породи, через ¤к≥ пройшла магма й уламки ¤ких захопила ≥з собою. ќсобливий ≥нтерес викликають гран≥ти, переповнен≥ законом≥рно розташованими ксенол≥тами. —мугаст≥сть гран≥т≥в ≥ подовженн¤ ксенол≥т≥в зм≥нюютьс¤ певним чином в≥д м≥сц¤ до м≥сц¤, нам≥чаючи положенн¤ древн≥х шаруватих товщ, часто складно вигнутих.; „ерез гран≥т ¤к би Ђпросв≥чуютьї древн≥, що ран≥ше ≥снували до них г≥рськ≥ породи. ѕросв≥тчаст≥ структури говор¤ть про те, що гран≥тна магма застигала на м≥сц≥ свого утворенн¤, не встигнувши перем≥ститис¤ в б≥льш висок≥ обр≥њ земноњ кори.

јле гран≥ти утворюютьс¤ не т≥льки з магми. ўе в середин≥ XIX в. народилис¤ ≥дењ про немагматичне походженн¤ гран≥т≥в. “епер в≥домо, що немагматичн≥ гран≥ти широко поширен≥ в найдавн≥ших д≥л¤нках земноњ кори, складених докембр≥йськими гнейсами ≥ сланц¤ми. “ут гран≥тн≥ породи т≥сно перепл≥таютьс¤ з метаморф≥чними, утворити складн≥ породи Ч м≥гматити. «б≥льшенн¤ гран≥тного матер≥алу приводить до того, що м≥гматити стають не¤снополосчаты-ми ≥ переход¤ть у гран≥ти з розпливчастими залишками первинних пор≥д.

ѕри застиганн≥ гран≥тноњ магми не в≥дразу виникаЇ кам'¤ний масив. —початку з крањв з'¤вл¤Їтьс¤ тверда оболонка, вона поступово розростаЇтьс¤ усередину ≥ Ђв≥дтискуЇї до середини залишок гран≥тного розплаву. ћ≥н¤Їтьс¤ при цьому ≥ сам розплав, у ньому стаЇ усе б≥льше газ≥в (адже вони майже не вход¤ть до складу викристал≥зованих м≥нерал≥в). “ак утворитьс¤ легкорухливий розплав, багатий парами ≥ газами. ¬ одних випадках в≥н залишаЇтьс¤ на м≥сц≥ ≥ застигаЇ серед гран≥т≥в. ¬ ≥нших випадках розплав залишаЇ масив ≥ застигаЇ в навколишн≥х породах у вид≥ жил ≥ л≥нз. “ак ≥з залишковоњ гран≥тноњ магми утворитьс¤ особлива порода Ч пегматит, що складаЇтьс¤ головним чином з польового шпату ≥ кварцу.

÷≥каво, що вс≥м пегматитам властив≥ де¤к≥ загальн≥ особливост≥. Ќасамперед, ц≥ породи завжди грубозернист≥ ≥ нав≥ть гигантозернистые. Ќер≥дко кристали польового шпату проростають кристалами кварцу клинопод≥бноњ форми, нагадуючи клинопис древн≥х народ≥в. —аме ц≥Їю особлив≥стю порозум≥ваютьс¤ ≥нш≥ назви пегматит≥в Ч Ђписьмовийї, ЂЇврейськийї ≥ Ђрун≥чнийї кам≥нь.

 ристали де¤ких м≥нерал≥в у пегматитах у довжину нер≥дко дос¤гають дек≥лькох дес¤тк≥в сантиметр≥в, а ≥нод≥ ≥ б≥льш метра. “ак, у пегматитах ѕ≥вн≥чноњ  арел≥њ, розроблювальних дл¤ вит¤гу з них польового шпату ¤к керам≥чноњ сировини, довжина кристал≥в кварцу дос¤гаЇ 1,5 м. ” норвезьких пегматитах були зустр≥нут≥ кристали кал≥Ївого шпату довжиною до 10 м ≥ масою близько 100 т. Ќа початку минулого стол≥тт¤ в ≤льменських горах на ”рал≥ знайшли наст≥льки величезний кристал кал≥Ївого шпату, що в ньому заклали каменоломню.

–озм≥р пегматитових жил, л≥нз ≥ скупчень неправильноњ форми набагато менше гран≥тних масив≥в. Ћише в де¤ких випадках, наприклад у басейн≥ р. ћами в —х≥дному —иб≥ру, зустр≥чаютьс¤ велик≥ масиви в к≥лька квадратних к≥лометр≥в, що складаютьс¤ з пегматит≥в. јле пегматити тут не Учист≥Ф, а ¤к би просочують гран≥ти ≥ гнейси.

1

Ќазва: ћагматичн≥ г≥рськ≥ породи, њх класиф≥кац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (512 прочитано)