√еограф≥¤ > ћатерики св≥ту

¬улкани. ћ≥сц¤ розташуванн¤ вулкан≥в т≥сно пов'¤зан≥ з рухом л≥тосферних плит, при цьому розр≥зн¤ють три типи вулкан≥чних зон. ¬улкани субдукц≥йних зон утворюють тихоокеанське "вогненне к≥льце", ≤ндонез≥йську дугу та јнтильську дугу у ¬ест-≤нд≥њ. ¬≥дом≥ так≥ вулкани субдукц≥йних зон, ¤к ‘удз≥¤ма в япон≥њ, —ент-’еленс та ≥нш≥ в  аскадних горах —Ўј, ћонтань-ѕеле у ¬ест-≤нд≥њ. ¬нутр≥шньоматериков≥ вулкани часто в≥днос¤тьс¤ до зон розлом≥в або рифт≥в. ¬они ви¤влен≥ в —кел¤стих горах в≥д …Їлоустонського нац≥онального парку ≥ р.—нейк до р.–≥о-√ранде, а також у —х≥дн≥й јфриц≥ (наприклад, гора  ен≥¤ ≥ вулкан  ≥л≥манджаро). ¬улкани серединноокеан≥чних розломних зон зустр≥чаютьс¤ на океан≥чних островах √авањ, “ањт≥, ≤сланд≥¤ та ≥н. ÷≥ три типи вулкан≥в розр≥зн¤ютьс¤ за характером вулкан≥чноњ д≥¤льност≥, х≥м≥чним складом лави та ≥стор≥Їю розвитку.

ѕоверхн¤ материк≥в. ¬ивченн¤м особливостей рельЇфу материк≥в займаЇтьс¤ наука геоморфолог≥¤ (гео - пох≥дна в≥д ≥мен≥ грецькоњ богин≥ «емл≥ √ењ, морфолог≥¤ - наука про форми). ‘орми рельЇфу можуть бути будь-¤кого розм≥ру: в≥д великих, що включають г≥рськ≥ системи (¤к, наприклад, √≥малањ), г≥гантськ≥ р≥чков≥ басейни (јмазонка), пустел≥ (—ахара); до др≥бних - морських пл¤ж≥в, кл≥ф≥в, пагорб≥в, струмк≥в та ≥н.  ожну форму рельЇфу можна анал≥зувати за особливост¤ми побудови, речовинного складу ≥ розвитку. ћожна також розгл¤дати њх за динам≥чними процесами, маютьс¤ на уваз≥ ф≥зичн≥ механ≥зми, що обумовили зм≥ну форм рельЇфу в час≥, тобто визначили сучасний вигл¤д њх рельЇфу.

ƒо найб≥льших форм рельЇфу належать г≥рськ≥ системи, плато, западини ≥ р≥внини. √≥рськ≥ системи зазнали процесу зминанн¤ ≥ стискуванн¤ в процес≥ руху плит. ѕоверхн¤ суш≥ поступово руйнуЇтьс¤ п≥д впливом морозу, льоду, р≥к, зсув≥в ≥ в≥тру, а продукти руйнуванн¤ акумулюютьс¤ в западинах ≥ на р≥внинах. ” структурному в≥дношенн≥ дл¤ г≥р ≥ плато характерне пост≥йне п≥дн¤тт¤, тод≥ ¤к западини ≥ р≥внини характеризуютьс¤ слабким зануренн¤м (за рахунок охолодженн¤ глибинних шар≥в).

—учасний рельЇф перебуваЇ у т≥сн≥й залежност≥ в≥д геолог≥чноњ ≥стор≥њ. ¬игл¤д јльп або √≥малањв св≥дчить про молоде п≥дн¤тт¤: ц≥ гори - типов≥ кол≥з≥йн≥ структури. ¬елик≥ внутр≥шн≥ р≥внини ѕ≥вн≥чноњ јмерики ≥ п≥вн≥чноњ ™враз≥њ перекрит≥ переважно субгоризонтально осадовими формац≥¤ми, що зал¤гають ≥ утворилис¤ упродовж геолог≥чноњ ≥стор≥њ глобальних морських трансгрес≥й. ” свою чергу вони перекрит≥ тонким мореним покривом (опадами льодовикових епох) ≥ л≥сами (продуктами д≥¤льност≥ особливо сильних в≥тр≥в, що звичайно дмуть у напр¤мку в≥д великих льодовикових покрив≥в до њхньоњ перифер≥њ).

÷≥каво в≥дзначити, що р≥внини ѕ≥вн≥чноњ ≥ ѕ≥вденноњ п≥вкуль вигл¤дають зовс≥м по-р≥зному. ” Ѕразил≥њ, ѕ≥вденн≥й јфриц≥ та јвстрал≥њ незм≥нно вражають екзотичн≥ форми рельЇфу. ¬с≥ п≥вн≥чн≥ материки були розсунут≥ на значн≥ в≥дстан≥ ≥ прот¤гом останн≥х майже 200 млн. рок≥в пов≥льно рухалис¤ на п≥вн≥ч. ” результат≥ цього дрейфу вони перем≥стилис¤ з троп≥чних ≥ субтроп≥чних широт у пом≥рн≥ та арктичн≥. ¬≥д тих далеких час≥в успадкован≥ червонокол≥рн≥ ірунти, типов≥ дл¤ умов жаркого сухого кл≥мату, та й багато ≥снуючих форм рельЇфу не могли б утворитис¤ в сучасних кл≥матичних умовах. ” недавньому геолог≥чному минулому велик≥ площ≥ цих материк≥в були вкрит≥ льодовиками. ≤стор≥¤ розвитку п≥вденних материк≥в була зовс≥м ≥ншою. ¬они зазнали останнього заледен≥нн¤ 250 млн. рок≥в тому, будучи частиною ран≥ше ≥снуючого праматерика √ондвана. « тих п≥р вони поступово зм≥щувалис¤ на п≥вн≥ч (тобто в напр¤мку сучасного екватора), тому багато сучасних форм рельЇфу в цих рег≥онах успадкован≥ в≥д холодн≥ших кл≥матичних умов.

” ѕ≥вн≥чн≥й п≥вкул≥ площа суш≥ на 48% б≥льша, н≥ж у ѕ≥вденн≥й. “акий розпод≥л впливаЇ на кл≥мат, обумовлюючи б≥льшу континентальн≥сть на п≥вноч≥ ≥ б≥льшу океан≥чн≥сть на п≥вдн≥.