√еограф≥¤ > ќсновн≥ форми земноњ кори. √≥потези про походженн¤ материк≥в

ќсновн≥ форми земноњ кори. √≥потези про походженн¤ материк≥в

1. ќсновн≥ форми поверхн≥ «емл≥. ¬≥дм≥нн≥сть г≥р ≥ р≥внин за висотою над р≥внем мор¤, походженн¤м, в≥ком. «м≥ни рельЇфу п≥д впливом зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х сил «емл≥

ќсновн≥ форми рельЇфу суходолу Ч р≥внини та гори. –≥внини Ч велик≥ д≥л¤нки земноњ поверхн≥ з малими (до 200 м) переви≠щуванн¤ми м≥ж сус≥дн≥ми точками ≥ незначними ухилами. «а висотою над р≥внем мор¤ р≥внини под≥л¤ютьс¤ на:

Ч низовини Ч з абсолютними в≥дм≥тками до 200 м (јмазонська, «а≠х≥д но-—иб≥рська, ѕричорноморська та ≥н.);

Ч височини Ч з в≥дм≥тками в≥д 200 до 500 м (—ередньорос≥йська, ѕод≥льська, ѕридн≥провська тощо);

Ч плоског≥р'¤ Ч з в≥дм≥тками вище 500 м (—ередньосиб≥рське, —х≥дно-јфриканське та ≥н.).

«а походженн¤м р≥внини под≥л¤ють на первинн≥ ≥ вторинн≥. ƒо пер≠винних належать морськ≥ р≥внини Ч колишн≥ д≥л¤нки морського дна, що стали суходолом внасл≥док пов≥льних зведень земноњ кори (ѕричор≠номорська, «ах≥дносиб≥рська низовини та ≥н.). ƒо вторинних р≥внин в≥днос¤ть: водно-льодовиков≥ р≥внини (ѕол≥ська низовина); алюв≥альн≥ р≥внини, складен≥ р≥чковими наносами (јмазонська, ѕридн≥провська ни≠зовини); денудац≥йн≥ р≥внини, що виникли на м≥сц≥ зруйнованих г≥р ( а≠захський др≥бносопковик).

¬≥к р≥внин р≥зний. ƒе¤ким денудац≥йним р≥внинам понад 3 млрд. рок≥в («ах≥д јвстрал≥њ), тод≥ ¤к морськ≥ р≥внини мають в≥к в дек≥лька м≥льйон≥в рок≥в, а льодовиков≥ Ч к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч рок≥в.

√ори Ч д≥л¤нки земноњ кори, ¤к≥ високо п≥дн¤т≥ над навколишньою м≥сцев≥стю ≥ мають сильно розчленований рельЇф.

«а висотою над р≥внем мор¤ розр≥зн¤ють гори низьк≥ (абсолютною висотою до 1000 м), середн≥ (в≥д 1000 до 2000 м) ≥ висок≥ (вище 2000 м).

«а в≥ком розр≥зн¤ють молод≥ гори, що виникли в епоху альп≥йськоњ склад≠частост≥ кайнозойськоњ ери ≥ продовжують формуватис¤ (√≥малањ, јльпи та ≥н.), ≥ стар≥ гори Ч ран≥ших епох складчастост≥ (байкальськоњ, каледонськоњ, герцинськоњ), що припадають на палеозойську еру. —тар≥ гори Ч —кандинавськ≥, ”рал, “¤нь-Ўань та ≥н. —тар≥ гори Ї в≥дродженими.

«а походженн¤м гори под≥л¤ютьс¤ на тектон≥чн≥ й вулкан≥чн≥. “ек≠тон≥чн≥ за своЇю структурою п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на складчаст≥ ≥ складчасто-брилов≥. —кладчаста структура характерна дл¤ молодих г≥р, складчасто-брилова Ч дл¤ старих (в≥дроджених) г≥р. ¬улкан≥чн≥ гори ( ≥л≥ман≠джаро, ≈льбрус та ≥н.) виникають у зв'¤зку з процесами магматизму при багаторазових виливах лави.

–ельЇф —в≥тового океану багато в чому нагадуЇ рельЇф суходолу. “ут також Ї р≥внини Ч шельф (на глибин≥ до 200 м), улоговини (на глибинах 4000-6000 м); гори у вигл¤д≥ п≥дводних хребт≥в (ћенделЇЇва, Ћомоносова), гайот≥в Ч п≥дн¤ть з плоскими вершинами, п≥дводних вулкан≥в.

¬ океанах Ї форми рельЇфу, в≥дсутн≥ на суходол≥,Ч рифтов≥ хребти жолоби. Ќайдовший рифтовий хребет Ч —ерединно-јтлантичний (понад 20 тис. км). Ќайглибший жолоб Ч ћар≥анський (11 022 м), найдов≠ший Ч јлеутський (3570 км).

–ельЇф пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ п≥д д≥Їю внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х сил «емл≥. ¬нутр≥шн≥ сили спричин¤ють горизонтальн≥ рухи л≥тосферних плит, пов≥льн≥ вертикальн≥ коливанн¤ земноњ кори, магматизм, землетруси. ÷≥ сили фактично створюють основн≥ форми рельЇфу. «овн≥шн≥ сили (д≥¤ текучих вод, льодовик≥в, в≥тру, п≥дземних вод, морських хвиль) призво≠д¤ть до руйнац≥њ г≥р, зм≥ни р≥внин.

2. ћатериковий та океан≥чний типи земноњ кори.

√≥потези походженн¤ материк≥в ≥ океан≥в

«а своњм типом земна кора може бути материковою й океан≥чною.

ћатерикова кора складаЇтьс¤ з трьох шар≥в Ч осадового, гран≥тно≠го ≥ базальтового, њњ потужн≥сть дос¤гаЇ 30-40 км, а в горах Ч 60- 80 км. ¬она стар≥ша за океан≥чну. ¬≥к њњ окремих д≥л¤нок перевищуЇ 3 млрд рок≥в.

ќкеан≥чна кора складаЇтьс¤ з осадового ≥ базальтового шар≥в. ѕо≠тужн≥сть океан≥чноњ кори 5-ё км. њњ в≥к не перевищуЇ 160-180 млн рок≥в.

” XIX ст. була поширена г≥потеза, заснована на ≥дењ  анта ≥ Ћапласа про первинний розплавлений стан «емл≥. як стверджували прихиль≠ники ц≥Їњ г≥потези, земна кора утворилас¤ в результат≥ остиганн¤ пла≠нети. ѕри остиганн≥ «емл¤ зменшувалас¤ в об'Їм≥, що призводило до Ђзморщуванн¤ї земноњ кори Ч утворенн¤ на н≥й складок. ¬иступи ста≠ли материками, а западини Ч океан≥чним дном.

Ќа початку XX ст. н≥мецький вчений ј. ¬егенЇр розробив г≥потезу дрейфу материк≥в. «а ц≥Їю г≥потезою на «емл≥ був Їдиний материк Ч ѕанге¤. ” мезозоњ в≥н розколовс¤ на Ћавраз≥ю та √ондвану, а пот≥м Ч на окрем≥ материки. ћатерики перем≥щувалис¤ в р≥зн≥ боки (тобто в≥дбу≠вавс¤ њхн≥й дрейф), що призвело до утворенн¤ океан≥в.

«араз розроблена теор≥¤ тектон≥ки л≥тосферних плит. «г≥дно з нею, л≥тосфера «емл≥ розколота на окрем≥ блоки (плити), що перем≥щуютьс¤ по розплавленому шару мант≥њ Ч астеносфер≥. –¤д чинник≥в (теплова конвекц≥¤, грав≥тац≥йна диференц≥ац≥¤ речовини, обертанн¤ «емл≥ та ≥н.) призвод¤ть .до руху мант≥йноњ речовини, а ц≥ рухи викликають пере≠м≥щенн¤ л≥тосферних плит Ч њхню конвергенц≥ю (зближенн¤ при зу≠стр≥чному пр¤муванн≥), дивиргенц≥ю (розходженн¤ у р≥зн≥ сторони) або ковзанн¤ одн≥Їњ плити в≥дносно другоњ. ” результат≥ на поверхн≥ «емл≥ виникають р≥зноман≥тн≥ форми рельЇфу Ч гори, остр≥вн≥ дуги, рифтов≥ хребти, жолоби та ≥н.

1

Ќазва: ќсновн≥ форми земноњ кори. √≥потези про походженн¤ материк≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (621 прочитано)