√еограф≥¤ > ѕланета «емл¤

ѕланета «емл¤

1.Ѕудова. „исленн≥ фотограф≥њ «емл≥, зроблен≥ з борту

косм≥чних апарат≥в, дають змогу побачити три основн≥ оболонки земноњ кул≥: а т м о с ф е р у та њњ хмари, г ≥ д р о с ф е р у ≥ л ≥ т о с ф е р у з њњ природним покривом. ¬≥дпов≥дн≥ цим оболонкам три агрегатн≥ стани речовини Ц газопод≥бний, р≥дкий ≥ твердий Ц звичн≥ дл¤ нас, жител≥в «емл≥. јтмосфера маЇ б≥льш≥сть планет —он¤чноњ системи, тверда оболонка характерна дл¤ планет земноњ групи, супутник≥в планет та астероњд≥в. √≥дросфера «емл≥ Ц ун≥кальне ¤вище в —он¤чн≥й систем≥, жодна ≥нша з в≥домих планет њњ не маЇ. јдже дл¤ того, щоб вода була в р≥дкому стан≥, потр≥бн≥ певн≥ умови температури й тиску. ¬ода Ц досить поширена х≥м≥чна сполука у ¬сесв≥т≥, але на ≥нших небесних т≥лах вона перебуваЇ переважно в тверд≥й фаз≥, в≥дом≥й ≥ на «емл≥ у вигл¤д≥ сн≥гу, ≥нею, льоду.

ѕроцеси, що в≥дбуваютьс¤ в л≥тосфер≥, х≥м≥чний склад њњ речовни несуть на соб≥ сл≥ди тих зм≥н, ¤к≥ сталис¤ прот¤гом м≥ль¤рд≥в рок≥в. «а рахунок енерг≥њ, що в≥д≥л¤Їтьс¤ при розпад≥ рад≥оактивних елемент≥в, в≥дбувалис¤ розплавленн¤ ≥ диференц≥ац≥¤ речовини. ¬насл≥док цього легк≥ сполуки, в основному сил≥кати, опинилис¤ зверху в к о р ≥, а важч≥ утворили центральну частину Ц ¤ д р о. “овщина кори дуже невелика: в≥д 10км п≥д океаном до 80км п≥д г≥рськими хребтами. –ад≥ус ¤дра удв≥ч≥ менший в≥д рад≥уса планети, а м≥ж ¤дром ≥ корою м≥ститьс¤ пром≥жний шар Ц мант≥¤ «емл≥, що складаЇтьс¤ з речовини б≥льшоњ, н≥ж кора, густини.

2.јтмосфера. √азова оболонка Ц атмосфера, що оточуЇ «емлю, м≥стить 78% азоту, 21% кисню ≥ м≥зерну к≥льк≥сть ≥нших газ≥в.

Ќижн≥й шар атмосфери називаЇтьс¤ т р о п о с ф е р о ю, ¤ка дос¤гаЇ висоти 10-12км (у середн≥х широтах)

” н≥й ≥з зб≥льшенн¤м висоти температура спадаЇ; вище починаЇтьс¤ с т р а т о с ф е р а Ц шар пост≥йноњ температури близько Ц 40—. « висоти близько 25км температура земноњ атмомфери пов≥льно зростаЇ внасл≥док поглинанн¤ ультраф≥олетового випром≥нюванн¤ —онц¤.

√устина атмосфери теж зменшуЇтьс¤ з висотою. “ак, на висот≥ близько 6км вона в 2 раза менша, н≥ж б≥л¤ поверхн≥ «емл≥, а на висот≥ в сотн≥ к≥лометр≥в у м≥льйони раз≥в менша. Ќа висот≥ к≥лькох рад≥ус≥в «емл≥, Ї здеб≥льшого водень з концентрац≥Їю частинок пор¤дку тис¤ч атом≥в в 1 см3.

” верхн≥х шарах земноњ атмофери сон¤чне випром≥нюванн¤ спричин¤Ї сильну ≥он≥зац≥ю. ≤он≥зован≥ шари атмосфери називаютьс¤ ≥ о н о с ф е р о ю.

«а сучасним у¤вленн¤м, т≥льки завд¤ки ≥снуванню г≥дросфери та атмосфери на «емл≥ змоголо зародитис¤ житт¤. “ому проблеми еколог≥њ, охорони природи нашоњ ун≥кальноњ планети набувають особливого значенн¤.

јтмосфера в≥д≥граЇ найважлив≥шу роль у тепловому баланс≥ «емл≥. ¬идиме сон¤чне випром≥ню-

ванн¤ може проходити кр≥зь нењ не послаблюючись. …ого поглинаЇ земна поверхн¤, ¤ка нагр≥ваЇтьс¤.

3. ћагн≥тне поле. ћагн≥тне поле «емл≥ досить велике. « в≥ддаленн¤м в≥д «емл≥ ≥ндукц≥¤ магн≥тного пол¤ слабшаЇ.

ƒосл≥дженн¤ навколоземного простору косм≥чними апаратами показало, що наша планета оточена потужним рад≥ац≥йним по¤сом, ¤кий складаЇтьс¤ ≥з зар¤джених елементарних частинок Ц протон≥в ≥ електрон≥в, ¤к≥ швидко рухаютьс¤. …ого називають також по¤сом частинок високих енерг≥й .

¬нутр≥шн¤ частина по¤су прост¤гаЇтьс¤ приблизно на 500 Ц5000км в≥д поверхн≥ «емл≥. «овн≥шн¤ частина рад≥ац≥йного по¤су знаходитьс¤ на висот≥ в≥д одного до п`¤ти рад≥ус≥в «емл≥ ≥ складаЇтьс¤ переважно з електрон≥в, що мають енерг≥ю дес¤тки тис¤ч електон-вольт≥в Ц у 10 раз меншу за енерг≥ю частинок внутр≥шнього часу.

„астинки, ¤к≥ утворюють рад≥ац≥йний по¤с, напевно, захоплюЇ земне магн≥тне поле з тих частинок що безперервно викидаЇ —онце.“акий посилений корпускул¤рний пот≥к збурюЇ магн≥тне поле, що називаЇтьс¤ магн≥тнею бурею. —тр≥лка компаса коливаЇтьс¤. ¬иникаЇ збуренн¤ ≥оносфери, ¤ке порушуЇ р≥д≥озв`¤зок, в≥дбуваютьс¤ пол¤рн≥ с¤йва. ѕол¤рн≥ с¤йва мають електричну природу.  ольоров≥ в≥дт≥нки пол¤рного с¤йва зумовлен≥ св≥т≥нн¤м р≥зних газ≥в атмосфери.

ќтже, ми з`¤сували, що на «емл≥ ≥ в њњ атмосфер≥ в≥дбуваЇтьс¤ р≥зноман≥тн≥ процеси, багато з ¤ких пов`¤зан≥ ≥з —онцем, в≥ддаленим в≥д нас на 150млн. км тобто «емл¤ не ≥зольована в≥д космосу.

4. ћ≥жнародне сп≥вроб≥тництво у мирному освоЇнн≥ косм≥чного простору. ¬елик≥ усп≥хи, дос¤гнут≥ у вивченн≥ планет та ≥нших т≥л —он¤чноњ системи, спри¤ти посиленню зв`¤зку астроном≥њ з такими науками про «емлю, ¤к геоф≥зика ≥ геолог≥¤. ¬чен≥ цих спец≥альностей, ¤к≥ вивчают результати топограф≥чних, ра≥оф≥зичних та ≥нших досл≥джень ћеркур≥¤, ¬енери, ћарса, ћ≥с¤ц¤ й ≥нших супутник≥в користуютьс¤ методом пор≥вн¤льноњ геолог≥њ. ÷е даЇ змогу глибше зрозум≥ти стародавню ≥стор≥ю розвитку нашоњ планети, законом≥рност≥ формуванн¤ родовищ корисних копалин ≥ усп≥шн≥ше вести њх розв≥тку на «емл≥.

 осм≥чну техн≥ку застосовують ≥ в ≥нших, найр≥зноман≥тн≥ших галуз¤х науки, техн≥ки й народного господарства. ƒл¤ забезпеченн¤ безпереб≥й-

ного рад≥отелефонного зв`¤зку з в≥ддаленими ≥ важкодоступними районами, а також дл¤ передаванн¤

≥нформац≥њ за допомогою телебаченн¤ використовують

супутники зв`¤зку. ƒе¤к≥ з них вивод¤тьс¤ на стац≥онарн≥ орб≥ти ≥ забезпечують прийманн¤ телевез≥йних передач на колективн≥ антени у невеликих населених пунктах.

«а останн≥ дес¤тир≥чч¤ створено косм≥чну мете-

оролог≥чну систему, головною перевагою ¤коњ Ї оперативн≥сть ≥ глобальн≥сть одержуваноњ ≥нформац≥њ.

ћетеосупутники типу УћетеорФ дають змогу детально

¬ивчати розпод≥л хмарного покриву над нашою планетою, впевнено визначити стан ≥ напр¤м руху циклон≥в ≥ атмосферних фронт≥в, стежити за льодовою

обстановкою на мор¤х ≥ океанах.

ћиролюбна зовн≥шн¤ пол≥тика ¤скраво ви¤вл¤Їтьс¤ в ц≥й галуз≥ науково-техн≥чного прогресу.

Ќа орб≥т≥ у склад≥ ек≥паж≥в працювали космонавти досл≥дники багатьох крањн св≥ту. ¬чен≥ багатьох держав брали участь у створенн≥ науковоњ апаратури, ¤ку встановлювали на борту п≥лотованих ≥ автоматич-

них станц≥й, у вивченн≥ зразк≥в м≥с¤чного грунту, доставлених на «емлю. «добуту п≥д час косм≥чних польот≥в ≥нформац≥ю обробл¤ють спец≥ал≥сти. ќдержан≥ результати використовують у наукових досл≥дженн¤х ≥ народному господарств≥.

 осм≥чна ≥нформац≥¤ забезпечуЇ пост≥йне спостереженн¤ за станом л≥с≥в ≥ пос≥в≥ с≥льськогоспо-

дарських культур. ÷¤ ≥нформац≥¤ дасть змогу визначити ефективн≥сть ус≥х земельних ресурс≥в, своЇчасно ви¤вл¤ти осередки захворюванн¤ рослин, прогнозувати врожањ р≥зних культур у масштабах крањни.

÷е даЇ значний економ≥чний ефект ≥ забезпечуЇ можлив≥сть проведенн¤ р≥зних вид≥в роб≥т, ¤к≥ важко чи нав≥ть неможливо виконати ≥ншими методами. –оль космонавтики в житт≥ людства ≥ њњ вклад у науково-техн≥чний прогрес пост≥йно зростають.

1

Ќазва: ѕланета «емл¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (973 прочитано)