√еограф≥¤ > –озм≥щенн¤ населенн¤. ћ≥ське ≥ с≥льське населенн¤. ”рбан≥зац≥¤

–озм≥щенн¤ населенн¤. ћ≥ське ≥ с≥льське населенн¤. ”рбан≥зац≥¤

Ќаселенн¤ св≥ту розм≥щуЇтьс¤ дуже нер≥вном≥рно. ѕонад 2/3 його сконцент≠ровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживаЇ в сх≥дн≥й п≥вкул≥, 60 % Ч в пом≥рному по¤с≥ п≥вн≥чноњ п≥вкул≥, б≥льш ¤к 50 % - на низовинах ≥ майже 1/3 -в приморськ≥й смуз≥. Ќа розм≥щенн¤ населенн¤ впливають природн≥ умови ≥ ступ≥нь розвитку та зосередженн¤ виробництва.

Ќайгуст≥ше заселен≥ територ≥њ давнього зрошувального землеробства: остр≥в ява, долина Ќ≥лу, ≤ндо-√ангська низовина, ¬елика  итайська р≥внина, дельти р≥чок п≥вострова ≤ндокитай, японськ≥ острови, де густота населенн¤ м≥сц¤ми перевищуЇ 300 чолов≥к на 1 км2. √усто заселен≥ також оазиси аридноњ зони, старопромислов≥ ра≠йони ™вропи, сходу ѕ≥вн≥чноњ јмерики (понад 200 чолов≥к на 1 км2) та узбережж¤ ѕ≥вденноњ јмерики, јфрики, јвстрал≥њ, що пов'¤зано з ≥стор≥Їю њх освоЇнн¤.

—ередн¤ густота населенн¤ зростаЇ пропорц≥йно зростанню його к≥лькост≥ на «емл≥, частково в≥ддзеркалюючи ступ≥нь освоЇност≥ певного типу природного середо≠вища, зад≥¤ност≥ його в господарськ≥й д≥¤льност≥. “ак, середн¤ густота населенн¤ на

«емл≥ в 1975 роц≥ становила 29 чолов≥к на 1 км2, у 1987 роц≥ - 38, у 1994 роц≥ -40 чолов≥к на 1 км2. √устота населенн¤ в р≥зних частинах св≥ту неоднакова - в≥д « чолов≥к на 1 км2 в јвстрал≥њ до 130 чолов≥к на 1 км2 в јз≥њ. Ќайгуст≥ше заселена ™враз≥¤ - 105 чолов≥к на 1 км2. Ќайб≥льша густота населенн¤ в Ѕангладеш (1200 чо≠лов≥к на 1 км2). ¬трич≥ меншу, н≥ж в ™враз≥њ середню густоту населенн¤ мають Ћа≠тинська јмерика та јфрика - 43 чолов≥ки на 1 км2. ¬ Ћатинськ≥й јмериц≥ найгуст≥ше заселен≥ остр≥вн≥ центральноамериканськ≥ держави.

«а м≥сцем проживанн¤ населенн¤ св≥ту под≥л¤Їтьс¤ на м≥ське та с≥льське. јле Їдиного дл¤ вс≥х крањн критер≥ю в≥днесенн¤ того чи ≥ншого поселенн¤ до м≥ського немаЇ, що значно ускладнюЇ пор≥вн¤льний анал≥з.  ритер≥й м≥ста закр≥плюЇтьс¤ за≠конодавче в кожн≥й крањн≥, коливаючись в≥д 2000 чолов≥к в ≤сланд≥њ до 50 тис. чо≠лов≥к в япон≥њ.

Ќин≥ в св≥т≥ м≥ське населенн¤ становить трохи менше половини, але

його к≥льк≥сть невпинно зростаЇ.

Ќайб≥льша частка м≥ського населенн¤ в јвстрал≥њ (85 %), крањнах «ах≥дноњ ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јмерики (близько 75 %), Ћатинськоњ јмерики (понад 60 %).

ћ≥ське населенн¤ зростаЇ з багатьох причин, серед ¤ких головними Ї в≥дт≥к людей з с≥льськоњ м≥сцевост≥ в м≥ста, перетворенн¤ частини с≥льських поселень у

м≥ськ≥ та ≥н.

ƒо найважлив≥ших соц≥ально-економ≥чних процес≥в сучасност≥ належить ур≠бан≥зац≥¤.

”рбан≥зац≥Їю називають зростанн¤ ≥ п≥двищенн¤ частки м≥ського населен≠н¤ в крањн≥, рег≥он≥, св≥т≥. “аке тлумаченн¤ урбан≥зац≥њ Ї звуженим. ј у широкому розум≥нн≥ слова - це св≥товий ≥сторичний процес п≥двищенн¤ рол≥ м≥ст у житт≥ сусп≥льства, поступове перетворенн¤ його в м≥ське за характером прац≥, способу житт¤, культури, що пов'¤зан≥ ≥з розвитком цив≥л≥зац≥њ, ходом науково-техн≥чного прогресу. “обто головна ознака урбан≥зац≥њ - зростанн¤ м≥ст, зб≥льшенн¤ њх впли≠ву на розселенн¤ та в≥дпов≥дне ускладненн¤ функц≥й (мал. 11).

«а структурою зайн¤тост≥ населенн¤, джерелами його ≥снуванн¤, характером зв'¤зк≥в можна визначити функц≥ональну структуру м≥ста, що залежить в≥д йо≠го величини, адм≥н≥стративного статусу, геопол≥тичного положенн¤, ≥стор≥њ роз≠витку й формуванн¤.

–озр≥зн¤ють м≥ста, що мають промислов≥, транспортн≥, торговельн≥, роз≠под≥льч≥ та позаеконом≥чн≥ (адм≥н≥стративн≥, науков≥, культурн≥ тощо) функц≥њ. Ќайчаст≥ше трапл¤ютьс¤ м≥ста, в ¤ких поЇднуютьс¤ промислов≥, торговельн≥, транспортн≥ та адм≥н≥стративн≥ функц≥њ. ™ також вузькоспец≥ал≥зован≥ центри: промислов≥ (ƒетройт), транспортн≥ (—уец), пол≥тико-адм≥н≥стративн≥ (Ѕонн,  ан≠берра), в≥йськов≥ бази (√≥бралтар), науков≥ та вуз≥вськ≥ ( ембридж, √ейдельберг), курорти (Ќ≥цца, Ѕрайтон), рел≥г≥йн≥ (ћекка, Ћурд).

” XX ст. темпи урбан≥зац≥њ значно зросли. «а прогнозами 00Ќ, цей процес триватиме, ≥ в останнЇ дес¤тил≥тт¤ XX ст. к≥льк≥сть м≥ського населенн¤ дос¤гне 3,2 млрд чолов≥к, тобто б≥льш≥сть населенн¤ св≥ту проживатиме в м≥стах. ѕри ÷ьому м≥ське населенн¤ в јз≥њ, јфриц≥, Ћатинськ≥й јмериц≥ зросте в 3 рази, а в ™вроп≥ та ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ - в 1,5 раза.

ƒо найб≥льш урбан≥зованих крањн, де м≥ське населенн¤ становить понад 4/5 жи≠тел≥в, належить ¬еликобритан≥¤, ‘–Ќ, Ўвец≥¤, ≤сланд≥¤, јвстрал≥¤, ”ругвай,  у≠вейт, ≤зрањль, япон≥¤.

Ќайактивн≥ше зростаЇ населенн¤ великих м≥ст (понад 100 тис. чолов≥к), дуже великих (понад 500 тис. чолов≥к) та м≥ст-м≥льйонер≥в.

¬одночас упов≥льнилис¤ темпи зростанн¤ великих м≥ст у розвинутих крањнах, спостер≥гаЇтьс¤ нав≥ть де¤кий в≥дт≥к населенн¤ з м≥ст у прим≥ську зону, де краща еколог≥чна ситуац≥¤ та умови житт¤.

ћ≥ста в≥д≥грають пров≥дну роль в економ≥чному, пол≥тичному та культурному житт≥. ¬они Ї центрами культурно-побутових, ≥нформац≥йно-управл≥нських, рекреа≠ц≥йних та ≥нших зв'¤зк≥в. ” результат≥ формуютьс¤ так≥ сучасн≥ групов≥ форми м≥ського розселенн¤, ¤к агломерац≥¤. ћ≥ська агломерац≥¤ - це система по≠селень, що розм≥щен≥ на певн≥й територ≥њ ≥ об'Їднан≥ м≥ж собою пол≥тичними, тру≠довими, культурно-побутовими, виробничими, орган≥зац≥йно-господарськими, адм≥н≥стративно-управл≥нськими та ≥ншими зв'¤зками. ¬они формуютьс¤ навколо одного чи к≥лькох центр≥в. Ќайб≥льш≥ в св≥т≥ агломерац≥њ сформувалис¤ навколо “ок≥о, Ќью-…орка, ћех≥ко, —ан-ѕаулу, Ћондона, ѕарижа (мал. 12), Ћос-јнджеле≠са, Ѕуенос-јйреса, ќсака -  обе -  ≥ото, –≥о-де-∆анейро. ¬ —≤Ћј нал≥чуЇтьс¤ б≥льш ¤к п≥втори сотн≥ агломерац≥й, в ¤ких проживаЇ 70 % населенн¤ крањни, у ¬е≠ликобритан≥њ - 8 агломерац≥й з населенн¤м понад 2 млн чолов≥к кожна. Ўвидки≠ми темпами формуютьс¤ урбан≥зован≥ територ≥њ в  итањ, ≤нд≥њ, Ѕразил≥њ, ≥нших крањнах, що розвиваютьс¤.

«литт¤ зон суц≥льноњ урбан≥зац≥њ утворюють мегалопол≥си, наприклад, мегалопол≥с Ѕос¬аш на п≥вн≥чному сход≥ —Ўј об'ЇднуЇ агломерац≥њ Ѕостона, Ќью-…орка, ‘≥ладельф≥њ, ¬ашингтона та ≥нших м≥ст, концентруючи близько 50 млн чолов≥к. ћегалопол≥с “окайдо об'ЇднуЇ агломерац≥њ “ок≥о, …окогами, ќса≠ки -  обе -  ≥ото.

ћал. ѕариж. –айон сучасноњ забудови - ƒефанс

Ќезважаючи на швидке зростанн¤ м≥ст, половина населенн¤ св≥ту нин≥ проживаЇ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥. —≥льське населенн¤ переважаЇ в таких крањнах, ¤к Ѕангладеш (понад 70 % к≥лькост≥), ≤нд≥¤, ѕакистан, ≤ндонез≥¤,  итай. ” б≥льшост≥ крањн јфрики воно становить близько 80 % усього населенн¤.

—≥льське населенн¤ б≥льше зв'¤зане з природними умовами, тому його розсе≠ленн¤ наочн≥ше в≥дбиваЇ характер природокористуванн¤. ‘орми розселенн¤ в районах землеробства в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д форм розселенн¤ в районах пасовищне тваринництва (мал. 13).

–озр≥зн¤ють дв≥ основн≥ форми с≥льського розселенн¤: групову р≥зних вид≥в ≤ розкидану (дисперсну). √рупов≥ форми розселенн¤ переважають в ”крањн≥, –ос≥њ, у заруб≥жн≥й ™вроп≥, япон≥њ,  итањ, в б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤. –озки≠дана форма розселенн¤ (фермерський тип) переважаЇ в таких розвинутих крањнах, ¤к —Ўј,  анада, јвстрал≥¤.

ѕоширен≥ й м≥шан≥ форми розселенн¤. ” розвинутих крањнах значна к≥льк≥сть людей працюють у м≥ст≥, а живуть у прим≥ськ≥й зон≥, де оселилис¤ з еколог≥чних та соц≥ально-економ≥чних причин. ¬одночас у крањнах з низьким р≥внем еко≠ном≥чного розвитку частина м≥ських жител≥в займаЇтьс¤ с≥льським господарством. “аким чином, форми розселенн¤ населенн¤ пост≥йно ускладнюютьс¤, в≥ддзерка≠люючи в≥дпов≥дн≥ зм≥ни у ход≥ розвитку цив≥л≥зац≥њ в≥д античного Ђпол≥саї (м≥ста-держави) до сучасного мегалопол≥са.

1

Ќазва: –озм≥щенн¤ населенн¤. ћ≥ське ≥ с≥льське населенн¤. ”рбан≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (887 прочитано)