√еограф≥¤ > “еор≥њ кредиту

 редитна пол≥тика, що базувалас¤ на кап≥талотворч≥й теор≥њ, дедал≥ б≥льше набувала експанс≥он≥стського характеру, у звТ¤зку з чим сама теор≥¤ стала називатис¤ експанс≥он≥стською.

ѕершими зробили спробу пристосувати постулати кап≥талотворчоњ теор≥њ до потреб державно-монопол≥стичного регулюванн¤ економ≥ки австр≥йський економ≥ст ….Ўумпетер ≥ н≥мецький економ≥ст ј.√ан. јнал≥зуючи законом≥рност≥ розширеного в≥дтворенн¤ ….Ўумпетер у своњй книз≥ У“еор≥¤ господарського розвиткуФ д≥йшов висновку, що основни руш≥Їм економ≥чного розвитку Ї кредит. ÷е зумовлено тим, що банки, надаючи кредит, випускають в об≥г нов≥ плат≥жн≥ звасоби, ¤к≥ Ї кап≥талом, оск≥лькки використовуютьс¤ п≥дприЇмц¤ми дл¤ розширенн¤ виробництва.

ќтотожнивши кредит з кап≥талом, ….Ўумпетер оголосив кредит ≥ банки вир≥шальними факторами розвитку кап≥тал≥стичного виробництва, здатними в≥двернути економ≥чн≥ кризи, ≥нфл¤ц≥ю, забезпечити процв≥танн¤ сусп≥льства. ….Ўумпетер впритул п≥д≥йшов до розробки кредитних метод≥в економ≥чного регулюванн¤.

ўе дал≥ в розробц≥ кредитноњ пол≥тики, зг≥дно з ≥де¤ми кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту, п≥шов ј.√ан. як ≥ його попередники, ј.√ан вважав, що банки спроможн≥ безмежно розширюввати кредит шл¤хом депозитно-чековоњ ем≥с≥њ, що њх активн≥ операц≥њ первинн≥ по в≥дношенню до пасивних, що останн≥ Ї лише в≥дображенн¤м перших.

Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, ј.√ан зробив спробу розкрити механ≥зм кап≥талотворчоњ функц≥њ кредиту. Ќайповн≥ше вона може розкритис¤ при кредитуванн≥ по контокоренту. ¬ так≥й форм≥ банки задов≥льн¤ють потреби п≥дприЇмств не т≥льки в короткострокових, а й у довгострокових кредитах, а отже, ≥ в кап≥талах. ѕо контокорентному банк може в будь-¤кий час надати п≥дприЇмству додаткову куп≥вельну силу, необх≥дну дл¤ залученн¤ в св≥й оборот робочоњ сили ≥ матер≥альних ц≥нностей. «д≥льшенн¤ виробництва ≥ зростанн¤ ц≥н зумовлюють додатковий попит на кредит. “акий механ≥зм забезпечуЇ зрощуванн¤ банк≥в з п≥дприЇмствами, њх глибокий контроль над економ≥кою.

Ќа ц≥й основ≥ ј.√ан розробив рекомендац≥њ по широкому використанню кредитноњ пол≥тики дл¤ п≥дтриманн¤ високоњ економ≥чнњ конТюнктури. «м≥нюючи умови кредитуванн¤, форсуючи пост≥йно наданн¤ позичок, банки можуть надати обороту ст≥льки куп≥вельноњ сили, ск≥льки необх≥дно, щоб створити достатн≥й попит, не допустити кризи надвиробництва, згадити коливанн¤ економ≥чного циклу. ” звТ¤зку з цим ј.√ан проголосив теоретичну можлив≥сть створенн¤ УбезкризовогоФ, УбезконТюнктурногоФ господарства. ѕод≥бн≥ рекомендац≥њ ј.√ана користувалис¤ великою попул¤рн≥стю в 20-т≥ роки, коли глибок≥ економ≥чн≥ кризи регул¤рно потр¤сли кап≥тал≥стичну систему госполарства. ѕроте тривала г≥пер≥нфл¤ц≥¤, що вразила в цей пер≥од економ≥ку Ќ≥меччини, дещо п≥д≥рвала авторитет кап≥талотворчих рекомендац≥й. ј.√ана нав≥ть звинувачували у тому, що його теор≥¤ спри¤ла розвТ¤занню г≥пер≥нфл¤ц≥њ. ѕ≥д тиском цих звинувачень в≥н дещо перегл¤нув своњ позиц≥њ. «окрема, кредитну експанс≥ю перестав вважати Їдиною умовою високоњ економ≥чноњ конТюнктури. «ам≥сть пол≥тики пост≥йноњ кредитноњ експанс≥њ ј.√ан став радити пер≥одично проводити кредитну рестрикц≥ю.

ѕроте, це не означало принципову в≥дмову ј.√ана в≥д кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту. ¬же в 1960 р. в≥н стверджував, що значна частина висунутих ним у 20-т≥ роки положень, ¤к≥ гостро критикувалис¤ тод≥ його опонентами, в к≥нцевому п≥дсумку знайщли загальне визнанн¤. ≤ це справд≥ так. ”с≥ сучасн≥ теор≥њ грошово-кредитного регулюванн¤, передус≥м кейс≥анського спр¤муванн¤, базуютьс¤ на основних постулатах кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту.

ƒж. ейнс повн≥стю сприйн¤в основн≥ положенн¤ кап≥талотворчоњ теор≥њ ≥ запропоновану ј.√аном ≥дею використанн¤ њњ в ≥нтересах державного регулюванн¤ економ≥ки. —л≥дом за ј.√аном ƒж. ейнс стверджував, що кризи ≥ безроб≥тт¤ можуть бути л≥кв≥дован≥ шл¤хом втручанн¤ ем≥с≥йного банку ≥ ур¤ду в економ≥чн≥ процеси.

ѕричини економ≥чних криз, в≥н вбачав в недостач≥ попиту на предмети споживанн¤ ≥ засоби виробництва. Ќедостачу ж попиту по¤снював тим, що з ростом доход≥в в≥дносно зменшуЇтьс¤ схильн≥сть населенн¤ до споживанн¤, а недостачу попиту на засоби виробництва ¾ обмежен≥стю приватних ≥нвестиц≥й. ÷ю останню тенденц≥ю ƒж. ейнс вважав насл≥дком високого р≥вн¤ процента. якщо р≥вень процента дор≥внюЇ чи перевищуЇ норму прибутку, то це стимулюЇ кап≥тал≥ст≥в в≥ддавати Уперевагу л≥кв≥дност≥Ф, тобто схильн≥сть тримати св≥й кап≥тал ≥ доходи в грошов≥й форм≥, а не вкладати в п≥дприЇмства чи розширювати споживанн¤. ќсобливо в≥дчутно перевага л≥кв≥дност≥ над ≥нвестиц≥¤ми ви¤вл¤Їтьс¤ в умовах Уневпевненост≥Ф.

¬исокий р≥вень процента ƒж. ейнс по¤снював виключно недостатньою к≥льк≥стю грошей в об≥гу, що викликаЇ обмежен≥сть пропзиц≥њ позичкового кап≥талу пор≥вн¤но с попитом. “им самим ƒж. ейнс ототожнював грош≥ з позичковим кап≥талом, а р≥вень процента повТ¤зував з рухом попиту ≥ пропозиц≥њ позичкового кап≥талу ≥ в≥дривав в≥д р≥вн¤ прибутку. ÷е давало йому можлив≥сть сконструювати зовн≥ простий ≥ ефективний механ≥зм впливу на рух платоспроможного попиту, а через нього ¾ на зм≥ну економ≥чного циклу.

ѕосиленн¤м кредитноњ експанс≥њ ƒж. ейнс вважав можливим розширити масу грошей в об≥гу ≥ пропозиц≥ю позичкового кап≥талу. ѕроте вплив цього фактора на зб≥льшенн¤ попиту, а отже, на послабленн¤ кризового спаду ≥ зростанн¤ зайн¤тост≥ в≥н бачив непр¤мим, а оппосередкованим ¾ через ставку процента. якщо внасл≥док кредитноњ експанс≥њ ставка процента знижуЇтьс¤, то послаблюЇтьс¤ перевага л≥кв≥дност≥ ≥ зростають ≥нвестиц≥њ, ¤к≥ принос¤ть ту ж чи б≥льшу норму прибутку. ÷е спри¤Ї швидкому виходу з кризового стану. ¬ такрму ж напр¤м≥ д≥Ї розширенн¤ платоспроможного попиту з боку населенн¤, що стимулюЇтьс¤ зростанн¤м схильност≥ до споживанн¤ внасл≥док зростанн¤ доход≥в ≥ пад≥нн¤ процента в умовах кредитноњ експанс≥њ.

¬становлена  ейнсом залежн≥сть зростанн¤ економ≥чноњ активност≥ ≥ зайн¤тост≥ в≥д зниженн¤ позичкового процента, а в к≥нцевому п≥дсумку ¾ внасл≥док кредитноњ експанс≥њ базувалас¤ на к≥льк≥сн≥й теор≥њ грошей ≥ кап≥талотворч≥й теор≥њ кредиту. ѕроте ƒж. ейнс розум≥в вузьк≥ м≥сц¤ обох теор≥й ≥ в своњх побудовах механ≥зму грошово-кредитного регулюванн¤ хот≥в њх обминути. —аме цим по¤снюЇтьс¤ той факт, що ƒж. ейнс непр¤мо повТ¤зував ц≥ни, економ≥чну конТюнктуру ≥ зайн¤т≥сть з к≥льк≥стю грошей, а оппосередковано ¾ через кредит, попит ≥ ≥нвестиц≥њ. Ѕ≥льше того, вплив к≥лькост≥ грошей, отже кредитноњ експанс≥њ, на р≥вень процента в≥н вважав в≥дчутним лише в певних межах, за ¤кими процент перестаЇ реагувати на к≥льк≥сть грошей в об≥гу, ≥ зб≥льшенн¤ њњ набуваЇ ≥нфл¤ц≥йного характеру. “ому ƒж. ейнс в≥дмовивс¤ в≥д ≥дей попередник≥в про безмежн≥ кап≥талотворч≥ можливост≥ кредиту та банк≥в ≥ радив пор¤д з кредитними ≥нструментами широко використовувати ≥нш≥ заходи регулюванн¤ економ≥ки.

ѕроте, ≥ в сучасний пер≥од де¤к≥ економ≥сти звертаютьс¤ до постулат≥в кап≥талотворчоњ теор≥њ в своњх рекомендац≥¤х щодо державного регулюванн¤ економ≥ки. ќсобливо сл≥д вид≥лити концепц≥ю монетаризму ћ.‘р≥дмена ≥ побудован≥ на н≥й Урецепт≥вФ регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки.

1	2

Ќазва: “еор≥њ кредиту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (656 прочитано)