√еограф≥¤ > ”творенн¤ та розвиток ™гипетськоњ держави

’арактерно, що Ќефереху ≥ ≤пусер скаржатьс¤ на "граб≥ж". "¬икрадають майно знатноњ людини ≥ передають його б≥дн¤ку. ¬ласник зазнав утрати, а б≥дн¤к удоволений".

÷е повстанн¤ потерп≥ло поразку. ќдн≥Їњ з важливих причин його поразки був завойовницький рух кочового племен≥ г≥ксос≥в на «ах≥д уб≥к ™гипту. ѕ≥д пануванн¤м г≥ксос≥в ™гипет знаходивс¤ близько 150 рок≥в. “≥льки п≥сл¤ довгоњ ≥ завз¤тоњ боротьби Їгипт¤нам на чол≥ з фиванским номом удалос¤ вигнати г≥ксос≥в ≥з крањни ≥ в≥дновити пол≥тичну самост≥йн≥сть.

ƒержавний устр≥й ™гипту. ƒержавний устр≥й ™гипту мало форму деспот≥њ. ” ньому вс¤ повнота влади ном≥нально належала одному обличчю, що править за допомогою б≥льш-менш складного централ≥зованого бюрократичного апарата (царю-фараону). ‘араони належали до одного роду ≥ перем≥н¤ли один одного в пор¤дку престолонаследд¤. ™гипетський ≥сторик ћанефон (к≥нець IV - початок III в. до н.е.) нараховуЇ 30 династ≥й в ≥стор≥њ ™гипту.

’арактерною рисою деспот≥њ, що склалас¤ в ™гипт≥, був рел≥г≥йний культ глави держави цар¤-фараона. Ќеобх≥дн≥сть створювати ≥ п≥дтримувати в пор¤дку ≥ригац≥йн≥ спорудженн¤ було основною причиною тенденц≥њ до пол≥тичноњ централ≥зац≥њ ≥ до зм≥цненн¤ деспотичноњ влади. „ималу роль з≥грало ≥ ту обставину, що фараони п≥д час воЇн нер≥дко ставали головнокомандуючими Їгипетськими в≥йськами.  ульту фараона спри¤ла також обмежен≥сть св≥домост≥ член≥в прим≥тивних с≥льських громад, скованих традиц≥¤ми перв≥снообщинного ладу, у ¤кому родоплеменние вожд≥ ≥ њхн¤ аристократ≥¤, що оточувала, створювали культ вожд≥в. јле не сл≥д думати, що фактично влада Їгипетських фараон≥в була необмеженою. ‘араон не м≥г по своњй свавол≥ приймати р≥шенн¤, ¤к≥ б йшли всупереч ≥нтересам жрецькоњ, в≥йськовоњ ≥ служивоњ знат≥.

¬ ≥стор≥њ ƒревнього ™гипту були нер≥дк≥ випадки скиненн¤ фараон≥в ≥ терористичних акт≥в проти них. —амий культ фараона говорив скор≥ше не про одноособове пануванн¤ фараона, а про теократичний характер колективного пануванн¤ жрецов, воњн≥в ≥ чиновник≥в, що посилено всел¤ли працюючим масам представленн¤ про фараона ¤к про божество.

«а словами Їгипетських текст≥в, цар вид≥л¤в серед м≥льйон≥в ≥ вважавс¤ богом, сином бога сонц¤ –а. ѕеред царем вс≥ ≥ нав≥ть вельможа повинн≥ були падати ниц ≥ ц≥лувати порох у його н≥г. ¬еликою честю вважавс¤ дозв≥л ц≥лувати його ноги. ÷ар не вмирав, а "заходив за св≥й в≥чний обр≥й". …ого палац вважавс¤ храмом, а придворний етикет ¤вл¤в собою рел≥г≥йний культ. ќбожнюванн¤ фараон≥в виражалос¤ також у т≥м, що п≥сл¤ њхньоњ смерт≥ споруджувалис¤ гранд≥озн≥ гробниц≥-п≥рам≥ди, дл¤ побудови ¤ких тис¤ч≥ людей у примусовому пор¤дку в≥дривалис¤ в≥д продуктивноњ прац≥. як пов≥домл¤Ї грецький ≥сторик √еродот, дл¤ спорудженн¤ п≥рам≥ди ’еопса треба було двадц¤ть рок≥в.

ѕридворний штат фараона - прив≥лейована категор≥¤ рабовласник≥в був утворений з колишньоњ родовий номовой знат≥.

¬≥зир (джат≥). ¬же в ƒревньому царств≥ створюЇтьс¤ великий бюрократичний апарат з чиновник≥в-переписувач≥в. Ќа чол≥ цього апарата сто¤в сановник, найближчий пом≥чник пануючи. ¬ ≥сторичн≥й ≥ ≥сторико-юридичн≥й л≥тератур≥ його називають "в≥зир" (Їгипетське найменуванн¤ "джат≥" чи "тсат≥"), а ≥нод≥ - "верховний сановник".

” ƒревньому ™гипет не було розмежуванн¤ законодавчоњ, виконавчоњ ≥ судовоњ влади. —уд¤чи з ≥нструкц≥њ, складеноњ при “утмосе III дл¤ трьох в≥зир≥в (текст збер≥гс¤ на ст≥нах фиванских гробниць), ≥ ≥нше даноњ, повноваженн¤ й обс¤г д≥¤льност≥ в≥зира були дуже широк≥.

¬≥зир керував керуванн¤м державою, ≥ чиновники вс≥х ранг≥в були зобов'¤зан≥ допов≥дати йому про своњ справи ≥ в≥д нього одержувати розпор¤дженн¤. ¬≥зир був кер≥вником суду, головував у рад≥ дес¤ти, котрий одночасно був ≥ вищою судовою ≥нстанц≥Їю, ≥ одним з орган≥в керуванн¤. ¬≥н був також кер≥вником палати шести - ≥ншого судового органа. ¬≥зир брав участь у кер≥вництв≥ господарством, тому що був начальником царських скарб≥в ≥ вс≥х державних склад≥в. ¬≥н керував також ус≥ма роботами, що виконувалис¤ дл¤ цар¤. ¬ епоху Ќового царства в≥зир був кер≥вником ус≥х в≥йськових сил. ¬≥н виконував також обов'¤зку нотар≥уса, оск≥льки затверджував запов≥ту. ” згадан≥й вище ≥нструкц≥њ докладно описуЇтьс¤ пор¤док роботи цього сановника в його приймальн≥. ’арактерно, що вс≥ проханн¤ було потр≥бно викладати на письм≥. ƒл¤ зм≥цненн¤ авторитету в≥зир¤ навколо його особистост≥ теж був створений рел≥г≥йний культ. ¬≥н упод≥бнювавс¤ богу “оту, що у Їгипт¤н спочатку був богом м≥с¤ц¤, а пот≥м став богом мудрост≥ ≥ листа.

 р≥м в≥зир¤ в ƒревньому ™гипт≥ були ≥нш≥ посадов≥ особи, серед ¤ких досить значноњ була посада - хоронител¤ печатки, чи головного скарбника. Ќазивавс¤ в≥н "скарбником пануючи Ќижнього ™гипту"; звичайно, казначейства в сучасному зм≥ст≥ слова в ™гипт≥ не було, тому що податки вносилис¤ натурою. —карбник зав≥дував державними складами, де збер≥галис¤ вс≥ ц≥ натуральн≥ приношенн¤.

¬ажливоњ була також роль начальника вс≥х царських роб≥т, що сполучав у соб≥ посада царського арх≥тектора ≥ спостер≥гав за виконанн¤м повинностей, покладених на в≥льне населенн¤. ” ƒревньому ™гипт≥ склавс¤ величезний апарат чиновник≥в з розвитим д≥ловодством, причому багато документ≥в св≥дчать про корупц≥ю чиновник≥в, беззаконн≥ ≥ свавол≥. ’арактерне повчанн¤ де¤кого ≤тахотепа, що рекомендуЇ: "√ни спину перед начальством, тод≥ тв≥й будинок буде в пор¤дку, тво¤ платн¤ буде в справност≥, тому що погано тому, хто противитьс¤ перед начальником, але легко жити, коли в≥н благоволив".

ћ≥сцеве управл≥нн¤ ƒревнього ™гипту. ¬заЇмини м≥ж центральними ≥ м≥сцевими органами влади в ≥стор≥њ ƒревнього ™гипту не були пост≥йними ≥ не раз перетерплювали зм≥ни

ѕ≥сл¤ об'Їднанн¤ ™гипту в одну державу колишн≥ царьки, що сто¤ли на чол≥ ном≥в, втратили свою самост≥йн≥сть ≥ перетворилис¤ в залежних в≥д фараона посадових ос≥б - номарх≥в. ¬они волод≥ли в межах ном≥в вищою судовою й адм≥н≥стративною владою ≥ збирали податки в скарбницю. ” њхньому розпор¤дженн≥ був значний штат чиновник≥в - скарбник≥в, збирач≥в податк≥в, догл¤дач≥в ≥ т.п.  р≥м номархо≥в адм≥н≥стративними повноваженн¤ми були над≥лен≥ храми. Ќижчими органами керуванн¤ на м≥сц¤х були с≥льськ≥ громади.

¬ часи розпаду ™гипетськоњ держави номи не раз намагалис¤ придбати повну пол≥тичну самост≥йн≥сть, але знову втрачали њњ в результат≥ об'Їднанн¤ ™гипту.

јрм≥¤. —початку пост≥йна арм≥¤ обмежувалас¤ особистою охороною фараона ≥ загонами, що складалис¤ з нуб≥йських ≥ л≥в≥йських стр≥льц≥в, що повинн≥ були придушувати хвилюванн¤ усередин≥ держави. ” храм≥в ≥ збирач≥в податк≥в теж були пост≥йн≥ в≥йськов≥ загони. ѕол≥цейськ≥ функц≥њ покладалис¤ на нуб≥йських негр≥в.

” випадку в≥йни збиралос¤ ополченн¤, що комплектувалос¤ по рекрутськ≥й систем≥. Ќоми, а також храми ≥ велик≥ землевласники повинн≥ були поставл¤ти визначене число рекрут≥в.

ѕ≥сл¤ вигнанн¤ г≥ксос≥в в арм≥њ з'¤вл¤ютьс¤ загони кол≥сничих, тобто воњн≥в, що боролис¤ на кол≥сниц¤х, запр¤жених кон¤ми. ÷е кол≥сниче в≥йсько комплектувалос¤ з б≥льш заможних шар≥в населенн¤. ÷≥ в≥йни в нагороду за свою службу над≥л¤лис¤ д≥л¤нками земл≥.

” Ќовому царств≥ одержуЇ широкий розвиток система найманих в≥йськ. ÷е було викликано загостренн¤м класових протир≥ч у крањн≥, унасл≥док чого арм≥¤, що комплектувалас¤ з Їгипт¤н, ставала не т≥льки ненад≥йноњ, але ≥ небезпечноњ дл¤ пануючого класу.

ќрган≥зац≥¤ суду. —уд у ƒревньому ™гипт≥ не був в≥дд≥лений в≥д адм≥н≥страц≥њ. ¬ищ≥ посадов≥ особи ≥ номархи були одночасно ≥ верховними судд¤ми. —удочинство зд≥йснювалос¤, ¤к правило, колег≥ально. “ак, у период Ќового царства був заснований центральний суд (кенбет) з 30 судд≥в, що п≥дбиралис¤ з≥ знатних громад¤н р≥зних м≥ст. ѕор¤д з цим кенбетом були заснован≥ кенбети округ≥в ≥ окремих м≥ст. ≤снували храмов≥ суди, що складалис¤ з жрецов. ” номах кер≥вництво правосудд¤м зд≥йснювалос¤ номархами. ‘араон був вищою судовою ≥нстанц≥Їю, м≥г особисто вир≥шити будь-¤к справу ≥ скасувати будь-¤к р≥шенн¤ ≥нших суд≥в. “еоретично ус≥ в≥льн≥ Їгипт¤ни могли звертатис¤ до нього з≥ скаргами ≥ проханн¤ми про помилуванн¤. јле практично це навр¤д чи було зд≥йснено. ≤ хоча в р¤д≥ документ≥в затверджуЇтьс¤, начебто Їгипетський суд був охоронцем ≥стини ≥ справедливост≥, у судах процв≥тали продажн≥сть ≥ хабарництво.

ќсновние черти права ƒревнего ≈гипта. ¬ даний час наука не маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ ск≥льки-небудь ≥стотн≥ публ≥кац≥њ давньоЇгипетського законодавства, про ¤ке ми знаЇмо лише по окремим збереженим фрагментам ≥ по творах давньогрецьких автор≥в. √рецький ≥сторик ƒиодор приписуЇ складанн¤ перших писаних закон≥в легендарному фараону ћенесу (близько 3000 р. до н.е.), засновнику I царськоњ династ≥њ ™гипту. ” давньоЇгипетськ≥й ≥ античн≥й л≥тератур≥ маютьс¤ св≥дченн¤ активноњ законодавчоњ д≥¤льност≥ ≥ р¤ду наступних фараон≥в. “ак, паную —асихису приписуЇтьс¤ законодавство з питань рел≥г≥њ, Ѕокхорису (VIII в. до н.е.) - ц≥лий кодекс в област≥ ф≥нанс≥в ≥ торг≥вл≥, јмасису (VI в. до н.е.) - законодавча регламентац≥¤ д≥¤льност≥ м≥сцевоњ адм≥н≥страц≥њ ≥ т.д. ¬же в ƒревн≥м царств≥ були в≥дом≥ р≥зноман≥тн≥ форми царських акт≥в: одн≥ з них мали загальнормативний характер (закони), ≥нш≥ були конкретними розпор¤дженн¤ми цар≥в по приватних питанн¤х (иммунитетние грамоти ≥ т.п.). ” знаменитому ¬ислов≥ »пусера згадуютьс¤ "закони залу суду", що, мабуть, ¤вл¤ли собою правовий чи зв≥д пос≥бник ≥з законодавства, ¤ким користалис¤ судд≥. Ќайб≥льш великими з дошедших до нас в≥д ƒревнього ™гипту правових документ≥в законодавчого характеру Ї "≥нструкц≥¤ везиру", що складаЇ частину б≥льш великого посадового законодавства, що грало важливу роль в умовах разросшегос¤, бюрократично орган≥зованого адм≥н≥стративного апарата.

1	2	3

Ќазва: ”творенн¤ та розвиток ™гипетськоњ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1609 прочитано)