√еограф≥¤ > ‘≥зико-географ≥чний огл¤д јз≥њ

‘≥зико-географ≥чний огл¤д јз≥њ

1. јз≥¤. «агальна характеристика.

ќсобливост≥ геолог≥чноњ будови ≥ рельЇфу

јз≥¤ Ч найб≥льша частина св≥ту, ¤ка займаЇ майже 30% площ≥ суш≥ Ч 43,4 млн км2. ¬≥д арктичних остров≥в на п≥вноч≥ до ≥ндоне≠з≥йських остров≥в на п≥вдн≥ јз≥¤ прост¤глас¤ на 10 тис. км. Ѕ≥льш н≥ж на 9,5 тис. км јз≥¤ вит¤гнута ≥з заходу на сх≥д Ч в≥д мису Ѕаба на п-ов≥ ћала јз≥¤ до мису ƒежньова на „укотському п-ов≥.

јз≥¤ Ч Їдина частина св≥ту, що омиваЇтьс¤ водами вс≥х чотирьох океан≥в, проте вплив њх обмежений. –озм≥ри јз≥њ обумовили континентальн≥сть ≥ р≥зку континентальн≥сть кл≥мату њњ внутр≥шн≥х областей.

—еред ≥нших частин св≥ту јз≥¤ вид≥л¤Їтьс¤ великою контрастн≥стю рельЇфу, що пов'¤зано з≥ складною геолог≥чною њњ будовою.

Ќайдавн≥ш≥ д≥л¤нки јз≥њ Ч докембр≥йськ≥ платформи, ¤к ≥ в ≥нших материк≥в. јле на в≥дм≥ну в≥д ≥нших континент≥в, що формувалис¤ навко≠ло одного давнього платформеного ¤дра, в јз≥њ таких ¤дер дек≥лька: —и≠б≥рська,  итайська, јрав≥йська та ≤ндостанська платформи.

¬ јз≥њ проходили вс≥ етапи гороутворенн¤ Ч байкальський, каледонський, герцинський (ус≥ в палеозоњ). √ори байкальськоњ складчастост≥ розташован≥ в район≥ Ѕайкала.  аледонськ≥ ≥ герцинськ≥ гори мали пот≥м р≥зну долю. ќдн≥ з них зруйнувалис¤ ≥ перетворилис¤ в пенеплен (Ђмайже р≥внинуї), наприк≠лад,  азахський др≥бносолковик. ƒруг≥ занурилис¤ на дно мор¤, покрилис¤; осадовою товщею ≥ стали основою (складчастим фундаментом) молодих плат≠форм Ч «ах≥дно-—иб≥рськоњ, “уранськоњ (у рельЇф≥ њм в≥дпов≥дають одной≠менн≥ низовини). “рет≥ були зруйнован≥, але в епоху альп≥йськоњ складчас≠тост≥ в≥дродились, тобто були п≥дн¤т≥, ≥нод≥ на дуже велику висоту (“¤нь-Ўань), ≥нод≥ менш високо (”рал, хребти ѕ≥вденного —иб≥ру).

ћезозойська складчаст≥сть призвела до утворенн¤ г≥р на сход≥ јз≥њ Ч в≥д „укотки до ћалаккського п-ва. “ут вид≥л¤ютьс¤ хребти —≥хоте-јл≥нь, „ерського, ¬ерхо¤нський та ≥н,

¬ епоху альп≥йськоњ складчастост≥ (кайнозой) виник величезний јль-п≥йсько-√≥малайський по¤с. ƒо молодих г≥р цього по¤су належать  ав≠каз, ѕам≥р, √≥малањ,  опетдаг та ≥н., до наг≥р'њв Ч ћалоаз≥атське, ¬≥рменське, ≤ранське. ” кайнозоњ сформувалис¤ ≥ западини, що зараз займають низовини Ч ћесопотамська, ≤ндо-√ангська та ≥н.

«араз активне гороутворенн¤ в≥дбуваЇтьс¤ на стику ™враз≥йськоњ ≥ “ихоокеанськоњ плит. ¬ершини г≥р, ¤к правило, Ї вулканами ( лючевська —опка, ‘удз≥¤ма ≥ багато ≥н.)

2. јз≥¤. ¬нутр≥шн≥ води, њх розпод≥л по територ≥њ.

∆ивленн¤ та водний режим великих р≥чкових ≥ озерних систем

јз≥¤ маЇ найб≥льше великих р≥к. “≥льки аз≥атськ≥ р≥ки несуть своњ води до вс≥х чотирьох океан≥в «емл≥. ¬одночас, майже 40% територ≥њ јз≥њ належить до басейну внутр≥шнього стоку. ÷ьому спри¤ють ≥ кл≥матичн≥ особливост≥ (сух≥сть внутр≥шн≥х частин јз≥њ), ≥ особливост≥ рельЇфу (на≠¤вн≥сть великих улоговин).

–≥ки басейну внутр≥шнього стоку або губл¤тьс¤ в п≥сках великих пу≠стель, або несуть своњ води в озера. Ќайб≥льш≥ з таких р≥к Ч јмудар'¤ ≥ —ирдар'¤, що починаютьс¤ високо в горах. Ќа р≥внинах њхню воду роз≠бирають на зрошенн¤, через що ц≥ р≥ки вже не впадають в јральське море, ¤к це було в недавньому минулому.

ƒо басейну ѕ≥вн≥чного Ћьодовитого океану належать ќб, ™н≥сей, Ћена. Ќайдовша з них Ч Ћена (4400 км), найб≥льша по площ≥ басейну Ч ќб (близько 3 млн км2), найповноводн≥ша Ч ™н≥сей. ќсновну масу води ц≥ р≥ки пропускають п≥д час весн¤ноњ повен≥.

–≥ки басейну “ихого океану живл¤тьс¤ переважно мусонними доща-ми.'Ќайб≥льш≥ р≥ки басейну Ч јмур, ’уанхе, янцзи.

 аламутн≥ темн≥ води јмура розливаютьс¤ п≥сл¤ л≥тн≥х мусонних дощ≥в. Ќа початку осен≥ на узбережж¤ обрушуютьс¤ тайфуни з≥ злива≠ми, ≥ р≥ка розливаЇтьс¤ на дес¤тки к≥лометр≥в.

’уанхе Ч друга за довжиною р≥ка јз≥њ (4845 км) Ч починаЇтьс¤ в горах, у середн≥й теч≥њ перетинаЇ лесове плато. Ћес Ч пилювата г≥рська порода жовтого кольору. ¬≥н обумовлюЇ жовтий кол≥р ’уанхе.

янцзи Ч найдовша р≥чка јз≥њ (580.0 км). Ќа в≥дм≥ну в≥д ’уанхе, вона чиста, глибока ≥ придатна дл¤ судноплавства в≥д гирла до п≥дн≥жж¤ г≥р. ” низов'¤х ст≥к р≥ки регулюють численн≥ озера.

–ежим ’уанхе ≥ янцзи складний. –≥ки розливаютьс¤ не т≥льки через мусонн≥ дощ≥ ≥ тайфуни (наприк≥нц≥ л≥та Ч початку осен≥), але ≥ на≠прик≥нц≥ весни Ч початку л≥та, коли в горах тануть льодовики ≥ сн≥г.

–≥ки басейну ≤нд≥йського океану (≤нд, √анг, Ѕрахмапутра, ≤равад≥) мають режим, типовий дл¤ р≥к мусонного кл≥мату. ” ѕерську затоку впадають р≥ки “игр ≥ ™вфрат, що живл¤тьс¤ за рахунок таненн¤ сн≥г≥в.

ƒо басейну јтлантичного океану належать невеличк≥ р≥чки, що впа≠дають у —ередземне ≥ „орне мор¤.

«начн≥ озера јз≥њ розташован≥ част≥ше в посушливих районах, а не у вологих. ÷е залишков≥ озера, що збереглис¤ на м≥сц≥ давн≥х великих водойм.

 асп≥йське море за розм≥рами перевищуЇ будь-¤ке озеро св≥ту. √ли≠бина м≥сц¤ми б≥льше 1000 м. —олон≥сть вод Ч 12-13 %о. –≥вень води в озер≥ лежить на 27 м нижче р≥вн¤ —в≥тового океану, з котрим  асп≥й колись був з'Їднаний через „орне море. јналог≥чне походженн¤ й јраль≠ського мор¤ Ч нин≥ водоймища, що швидко висихаЇ. ќзеромЧЂмандр≥вникомї Ї Ћобнор, що часто зм≥нюЇ своЇ м≥сце розташуванн¤ у вели≠чезн≥й, тепер уже майже сух≥й улоговин≥.

¬ јз≥њ багато тектон≥чних озер. ” грабенах лежать Ѕайкал (найглиб≠ше озеро св≥ту, його глибина 1620 м) ≥ ћертве море. ƒо тектон≥чних озер належать ≤ссик- уль, “уз, ¬ан та ≥н. ™ завальн≥ (—арезьке та ≥н.), вул≠кан≥чн≥, карстов≥ та ≥н. за походженн¤м озера.

1

Ќазва: ‘≥зико-географ≥чний огл¤д јз≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (582 прочитано)