√еограф≥¤ > ’≥м≥чний склад грунту, його значенн¤. √рунти ”крањнського ѕол≥сс¤

’≥м≥чний склад грунту, його значенн¤. √рунти ”крањнського ѕол≥сс¤

’≥м≥чний склад грунту ≥ його практичне значенн¤.

√енетико-морфолог≥чна будова ≥ властивост≥ дерново-п≥дзолитистих грунт≥в ”крањнського ѕол≥сс¤.

1. ’≥м≥чний склад грунту ≥ його практичне значенн¤.

√рунти утворюютьс¤ п≥д впливом кл≥мату, живих орган≥зм≥в, складу ≥ будови материнських г≥рських пор≥д, рельЇфу м≥сцевост≥ ≥ в≥ку територ≥њ. ¬≥д кл≥мату залежить к≥льк≥сть опад≥в, що впливаЇ на розвиток рослинност≥, життЇд≥¤льн≥сть м≥кроорган≥зм≥в, розчинн¤ р≥зних сполук у грунт≥ та њх перем≥щенн¤. “емпература впливаЇ на переб≥г х≥м≥чних ≥ б≥ох≥м≥чних реакц≥й.

” результат≥ взаЇмод≥њ багатьох складних процес≥в формуЇтьс¤ х≥м≥чний склад грунту.

√рунт складаЇтьс¤ з р≥зноман≥тних м≥неральних, орган≥чних та органо-м≥неральних сполук.

Ќайважлив≥шою складовою частиною грунту Ї гумус Ц перегн≥й. ¬≥н утворюЇтьс¤ з орган≥чних рослинно-тваринних рештов, ¤к≥ щор≥чно потрапл¤ють у грунт ≥ п≥д впливом життЇд≥¤льност≥ м≥кроорган≥зм≥в розкладаютьс¤ й синтезуютьс¤.

’≥м≥чний склад грунту суттЇво впливаЇ на його родюч≥сть, на його ф≥зичн≥ та б≥олог≥чн≥ властивост≥.

–ослинний опад в л≥сах ≥ в≥дмерла травТ¤на рослинн≥сть п≥сл¤ розкладу м≥кроорган≥змами дають багато орган≥чноњ речовини, зб≥льшуючи потужн≥сть грунту. „астково гумус м≥нерал≥зуЇтьс¤ ≥ знову п≥д впримом м≥кроорган≥зм≥в переходить в доступн≥ рослинам м≥неральн≥ сполуки.

√рунт м≥стить м≥кроелементи (азот, фосфор, кал≥й, кальц≥й, магн≥й, с≥рку, зал≥зо та ≥н.) ≥ м≥кроелементи (бор, марганець, мол≥бден, м≥дь, цинк та ≥н.), ¤к≥ рослини споживають у невеликих к≥лькост¤х. ѓх сп≥вв≥дношенн¤ ≥ визначаЇ х≥м≥чний склад грунту. ¬≥н залежить в≥д вм≥сту елемент≥в в материнськ≥й пород≥, кл≥матичних фактор≥в, рослинност≥. „им б≥льше зволожений грунт, тим переважно б≥дн≥ше м≥неральними сполуками њњ верхн≥ горизонти.

’≥м≥чний склад грунту пост≥йно видозм≥нюЇтьс¤ п≥д впливом життЇд≥¤льност≥ орган≥зм≥в, кл≥мату, д≥¤льност≥ людини. ѕри внесенн≥ добривами грунт збагачуЇтьс¤ живильними речовинами.

¬ залежност≥ в≥д на¤вност≥ тих чи ≥нших х≥м≥чних елемент≥в вид≥л¤ють кислотн≥сть грунту. ќсновне природне джерело кислотност≥ грунту Ц орган≥чн≥ кислоти. ¬они утворюютьс¤ при розклад≥ рослинних залишк≥в м≥кроорган≥зм≥в без доступу пов≥тр¤ ≥ просочуютьс¤ в товщу грунту з атмосферною вологою. ѕ≥дкисленн¤ грунту в≥дбуваЇтьс¤ також, коли осади вимивають кальц≥й ≥ магн≥й з кореневоживого шару.  ислоти можуть накопичуватис¤ в грунт≥ ≥ в≥д систематичного застосуванн¤ так званих ф≥з≥олог≥чних кислотних добрив (сульфат амон≥¤, хлористий амон≥й тощо).

 ислотн≥сть грунту визивають ≥они водню, ¤к≥ утворюютьс¤ при дисоц≥ац≥њ кислот ≥ г≥дрол≥тичних кислих солей, а також поглинут≥ самими др≥бними частинками грунту Ц колло≥дами, ¤к≥ можуть переходити в ірунтовий розчин.

ѕ≥двищенн¤ кислотн≥сть негативно впливаЇ на р≥ст ≥ розвиток б≥льшост≥ культурних рослин, заважаЇ спри¤тливому ходу м≥кроб≥олог≥чних процес≥в в грунт≥. ќсобливо чутлив≥ до п≥двищенноњ кислотност≥ люцерна, пшениц¤, кукурудза та ≥н.

“акож вид≥л¤ють серед х≥м≥чних ¤вищ повТ¤заних з грунтом засоленн¤ грунт≥в.

«асоленн¤м грунт≥в називаЇтьс¤ зб≥льшенн¤ переважного вм≥сту легкорозчинних солей в грунт≥ (понад 0,25%), що призводить до утворенн¤ солонцюватих ≥ солончакових грунт≥в.

–озумне регулюванн¤ х≥м≥чного складу грунту може п≥двищувати родюч≥сть грунту, ≥ навпаки, невм≥ле використанн¤ м≥неральних добрив, неправильна обробка грунту Ц може зм≥нити х≥м≥чний склад грунту в негативну сторону ≥ стати причиною спустошенн¤ родючих земель.

√енетико-морфолог≥чна будова ≥ властивост≥ дерново-п≥дзолитистих грунт≥в ”крањнського ѕол≥сс¤.

 ожн≥й природн≥й зон≥ властивий св≥й ірунтовий покрив, ¤кий характеризуЇтьс¤ т≥лький йому властивою генетико-морфолог≥чною будовою.

Ќа р≥внинн≥й частин≥ ”крањни вид≥л¤ють три основн≥ грунтов≥ зони: дерново-п≥дзолистих, с≥рих л≥сових ≥ чорноземних грунт≥в. √рунти г≥рських областей мають вертикальну по¤сн≥сть.

Ќа п≥вноч≥ ”крањни Ц в зон≥ ”крањнського ѕол≥сс¤ Ц п≥д дубово-сосновими л≥сами з розвинутим травТ¤ним покривом формуютьс¤ дерново-п≥дзолист≥ грунти, ¤к≥ мають слабкий ≥ середн≥й ступ≥нь п≥дзолистост≥.

’≥д п≥золотворчого процесу такий. ѕ≥д пологом м≥шаного л≥су на поверхн≥ грунту завжди лежить шар л≥совоњ п≥дстилки. ¬ н≥й в≥дбуваЇтьс¤ безперервний процес розкладанн¤ орган≥чних решток, нагромадженн¤ гумусних речовин. јле оск≥льки в л≥сах в≥дбуваЇтьс¤ переважно низх≥дний рух вологи, гумусов≥ легкорозчинн≥ речовини з верхнього шару перем≥щуютьс¤ на значну глибину ≥ там ос≥дають. «авд¤ки цьому верхн≥й, гумусовий, горизонт маЇ с≥ре забарвленн¤.

ƒерново-п≥дзолист≥ грунти, ¤к правило, гумусу м≥ст¤ть т≥льки 1-3%, мають кислу реакц≥ю, потребують вапнуванн¤. ѕри внесенн≥ орган≥чних та м≥неральних добрив стають родючими.

¬икористана л≥тература:

≈колог≥чний енциклопедичний словник / ѕ≥д заг. ред. ≤.≤.ƒедю. Ц  ишин≥в, 1990.

Ёнциклопедический словарь юного земледельца. Ц ћ., 1988.

«астафний ‘.ƒ. √еограф≥¤ ”крањни. Ц Ћьв≥в, 1996.

1

Ќазва: ’≥м≥чний склад грунту, його значенн¤. √рунти ”крањнського ѕол≥сс¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (810 прочитано)