√рош≥ ≥ кредит > ћетоди регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ

ћетоди регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ

“ривалий час економ≥чна наука ≥ практика оц≥нювали ≥нфл¤ц≥ю виключно негативно. ѕочинаючи з 60-х рок≥в ставленн¤ до ≥нфл¤ц≥њ дещо зм≥нилос¤, стало диференц≥йованим. як зазначалос¤ вище, б≥льш≥сть економ≥ст≥в (заруб≥жних ≥ в≥тчизн¤них) визнала, що УповзучаФ ≥нфл¤ц≥¤ маЇ позитивний вплив на соц≥ально-економ≥чний розвиток ≥ т≥льки на вищих стад≥¤х набуваЇ руйн≥вного характеру. “ому ≥ проблема боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю набула характеру њњ регулюванн¤ з боку держави. ќсновна мета такого регулюванн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб стримати ≥нфл¤ц≥ю в розумних межах ≥ не допустити розгону њњ темп≥в до розм≥р≥в, загрозливих дл¤ соц≥ально-економ≥чного житт¤ сусп≥льства.

«м≥на ставленн¤ до ≥нфл¤ц≥њ зумовлена тим, що в умовах глибокого державно-монопол≥стичного втручанн¤ в економ≥ку диспропорц≥йн≥сть њњ розвитку стаЇ неминучою, а ≥нфл¤ц≥¤ ¾ внутр≥шньо властивою. “ому об¢Їктивно мова може йти лише про стриманн¤ ≥нфл¤ц≥њ на певному р≥вн≥, а не про ц≥лковите њњ переборенн¤.

” розвитку ≥нфл¤ц≥йного процесу маЇ м≥сце Укритична точкаФ, за ¤кою ≥нфл¤ц≥¤ вступаЇ в ¤к≥сно ≥ншу стад≥ю, коли подальше зростанн¤ грошовоњ маси та грошових доход≥в окремих економ≥чних суб¢Їкт≥в стаЇ недоц≥льним. ÷е зумовлюЇтьс¤ тим, що темпи знец≥ненн¤ грошей у певний момент починають випереджати темпи зб≥льшенн¤ грошовоњ маси ≥ тод≥ реальна варт≥сть њњ зменшуЇтьс¤, незважаючи на ном≥нальне зростанн¤. ¬≥дпов≥дно ≥ реальн≥ доходи економ≥чних суб¢Їкт≥в у середньому скорочуютьс¤ при њх ном≥нальному рост≥.

ƒл¤ кожного окремого суб¢Їкта Укритична точкаФ ≥нфл¤ц≥њ настаЇ не одночасно. јдже ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ ц≥н на р≥зн≥ групи товар≥в ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в час≥ ≥ темпами, що зумовлюЇ так≥ ж в≥дм≥нност≥ в знец≥ненн≥ доход≥в р≥зних груп економ≥чних суб¢Їкт≥в. Ќайшвидше ≥нфл¤ц≥¤ дос¤гаЇ Укритичноњ точкиФ дл¤ суб¢Їкт≥в з ф≥нансованими доходами та найвищою питомою вагою витрат на придбанн¤ товар≥в першоњ необх≥дност≥, найп≥зн≥ше ¾ дл¤ економ≥чних суб¢Їкт≥в, ¤к≥ мають можлив≥сть п≥двищувати своњ ном≥нальн≥ доходи швидше, н≥ж зростають ц≥ни на товари њх попиту. ÷е ¾ насамперед велик≥ монопольн≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ мають можлив≥сть активно п≥двищувати ц≥ни на свою продукц≥ю ≥ протид≥¤ти росту ц≥н на товари, ¤к≥ вони купують, та зб≥льшувати зароб≥тну плату своњм прац≥вникам. ѕроте ≥ дл¤ таких суб¢Їкт≥в Укритична точкаФ певного часу настаЇ. “од≥ вони стають прихильниками стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ вимагають в≥д ур¤ду проведенн¤ в≥дпов≥дноњ пол≥тики щодо врегулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ.

≤де¤ УконтрольованоњФ ≥нфл¤ц≥њ сформувалась ¤к складова частина кейс≥анськоњ теор≥њ державного регулюванн¤ економ≥ки шл¤хом втручанн¤ в платоспроможний попит.  ейнс ≥ його посл≥довники вважали, що р≥зними економ≥чними важел¤ми, в тому числ≥ зб≥льшенн¤м грошовоњ маси в об≥гу, держава може стимулювати розширенн¤ попиту, реакц≥Їю на що буде зростанн¤ пропозиц≥њ, а значить, ≥ виробництва товар≥в без п≥двищенн¤ ц≥н. ќсобливо ефективним вплив зб≥льшенн¤ грошовоњ маси вони вважали за таких умов:

1) в≥дносно в≥льна конкуренц≥¤ на ринку, коли н≥чим не обмежено д≥Ї механ≥зм ц≥ни р≥вноваги. ¬ таких умовах п≥дприЇмц≥ п≥д впливом додаткового попиту будуть за≥нтересован≥ в розширенн≥ виробництва товар≥в, нав≥ть випереджаючими темпами;

2) на¤вн≥сть на ринку резерв≥в засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили (неповна зайн¤т≥сть), ¤к≥ внасл≥док зб≥льшенн¤ попиту вт¤гуютьс¤ в сферу виробництва;

3) в≥льний рух позичкового процента п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ на грошовому ринку, що даЇ можлив≥сть знижувати його при випуску в об≥г додатковоњ маси грошей. ÷е призводить у свою чергу до зростанн¤ ≥нвестиц≥й ≥ послабленн¤ ≥нфл¤ц≥йного итску надлишку грошей на товарних ринках. “аке переключенн¤ додатковоњ ем≥с≥њ робить ≥нфл¤ц≥ю регульованою й ефективною нав≥ть при повн≥й зайн¤тост≥.

 ейс≥анська ≥де¤ регульваноњ ≥нфл¤ц≥њ широко використовувалас¤ на практиц≥ в 50-60-т≥ роки в б≥льшост≥ крањн ринковоњ економ≥ки. Ќа њњ основ≥ виправдовувалос¤ форсуванн¤ державних витрат, зростанн¤ бюджетних деф≥цит≥в, що стало хрон≥чним ¤вищем. ѕрактикувалас¤ пол≥тика кредитноњ експанс≥њ, л≥берал≥зац≥¤ доход≥в ≥ ц≥н тощо.

≈коном≥чна думка застер≥гала практику не ст≥льки в≥д ≥нфл¤ц≥йноњ загрози, ск≥льки в≥д загрози кризового спаду ≥ депрес≥њ, зниженн¤ платоспроможного попиту, тобто п≥дтримувала ≥дењ регульованоњ ≥нфл¤ц≥њ. ќсобливо в≥дверто ≥нфл¤ц≥йн≥ заходи проводилис¤ за виникненн¤ ознак економ≥чноњ кризи та в пер≥од депрес≥њ. ” пер≥од же Уперегр≥ванн¤Ф економ≥ки приймались анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи, розробл¤лис¤ спец≥альн≥ Уплани стаб≥л≥зац≥њФ.

¬се це в≥д≥грало позитивну роль у пом¢¤кшенн≥ коливань економ≥чного циклу й спри¤ло усп≥шному розвитку економ≥ки. Ѕуло дос¤гнуто довгочасне (50-60-т≥ роки) стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ на УповзучомуФ р≥вн≥, що давало п≥дстави говорити про реал≥зац≥ю на практиц≥ ≥дењ УконтрольованоњФ ≥нфл¤ц≥њ.

ѕроте вже з початку 70-х рок≥в у б≥льшост≥ крањн з розвинутою ринковою економ≥кою розпочалос¤ швидке зростанн¤ ц≥н, ≥нфл¤ц≥¤ наблизилас¤ до галопуючого р≥вн¤. якщо в 1956-1965 рр. середньор≥чн≥ темпи зростанн¤ роздр≥бних ц≥н становили у —Ўј 1,7%, в јнгл≥њ ¾ 3,1, у ‘ранц≥њ ¾ 5,0, в ≤тал≥њ ¾ 3,4, то в 1975-1980 рр. ¾ в≥дпов≥дно 9,3%, 15,8, 10,5 ≥ 17,9%. “ак≥ зм≥ни були зумовлен≥ р¤дом об¢Їктивних процес≥в, ¤к≥ виключили можлив≥сть регулювати ≥нфл¤ц≥ю зг≥дно з кейс≥анськими ≥де¤ми.

÷е, по-перше, надзвичайне розбуханн¤ державних витрат, внасл≥док чого вони перестали реагувати на заходи ур¤д≥в щодо њх скороченн¤ з метою подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ѕо-друге, сфера об≥гу у вс≥х крањнах була вщерть наповнена грошовою масою, й ≥нфл¤ц≥¤ дос¤гла своЇњ Укритичноњ точкиФ. ѕо-третЇ, усп≥шний п≥сл¤воЇнний розвиток економ≥ки призв≥в до створенн¤ великих монопол≥й, високоњ монопол≥зац≥њ виробництва ≥ ринку, що деформувало в≥льну д≥ю механ≥зму ц≥ни р≥вноваги. ѕо-четверте, що чи не найголовн≥ше, в цей пер≥од загострилась економ≥чна й енергетична криза, що значно пог≥ршило умови виробництва та призвело до зростанн¤ виробничих витрат. ѕерекласти додатков≥ витрати на труд¤щих не вдалос¤ завд¤ки зм≥цненню економ≥чноњ могутност≥ та орган≥зованост≥ профсп≥лок. “ому п≥дприЇмц≥ не т≥льки не змогли заморозити зростанн¤ зароб≥тноњ плати, а й змушен≥ були п≥двищувати њњ в м≥ру росту ц≥н. –озпочавс¤ могутн≥й розворот сп≥рал≥ Узарплата ¾ ц≥ниФ, ¤кий зумовив галопуючий характер ≥нфл¤ц≥њ.

” нових умовах кейс≥анська ≥де¤ регульваноњ ≥нфл¤ц≥њ зазнала серйозноњ критики з боку представник≥в монетаристськоњ школи.√оловний нед≥л≥к њњ вбачавс¤ в тому, що кейс≥анц≥ не врахували в своњх оц≥нках насл≥дк≥в ≥нфл¤ц≥йних заход≥в ур¤ду св≥домоњ реакц≥њ економ≥чних агент≥в (п≥дприЇмц≥в ≥ найманих прац≥вник≥в) на майбутню ≥нфл¤ц≥ю. “ак, ћ. ‘р≥дмен висунув положенн¤ про Уприродн≥й р≥вень безроб≥тт¤Ф, ¤кий визначаЇтьс¤ умовами ринку робочоњ сили ≥ не може бути порушений ззовн≥. якщо ж ур¤д заходами своЇњ пол≥тики (нагн≥танн¤ попиту бюджетною ≥ кредитною експанс≥Їю) зменшить безроб≥тт¤ за його природн≥й р≥вень, то це т≥льки прискорить ≥нфл¤ц≥ю до галопуючих темп≥в. јдже п≥дприЇмц≥, прогнозуючи зростанн¤ ц≥н, застрахують своњ доходи в≥дпов≥дними заходами в д≥лових контрактах, трудових угодах тощо. “ому оч≥куваного ур¤дом перерозпод≥лу доход≥в та посиленн¤ стимулюванн¤ виробництва не в≥дбуваЇтьс¤. ”р¤д змушений буде ще б≥льше розширювати попит понад розм≥ри, ¤ких оч≥кували п≥дприЇмц≥, а це ¾ пр¤мий шл¤х до розкручуванн¤ ≥нфл¤ц≥йноњ сп≥рал≥. ѕозитивний ефект в≥д таких д≥й ур¤ду може бути лише т≥льки короткостроковим. ” довгостроковому ж план≥ вони м≥ст¤ть у соб≥ загрозу г≥пер≥нфл¤ц≥њ.

ўе дал≥ в цьому в≥дношенн≥ п≥шли представники монетаристськоњ школи Урац≥ональних оч≥куваньФ (–. Ћукас, Ќ. ”оллес, “. —арджент). ¬они вважають, що економ≥чн≥ суб¢Їкти можуть передбачати будь ¤к≥ регулююч≥ заходи ур¤ду (Урац≥ональн≥ оч≥куванн¤Ф) ≥ захистити своњ доходжи в≥д њх впливу, тому заперечують нав≥ть короткостроковий ефект регулюванн¤ ем≥с≥њ ≥ зайн¤тост≥ ≥ найб≥льш в≥дверто п≥дтримують головний висновок монетаристськоњ доктрини. «г≥дно з ним стаб≥л≥зац≥йна пол≥тика н≥бито безпл≥дна ≥ в≥д нењ сл≥д в≥дмовитись, а ринкова система сама себе п≥дтримаЇ в пост≥йн≥й р≥вноваз≥, ¤к би на нењ не намагалис¤ впливати.

Ќа практиц≥ пол≥тика регульованоњ ≥нфл¤ц≥њ зазнала краху ≥ з початку 70-х рок≥в зм≥нилас¤ в≥двертою анти≥нфл¤ц≥йною пол≥тикою, до ¤коњ змушен≥ були перейти ур¤ди б≥льшост≥ крањн. “≥ ж з них, ¤к≥ ви¤вили прихильн≥сть до кейс≥анських ≥дей, втрачали своњ позиц≥њ ≥ зам≥нювалис¤.

јнти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика б≥льшост≥ крањн з розвинутою ринковою економ≥кою проводитьс¤ за к≥лькома напр¤мами ¾ дефл¤ц≥йноњ пол≥тики (врегулюванн¤ попиту), пол≥тики доход≥в чи за тим ≥ ≥ншим напр¤мами одночасно.

ƒефл¤ц≥йна пол≥тика включаЇ р¤д метод≥в обмеженн¤ платоспроможного попиту через ф≥нансовмий ≥ кредитно-грошовий механ≥зм. ¬она проводитьс¤ переважно за умов, коли ≥нфл¤ц≥¤ викликана причинами, що д≥ють з≥ сторони грошей.

ƒл¤ того щоб зменшити надходженн¤ зайвих грошей в об≥г, скорочуютьс¤ витрати державного бюджету, передус≥м на субсид≥њ п≥дприЇмствам, соц≥альн≥ потреби, ≥нфраструктуру, на потреби в≥йськово-промислового комплексу. ƒл¤ вилученн¤ з об≥гу зайвих грошей, ¤к≥ над≥йшли туди ран≥ше, широко використовуЇтьс¤ посиленн¤ податкового тиску на доходи. ѕроте моб≥л≥зован≥ в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в об≥г у вигл¤д≥ державних витрат. ўоб цього не трапилос¤, необх≥дно реально зменшувати бюджетн≥ витрати, насамперед невиробничого призначенн¤. « метою вилученн¤ частини зайвих грошей часто випускаютьс¤ державн≥ позики.

1	2

Ќазва: ћетоди регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1102 прочитано)