јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > Ћюдина в космос≥

Ћюдина в космос≥

 осм≥чн≥ досл≥дженн¤. ƒруга половина XX стор≥чч¤ стала епохою освоЇнн¤ космосу. ÷е гранд≥озне звер≠шенн¤ сучасного людства обумовлено не т≥льки тим, що з'¤вилис¤ науков≥, техн≥чн≥ й технолог≥чн≥ можливост≥ створенн¤ косм≥чних апарат≥в, а й потребою людського сусп≥льства в зд≥йсненн≥ ц≥лого р¤ду акц≥й, ¤к≥ на дано≠му етап≥ розвитку науки ≥ техн≥ки можуть бути вико≠нан≥ т≥льки за допомогою штучних супутник≥в «емл≥ ≥ косм≥чних станц≥й.

ћи вже в≥дзначали, що сучасне природознавство, на≠самперед ф≥зика, потребуЇ т≥Їњ ≥нформац≥њ, ¤ку мож≠на д≥стати т≥льки в неск≥нченно р≥зноман≥тн≥й лабора≠тор≥њ ¬сесв≥ту. —ьогодн≥ дл¤ цього наземних астроном≥ч≠них досл≥джень уже недостатньо.  осм≥чн≥ апарати дають змогу доставл¤ти астроном≥чну апаратуру за меж≥ щ≥льних шар≥в земноњ атмосфери ≥ вести досл≥дженн¤ ¤вищ, що в≥дбуваютьс¤ у ¬сесв≥т≥, в усьому д≥апазон≥ електромагн≥тних хвиль. «авд¤ки цьому астроном≥¤ за останн≥ роки перетворилас¤ у всехвильову науку, що значно розширило й поглибило наш≥ знанн¤ про ¬се≠св≥т.

ƒосв≥д розвитку науки показуЇ, що необх≥дною умо≠вою њњ прогресу Ї пост≥йне розширенн¤ т≥Їњ сфери при≠родних ¤вищ, з ¤коњ черпаЇтьс¤ в≥дпов≥дна ≥нформац≥¤. “ак, наприклад, нов≥ покол≥нн¤ потужних прискорюва≠ч≥в елементарних частинок дають можлив≥сть ф≥зикам проникати в дедал≥ потаЇмн≥ш≥ област≥ м≥кросв≥ту. ј всехвильова астроном≥¤ значно розширила доступну досл≥≠дженн¤м сферу косм≥чних процес≥в.

ћи вже говорили ≥ про те, що експериментальний метод досл≥дженн¤ в принцип≥ ефективн≥ший, н≥ж спостережний. Ѕуло зазначено також, що в рамках тра≠диц≥йноњ наземноњ астроном≥њ можлив≥ т≥льки спостере≠женн¤ косм≥чних об'Їкт≥в. « розвитком космонавтики, а також електрон≥ки, автоматики й рад≥отехн≥ки стало можливим застосовувати в процес≥ наукового досл≥джен≠н¤ косм≥чних ¤вищ пром≥жний метод, ¤кий Ї активн≥-тиц, н≥ж суто спостережний, хоча формально ≥ не вва≠жаЇтьс¤ експериментальним. ћи маЇмо на уваз≥ достав≠ку необх≥дноњ вим≥рювальноњ апаратури безпосередньо до об'Їкта, ¤кий вивчаЇтьс¤, в райони космосу, що ц≥≠кавл¤ть учених. «авд¤ки цьому було здобуто нов≥ дуже важлив≥ дан≥ про навколоземний косм≥чний прост≥р, м≥ж≠планетне середовище, а також про ћ≥с¤ць, найближч≥ планети —он¤чноњ системи ≥ комету √алле¤, ви¤влено нев≥дом≥ ран≥ше факти, уточнено багато деталей, здобу≠то в≥дпов≥д≥ на безл≥ч запитань, що хвилювали астро≠ном≥в.

–озвиток ракетноњ ≥ косм≥чноњ техн≥ки дозволив зд≥йс≠нити ≥ де¤к≥ експериментальн≥ досл≥дженн¤ в косм≥чних масштабах.

ќдин з таких експеримент≥в Ч штучне сон¤чне затем≠ненн¤ Ч було, наприклад, проведено з ≥н≥ц≥ативи рад¤н≠ських учених сп≥льно з американськими космонавтами п≥д час польоту косм≥чних корабл≥в Ђ—оюзї ≥ Ђјполлонї у липн≥ 1975 р. ” наперед визначений момент корабл≥ розстикувалис¤, роз≥йшлис¤ на де¤ку в≥дстань ≥ розм≥≠стилис¤ на одн≥й л≥н≥њ з —онцем таким чином, що Ђјпол≠лонї перекрив сл≥пучий диск денного св≥тила. ÷е дало змогу з борту Ђ—оюзу-19ї за допомогою спец≥альноњ автоматичноњ фотокамери зробити сер≥ю фотозйомок штучного затемненн¤ —онц¤.

«а допомогою сучасноњ космонавтики розв'¤зуЇтьс¤ також ц≥лий р¤д наукових ≥ практичних завдань, що мають велике народногосподарське й економ≥чне зна≠ченн¤. ÷е ретрансл¤ц≥¤ телев≥з≥йних передач за допомо≠гою косм≥чних ретрансл¤тор≥в, метеоспостереженн¤, морська й ав≥ац≥йна нав≥гац≥¤ ≥з застосуванн¤м спе-ц≥ал≥зованих штучних супутник≥в, супутникова система ви¤вленн¤ тих, хто зазнав б≥ди, вивченн¤ «емл≥ з кос≠мосу. ј в перспектив≥ Ч орган≥зац≥¤ на навколоземних орб≥тах сон¤чних електростанц≥й ≥ виробничих п≥дпри≠Їмств дл¤ проведенн¤ технолог≥чних процес≥в ≥ опера^ ц≥й, ¤к≥ неможлив≥ в земних умовах.

—л≥д звернути увагу на те, що освоЇнн¤ космосу стало надзвичайно важливим стимулом дл¤ розвитку ц≥лого р¤ду напр¤м≥в ≥ сфер сучасноњ науки й техн≥ки, дл¤ розв'¤занн¤ багатьох нау≠кових, техн≥чних ≥ технолог≥чних завдань, без ¤ких зд≥йсненн¤ косм≥чних польот≥в ≥ розв'¤занн¤ нових, складн≥ших завдань, пов'¤заних з освоЇнн¤м космосу, було б неможливе. ѕри цьому треба особливо п≥дкресли≠ти, що сфера використанн¤ науково-техн≥чних дос¤г≠нень, стимульованих потребами космонавтики, набагато ширша. ¬они д≥стають дедал≥ б≥льшого застосуванн¤ ¤к у виробництв≥, так ≥ в побут≥ (медицина, досл≥дженн¤ резервних можливостей людини, рад≥отехн≥ка, телеба≠ченн¤ ≥ т. д.).

ќтже, можна говорити про два дуже важлив≥ аспекти освоЇнн¤ космосу. « одного боку,Ч це процес залученн¤ косм≥чних ¤вищ у сферу практичноњ д≥¤льност≥ людини, а з другого Ч косм≥зац≥¤ земного виробництва, а ¤коюсь м≥рою ≥ самого житт¤ людей.

ќсвоЇнн¤ космосу ≥ рел≥г≥¤. ƒосить повчально про≠стежити, ¤к зм≥нювалас¤ тактика сучасноњ церкви щодо освоЇнн¤ людиною космосу, зм≥нювалас¤ в м≥ру того, ¤к космонавтика розвивалас¤ ≥ перетворювалас¤ на один з найважлив≥ших напр¤м≥в практичноњ д≥¤льност≥ людей.

« давн≥х-давен рел≥г≥йн≥ погл¤ди на св≥т були нероз≠ривно пов'¤зан≥ з у¤вленн¤ми про божественну природу неба Ч Ђцарства небесногої. «ахисники рел≥г≥њ докла≠дали величезних зусиль, щоб захистити Ђнебесн≥ сфериї в≥д пос¤гань (хай нав≥ть мислених) простих смертних. јдже, за рел≥г≥йним ученн¤м, вознесени¤ на небо Ч дол¤ лише св¤тих ≥ праведних.

” Ћен≥нград≥ в ѕетропавл≥вськ≥й фортец≥ над ѕе-тровськими вор≥тьми збер≥гс¤ символ≥чний барельЇф, що ≥люструЇ одну з повчальних рел≥г≥йних легенд. якийсь волхв на ≥м'¤ —имон, злет≥в на саморобних крилах до самоњ верх≥вки палацу ≥мператора Ќерона. «давалос¤, перед см≥ливцем уже в≥дкривс¤ шл¤х угору, в небесне царство. јле шл¤х йому заступив апостол ѕетро, ¤кий углед≥в у вчинку волхва ди¤вольське д≥¤нн¤. «ухвалець був скинутий назад на землю ≥ розбивс¤.

–озвиток ав≥ац≥њ завдав в≥дчутного удару по рел≥≠г≥йним у¤вленн¤м про божественну природу неба. “а лишавс¤ ще космос. ≤ захисники рел≥г≥њ твердили, що вже туди дороги людин≥ немаЇ.

јле незабаром косм≥чн≥ польоти стали зд≥йсненим фактом, ¤кий неможливо було заперечувати нав≥ть найпереконан≥шим ≥ найфанатичн≥шим посл≥довникам рел≥≠г≥йного св≥тогл¤ду. Ќа перших порах де¤к≥ захисники рел≥г≥њ, наприклад, одна з ≥тал≥йських католицьких га≠зет, виступили нав≥ть з протестами проти запуску ра≠д¤нських штучних супутник≥в «емл≥. Ќа њхню думку, людина не т≥льки не повинна була проникати в св¤щенн≥ небеса, а нав≥ть не см≥Ї й помислити про це. ј в «ах≥дн≥й Ќ≥меччин≥ богослови серйозно обговорювали питанн¤ про те, чи допустимо людин≥ залишати «емлю ≥ чи не завад¤ть супутники своњм рухом... ангелам.

–озгублен≥сть служител≥в церкви в зв'¤зку з усп≥ш≠ним зд≥йсненн¤м штурму космосу добре в≥добразив у своњй за¤в≥ один католицький богослов. Ђ’ристи¤н≠ська церква,Ч писав в≥н,Ч ще не оправилас¤ в≥д удару, ¤кий  оперник завдав њњ у¤вленню про св≥т... ј тепер загрим≥ли, ¤к розбит≥ черепки, останн≥ рештки т≥Їњ Ђсв≥≠тобудовиї, ¤ка зводилас¤ працею людських покол≥нь прот¤гом тис¤ч рок≥в... Ћюдина не може б≥льше з над≥Їю позирати угору, в небо, бо там кружл¤ють нов≥ предме≠ти, зроблен≥ рукою людини. ѕотойб≥чний св≥т перем≥≠стивс¤ї.

ѕод≥бну думку висловило в одн≥й ≥з своњх передач рад≥о ¬ат≥кану: Ђ–озвиток техн≥ки, зд≥йснюваний люд≠ськими руками, маЇ в соб≥ величезну небезпеку: людина може подумати, що саме вона творець, що все створене на «емл≥ њњ руками Ч справа т≥льки њњ розуму ≥ рук. јле людина не творець: вона в≥дкриваЇ лише те, що доступ≠но њй ≥ на що вказуЇ њй господь богї.

ќднак розгублен≥сть служител≥в рел≥г≥њ досить швид≠ко минулас¤, ≥ церква ще раз продемонструвала своЇ вм≥нн¤ зм≥нювати тактику, пристосовуватис¤ до р≥зних ситуац≥й.

Ђ÷е божа рука,Ч писала ≥тал≥йська католицька газе≠та Ђ“емпої (Ђ„асї),Чзапалила нов≥ з≥рки, божа рука, що д≥Ї в серц≥ ≥ розум≥ кожноњ людини... √осподь в≥дв≥≠дуЇ також ≥ несв≥домих людей, ¤к≥ думають, що вони атењсти, а насправд≥ Ї лише знар¤дд¤м виконанн¤ божих вказ≥вок ≥ накресленьї.

Ќезважаючи н≥ на що Ч зберегти в≥ру! “акий голов≠ний дев≥з служител≥в церкви. ÷е дуже добре висловив папа ѕавло VI ще тод≥, коли був м≥ланським арх≥Їписко≠пом кардиналом ћонт≥н≥: ЂЌова зор¤на панорама, що в≥дкрилас¤ перед людиною, ще б≥льше закликаЇ њњ до виконанн¤ головного закону свого ≥снуванн¤ Ч до вихва≠л¤нн¤ гучним голосом велич≥ богаї.

“еоретичну базу п≥д висловлюванн¤ такого роду спробував п≥двести боннський католицький професор X. ƒольх (до реч≥, один з колишн≥х асистент≥в видатного ф≥зика-теоретика, одного з творц≥в квантовоњ механ≥ки ¬. √ейзенберга).

Ђ« виходом людини в космос,Ч писав в≥н,Ч повинна стати б≥льш переконливою основоположна христи¤нська ≥де¤, зг≥дно з ¤кою бог даЇ перетворюване людиною бутт¤ї. Ђўоб зрозум≥ти й вловити божественну мелод≥ю космосу,Ч стверджував дал≥ ƒольх,Ч одн≥Їњ науки не-досить. ƒл¤ цього потр≥бен синтез науки, ф≥лософ≥њ ≥ теолог≥њї.

ќдним словом, людськ≥ д≥њ, що мають метою освоЇнн¤ космосу,Ч така головна думка католицьких богослов≥в,Ч це виконанн¤ божественного наказу. ј висновок такий: незважаючи на величезн≥ дос¤гненн¤ сучасноњ науки ≥ техн≥ки, людина продовжуЇ залишатис¤ зовс≥м незнач≠ною перед обличч¤м велетенського ¬сесв≥ту, створеного богом, перед обличч¤м божественноњ могутност≥.

1

Ќазва: Ћюдина в космос≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1304 прочитано)