√рош≥ ≥ кредит > ѕозичковий процент

ѕозичковий процент

ѕозичковий процент або процент за кредит (в≥д латинського pro centrum ¾ на сотню) ¾ це плата, ¤ку отримуЇ кредитор в≥д позичальника за надан≥ в позику грош≥ чи матер≥альн≥ ц≥нност≥.

≈коном≥чна природа позичкового процента обумовлена ≥снуванн¤м товарного виробництва та повТ¤заних з ним кредитних в≥дносин. «а призначенн¤м позичковий процент, з одного боку, в≥дображаЇ ефективн≥сть використанн¤ позичкового кап≥талу; з ≥ншого боку, в≥н повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. ¬ умовах ринковоњ економ≥ки суть його розгл¤даЇтьс¤ б≥льш≥стю економ≥ст≥в ¤к ц≥на кап≥талу, вз¤того у кредит. Ћог≥ка такого визначенн¤ проста: оск≥льки позичальник-п≥дприЇмець виступаЇ покупцем кап≥талу-товару, то й процент, виплачуваний ним кредиторов≥, представл¤Ї ц≥ну цього кап≥талу. Ѕезперечно, тут не сл≥д розум≥ти ц≥ну кап≥талу ¤к вираз вартост≥. ѕозичковий процент Ї не що ≥нше, ¤к частина середнього прибутку, котру п≥дприЇмець платить власнику кап≥талу за користуванн¤ споживною варт≥стю позиченого кап≥талу. ” даному випадку сплата процента характеризуЇ передачу певноњ частини вартост≥ без одержанн¤ екв≥валента. ¬арт≥сть процента повн≥стю переходить в≥д позичальника до кредитора.

¬ економ≥чн≥й теор≥њ мають м≥сце й ≥нш≥ п≥дходи до визначен¤ природи позичкового процента. Ќаприклад, ƒж.  ейнс розгл¤дав суть процента ¤к Уплату за розставанн¤ з л≥кв≥дн≥стюФ. ¬ теор≥њ ƒж.  ейнса формуванн¤ процента регулюЇтьс¤ д≥Їю пров≥дного психолог≥чного закону, за ¤ким люди в≥ддають перевагу грошам ¤к найб≥льш л≥кв≥дн≥й форм≥ багатства. ¬еличина позичкового процента, за  ейнсом, залежить в≥д двох чинник≥в, вона:

1) пр¤мо пропорц≥йна Уперевагам л≥кв≥дност≥Ф;

2) обернено пропорц≥йна к≥лькост≥ грошей, що знаход¤тьс¤ в об≥гу

ƒжерелом сплати позичкового процента Ї прибуток, що його одержуЇ п≥дприЇмець у процес≥ продуктивного використанн¤ позичкового кап≥талу. ѕрибуток розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж субТЇктами кредитних в≥дносин:

кредитор отримуЇ прибуток у вигл¤д≥ процента за кредит;

позичальник отримуЇ п≥дприЇмницький доход у вигл¤д≥ прибутку на позичковий кап≥тал, ¤кий використовуЇтьс¤ в п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥.

¬еличина позичкового процента характеризуЇтьс¤ його нормою у вигл¤д≥ процентноњ ставки. Ќорма процента визначаЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ р≥чного доходу, одержаного на позичковий кап≥тал, до суми наданого кредиту, помножене на сто.

р≥чний доход на позичковий кап≥тал

% = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ x 100

сума наданого кредиту

Ќорма процента знаходитьс¤ у певн≥й залежност≥ в≥д норми прибутку. ¬важаЇтьс¤, що норма процента може коливатись в≥д нул¤ (м≥н≥мальна межа) до середньоњ норми прибутку (максимальна межа). ћ≥н≥мальну межу норми процента точно визначити не можливо, але вона не повинна дор≥внювати нулю бо ≥накше наданн¤ кредиту втрачаЇ вс¤кий сенс дл¤ кредитора.

—л≥д розр≥зн¤ти ринкову норму процента, котра безпосередньо формуЇтьс¤ на монетарному ринку, ≥ середню норму, тобто норму процента за певний пер≥од. –инкова норма процента, перш за все, залежить в≥д конТюнктури ринку тобто сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ позичкового кап≥талу. —вого максимального р≥вн¤ вона дос¤гаЇ в пер≥од найб≥льшого загостренн¤ економ≥чноњ кризи, саме тод≥, коли норма прибутку падаЇ да м≥н≥муму. јдже в дан≥й ситуац≥њ вкладники, щоб уберегти своњ заощадженн¤ чи грошов≥ кап≥тали в≥д знец≥ненн¤, намагаютьс¤ њх отоварити. ÷е веде до в≥дносного зменшенн¤ депозит≥в. –азом з тим, п≥д час кризи виникаЇ масова гонитва за гр≥шми ¤к засобами платежу ≥ значно зростаЇ попит на позичковий кап≥тал, дл¤ погашенн¤ боргових зобовТ¤зань.

” пер≥од депрес≥њ, коли в≥дбуваЇтьс¤ масове вив≥льненн¤ з виробничоњ сфери грошового кап≥талу та його нагромадженн¤ у форм≥ позичкового кап≥талу, знижуЇтьс¤ середн¤ норма прибутку ≥ норма процента теж знижуЇтьс¤. ƒл¤ пер≥од≥в пожвавленн¤ та промислового п≥днесенн¤ характерним Ї те, що р≥зко зростаЇ попит на кредит при недостатн≥х обс¤гах позичкового кап≥талу, а тому п≥двищуЇтьс¤ норма процента. “ака динам≥ка даЇ п≥дставу дл¤ висновку стосовно того, що взаЇмозалежн≥сть зм≥н норми процента та норми прибутку маЇ розгл¤датис¤ в межах в≥дпов≥дних фаз промислового циклу.

 р≥м норми прибутку на р≥вень позичкового процента впливають ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси, прискоренн¤ ¤ких викликаЇ п≥двищенн¤ процентних ставок, що слугуЇ захистом в≥д знец≥ненн¤ позичкового кап≥талу. ќсобливо актуальним збереженн¤ позичкового кап≥талу стаЇ в пер≥од г≥пер≥нфл¤ц≥њ, коли на момент поверненн¤ кредиту реальна варт≥сть позичкового кап≥талу значно нижча в≥д т≥Їњ, що була на момент наданн¤. ј тому розр≥зн¤ють ном≥нальну ≥ реальну (тобто з урахуванн¤м ≥ндексу ≥нфл¤ц≥њ) процентн≥ ставки. “емпи зростанн¤ процент≥в повинн≥ випереджати темпи ≥нфл¤ц≥њ. ¬ ≥нший спос≥б ≥нфл¤ц≥¤ породжуЇ процентний ризик ¾ небезпеку втрат: у кредитор≥в ¾ внасл≥док зниженн¤ реальних ставок за кредити в≥дносно темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, у боржник≥в ¾ при њх п≥двищенн≥.

ѕроцентн≥ ставки бувають:

пост≥йн≥ (ф≥ксован≥) ¾ не зм≥нюютьс¤ прот¤гом всього пер≥оду кредитуванн¤;

перем≥нн≥ (плаваюч≥) ¾ можуть зм≥нюватис¤ в процес≥ кредитуванн¤. ўоб запоб≥гти втратам або хоч зменшити ризик банки, особливо в пер≥од ≥нфл¤ц≥њ, застосовують плаваюч≥ процентн≥ ставки за кредит, котр≥ пер≥одично перегл¤даютьс¤.

„инники, що впливають на розм≥р процентноњ ставки за кредити, лог≥чно розд≥лити на макроеконом≥чн≥ та м≥кроеконом≥чн≥.

–озм≥р процентноњ ставки на макрор≥вн≥ залежить в≥д:

а) попиту та пропозиц≥њ, ¤к≥ склалис¤ на кредитному ринку. «агалом п≥двищений попит на кредити викликаЇ п≥двищенн¤ процентноњ ставки. ѕроте в умовах конкурентноњ боротьби м≥ж кредитними установами за розширенн¤ ринк≥в банк≥вських послуг це правило не завжди спрацьовуЇ. Ѕанки не можуть безмежно п≥двищувати розм≥р процентноњ ставки при зростанн≥ попиту на кредит, керуючись тим, що нижч≥ процентн≥ ставки дають можлив≥сть розраховувати на залученн¤ б≥льшоњ к≥лькост≥ кл≥Їнт≥в та завоюванн¤ конкурентних можливостей. ” результат≥ м≥жбанк≥вськоњ конкоренц≥њ процентн≥ ставки н≥вел≥руютьс¤;

б) стаб≥льност≥ грошового ринку в крањн≥. „им вищий темп ≥нфл¤ц≥њ, тим дорожчою повинна бути плата за кредит, оск≥льки у банка п≥двищуЇтьс¤ ризик втрат. ƒешев≥ грош≥ (у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими видами ресурс≥в) стимулюють аж≥отажний попит на кредити, створюють умови дл¤ зловживань у банк≥вському середовищ≥ та розбалансуванн¤ економ≥ки;

в) р≥вн¤ обл≥ковоњ ставки центрального банку.  омерц≥йн≥ банки сам≥ встановлюють розм≥ри процентних ставок ≥ визначають њх у кредитному договор≥, укладеному з позичальником. ѕри визначенн≥ розм≥ру процентноњ ставки вони за основу беруть обл≥кову ставку центрального банку з прибавкою Умарж≥Ф.

ћаржа (в≥д фран.marge ¾ край) ¾ р≥зниц¤ м≥ж процентною ставкою, за ¤кою банк нараховуЇ проценти за наданий кредит, ≥ ставкою, за ¤кою банк сплачуЇ проценти за залучен≥ (куплен≥) ресурси. «а умов комерц≥йноњ д≥¤льност≥ розм≥р марж≥ дл¤ банк≥в, ¤к правило, не регламентуЇтьс¤. ѕроте, ≥нколи центральний банк може обмежувати розм≥р марж≥. ƒл¤ комерц≥йних банк≥в, наприклад, на кредити, що надаютьс¤ за рахунок ресурс≥в центрального банку. ќкр≥м того, нин≥ комерц≥йн≥ банки ”крањни зобовТ¤зан≥ в обовТ¤зковому пор¤дку коригувати розм≥р процентних ставок за наданими кредитами при кожн≥й зм≥н≥ обл≥ковоњ ставки ЌЅ” на кратн≥сть њњ зм≥ни. ќсновним фактором, ¤кий впливаЇ на розм≥р обл≥ковоњ ставки, Ї р≥вень ≥нфл¤ц≥њ.

—еред м≥кроеконом≥чних чинник≥в впливу на розм≥р процентноњ ставки вид≥л¤ютьс¤ так≥:

мета кредиту. ѕроцентн≥ ставки за кредити, ¤к≥ надаютьс¤ на поточне ф≥нансуванн¤ виробничих потреб, ¤к правило, найнижч≥, що зумовлене короткостроковим характером њх використанн¤.  редити, ¤к≥ надаютьс¤ торгово-посередницьким ф≥рмам, що будують св≥й б≥знес за принципом Укуп≥вл≥-продажуФ, повинн≥ бути найдорожчими, оск≥льки прибуток в≥д цього виду д≥¤льност≥ носить спекул¤тивний характер, а дл¤ самих операц≥й притаманний п≥двищений р≥вень ризику;

розм≥р кредиту. як правило, розм≥р процентноњ ставки за велик≥ кредити повинен бути нижчим, н≥ж за користуванн¤ др≥бними кредитами, оск≥льки витрати, повТ¤зан≥ з кредитною послугою, безпосередньо не залежать в≥д розм≥ру кредиту, а тому при наданн≥ великих кредит≥в банки несуть в≥дносно менш≥ витрати.  р≥м того, велик≥ кредити надаютьс¤ над≥йним позичальникам, ≥мов≥рн≥сть банкрутства ¤ких, ¤к правило, нижча. ѕроте з цього правила можуть бути вин¤тки. Ѕанк може не знижувати процентну ставку з велик≥ кредити, ¤кщо, на його думку, це призводить до п≥двищенн¤ ризику у звТ¤зку з пог≥ршенн¤м структури кредитного портфел¤ за порушенн¤ правила диверсиф≥кац≥њ актив≥в.

терм≥н користуванн¤ кредитом;

„им довший терм≥н, тим вища процентна ставка за кредит. ѕо-перше, при тривал≥ших терм≥нах вищий ризик втрати в≥д неповерненн¤ кредиту та в≥д знец≥ненн¤ позичених кошт≥в внасл≥док ≥нфл¤ц≥њ, притаманноњ ринков≥й економ≥ц≥. ѕо-друге, вкладенн¤ кошт≥в довгострокового характеру, ¤к правило, мають в≥дносно вищу в≥ддачу.

р≥вень ризику;

ѕри наданн≥ позик комерц≥йн≥ банки мають справу з двома основними видами ризику ¾ кредитним ≥ процентним.  редитний ризик повТ¤заний ≥з втратами в≥д неповерненн¤ основноњ суми боргу у звТ¤зку ≥з збанкрут≥нн¤м позичальника, а процентний ¾ ≥з втратами в≥д несплати в≥дсотк≥в за користуванн¤ позикою. –≥вень цих ризик≥в залежить в≥д вид≥в наданих позик та в≥д пор¤дку ст¤гненн¤ в≥дсотк≥в. ѕозики з вищим р≥внем ризику повинн≥ надаватис¤ п≥д вищий процент, щоб компенсувати кредитору видатки в≥д ризикованого розм≥щенн¤ кошт≥в.

1	2

Ќазва: ѕозичковий процент
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1695 прочитано)