√рош≥ ≥ кредит > ѕоходженн¤, суть та варт≥сть грошей

–еальна д≥йсн≥сть св≥дчить ≥ про роздвоЇнн¤ м≥новоњ вартост≥ золота ¤к звичайного товару ≥ ¤к грошей. ¬арт≥сть золота ¤к звичайного товару формуЇтьс¤ п≥д впливом зм≥н продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥ в золотодобуванн≥ та зм≥н сусп≥льних потреб у цьому конкретному товар≥. на варт≥сть же золота, ¤к грошей, впливають, кр≥м того, ще й так≥ фактори, ¤к зм≥ни сусп≥льних потреб у грошах в ус≥х њх функц≥¤х, динам≥ка золотих запас≥в, нагромаджених у попередн≥ в≥ки, та ≥н. “ому варт≥сть золота ¤к грошей стаЇ менш залежною в≥д поточних зм≥н умов видобуванн¤ золота, б≥льш сталою, н≥ж варт≥сть золота ¤к товару.

ќсобливо в≥дчутно ц≥ в≥дм≥нност≥ вартост≥ золота ¤к звичайного товару ≥ грошей ви¤вл¤ютьс¤ в об≥гу монет. як в≥домо, в≥д тривалого об≥гу монети стираютьс¤, ≥ варт≥сть золота, що реально залишаЇтьс¤ в монет≥, зменшуЇтьс¤. ѕроте в об≥гу монети продовжували циркулювати в своњй попередн≥й вартост≥, ¤ка залишилас¤ лише ном≥нально. ” так≥й ном≥нальн≥й вартост≥ монети продовжували усп≥шно функц≥онувати ¤к м≥ра вартост≥ ≥ зас≥б об≥гу, тобто виконувати основн≥ функц≥њ, ¤к≥ й конституюють ¤вище грошей.

ѕод≥бна роздвоЇн≥сть вартост≥ золотоњ монети на реальну ≥ ном≥нальну може в≥дбуватис¤ ≥ п≥д впливом зм≥н умов ≥ технолог≥њ видобутку золота. ” таких випадках реальна варт≥сть однойменноњ монети знижувалас¤ при збереженн≥ прот¤гом де¤кого часу в ринкових в≥дносинах њњ попередньоњ вартост≥ ¤к ном≥нальноњ, особливо на ринках, в≥ддалених в≥д м≥сць видобутку золота. незважаючи на п≥двищенн¤ ц≥н на товари в м≥сц¤х його видобутку, значна частина ≥нших товар≥в тривалий час продовжуЇ оц≥нюватис¤ м≥рою вартост≥, що стала ≥люзорною, застар≥лою. Ћише згодом поступово вир≥внюЇтьс¤ ном≥нальна варт≥сть грошей за фактичною варт≥стю золота ¤к товару. ѕроте поки в≥дбудетьс¤ одне коло вир≥внюванн¤, фактична варт≥сть може н≥коли њњ не УназдогнатиФ або ж зр≥вн¤тис¤ з нею лише на короткий строк.

ƒемонетизац≥¤ золота. ’оча золото почало виконувати роль грошей ще з ’IV стол≥тт¤ до н.е. в ™гипт≥, ≤нд≥њ,  итањ, а згодом в √рец≥њ та ≥нших крањнах, проте паралельно з ним довгий час використовувалис¤ й ≥нш≥ грошов≥ метали, перш за все ср≥бло. Ћише з другоњ половини ’I’ ст. до середини ’’ стол≥тт¤ золото одноос≥бно виконувало роль грошей. “аку в≥дносно коротку тривал≥сть золотого монометал≥зму можна по¤снити тим, що т≥ ж сам≥ еволюц≥йн≥ процеси, ¤к≥ cпричинили закр≥пленн¤ рол≥ грошей за золотом ¤к найб≥льш пристосованим дл¤ цього благородним металом, зумовили неспроможн≥сть його назавжди чи нав≥ть надовго закр≥питис¤ в ц≥й рол≥ та п≥дготувати передумови дл¤ переходу до ¤к≥сно нових грошей, ¤к≥ одержали назву кредитних.

”складненн¤ ≥ розширенн¤ товарного виробництва та ринкових в≥дносин, що охопили вс≥ сфери людського сусп≥льства, з одного боку, та по¤ва могутн≥х неринкових /державно-монопол≥стичних/ фактор≥в впливу на економ≥ку ¾ з другого, поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометал≥зму ще б≥льш складн≥ вимоги.

ѕо-перше, швидко посилювалис¤ вимоги щодо зростанн¤ обс¤г≥в в≥дтворенн¤ грошового товару в≥дпов≥дно до ≥нтенсивно зростаючих масштаб≥в сусп≥льного виробництва й об≥гу. –еакц≥Їю на цю вимогу було широке запровадженн¤ в об≥г розм≥нних на золото паперових банк≥вських б≥лет≥в, поск≥льки виготовленн¤ золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.

ѕо-друге, постали вимоги щодо скороченн¤ витрат на виготовленн¤ грошей дл¤ м≥н≥м≥зац≥њ сусп≥льних витрат об≥гу, ¤к≥ пост≥йно зростали в м≥ру розширенн¤ масштаб≥в виробництва та об≥гу ≥ спричиненою цим зб≥льшенн¤ маси грошей в об≥гу. нав≥ть при зам≥н≥ в об≥гу золотих монет паперовими банкнотами, але при збереженн≥ розм≥ну њх на золото, держави повинн≥ були нагромаджувати велик≥ маси золота, в≥двол≥каючи дл¤ цього значн≥ маси сусп≥льноњ прац≥.

ѕо-третЇ, сама варт≥всть грошей в нових усмовах, що вимагали активного стручанн¤ держави в економ≥чне житт¤ сусп≥льства, повинна була стати б≥льш гнучкою, б≥льш податливою до державних регул¤тивних заход≥в.

¬казаним вимогам не м≥г задовольн¤ти жодний товар ¾ продукт людськоњ прац≥, нав≥ть найблагородн≥ший з метал≥в ¾ золото. Ѕудучи в≥дносно мТ¤гким ≥ маючи високу питому варт≥сть, золото в≥дчутно зношувалос¤ в процес≥ об≥гу, що призводило до великих втрат уречевленоњ сусп≥льноњ прац≥. ” звТ¤зку з незначним поширенн¤м у природ≥ видобуток золота не м≥г встигати за зростанн¤м м≥стност≥ ринку ≥ потреб його в грошов≥й мас≥. ¬арт≥сть золота найменше п≥ддаЇтьс¤ будь-¤ким зм≥нами, оск≥льки на нењ впливають не т≥льки фактори, що визначають поточне виробництво, а й варт≥сть в≥ками нагромаджених золотих запас≥в. —ама матер≥альна форма золота, ф≥зичн≥ властивост≥ ¤коњ зробили його найб≥льш придатним виконувати роль грошей в попередн≥ в≥ки, в умовах 20-го стол≥тт¤ ви¤вилас¤ нездоланною перепоною дл¤ виконнанн¤ ним ц≥Їњ рол≥. ¬≥бдувс¤ процес демонетизац≥њ золота: спочатку з об≥гу були вилучен≥ золот≥ монети, зам≥сть них сферу об≥гу стали обслуговувати неповноц≥нн≥ грош≥, а згодом повн≥стю зупинено обм≥н неповноц≥нних грошей на золото в будь-¤к≥й форм≥.

≈волюц≥йн≥ процеси в економ≥ц≥, ¤к≥ спричинили демонетизац≥ю золота, п≥дготували п≥дгрунт¤ дл¤ запровадженн¤ нематер≥альних нос≥њв грошоовњ сут≥ ¾ так званих кредитних грошей. як зазначалос¤ вище, саме золото виконувало грошову роль не ст≥льки в своњй реальн≥й вартост≥, ск≥льки в ном≥нальн≥й. ѕоступово воно набуло особливоњ споживчоњ вартост≥ ¤к загального екв≥валенту, ¤ка заслонила собою його природну споживчу варт≥всть “им самим св≥това практика використанн¤ золотих грошей п≥дготувала сусп≥льство до сприйн¤тт¤ нематер≥альних грошей, не повТ¤заних з золотом, ¤к б≥льш ефективноњ грошовоњ форми. Ќа ц≥й п≥дстав≥ економ≥чна думка остаточно д≥йшла висновку, що грош≥ не адекватн≥ золоту, що вони ¾ щось ≥нше, б≥льш складне ¤вище сусп≥льного характеру, ¤кий не може бути виражений нав≥ть благородними металами.

¬арт≥сть кредитних грошей. як же формуЇтьс¤ варт≥сть кредитних грошей, ¤к≥ не мають внутр≥шньоњ субстанц≥ональноњ вартост≥? ѓњ формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом тих же фактор≥в, ¤к≥ в умовах золотомонетного стандарту спричинювали в≥дхиленн¤ ном≥нальноњ вартост≥ золотих грошей в≥д реальноњ. ” м≥ру зам≥щенн¤ в об≥гу золота його знаками цей розрив посилювавс¤ ≥ нав≥ть розм≥нн≥ на золото грош≥ все б≥льше виступали в њх ном≥нальн≥й, а не реальн≥й вартост≥. « припиненн¤м розм≥ну банкнот на золото грош≥ залишилис¤ в об≥гу т≥льки в своњй ном≥нальн≥й вартост≥. ѕо сут≥ вона стала ≥ррац≥ональною величиною, ¤ка визначаЇтьс¤ не вт≥леною в грошовому товар≥ сусп≥льною працею, а тим середовищем, у ¤кому грош≥ функц≥онують[1].

ћаса грошових знак≥в, що вступаЇ у сферу обм≥ну в кожному наступному цикл≥ в≥дтворенн¤, ¾ величина не випадкова. ¬она зумовлена насамперед сукупною м≥новою варт≥стю товар≥в, ¤к≥ реал≥зован≥ в попередньому цикл≥ ≥ вийшли в сферу споживанн¤. √рошов≥ знаки, залишаючись в об≥гу, продовжують представл¤ти цю сукупну товарну варт≥сть, будучи њњ в≥дбитком. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що кожний власник грошей, вступаючи з ними в черговий цикл обм≥ну, розгл¤даЇ њх ¤к конкретну реальну варт≥сть ≥ готовий платити за потр≥бний товар не будь-¤ку њх суму, а лише ту, ¤ка забезпечить йому привласненн¤ екв≥валентноњ вартост≥.

якщо в черговому цикл≥ обм≥ну ви¤витьс¤ товар≥в менше, н≥ж було в попередньому, або в об≥гу ви¤витьс¤ зайва маса грошових знак≥в при т≥й же мас≥ товар≥в, то м≥ж грошовою ≥ товарною масами складаЇтьс¤ нове сп≥вв≥дношенн¤, в ¤кому попит перевищуватиме пропозиц≥ю. ѕокупц≥ будуть готов≥ платити, а продавц≥ вимагати б≥льшу суму грошей, н≥ж у попередньому цикл≥. √рошова маса знец≥нитьс¤ пор≥вн¤но з товарною, ≥ ц≥ни на товари зростатимуть. —кладетьс¤ новий, знижений р≥вень м≥новоњ вартост≥ грошей, з ¤кою вони перейдуть у наступний цикл в≥дтворенн¤. якщо в обм≥н над≥йде б≥льша маса товар≥в або частина грошей ¤кимось чином буде вилучена з об≥гу, то товарна пропозиц≥¤ перевищить попит, не вс≥ товари можуть бути реал≥зован≥ ≥ продавц≥ змущен≥ будуть знижувати ц≥ни. ” грошей сформуЇтьс¤ нова (п≥двищена) м≥нова варт≥сть, з ¤кою вони вв≥йдуть у наступний цикл обм≥ну.

“аким чином, м≥нову варт≥сть грошов≥ знаки одержують у самому об≥гу ≥ завд¤ки своЇму функц≥онуванню п≥дтримують њњ на певному р≥вн≥, ¤кий визначаЇтьс¤ станом економ≥ки взагал≥ ≥ конТюнктури ринку зокрема. “ут доречн нагадати, що  .ћаркс, хоч ≥ був прихильником представницькоњ концепц≥њ вартост≥ нерозм≥нних грошових знак≥в, допускав можлив≥сть формуванн¤ њх м≥новоњ вартост≥ безпосередньо в об≥гу, вказуючи, що золото обертаЇтьс¤ тому, що маЇ ц≥нн≥сть, паперов≥ грош≥ мають ц≥нн≥сть тому, що обертаютьс¤. така можлив≥сть згодом одержала широке визначенн¤, ≥ на њњ основ≥ сформувавс¤ ц≥лий напр¤м у вченн≥ про грош≥, ¤кий одержав назву функц≥ональноњ теор≥њ вартост≥ грошей.

1	2

Ќазва: ѕоходженн¤, суть та варт≥сть грошей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1485 прочитано)