√рош≥ ≥ кредит > ѕоходженн¤, суть та функц≥њ грошей

Ќастала доба численних девальвац≥й ≥ введенн¤ торг≥вельних обмежень. —в≥това торг≥вл¤ р≥зко скоротилась. ” р¤д≥ крањн зросло безроб≥тт¤.

ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни л≥дери найб≥льших держав св≥ту, намагаючись не допустити помилок, ¤к≥ в св≥й час призвели до св≥товоњ кризи 30-х рок≥в, у липн≥ 1944р. у Ѕреттон-¬удс≥ створили систему твердих валютних курс≥в, ¤ка отримала назву Убреттонвудськоњ системиФ. —уть њњ пол¤гаЇ у встановленнн≥ стаб≥льних валютних курс≥в.  рањни Ц члени ћ≥жнародного валютного фонду, ¤кий був створений на т≥й ж сам≥й валютн≥й конференц≥њ, разом з ћ≥жнародним банком реконструкц≥њ та розвитку, заф≥ксували курси своњх валют в доларах або в золот≥, а долар був прир≥вн¤ний до золота за сп≥вв≥дношенн¤м 35 дол.за 1 унц≥ю золота.

“им, що —Ўј довг≥ роки купували ≥ подавали золото, тобто створювали ≥ знищували долари, вдалось стаб≥л≥зувати його ц≥ну на на р≥вн≥ 35 дол.за 1 унц≥ю ≥ практично пок≥нчити з ≥нфл¤ц≥Їю. ƒов≥ра до долара ≥ стаб≥льност≥ американськоњ економ≥чноњ валютноњ пол≥тики були значними: ≥ноземн≥ дев≥зн≥ банки могли в будь-¤кий час обм≥н¤ти на¤вн≥ у них долари на золото.

” час ≥снуванн¤ Убреттонвудськоњ системиФ св≥това економ≥ка ≥ торг≥вл¤ розвивалис¤ досить стр≥мкими темпами. ќдночасно ≥ндекс ≥нфл¤ц≥њ залишавс¤ довол≥ ст≥йким (близько 3%). ” б≥льшост≥ крањн були на¤вн≥ лише де¤к≥ в≥дхиленн¤ в≥д нього. ’оча ≥ ц¤ система приховувала в соб≥ де¤ку небезпеку. ” звФ¤зку з тим, що продуктивн≥сть промисловост≥ в —Ўј у 1969-1970р.р. ви¤вилась нижчою за Ївропейську ≥ ¤понську, конкурентноспроможн≥сть американських товар≥в знизилась. —тала необх≥дною переоц≥нка курсу долара. «бер≥гати систему твердих валютних курс≥в ви¤вилось неможливим. –≥зке в≥льне плаванн¤ курс≥в у звФ¤зку з нестаб≥льн≥стю долара призвело до в≥дходу в≥д нього ≥ подальшого його пад≥нн¤. ” грудн≥ 1971 року була ще одна спроба стаб≥л≥зувати валютн≥ курси. ƒолар був девальвований по в≥дношенню до золота: з 35 дол./унц≥¤ до 38 дол./унц≥¤. ƒолар залишивс¤ л≥дером серед валют. ј в кв≥тн≥ 1972 р. крањни Ц члени У—п≥льного ринкуФ вир≥шили встановити м≥ж собою б≥льш вузьк≥ л≥м≥ти коливанн¤ своњх валют ≥ дл¤ цього створили так звану Увалютну зм≥юФ. ¬ лютому 1973р. долар був повторно девальвований, валютний ринок довелось закрити на дек≥лька тижн≥в.

ўоб запоб≥гти небажаним насл≥дкам в економ≥ц≥ трет≥х крањн, держави, що входили в ™вропейську економ≥чну сп≥льноту, у 1979 р. п≥дписали зобовФ¤занн¤ про ™вропейську валютну систему, зам≥нили Увалютну зм≥юФ з метою перейти в рамках У—п≥льного ринкуФ до б≥льш стаб≥льних курс≥в. Ѕула створена Ївропейська валютна одиниц¤ Ц ≈ ё, навколо ¤коњ курси нац≥ональних валют крањн Ц член≥в ™≈— могли коливатись в д≥апазон≥ ± 2,25%.

Ѕреттон-¬удська система на той час вже не ≥снувала. ” с≥чн≥ 1976 р. у м.  ≥нгстон≥ на ямайц≥ була п≥дписана угода, ¤ка започаткувала створенн¤ ямайськоњ валютноњ системи. Ќею було проголошено повну демонетизац≥ю золота у сфер≥ валютних в≥дносин. Ѕуло анульовано оф≥ц≥йний золотий паритет, оф≥ц≥йну ц≥ну на золото та ф≥ксац≥ю масштабу ц≥н (золотого вм≥сту) нац≥ональних грошових одиниць, зн¤то будь-¤к≥ обмеженн¤ у його приватному використанн≥.  ≥нгстонська угода поставила за мету перетворити визначену ще у 1969 р. ћ¬‘ колективну м≥жнародну одиницю Ц спец≥альн≥ права запозиченн¤ (Special Drawing Rights Ц —ƒ–) на головний резервний актив та м≥жнародний зас≥б розранку ≥ платежу. …детьс¤ по те, що система: золото - долар - нац≥ональна валюта трансформувалась у нову систему: —ƒ– Ц нац≥ональна валюта. ” ц≥й структур≥ —ƒ– отримувала статус альтернативи не лише золота, а й долара ¤к м≥жнародних грошей.

ўе одн≥Їю важливою ознакою механ≥зму ямайськоњ системи Ї впровадженн¤ УплаваючихФ валютних курс≥в нац≥ональних грошових одиниць. ѕроте в режим≥ безпосередн≥х сп≥вв≥дношень (Уплаванн¤Ф) знаход¤тьс¤ валюти лише пров≥дних крањн св≥ту, а б≥льш≥сть валют ≥нших, в основному слаборозвинених, привФ¤зан≥ до м≥жнародних розрахункових одиниць або окремих валют.

Ќаступним кроком на шл¤ху до ≥нтеграц≥њ крањн-член≥в ™вропейського союзу стало введенн¤ Їдиноњ Ївропейськоњ валюти. «агагальний ринок з переходом до Ївро перетворитьс¤ в консол≥довану валютну зону, ¤ка внесе глибок≥ зм≥ни у функц≥онуванн¤ ф≥нансових механ≥зм≥в крањн учасниць ™—. ‘≥нансову пол≥тику ™вросоюзу на найвищому пол≥тичному р≥вн≥, ¤к ≥ ран≥ше, визначаЇ –ада ™—, ¤ка при прийн¤тт≥ р≥шенн¤ консультуЇтьс¤ з ™вропарламентом ≥ ™вропейським ÷ентробанком. ѕроте головним регул¤тором поточноњ грошово-кредитноњ ≥ валютноњ пол≥тики стала ™вропейська система центробанк≥в в голов≥ з ™вропейським ÷Ѕ.

” Узону ЇвроФ можуть ув≥йти крањни ™вропейського —оюзу, ¤к≥ здатн≥ виконати наступн≥ економ≥чн≥ вимоги:

Ј членство в Ївропейськ≥й валютн≥й систем≥;

Ј курс валюти крањни-претендента на прот¤з≥ двох рок≥в не повинен виходити за рамки дозволених ™— курсових коливань;

Ј максимально допустимий деф≥цит бюджету Ц не б≥льше 3% ¬Ќѕ;

Ј максимально допустимий розм≥р державного боргу Ц не б≥льше 60% ¬Ќѕ;

Ј максимально допустимий темп ≥нфл¤ц≥њ Ц не б≥льше н≥ж на 1,5 процентних пункти середнього темпу ≥нфл¤ц≥њ по ™—;

Ј довгостроков≥ процентн≥ ставки кредиту Ц не вище н≥ж на 2 процентних пункти середнього темпу ≥нфл¤ц≥њ по ™—;

” травн≥ 1998 року на баз≥ цих критер≥њв дл¤ участ≥ в Узон≥ ЇвроФ було допущено 11 крањн: јвстр≥¤, Ѕельг≥¤, Ќ≥меччина, ≤тал≥¤, ≤спан≥¤, ≤рланд≥¤, Ќ≥дерланди, Ћюксембург, ѕортугал≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤ ≥ ‘ранц≥¤. ¬еликобритан≥¤, Ўвейцар≥¤, а нещодавно ≥ ƒан≥¤ в≥дмовились в≥д участ≥ в Узон≥ ЇвроФ, а √рец≥¤ не змогла виконати економ≥чн≥ нормативи.

ѕерех≥д 11 крањн на Їдину валюту буде проводитись у два етапи. ѕерший вже почавс¤ 1 с≥чн¤ 1999 року. Ќа цей день було заф≥ксовано курси валют 11 крањн ≥ Ївро. ѕо цих курсах проводитиметьс¤ деном≥нац≥¤ ≥ перерахунок ус≥х ф≥нансових та ≥нших актив≥в ¤к всередин≥ валютного союзу, так ≥ за його межами. “акож вже почалось паралельне використанн¤ Ївро ≥ привФ¤заних до нењ валют дл¤ безгот≥вкових розрахунк≥в.

ƒругий етап почнетьс¤ 1 с≥чн¤ 2002 року. « цього моменту на прот¤з≥ 6 м≥с¤ц≥в у крањнах-членах валютного союзу почнетьс¤ паралельний об≥г банкнот ≥ монет Ївро, а також нац≥ональних валют. √от≥вков≥ Ївро Ц це 12 млрд. банкнот ном≥налом 500, 200, 100, 50, 20, 10, ≥ 5 Ївро, також 70 млрд. монет ном≥налом 2 ≥ 1 Ївро ≥ 50, 20, 5, 2, ≥ 1 цент.

« 1 липн¤ 2002 року об≥г нац≥ональних валют буде припинено ≥ в≥дбудетьс¤ повний перех≥д економ≥ки крањн-учасниць У зони ЇвроФ на нову валюту. ќстаточн≥ суми нац≥ональних валют прот¤гом дек≥лькох рок≥в можна буде пом≥н¤ти на Ївро.

Ќовим етапом еволюц≥њ грошей стала по¤ва Уелектронних грошейФ. ÷е абсолютно нова система грошового об≥гу, ¤ка за допомогою нов≥тн≥х копФютерних та систем звФ¤зку дозвол¤Ї легко переводити кошти з одного рахунку на ≥нший. ƒо електронних плат≥жних засоб≥в в≥днос¤тьс¤ кредитн≥ та дебетн≥ картки. Ќа сьогодн≥ це найб≥льш прогресивний, економ≥чний ≥ зручний нос≥й грошових функц≥й. ќсновна його зручн≥сть пол¤гаЇ в тому, що не доводитьс¤ носити велик≥ суми гот≥вки з≥ собою, а кр≥м того у раз≥ втрати карточки н≥хто не зможе нею скористатись, бо код доступу знаЇ т≥льки њњ власник.

 редитн≥ картки Ї двох форм: ≥ндив≥дуальн≥ (вони можуть бути стандартними ≥ золотими) та корпоративн≥ (б≥знес-картки). У«олот≥Ф картки обслуговують ос≥б з високою кредитоспроможн≥стю ≥ передбачають численн≥ п≥льги дл¤ користувач≥в.

ƒебетн≥ под≥л¤ютьс¤ на картки обФЇднаних ≥ рег≥ональних систем.

«а технолог≥чними особливост¤ми розр≥зн¤ють картки двох вид≥в Ц з магн≥тною смужкою та з вбудованою м≥кросхемою.

” св≥т≥ Ї багато плат≥жних систем з використанн¤м кредитних та дебетних карток. Ќайпоширен≥шою ≥з них Ї VISA, пластиков≥ картки ¤коњ приймаютьс¤ до оплати у 220 крањнах св≥ту, б≥льш н≥ж у 13 м≥льйонах п≥дприЇмств торг≥вл≥ ≥ серв≥су, гот≥вку можна отримати у 257 тис. банкомат≥в та 320 тис. в≥дд≥лень банк≥в.

 р≥м систем VISA, у св≥т≥ широко поширен≥ так≥ м≥жнародн≥ плат≥жн≥ системи ¤к EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS.

” 1995 р. у св≥т≥ нал≥чувалось понад 400 м≥льйон≥в утримувач≥в карток VISA, 280 млн. Ц EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. Ц DINERS CLUB.

Ѕанк≥вська кредитна картка Ї матер≥льним символом економ≥чних ≥ юридичних в≥дносин, ¤к≥ виникають м≥ж субФЇктами, що укладають карткову угоду. ќсновн≥ субФЇкти (учасники) системи карткових розрахунк≥в:

- власник картки;

- банк-ем≥тент;

- п≥дприЇмство торг≥вл≥ або сфери послуг;

- банк-еквайр (банк, що обслуговуЇ торговельне п≥дприЇмство).

Ѕанк видаЇ кредитну картку кл≥Їнтов≥ т≥льки п≥сл¤ ретельноњ перев≥рки його ф≥нансового стану ≥ оц≥нки кредитоспроможност≥; в≥дкриваЇ власников≥ картки спец≥альний рахунок, на ¤кому враховуютьс¤ вс≥ операц≥њ з карткою; регул¤рно надсилаЇ кл≥Їнту виписку ≥з зазначенн¤м сум платеж≥ розм≥ру заборгованост≥, сум ≥ терм≥н≥в погашенн¤; ст¤гуЇ ком≥с≥ю ≥ в≥дсотки зг≥дно ≥з встановленим тарифом; зобовФ¤зуЇтьс¤ сплачувати рахунки торговельного п≥дприЇмства за покупки, зроблен≥ з використанн¤м карток, за вирахуванн¤м ком≥с≥йного збору (дисконта).

¬ ”крањн≥ система електронних плат≥жних розрахунк≥в прогресивно розвиваЇтьс¤. ” вересн≥ 1995 р. було створене ј“ У”кркартФ, п≥д кер≥вництвом ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ проект впровадженн¤ нац≥ональних плат≥жних карток. ÷е виг≥дно дл¤ вс≥х, адже використанн¤ пластикових карток прискорюЇ взаЇмороз-рахунки, а отже, й об≥г товар≥в ≥ грошей. ¬≥д цього виграють ¤к банки та власники карток, так ≥ держава, в ¤к≥й скорочуютьс¤ видатки на ем≥с≥ю гот≥вки.

«ах≥дн≥ економ≥сти схил¤ютьс¤ до думки, що в майбутньому паперов≥ грош≥ Ц банкноти ≥ чеки повн≥стю зникнуть, њх зам≥н¤ть електронн≥ м≥жбанк≥вськ≥ трансакц≥њ. √рош≥ залишатьс¤, але стануть УневидимимиФ.

1	2	3	4

Ќазва: ѕоходженн¤, суть та функц≥њ грошей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (7969 прочитано)