√рош≥ ≥ кредит > —пец≥ал≥зован≥ кредитно-ф≥нансов≥ ≥нститути

3. ѕ≈Ќ—≤…Ќ≤ ‘ќЌƒ»

ѕенс≥йн≥ фонди ¾ це спец≥ал≥зован≥ ф≥нансов≥ установи, основним завданн¤м ¤ких Ї зб≥р ≥ акумул¤ц≥¤ грошових кошт≥в, призначених дл¤ пенс≥йного забезпеченн¤ громад¤н при дос¤гненн≥ ними певного в≥ку.

«а формою власност≥ пенс≥йн≥ фонди можуть бути приватними або державними.

ѕриватн≥ пенс≥йн≥ фонди створюютьс¤ р≥зними ф≥рмами ≥ корпорац≥¤ми дл¤ виплати пенс≥й та допомог своњм роб≥тникам ≥ службовц¤м.  ошти цих фонд≥в формуютьс¤ за рахунок регул¤рних в≥драхувань ≥з зароб≥тноњ плати прац≥вник≥в, в≥драхувань з прибутку п≥дприЇмств, а також за рахунок прибутку в≥д операц≥й самих фонд≥в.

ѕенс≥йн≥ фонди можуть можуть функц≥онувати ¤к самост≥йн≥ юридичн≥ особи, однак част≥ше вони знаход¤тьс¤ п≥д контролем корпорац≥й, що њх створили, або перебувають у дов≥рчому управл≥нн≥ траст в≥дд≥л≥в комерц≥йних банк≥в чи страхових компан≥й. якщо страхов≥й компан≥њ доручаЇтьс¤ не лише управл≥нн¤ акумульованими коштами фонд≥в, тобто њх активними операц≥¤ми, але й врегулюванн¤ ус≥х зобовТ¤зань за пасивами, то такий пенс≥йний фонд вважаЇтс¤ застрахованим. ¬ ус≥х ≥нших випадках фонд Ї незастрахованим.

як ≥ д≥¤льн≥сть страхових компан≥й, операц≥њ пенс≥йних фонд≥в повТ¤зан≥ з нагромадженн¤м значних сум кошт≥в на тривал≥ строки, що надаЇ широк≥ можливост≥ у зд≥йсненн≥ довгострокових ≥нвестиц≥й. ƒан≥ обставини визначають структуру актив≥в пенс≥йних фонд≥в, основна частина в ¤ких належить ц≥нним паперам приватних п≥дприЇмств, а також державним борговим зобовТ¤занн¤м. ƒосить часто значна питома вага у вкладенн¤х пенс≥йного фонду належить акц≥¤м ≥ обл≥гац≥¤м т≥Їњ корпорац≥њ, ¤ка його створила, що дозвол¤Ї впливати на њњ пол≥тику.

” звТ¤зку з тим, що майбутн≥ виплати пенс≥йних фонд≥в у значно б≥льш≥й м≥р≥ п≥ддаютьс¤ ч≥ткому розрахунку та плануванню, н≥ж виплати за пасивами страхових компан≥й, пенс≥йн≥ фонди в≥дзначаютьс¤ значно вищим р≥внем ф≥нансовоњ ст≥йкост≥, що надаЇ њм можлив≥сть п≥дтримувати власну л≥кв≥дн≥сть на м≥н≥мальному р≥вн≥. ” свою чергу це спри¤Ї формуванню пенс≥йними фондами активноњ ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики, спр¤мованоњ на дос¤гненн¤ б≥льшоњ дох≥дност≥ за вкладенн¤ми, причому не лише у ц≥нн≥ папери, але й за рахунок довгострокових кредитних операц≥й.

ƒержавн≥ пенс≥йн≥ фонди створюютьс¤ за ≥н≥ц≥ативою центральних та м≥сцевих орган≥в влади, а њх ресурси формуютьс¤ за рахунок в≥драхувань з бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в, а також внеск≥в прац≥вник≥в державних структур. як правило, розм≥щенн¤ актив≥в державних пенс≥йних фонд≥в зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ б≥льш обережноњ ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики, н≥ж приватних ≥ передбачаЇ вкладенн¤ кошт≥в здеб≥льшого в обл≥гац≥њ державних позик.

4. ≤Ќ¬≈—“»÷≤…Ќ≤ ‘ќЌƒ»

≤нвестиц≥йн≥ фонди ¾ ¤вл¤ють собою особливий вид ф≥нансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в ≥нвестиц≥йному процес≥. Ўл¤хом випуску власних ц≥нних папер≥в ≥нвестиц≥йн≥ фонди акумулюють грошов≥ грошов≥ кошти приватних ≥нвестор≥в (переважно населенн¤) та вкладають њх в акц≥њ ≥ обл≥гац≥њ р≥зних п≥дприЇмств у своњй крањн≥ та за кордоном.

” звТ¤зку з тим, що значна частина ≥нвестор≥в не маЇ можливост≥ ≥ належних знань дл¤ того, щоб регул¤рно сл≥дкувати за станом ринку ц≥нних папер≥в та приймати ефективн≥ ≥нвестиц≥йн≥ р≥шенн¤ щодо вкладенн¤ своњх заощаджень у р≥зн≥ види фондових ≥нструмент≥в, вони звертаютьс¤ до спец≥ал≥зованих орган≥зац≥й ¾ ≥нвестиц≥йних фонд≥в. ≤нвестор, ¤кий бажаЇ, щоб ≥нвестиц≥йний фонд вз¤в на сбе управл≥нн¤ його коштами, повинен придбати ц≥нн≥ папери, що випускаютьс¤ фондом (¤к правило, акц≥њ). ÷е гарантуЇ вкладникам розм≥щенн¤ њх заощаджень у профес≥йно сформован≥ портфел≥ ц≥нних папер≥в, тобто розпод≥лен≥ досв≥дченими фах≥вц¤ми м≥ж р≥зними напр¤мами ≥нвестиц≥й у багато ≥нструмент≥в фондового ринку. «авд¤ки цьому дос¤гаЇтьс¤ суттЇва м≥н≥м≥зац≥¤ ризику ≥нвестор≥в внасл≥док широкоњ диверсиф≥кац≥њ акумульованих фондом кошт≥в, вкладених у ц≥нн≥ папери дес¤тк≥в р≥зних ем≥тент≥в. ≤нвестиц≥йний фонд в≥дпов≥дно до ситуац≥њ на ринку зд≥йснюЇ пост≥йну куп≥влю ≥ продаж ц≥нних папер≥в, перерозпод≥л¤ючи кап≥тали у найб≥льш перспективн≥ п≥дприЇмства ≥ галуз≥. ¬кладникам фонду, ¤к правило, надаЇтьс¤ можлив≥сть вибору м≥ж к≥лькома портфел¤ми ц≥нних папер≥в, кожен з ¤ких маЇ своњ ≥нвестиц≥йн≥ особливост≥ й переваги.

ѕерш≥ ≥нвестиц≥йн≥ фонди зТ¤вилис¤ у Ѕельг≥њ в 1822 р. ” 60-х рр. XIX ст. вони виникли в јнгл≥њ з метою придбанн¤ ц≥нних папер≥в колон≥альних компан≥й, а п≥зн≥ше набули поширенн¤ в —Ўј. ” 1899 р. в —Ўј утворюЇтьс¤ перший ≥нвестиц≥йно-консультац≥йний фонд. ќднак найб≥льший розвиток ≥нвестиц≥йних фонд≥в припадаЇ на пер≥од п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни, що повТ¤зано з розширенн¤м ≥нвестиц≥йноњ активност≥ широких верств населенн¤. ¬ цих умовах ≥нвестиц≥йн≥ фонди вже починають складати конкуренц≥ю на ринку кап≥тал≥в крупним банкам та ≥ншим ф≥нансовим ≥нститутам.

«а формою орган≥зац≥њ ≥нвестиц≥йн≥ фонди можуть бути в≥дкритого або закритого тпу.

≤нвестиц≥йн≥ фонди в≥дкритого типу випускають власн≥ акц≥њ у необмежених к≥лькост¤х в≥дпов≥дно до попиту, що на них предТ¤вл¤Їтьс¤. ѕри цьому допускаЇтьс¤ в≥льне поверненн¤ акц≥й фонду њх власникам. «акрит≥ ≥нвестиц≥йн≥ фонди випускають акц≥њ т≥льки у певн≥й наперед визначен≥й к≥лькост≥. ≤ хоча вони можуть в≥льно обертатис¤ на ринку ц≥нних папер≥в, та њх власники не мають можливост≥ предТ¤вл¤ти ц≥ акц≥њ ≥нвестиц≥йному фонду дл¤ викупу.

” розвинутих крањнах б≥льш поширеною Ї в≥дкрита форма орган≥зац≥њ ≥нвестиц≥йних фонд≥в, оск≥льки њх акц≥њ волод≥ють високим р≥внем л≥кв≥дност≥, що привабл¤Ї потенц≥йних ≥нвестор≥в. “ак≥ фонди ще називають взаЇмними. ” —Ўј, наприклад, њм належить третЇ м≥сце за обс¤гами акумульованих кошт≥в п≥сл¤ страхових компан≥й ≥ пенс≥йних фонд≥в.

ќкреме м≥сце серед в≥дкритих ≥нвестиц≥йних фонд≥в належить взаЇмним фондам грошового ринку, ¤к≥ вперше зТ¤вилис¤ у —Ўј в 1971 р. ¬они випускають акц≥њ, що можуть бути погашен≥ ≥нвестором, а акумульований кап≥тал вкладають у короткостроков≥ ц≥нн≥ папери (казначейськ≥ вексел≥, комерц≥йн≥ папери, депозитн≥ сертиф≥кати). ‘онди в≥дкривають власникам своњх акц≥й чеков≥ рахунки, за ¤кими можуть зд≥йснюватис¤ платеж≥. ¬еличина рахунку в≥дпов≥даЇ вартост≥ акц≥й фонду. ѕеревагою такого рахунку Ї б≥льш високий дох≥д, н≥ж за звичайними поточними ≥ ощадними рахунками в банках. ¬ласник акц≥й взаЇмного фонду отримуЇ не проценти за своњм поточним рахунком, а доходи в≥д ≥нвестиц≥й у форм≥ див≥денд≥в за випущеними акц≥¤ми.

јкумульован≥ шл¤хом випуску акц≥й кошти в≥дкрит≥ ≥ закрит≥ ≥нвестиц≥йн≥ фонди вкладають у р≥зн≥ види ц≥нних папер≥в ¾ переважно акц≥њ й обл≥гац≥њ приватних корпорац≥й, а також де¤к≥ види державних ц≥нних папер≥в. як правило, ≥нвестиц≥йний фонд самост≥йно обираЇ той тип ц≥нних папер≥в, зг≥дно ¤кого в≥н визначаЇ напр¤м своЇњ спец≥ал≥зац≥њ, а принцип диверсиф≥кац≥њ актив≥в стосуЇтьс¤ насамперед р≥зних ем≥тент≥в. ” багатьох крањнах з метою захисту ≥нтерес≥в вкладник≥в та усуненн¤ невиправданих ризик≥в накладаютьс¤ певн≥ законодавч≥ обмеженн¤ на формуванн¤ актив≥в ≥нвестиц≥йними фондами. ” —Ўј, наприклад, заборонено вкладати б≥льше 5% актив≥в ≥нвестиц≥йних фонд≥в у ц≥нн≥ папери одн≥Їњ компан≥њ. ѕри цьому частка акц≥й, придбаних фондом, не повинна перевищувати 10% ус≥х акц≥й з правом голосу, випущених компан≥Їю. “ак само ≥ у ‘–Ќ ≥нвестиц≥йн≥ фонди можуть вкладати не б≥льше 5% своњх актив≥в у ц≥нн≥ папери одного ем≥тента. «а певних умов ц¤ частка може бути зб≥льшена до 10%.

“аким чином, ≥нвестиц≥йн≥ фонди пропонують своњм кл≥Їнтам диверсиф≥кован≥ портфел≥ ≥нвестиц≥й, ¤к≥ важко сформувати одному др≥бному ≥нвестору. ћаючи апарат досв≥дчених фах≥вц≥в, ≥нвестиц≥йн≥ фонди можуть зд≥йснювати в≥дносно ризикован≥ але водночас ≥ високодох≥дн≥ ≥нвестиц≥њ, структура ¤ких пост≥йно перебуваЇ п≥д профес≥йним контролем. ѕрибуток ≥нвестиц≥йних фонд≥в утворюЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж доходами за операц≥¤ми з ц≥нними паперами (див≥денди за акц≥¤ми, проценти за обл≥гац≥¤ми, зростанн¤ курсу) та вплатами, що зд≥йснюютьс¤ фондами за власними акц≥¤ми. –инкова варт≥сть акц≥й ≥нвестиц≥йного фонду безпосередньо залежить в≥д ринковоњ вартост≥ його актив≥в. ≤накшими словами, ¤кщо зростаЇ ринкова варт≥сть ц≥нних папер≥в, ¤кими волод≥Ї ≥нвестиц≥йний фонд, то зростаЇ ≥ ринкова варт≥сть акц≥й самого фонду, ≥ навпаки.

ƒ≥¤льн≥сть ≥нвестиц≥йних фонд≥в у розвинутих крањнах, ¤к правило, Ї обТЇктом ретельного законодавчого регулюванн¤ ≥ контролю. ÷е стосЇтьс¤ зокрема складаннн¤ статуту фонду та публ≥кац≥њ його умов у проспектах дл¤ ≥нвестор≥в. —татутом повинн≥ бути передбачен≥ типи ц≥нних папер≥в, ¤кими оперуЇ фонд, розм≥ри ком≥с≥йних, механ≥зм розпод≥лу доход≥в та ≥н. ≤нвестиц≥йн≥ фонди зобовТ¤зан≥ регул¤рно публ≥кувати зв≥ти про своњ операц≥њ, а також доводити до в≥дома широкого загалу ≥нформац≥ю про ц≥ни на власн≥ акц≥њ.

5. ‘≤ЌјЌ—ќ¬≤  ќћѕјЌ≤ѓ

‘≥нансов≥ компан≥њ ¾ це небанк≥вськ≥ ≥нститути кредитноњ системи, що спец≥ал≥зуютьс¤ на кредитуванн¤ продаж споживчих товар≥в з в≥дстрочкою платежу.

‘≥нансов≥ компан≥њ можуть бути створен≥ ¤к самост≥йн≥ юридичн≥ особи на акц≥онерних чи пайових засадах або ж ¤к окрем≥ структурн≥ п≥дрозд≥ли, ф≥л≥њ, доч≥рн≥ п≥дприЇмства банк≥в ≥ страхових компан≥й, що в≥дображаЇ прагненн¤ останн≥х опанувати в≥дпов≥дн≥ сектори ринку кредитних послуг.  р≥м того, ф≥нансов≥ компан≥њ можуть створюватись промисловими ф≥рмами ¾ виробниками споживчих товар≥в.

–есурси ф≥нансових компан≥й формуютьс¤ шл¤хом випуску власних боргових зобовТ¤зань ¾ ¤к правило, обл≥гац≥й або вексел≥в.  р≥м того, ф≥нансов≥ компан≥њ можуть використовуавтис¤ короткостроковими кредитами комерц≥йних банк≥в.

ќсновною функц≥Їю ф≥нансових компан≥й Ї наданн¤ кредит≥в покупц¤м споживчих товар≥в шл¤хом придбанн¤ у торговельних ф≥рм боргових зобовТ¤зань, ¤кими були оформлен≥ в≥дпов≥дн≥ продаж≥. ѕри цьому д≥Ї наступна схема операц≥й (мал.6).

3 2

1

ћал.15.1. —хема орган≥зац≥њ операц≥й ф≥нансових компан≥й з наданн¤

споживчого кредиту

” процес≥ придбанн¤ товару покупцем, ¤к правило, початково сплачуЇтьс¤ частина його вартост≥ (в межах 20%), а решта суми оформл¤Їтьс¤ в кредит (1). ѕ≥сл¤ цього ф≥нансова компан≥¤ на основ≥ попередньо укладного з торговою ф≥рмою договору та представлених нею документ≥в про продаж в кредит направл¤Ї продавцю обумовлену суму, що дор≥внюЇ ц≥н≥ товару за м≥нусом оплаченоњ частини (2). ѕокупець, що придбав товар, погашаЇ свою заборгован≥сть перед ф≥нансовою компан≥Їю прот¤гом обумовленого договором строку (1-4 роки) щом≥с¤чними внесками з виплатою в≥дпов≥дних процент≥в (3). ѕри цьому ф≥нансова компан≥¤ може виставити р¤д тратт на покупц¤, ¤кий повинен њх акцептувати. ѕроцент за такого роду кредитами, ¤к правило, вищий, н≥ж процент за звичайними позиками комерц≥йних банк≥в, виданими на аналог≥чн≥ строки, ¾ в≥д 10 до 30%, що повТ¤зано з б≥льшим р≥внем ризику непогашенн¤ кредиту.

‘≥нансов≥ компан≥њ можуть застосовувати також ≥нш≥ схеми кредитуванн¤. Ќаприклад, надавати позики торговельним ф≥рмам п≥д заставу боргових зобовТ¤зань покупц≥в або кредитувати безпосередньо самих покупц≥в. ” де¤ких випадках ф≥нансов≥ компан≥њ зд≥йснюють також л≥зингов≥ ≥ факторингов≥ операц≥њ.

” промислово розвинутих крањнах ≥нтенсивний розвиток ф≥нансових компан≥й в останн≥ дес¤тил≥тт¤ повТ¤заний з потребами товаровиробник≥в у швидкому просуванн≥ своЇњ продукц≥њ до споживача в пер≥оди економ≥чних спад≥в та зниженн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ населенн¤. ÷е насамперед стосуЇтьс¤ автомоб≥льноњ промисловост≥, виробництва елекропобутових товар≥в та ≥нших предмет≥в тривалого користуванн¤. «окрема у —Ўј розвиток таких крупних ф≥нансових компан≥й, ¤к Уƒженерал ћоторз јксептанс  орпорейшнФ, У‘орд ћотор  редитФ, Ујй-Ѕ≥-≈м  редитФ та де¤ких ≥нших призв≥в до поступового в≥двоюванн¤ ними у банк≥в значноњ частини ринку позичкових кап≥тал≥в. ѕочавши з видач≥ споживчих кредит≥в, вони поступово поширили свою д≥¤льн≥сть на кредитуванн¤ корпорац≥й, ≥потечн≥ послуги ≥ нав≥ть де¤к≥ види страхуванн¤.

6. –≈ƒ»“Ќ≤ —ѕ≤Ћ »

 редитн≥ сп≥лки ¾ це кооперативн≥ орган≥зац≥њ, що створюютьс¤ з метою акумулюц≥њ заощаджень своњх член≥в та њх взаЇмного кредитуванн¤. ќбТЇднанн¤ громад¤н у кредитн≥ сп≥лки може зд≥йснюватись за профес≥йною, рел≥г≥йною, територ≥альною або ≥ншими ознаками, тобто ≥н≥ц≥аторами њх утворенн¤ можуть виступати в≥дпов≥дно п≥дприЇмства, профсп≥лки, церковн≥ громади, м≥сцев≥ органи самовр¤дуванн¤. —п≥льн≥сть ≥нтерес≥в ос≥б, що формують кредитну сп≥лку визначаЇтьс¤ потребами у дох≥дному розм≥щенн≥ власних кошт≥в та можливост≥ оперативного отриманн¤ кредиту на власн≥ потреби.

–есурси кредитних сп≥лок формуютьс¤ за рахунок вступних пайових внеск≥в член≥в, а також њхн≥х подальших пер≥одичних вклад≥в. ” —Ўј, наприклад, кредитн≥ сп≥лки випускають акц≥њ особливого роду, що екв≥валентн≥ за зм≥стом ощадним вкладам.  р≥м того, кредитн≥ сп≥лки можуть користуватис¤ кредитами комерц≥йних банк≥в, а також випускати власн≥ боргов≥ зобовТ¤занн¤.

јктивн≥ операц≥њ кредитних сп≥лок пол¤гають у видач≥ позик своњм членам на р≥зноман≥тн≥ споживч≥ потреби ¾ придбанн¤ автомоб≥л¤, ремонт будинку та ≥н. «абезпеченн¤м виданих кредит≥в служать р≥зн≥ види майна та доход≥в. Ќе залучен≥ у позичков≥ операц≥њ кошти кредитн≥ сп≥лки можуть депонувати на окремих рахунках в комерц≥йних банках або ж ≥нвестувати њх у короткостроков≥ державн≥ боргов≥ зобовТ¤занн¤.

ћаючи здеб≥льшого статус некомерц≥йних громадських орган≥зац≥й та в≥дпов≥дн≥ п≥льги в оподаткуванн≥, кредитн≥ сп≥лки спроможн≥ забезпечувати дещо вищий р≥вень доходност≥ за внесками своњх член≥в та ст¤гувати з них нижч≥ проценти за позиками, н≥ж комерц≥йн≥ банки. ќсновна в≥дм≥нн≥сть кредитних сп≥лок в≥д ≥нших кредитно-ф≥нансових установ пол¤гаЇ у тому, що кредитн≥ сп≥лки зд≥йснюють операц≥њ практично т≥льки дл¤ своњх член≥в.

¬ останн≥ роки збер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до б≥льшоњ ун≥версал≥зац≥њ д≥¤льност≥ кредитних сп≥лок у розвинутих крањнах. «окрема вони надають брокерськ≥ послуги по операц≥¤х з ц≥нними паперами, випускають кредитн≥ картки (систем У¬≥заФ ≥ Ућастер-кардФ), надають консультац≥њ з ≥нвестиц≥йних питань ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥.

7. ЋќћЅј–ƒ»

Ћомбард ¾ кредитна установа, що зд≥йснюЇ видачу позик п≥д заставу рухомого майна (р≥зного роду ц≥нних речей).

ѕерш≥ ломбарди виникли ще у XV ст. у ‘ранц≥њ, а њх засновниками стали лихвар≥ з одн≥Їњ ≥з пров≥нц≥й ≤тал≥њ ¾ Ћомбард≥њ. ѕ≥зн≥ше под≥бн≥ установи отримали поширенн¤ в ≥нших крањнах ™вропи. ќсновною сферою д≥¤льност≥ ломбард≥в на початкових етапах розвитку було наданн¤ лихварського кредиту, за користуванн¤ ¤ким ст¤гувались висок≥ проценти. ѕочинаючи з XVI ст. ломбарди створюютьс¤ де¤кими органами м≥ського самовр¤дуванн¤, що ¤вл¤ло собою один ≥з заход≥в боротьби держави проти лихварства. ¬ подальшому цей процес перейшов у безпосереднЇ створенн¤ ломбард≥в державними структурами, що призвело до функц≥онуванн¤ нар≥вн≥ з приватними ломбардами ≥ державних.

Ќин≥ основою спец≥ал≥зац≥њ ломбард≥в Ї наданн¤ споживчого кредиту ф≥зичним особам п≥д заставу рухомого майна, ¤ке можна легко реал≥зувати. ѕри цьому варт≥сть майна, в≥дданого у заставу, ¤к правило, перевищуЇ суму кредиту на 20-50%. ѕозичальник збер≥гаЇ право власност≥ на заставлене в ломбард≥ майно прот¤гом певного пер≥оду. ÷е право п≥дтверджуЇтьс¤ заставною квитанц≥Їю або ≥ншим документом, ¤кий засв≥дчуЇ факт внесенн¤ того чи ≥ншого майна в заставу та по сут≥ зам≥нюЇ кредитний догов≥р. ” тому раз≥, ¤кщо кредит не буде повернено в строк, ломбард маЇ право реал≥зувати заставлене майно, виручка за ¤ке маЇ компенсувати суму боргу разом з нарахованими процентами.

—пециф≥ка позичкових операц≥й ломбард≥в пол¤гаЇ у видач≥ невеликих сум позик на в≥дносно коротк≥ строки (переважно до трьох м≥с¤ц≥в).

≤ншою сферою д≥¤льност≥ ломбард≥в Ї прийманн¤ речей на збер≥ганн¤ за певну плату (в основному приймаютьс¤ ювел≥рн≥ вироби та антиквар≥ат).

ƒл¤ зд≥йсненн¤ ус≥х своњх операц≥й ломбарди окр≥м власних кошт≥в можуть користуватис¤ кредитами комерц≥йних банк≥в.

8.ћ≤∆ЅјЌ ≤¬—№ ≤ ќЅТ™ƒЌјЌЌя

ћ≥жбанк≥вськ≥ обТЇднанн¤ ¾ в≥д≥грають все пом≥тн≥шу роль в д≥¤льност≥ банк≥вськоњ та кредитноњ системи. ¬они утворюютьс¤ банками та ≥ншими установами за участю банк≥в з метою координац≥њ ≥ узгодженн¤ д≥й, п≥двищенн¤ ефективност≥ своЇњ пол≥тики, дл¤ захисту своњх профес≥йних ≥нтерес≥в ≥ т.п.

ѕерш≥ м≥жбанк≥вськ≥ обТЇднанн¤ виникли ¤к результат по¤ви величезних монопол≥й в промисловост≥ (концентрац≥њ промислового кап≥талу) та внасл≥док розвитку конкурентноњ боротьби м≥ж банками. ќсновними шл¤хами створенн¤ м≥жбанк≥вських обТЇднань стали:

а) Узлитт¤Ф самост≥йних банк≥в;

б) Упоглинанн¤Ф одним банком своњх конкурент≥в.

—ьогодн≥ у св≥т≥ ≥снуЇ велика к≥льк≥сть р≥зноман≥тних м≥жбанк≥вських обТЇднань. ѓх утворенн¤ базуЇтьс¤ ¤к на добров≥льному обТЇднанн≥ самост≥йних банк≥в (Узлитт¤Ф), так ≥ на правах власност≥ контролю ≥ централ≥зованого управл≥нн¤, пр¤мого п≥дпор¤дкуванн¤ та залежност≥ (Упоглинанн¤Ф).

”мовно, виход¤чи ≥з р≥зних критер≥њв класиф≥кац≥њ, м≥жбанк≥вськ≥ обТЇднанн¤ под≥л¤ютьс¤

а) в залежност≥ в≥д складу учасник≥в:

чисто банк≥вськ≥ обТЇднанн¤;

обТЇднанн¤ зм≥шаного типу, учасниками ¤ких виступають ¤к п≥дприЇмства та орган≥зац≥њ, так ≥ один чи к≥лька банк≥в;

б) виход¤чи ≥з ц≥лей обТЇднанн¤:

комерц≥йного типу, д≥¤льн≥сть ¤ких ор≥Їнтована на отриманн¤ ≥ максимал≥зац≥ю прибутку;

некомерц≥йного типу, основною метою д≥¤льност≥ ¤ких Ї наданн¤ р≥зних вид≥в послуг своњм членам;

в) в залежност≥ в≥д строк≥в д≥¤льност≥:

обТЇднанн¤, створен≥ на певний строк;

безстроков≥ обТЇднанн¤, що д≥ють пост≥йно;

г) в залежност≥ в≥д ступен¤ залежност≥ ≥ п≥дпор¤дкуванн¤ окремих структур:

асоц≥ативн≥ добров≥льн≥ обТЇднанн¤, членами ¤ких виступають р≥вноправн≥ по статусу самост≥йн≥ банки, ¤к≥ за своњм бажанн¤м делегують виконанн¤ окремих функц≥й створеному ними обТЇднанню та його апарату;

корпоративн≥, основан≥ на в≥дносинах власност≥ ≥ систем≥ участ≥ в кап≥тал≥ обТЇднанн¤, ¤к≥ мають жорстку ≥Їрарх≥чну структуру, в≥дносини залежност≥ м≥ж головним банком (що волод≥Ї контрольним пакетом акц≥й) ≥ залежними в≥д нього банками.

Ќайб≥льш характерним Ї розпод≥л м≥жбанк≥вських обТЇднань на асоц≥ативн≥ ≥ корпоративн≥.

1	2	3

Ќазва: —пец≥ал≥зован≥ кредитно-ф≥нансов≥ ≥нститути
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1998 прочитано)