√рош≥ ≥ кредит > “еор≥њ кредиту

“еор≥њ кредиту

 редит, ¤к ≥ грош≥, ¾ одна з найдавн≥ших економ≥чних категор≥й.  редит виник у т≥ далек≥ часи, коли почали розвиватис¤ виробництво ≥ обм≥н товар≥в.  редитн≥ в≥дносини охоплювали широк≥ верстви населенн¤, вс≥ соц≥альн≥ групи, зумовлюючи м≥ж ними гостр≥ суперечност≥ ≥ тим самим прискорювали розвиток сусп≥льного виробництва. “ому ¤вище кредиту завжди привертало до себе увагу мислител≥в р≥зних народ≥в. ѕроте справд≥ наукове досл≥дженн¤ кредиту розпочалос¤ в к≥нц≥ XVIII ¾ прот¤гом XIX ст.

Ќа перших порах розвитку теор≥њ кредиту економ≥чна думка була сконцентрована на досл≥дженн≥ самого пон¤тт¤ кредиту, п≥знанн≥ його сут≥. “ривалий час досить поширеним було трактуванн¤ кредиту ¤к дов≥ри, котру ви¤вл¤Ї кредитор до свого боржника. Ѕули спроби визначити кредит ≥ ¤к м≥нову операц≥ю, що складаЇтьс¤ з двох розд≥лених у час≥ метаморфоз ¾ передач≥ ц≥нностей ≥ њх поверненн¤ або ¤к тимчасове користуванн¤ позичальником ц≥нност¤ми кредитора. ѕ≥зн≥ше досл≥дженн¤ кредиту стало зд≥йснюватис¤ через п≥знанн¤ механ≥зму його звТ¤зку з економ≥чним середовищем, в≥дкривс¤ шл¤х до формуванн¤ науковоњ теор≥њ кредиту.

ѕроте до цього часу так ≥ не знайдено однозначного вир≥шенн¤ основних проблем теор≥њ кредиту ≥ передус≥м визначенн¤ цого рол≥ в процес≥ в≥дтворенн¤. ¬ економ≥чн≥й науков≥й думц≥ ч≥тко визначилис¤ дв≥ концепц≥њ, ¤к≥ одержали назву натурал≥стичноњ ≥ кап≥талотворчоњ.

9.1. Ќатурал≥стична теор≥¤ кредиту

—уть натурал≥стичноњ теор≥њ кредиту можна звести до таких положень:

обТЇктом кредиту визначаЇтьс¤ тимчасово в≥льний кап≥тал у вигл¤д≥ натуральних речових благ ¤к≥ можуть бути позичен≥ одним економ≥чним агентом ≥ншому;

кредит розгл¤даЇтьс¤ ¤к форма руху матер≥альних благ, а тому роль кредиту зводитьс¤ до перерозпод≥лу цих благ у сусп≥льств≥;

позичковий кап≥тал сп≥впадаЇ з реальним кап≥талом;

банки виступають лише посередниками в кредит≥, вони спочатку акумулюють в≥льн≥ кошти, а пот≥м розм≥щують њх у позику;

пасивн≥ операц≥њ Ї первинними пор≥вн¤но з активними.

ќсновоположниками натурал≥стичноњ теор≥њ кредиту були класики пол≥тичноњ економ≥њ ј.—м≥т, ƒ.–≥кардо, ј.“юрго, ƒж.ћ≥ль.

ј.—м≥т ≥ ƒ.–≥кардо вважали, що обТЇктом кредиту Ї не позичковий кап≥тал, а кап≥тал у його речов≥й форм≥. √рош≥, ¤к≥ позичаютьс¤, ¾ це лише техн≥чний зас≥б перенесенн¤ реального кап≥талу в≥д одного економ≥чного агента до ≥ншого. ¬≥н п≥дкреслював: У редит Ї засобом, ¤кий чергово переноситьс¤ в≥д одн≥Їњ особи до ≥ншоњ дл¤ використанн¤ фактично на¤вного кап≥талу; в≥н не створюЇ кап≥тал, в≥н т≥льки визначаЇ, ¤к цей кап≥тал буде застосованийФ.

Ќа думку ј.—м≥та, банк≥вськ≥ операц≥њ можуть спри¤ти розвитку виробничоњ д≥¤льност≥ в сусп≥льств≥ не тим, що зб≥льшують кап≥тал, а перетворенн¤м б≥льшоњ частини ≥снуючого кап≥талу в активний ≥ продуктивний кап≥тал, чого не було б при в≥дсутност≥ банку.

ѕогл¤ди на кредит класик≥в пол≥теконом≥њ згодом п≥дтвердили так≥ в≥дом≥ економ≥сти, ¤к ∆.—ей, ј.¬агнер, ј.ћаршал, та ≥нш≥.

Ќатурал≥стичний п≥дх≥д у трактуванн≥ сут≥ ≥ рол≥ кредиту мав не т≥льки теоретичне значенн¤, а й пом≥тно впливав на банк≥вську ≥ грошову пол≥тику. «окрема цей п≥дх≥д лежав в основ≥ так званоњ грошовоњ школи, представники ¤коњ вс≥л¤ко в≥дстоювали акт –.ѕ≥л¤ (1844 р.), котрий обмежував випуск банкнот в јнгл≥њ вузькими рамками золотого забезпеченн¤. якщо позичковий кап≥тал ¾ це лише дзеркальне в≥дображенн¤ реального кап≥талу, то випуск банкнот повинен обмежуватис¤ лише повним забезпеченн¤м.

«аслугою натурал≥стичноњ теор≥њ було те, що њњ представники не просто визнавали звТ¤зок кредиту з процесами виробництва, а виходили з первинност≥ виробництва ≥ вторинност≥ кредиту; вони переконливо доводили, що кредит сам по соб≥ не може створювати реального кап≥талу, що останн≥й може виникнути т≥льки в процес≥ виробництва. « цих позиц≥й прихильники натурал≥стичноњ теор≥њ по¤снювали звТ¤зок позичкового процента з прибутком, трактували його ¤к частину прибутку, створеного в процес≥ виробництва, визнавали залежн≥сть норми процента в≥д норми прибутку. ¬се це було кроком уперед у вивченн≥ кредиту, спри¤ло розкриттю утоп≥чност≥ концепц≥й про його чудод≥йну силу в створенн≥ кап≥талу, в розвитку сусп≥льного виробництва.

–азом з тим натурал≥стични1й п≥дх≥д до визначенн¤ сут≥ ≥ рол≥ кредиту мав ≥ певний недол≥к. ¬они були зумовлен≥ тим, що ј.—м≥т ≥ ƒ.–≥кардо не змогли до к≥нц¤ розкрити в≥дм≥нност≥ м≥ж позичковим ≥ реальним кап≥талом. Ќагромадженн¤ позичкового кап≥талу вони розгл¤дали лише ¤к в≥дображенн¤ нагромадженн¤ реального кап≥талу.

¬изначаючи пох≥дний характер кредиту в≥д виробництва, ј.—м≥т ≥ ƒ.–≥кардо не побачили його зворотнього впливу на сферу виробництва, на оборот реального кап≥талу. –оль банк≥в вони зводили до простих посередник≥в у креддит≥, не визначаючи њх активного впливу на процес в≥дтворенн. “ака одбок≥сть ви¤вилас¤ ≥ в трактуванн≥ позичкового процента. ¬они виводили норму процента з норми прибутку ≥ не розглед≥ли залежност≥ процента в≥д зм≥ни попиту ≥ пропозиц≥њ на позичковий кап≥тал, в≥дносноњ самост≥йност≥ руху процента ≥ його впливу на зм≥ну ринковоњ конТюнктури.

ѕроте, вказан≥ недол≥ки натурал≥стичноњ теор≥њ не можна розц≥нювати ¤к помилки њњ основоположник≥в. —кор≥ше за все це та межа, до ¤коњ вони встигли д≥йти в своњх досл≥дженн¤х, ≥ переступити ¤ку вони залишили своњм посл≥довникам.

” м≥ру зростанн¤ рол≥ кредиту ≥ банк≥в у розвитку виробництва, вит≥сненн¤ з об≥гу д≥йсних грошей кредитними засобами об≥гу, використанн¤ кредиту ≥ банк≥в у ц≥л¤х державного регулюванн¤ економ≥ки послаблювалис¤ передумови дл¤ дальшого розвитку концепц≥й, що випливали з натурал≥стичноњ теор≥њ кредиту. ќбмежуючи кредитн≥ можливост≥ банк≥в масштабами њх пасивних операц≥й, ц≥ концепц≥њ дедал≥ част≥ше вступали в суперечн≥сть з реальною д≥йсн≥стю в грошово-кредитн≥й сфер≥. “ому вони зам≥нювалис¤ ≥ншими теор≥¤ми ¾ експанс≥он≥стською, в≥дтворювальною, фондовою, ¤к≥ виросли з так званоњ кап≥талотврочоњ теор≥њ кредиту.

9.2.  ап≥талотворча теор≥¤ кредиту

—уть кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту можна звести до таких основних положень:

кредит, ¤к ≥ грош≥, безпосередньо ¤вл¤Ї собою кап≥тал, багатство, тому розширенн¤ кредиту означаЇ нагромадженн¤ кап≥талу;

банки ¾ це не посередники в кредит≥, а Уфабрика кредитуФ, творц≥ кап≥талу;

активн≥ опервц≥њ Ї первинними з пасивними.

ќсновоположником кап≥талотворчоњ теор≥њ кередиту був англ≥йський економ≥ст ƒж.Ћо. «г≥дно його погл¤д≥в кредит не залежить в≥д процесу в≥дтворенн¤, ≥ йому належить важлива роль в розвитку економ≥ки.

ѕон¤ттт¤ кредиту поЇднувалось з грошима ≥ багатством. Ќа думку Ћо, за допомогою кредиту можна залучити ≥ привести в рух вс≥ невикористан≥ виробнич≥ можливост≥ крањни, створити багатство ≥ кап≥тал.

Ѕанки в≥н розгл¤дав не ¤к посередник≥в, а ¤к творц≥в кап≥талу. ƒл¤ цього достатньо активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. ўоб роз≥рвати вузьк≥ меж≥ об≥гу грошей (ƒж.Ћо пропонував випускати нерозм≥нн≥ грошов≥ знаки. Ўл¤хом розширенн¤ кредитуванн¤ за рахунок ем≥с≥њ незабезпечених банкнот в≥н об≥ц¤в у короткий строк збагатити крањну, зробити њњ кв≥тучою. ќднак, ц≥ ≥дењ на практиц≥ провалились. “ак, будучи м≥н≥стром ф≥нанс≥в ‘ранц≥њ ƒж.Ћо в 1720 р. реорган≥зував св≥й приватний ем≥с≥йний банк у державний  орол≥вський банк, ¤кий випускав банкноти в пор¤дку дисконту вексел≥в ≥ розм≥нював њх на ср≥бло, все в≥дбувалось нормально. як т≥льки цей банк розпочав випуск н≥чим не забезпечених банкнот, вони катастроф≥чно знец≥нились ≥ банк збанкрутував. ÷е на тривалий час п≥д≥рвало дов≥ру до кап≥талотворчоњ теор≥њ ≥ зм≥цнило позиц≥њ прихильник≥в натурал≥стичноњ теор≥њ.

ѕроте у м≥ру розвитку кредитноњ системи, акц≥онерних банк≥в ≥ чекового об≥гу виникла потреба у в≥дродженн≥ кап≥талотворчоњ теор≥њ, що зд≥йснив у друг≥й половин≥ XIX ст. англ≥йський економ≥ст √.ћаклеод. ” своњх наукових прац¤х Уќснови пол≥тичноњ економ≥њФ ≥ У“еор≥¤ ≥ практика банк≥вськоњ справиФ, √.ћаклеод висунув нов≥ обгрунтуванн¤ кап≥талотворчоњ природи кредиту. Ќа в≥дм≥ну в≥д ƒж.Ћо в≥н стверджував, що кредит не створюЇ кап≥талу, а сам Ї кап≥талом, причому продуктивним, оск≥льки приносить прибуток у вигл¤д≥ процента; банки ¾ Уфабрики кредитуФ, вони створюють кредит, а значить, ≥ кап≥тал. –озгл¤даючи банки ¤к Уфабрики кредитуФ √.ћаклеод ц≥лком лог≥чно вир≥шальну роль в њхн≥й д≥¤льност≥ в≥дводив активним операц≥¤м, а пасивним ¾ другор¤дну роль. Ќа його думку, банки шл¤хом депозитноњ чи гот≥вковоњ ем≥с≥њ можуть зд≥йснювати кредитн≥ операц≥њ, внасл≥док ¤ких пот≥м формуютьс¤ депозити. “ому в≥н не бачив суттЇвоњ в≥дм≥нност≥ м≥ж ем≥с≥йними та депозитними банками. якщо перш≥ зд≥йснюють кредитуванн¤ за рахунок гот≥вковоњ ем≥с≥њ, то друг≥ ¾ за рахунок депозитноњ ем≥с≥њ.

√оловна помилка √.ћаклеода пол¤гала в ототожненн≥ категор≥й кредиту, грошей ≥ кап≥талу. ѕредставники теор≥њ помилково доводили, шо кредит ≥ грош≥ ¾ багатство, так ¤к ц≥нн≥ папери (акц≥њ, обл≥гац≥њ, чеки) можуть бути обм≥н¤н≥ на грош≥, а банки створюють кап≥тал через активн≥ операц≥њ. ¬они не розум≥ли, що розм≥ри банк≥вського кредиту визначаютьс¤ умовами сусп≥льного в≥дтворенн¤ (можливост¤ми ресурсного в≥дтворенн¤), а не обс¤гами позичкових операц≥й банк≥в.

ѕроте √.ћаклеод, на в≥дм≥ну в≥д ƒж.Ћо ≥ завд¤ки його експериментам з ем≥с≥йним банком, уже розум≥в, що кап≥талотворенн¤ з допомогою кредиту не може бути безиежним. ¬≥н попереджав, що у здатност≥ банк≥в умножувати кап≥тали криЇтьс¤ велика загроза надзвичайно швидкого розвитку банк≥вських операц≥й. “ому √.ћаклеод нав≥ть ставив завданн¤ пошуку меж розумного зб≥льшенн¤ обс¤г≥в кредиту. ¬се це стало пом≥тним вкладом у розвиток кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту, а водночас ≥ кроком у напр¤м≥ зближенн¤ з натурал≥стичною теор≥Їю.

1	2

Ќазва: “еор≥њ кредиту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (946 прочитано)