јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ћатер≥ал≥стична картина св≥ту очима астроном≥њ

ћатер≥ал≥стична картина св≥ту очима астроном≥њ

ћетагалактика ≥ космолог≥¤. √алактики, под≥бно до з≥р, бу≠вають подв≥йними, кратними, утворюють групи ≥ скупченн¤. Ѕ≥ль≠ш≥сть галактик зосереджено в скупченн¤х. —купченн¤ галактик, ¤к ≥ скупченн¤ з≥р, бувають розс≥¤ними ≥ кульовими, м≥ст¤ть дес¤тки, ≥нод≥ тис¤ч≥ член≥в. Ќайближче до нас скупченн¤ галактик знаходитьс¤ в суз≥р'њ ƒ≥ви (мал.) на в≥дстан≥ близько 20 млн. пк (20 ћпк).

Ќайб≥льший каталог (складений в –ос≥њ) м≥стить близько 30 000 галактик, ¤скрав≥ших в≥д 15-њ зор¤ноњ величини. «а допо≠могою потужного телескопа можна сфотографувати багато сотень м≥льйон≥в галактик до 23Ч25-њ зор¤ноњ величини, з ¤ких найв≥ддален≥ш≥ важко в≥др≥знити в≥д слабких з≥р; в≥дстань до них Ч м≥ль≠¤рди св≥тлових рок≥в.

¬ останн≥ роки з'¤сувалос¤, що в просторовому розпод≥л≥ галактик ≥ њхн≥х скупчень спостер≥гаЇтьс¤ певна законом≥рн≥сть Ч чарунково-ст≥льникова структура. —т≥нки цих чарунок, ¤к≥ скла≠даютьс¤ з безл≥ч≥ галактик, мають товщину 3Ч4 ћпк, а розм≥ри самих чарунок близько 100 ћпк. ¬елик≥ скупченн¤ галактик утворюють вузли цих чарунок.

”с¤ спостережувана система галактик ≥ њхн≥х скупчень називаЇ≠тьс¤ ћетагалактикою. ћетагалактика Ч частина безмежного ¬се≠св≥ту.

” ћетагалактиц≥ д≥Ї закон червоного зм≥щенн¤ ’аббла, ≥ ви≠знано, що таке зм≥щенн¤ справд≥ в≥дображаЇ особливост≥ руху галактик, неперервне зб≥льшенн¤ в≥дстаней м≥ж ними. ÷е озна≠чаЇ, що галактики в≥ддал¤ютьс¤ в≥д нас (≥ одна в≥д одноњ) в ус≥ сторони й тим швидше, чим дал≥ вони в≥д нас. ÷ей процес охоплюЇ всю спостережувану частину ¬сесв≥ту, а можливо, ≥ весь ¬сесв≥т, тому його назвали розширенн¤м ¬сесв≥ту. Ќа можлив≥сть розширенн¤ ¬сесв≥ту вперше вказав у своњх прац¤х рад¤нський учений ќ. ќ. ‘р≥дман (1888Ч1925) на основ≥ загальноњ теор≥њ в≥дносност≥ ј. ≈йнштейна (1879Ч1955). «роблено це за к≥лька рок≥в до в≥дкритт¤ закону ’аббла.

ћал. „астина скупченн¤ галактик у суз≥рТњ ƒ≥ви.

Ќаука, що вивчаЇ ¬сесв≥т ¤к Їдине ц≥ле, називаЇтьс¤ кос≠молог≥Їю. Ѕ≥льш≥сть ≥снуючих космолог≥чних теор≥й грунтуЇтьс¤ на теор≥њ т¤ж≥нн¤, ф≥зиц≥ елементарних частинок, загальн≥й тео≠р≥њ в≥дносност≥ та ≥нших фундаментальних ф≥зичних теор≥¤х ≥, звичайно, на астроном≥чних спостереженн¤х. ” космолог≥њ широ≠ко використовуЇтьс¤ метод моделюванн¤, вчен≥ будують теоретич≠н≥ модел≥ ¬сесв≥ту, шукають спостережн≥ факти, на основ≥ ¤ких можна перев≥рити правильн≥сть теоретичних висновк≥в. «а≠стосуванн¤ ≈ќћ даЇ змогу виконувати потр≥бн≥ при цьому розра≠хунки. «окрема, так≥ розрахунки показали, що п≥д д≥Їю грав≥≠тац≥йних сил практично однор≥дне на самому початку середови≠ще к≥нець к≥нцем за м≥ль¤рди рок≥в набуло структури, ¤ка спостер≥гаЇтьс¤ у ¬сесв≥т≥ в наш час. –еальний ¬сесв≥т, ¤к ви¤вилос¤, добре описуЇтьс¤ модел¤ми розширюваного ¬сесв≥ту, з ¤ких випливаЇ, що ран≥ше галактики були в середньому ближче одна до одноњ, н≥ж тепер, а 10Ч15 млрд. рок≥в тому середн¤ густина матер≥њ у ¬сесв≥т≥ була наст≥льки великою, тем≠пература наст≥льки високою, що речовина могла ≥снувати т≥льки у вигл¤д≥ елементарних частинок. ” процес≥ розширенн¤ утворю≠валис¤ х≥м≥чн≥ елементи й поступово формувалис¤ галактики, зор≥ та ≥нш≥ об'Їкти. “еор≥¤ розширенн¤ ¬сесв≥ту даЇ змогу по¤снити спостережуване сп≥вв≥дношенн¤ вм≥сту водню й гел≥ю в зор¤х. ¬ипром≥нюванн¤, зд≥йснене гар¤чим газом м≥ль¤рди ро≠к≥в тому, ще до утворенн¤ галактик, доходить до нас з великих в≥дстаней ≥ дос≥, тому й назване рел≥ктовим. ≤снуванн¤ його було теоретично передбачене задовго до ви¤вленн¤. ≈нерг≥¤ ре≠л≥ктового випром≥нюванн¤ максимальна в д≥л¤нц≥ дуже коротких (м≥л≥метрових) рад≥охвиль. ÷е випром≥нюванн¤ надходить р≥вно≠м≥рно з ус≥х напр¤м≥в неба. ѕриймаючи його за допомогою рад≥о≠телескоп≥в, ми д≥стаЇмо ≥нформац≥ю про ф≥зичн≥ властивост≥ ре≠човини на ранн≥х етапах розширенн¤ ¬сесв≥ту, коли њњ густина була в сотн≥ м≥льйон≥в раз≥в вища, н≥ж у наш час. ¬≥дкритт¤ рел≥ктового випром≥нюванн¤ п≥дтвердило висновки теор≥њ про те, що речовина тод≥ була гар¤чою ≥ розпод≥л¤лась р≥вном≥рно.

ўо ¤вл¤в собою ¬сесв≥т до початку розширенн¤, на найран≥ших його етапах, ≥ чи зм≥нитьс¤ в майбутньому розширенн¤ стис≠канн¤м? ÷е дуже складн≥ питанн¤, над розв'¤занн¤м ¤ких пра≠цюють нин≥ вчен≥.

≤деал≥сти ≥ богослови посп≥шають скористатис¤ тим, що при≠рода зазначеного ¤вища поки що не вивчена. ¬они квапл¤тьс¤ зро≠бити виг≥дний дл¤ рел≥г≥њ висновок про те, що початок розширен≠н¤ ¬сесв≥ту був породжений надприродним Ђбожественним актомї. “ака н≥чим не обгрунтована вигадка потр≥бна противникам матер≥ал≥зму дл¤ н≥бито наукового п≥дтвердженн¤ б≥бл≥йноњ леген≠ди про створенн¤ св≥ту. ќднак усе величезне р≥зноман≥тт¤ ¤к≥сних зм≥н матер≥њ, що спостер≥гаютьс¤ в процес≥ розширенн¤ ћета≠галактики, в≥дбуваЇтьс¤ без порушенн¤ закон≥в збереженн¤ ≥ не потребуЇ н≥¤ких надприродних сил. ¬≥дкритт¤ еволюц≥њ нашоњ ћетагалактики Ї гранд≥озною перемогою людського розуму. ÷е дос¤гненн¤ означаЇ проникненн¤ людини в глибини ¬се≠св≥ту, в його далеке минуле ≥ розбиваЇ м≥ф про обмежен≥сть людського п≥знанн¤.

Ќа противагу рел≥г≥њ, ¤ка приписуЇ все, що в≥дбуваЇтьс¤, вол≥ бога ≥ твердить, що св≥т неп≥знаванний, наука крок за кро≠ком п≥знаЇ ¬сесв≥т, спираючись на здобут≥ знанн¤, а не на дог≠му чи сл≥пу в≥ру. Ќаука строго розмежовуЇ в≥доме й гадане, гадане ≥ нев≥доме. —ила науки в њњ рус≥ вперед. ¬она поступово зам≥нюЇ гадане твердо встановленим, а нев≥доме зам≥нюЇ гада≠ним. ÷им наука пост≥йно доводить необмежен≥ можливост≥ п≥знан≠н¤ природи.

ћатер≥ал≥стична наука вважаЇ безглуздим питанн¤ про по≠чаток св≥ту ≥ про походженн¤ ¬сесв≥ту. ¬есь досв≥д людства показуЇ, що матер≥ю не можна н≥ створити, н≥ знищити. ¬она лише зм≥нюЇ форму свого ≥снуванн¤. ” ¬сесв≥т≥ в≥дбуваютьс¤ безперервний розвиток ≥ зм≥на не т≥льки орган≥чноњ, а й неор≠ган≥чноњ речовини т- в≥чний кругооб≥г њњ, а не просто повторенн¤ вже пройдених етап≥в. —учасн≥ у¤вленн¤ про ¬сесв≥т спираютьс¤ не т≥льки на всю сукупн≥сть наук про природу, а й на ф≥лософ≥ю.

¬сесв≥т безмежний у час≥ й простор≥. ¬≥н н≥коли не мав по≠чатку ≥ н≥коли не матиме к≥нц¤, в≥н завжди ≥снував ≥ буде ≥с≠нувати. ¬се це стосуЇтьс¤ ¬сесв≥ту в ц≥лому, точн≥ше, матер≥њ, з ¤коњ в≥н складаЇтьс¤. ќкрем≥ ж його частини, наприклад «емл¤, —он¤чна система, зор≥ й нав≥ть зор¤н≥ системи Ч галактики, виникають, проход¤ть довгий час розвитку ≥ колись припин¤ть своЇ ≥снуванн¤, з тим щоб матер≥¤, ¤ка њх утворюЇ, набула новоњ форми. ѕов≥льно зм≥нюЇтьс¤ ≥ весь навколишн≥й ¬сесв≥т. ѕро це св≥дчить, наприклад, триваюче зб≥льшенн¤ в≥дстаней м≥ж галактиками. Ќа зм≥ну в≥джилим св≥там виникають нов≥. Ќа них з часом за спри¤тливих умов може виникнути житт¤, ¤ке, по≠ступово ускладнюючись, в≥дтворюЇ св≥й найвищий ви¤в Ч розумн≥ мисл¤ч≥ ≥стоти.

” наш час ми не можемо ще нав≥ть приблизно оц≥нити, у ¤коњ к≥лькост≥ з≥р Ї планети (поки в ≥нших з≥р'планет не ви¤влено), на ск≥лькох з них могло зародитис¤ житт¤, де воно встигло в≥дтворити розумних ≥стот ≥ техн≥ку, що допускаЇ можлив≥сть обм≥ну ≥нформац≥Їю з ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми. ћи знаЇмо, що центральне т≥ло нашоњ планетноњ системи Ч —онце Ч звичайна зор¤. ≤ —онце, й «емл¤, й ≥нш≥ члени —он¤чноњ системи склада≠ютьс¤ з тих самих х≥м≥чних елемент≥в ≥ п≥дл¤гають тим же за≠конам ф≥зики, що й ≥нш≥ т≥ла, ¤к≥ спостер≥гаютьс¤ на найр≥з≠номан≥тн≥ших в≥дстан¤х. “ому умови, ¤к≥ колись привели до за≠родженн¤ житт¤ на «емл≥, повинн≥ реал≥зовуватис¤ ≥ в ≥нших д≥л¤нках ¬сесв≥ту, нав≥ть коли ц≥ умови пов'¤зан≥ з р≥дк≥сним зб≥гом обставин. ќсередки житт¤, а тим б≥льше розумного, можуть бути в≥ддаленими один в≥д одного дуже великими в≥д≠стан¤ми, що дуже ускладнюЇ њх пошук. –озвиток науки й техн≥ки дасть змогу у майбутньому в≥дпов≥сти на питанн¤ про поширенн¤ житт¤ у ¬сесв≥т≥.

ћожлива ун≥кальн≥сть земноњ цив≥л≥зац≥њ п≥двищуЇ в≥дпов≥≠дальн≥сть людства за збереженн¤ природи нашоњ планети й житт¤ на н≥й в ≥м'¤ миру ≥ прогресу.

1

Ќазва: ћатер≥ал≥стична картина св≥ту очима астроном≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (676 прочитано)