ƒержавне регулюванн¤ > ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави

”р¤д, зг≥дно закону, несе в≥дпов≥дальн≥сть перед парламентом.

ƒуал≥стична монарх≥¤. “ака форма правл≥нн¤ ≥снувала у кайзеровськ≥й Ќ≥меччин≥. ƒержавна влада маЇ подв≥йний характер. ёридично та фактично влада под≥лена м≥ж ур¤дом, що сформований монархом, та обраним парламентом.

–еспубл≥ка - це така форма державного правл≥нн¤, при ¤к≥й верховна державна влада зд≥йснюЇтьс¤ виборчими органами, що обираютьс¤ населенн¤м на певний терм≥н. ¬с≥ вищ≥ органи державноњ влади мають складну структуру, њм надають певн≥, притаманн≥ т≥льки њм повноваженн¤, ≥ вони несуть в≥дпов≥дальн≥сть за њх невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ зг≥дно закону. Ќезважаючи на розпод≥л влади, вс≥ республ≥канськ≥ органи мають на мет≥ зд≥йснювати узгоджено, системно, орган≥зовано Їдину державну владу та не можуть функц≥онувати окремо. Ќаприклад: виконавча влада зазвичай готовить та передаЇ парламенту законопроекти, а судова влада функц≥онуЇ ¤к система, що попереджуЇ порушенн¤ закон≥в. «начна р≥зниц¤ м≥ж республ≥кою та монарх≥Їю ≥ в сфер≥ утворенн¤ орган≥в влади. –еспубл≥ка - це така форма влади, за ¤коњ вс≥ вищ≥ органи державноњ влади обираютьс¤ народом, або формуютьс¤ загальнонац≥ональною представницькою установою. –еспубл≥ки бувають:

ѕарламентська республ≥ка (≤тал≥¤, ‘–Ќ) - це такий р≥зновид сучасноњ форми державного правл≥нн¤, за ¤коњ верховна влада в орган≥зац≥њ державного житт¤ належить парламенту. √олова держави обираЇтьс¤ парламентом. √олова держави маЇ широк≥ повноваженн¤. ¬≥н обнародуЇ закони, видаЇ декрети, маЇ право розпуску парламенту, призначаЇ голову ур¤ду, Ї головнокомандуючим збройних сил. √олова ур¤ду (прем'Їр-м≥н≥стр) призначаЇтьс¤ президентом. ¬≥н формуЇ очолюваний ним ур¤д, котре зд≥йснюЇ верховну виконавчу владу ≥ в≥дпов≥даЇ за свою д≥¤льн≥сть перед парламентом. √оловною функц≥Їю парламенту Ї законодавча д≥¤льн≥сть та контроль за виконавчою владою. ѕарламент маЇ важлив≥ ф≥нансов≥ повноваженн¤.

ѕрезидентська республ≥ка (—Ўј, –осс≥¤, Ѕразил≥¤) - поЇднуЇ у руках президента повноваженн¤ голови держави та голови ур¤ду. √олова держави безпосередньо, або з подальшим затвердженн¤м у верхн≥й палат≥ парламенту, формуЇ ур¤д, котрим згодом сам керуЇ. ƒл¤ президентськоњ республ≥ки характерний жорсткий розпод≥л законодавчоњ та виконавчоњ влади. ѕрезидент не несе в≥дпов≥дальност≥ перед парламентом, оск≥льки в≥н обираЇтьс¤ на загальних виборах. ¬ основному у президентських республ≥ках присутн≥й двохпалатний парламент. ”р¤д несе в≥дпов≥дальн≥сть перед президентом, а не перед парламентом. ќстанн≥м часом ц¤ форма республ≥канського правл≥нн¤ довела свою д≥Їздатн≥сть у р¤д≥ крањн, що розвиваютьс¤. јдже сильна виконавча влада - запорука усп≥ху дл¤ таких крањн.

ѕарламентсько-президентська республ≥ка (‘ранц≥¤, јвстр≥¤, ≤рланд≥¤, ”крањна). ѕарламент та президент у т≥й чи ≥нш≥й пропорц≥њ д≥л¤ть св≥й контроль та свою в≥дпов≥дальн≥сть по в≥дношенню до ур¤ду. ÷¤ форма правл≥нн¤ поЇднуЇ у соб≥ сильну президентську владу з ефективним контролем за ур¤дом з боку парламенту.

‘орма правл≥нн¤ тотал≥тарноњ держави. ( Ќƒ–,  уба) ќсобливост≥ устрою верховноњ влади тотал≥тарноњ держави не охоплюютьс¤ н≥ пон¤тт¤м монарх≥њ, н≥ пон¤тт¤м республ≥ки. ÷≥ признаки дают змогу вид≥лити трет≥й вид форми правл≥нн¤ - форми правл≥нн¤ тотал≥тарноњ держави. «азвичай така форма правл≥нн¤ Ї сильно видозм≥неною формою республ≥ки ≥ маЇ наступн≥ риси:

Ќа¤вн≥сть правл¤чоњ парт≥њ, що складаЇ ¤дро пол≥тичноњ системи ≥ граЇ пров≥дну роль у управл≥нн≥ вс≥ма державними та сусп≥льними справами крањни.

¬ождь пров≥дноњ парт≥њњ водночас Ї головою держави, зазвичай в≥н перебуваЇ на своЇму посту до к≥нц¤ свого житт¤. ≤нод≥ у де¤ких крањнах нам≥чалис¤ тенденц≥њ спадковоњ передач≥ влади.

ѕарт≥йн≥ та державн≥ вибори мають формальний характер.

ѕарт≥йна та державна бюрократ≥¤ вир≥шуЇ вс≥ конкретн≥ справи сусп≥льного та державного житт¤.

√олова держави та парт≥¤ не несе юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ за насл≥дки свого правл≥нн¤.

“отал≥тарна форма правл≥нн¤ передбачаЇ функц≥онуванн¤ в≥дпов≥дного пол≥тичного режиму.

‘орма державного устрою - це територ≥ально-орган≥зац≥йна структура держави.

‘орма державного устрою дозвол¤Ї з'¤сувати:

« ¤ких частин складаЇтьс¤ внутр≥шн¤ структура держави.

яке правове положенн¤ цих частин та ¤ке взаЇмов≥дношенн¤ њх орган≥в.

як будуютьс¤ в≥дносини м≥ж центральними та м≥сцевими державними органами.

” ¤к≥й форм≥ вир≥зн¤ютьс¤ ≥нтереси кожноњ нац≥њ, що живе на територ≥њ даноњ держави.

«а формою державного устрою ус≥ держави под≥л¤ютьс¤ на три основн≥ групи:

”н≥тарна держава (”крањна, ‘≥нл¤нд≥¤, ‘ранц≥¤, ѕольща)- це Їдине, ц≥льне державне утворенн¤, що складаЇтьс¤ з адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, котр≥ п≥дкор¤ютьс¤ центральним органам влади та не мають признак≥в державного суверен≥тету. ”н≥тарна держава характеризуЇтьс¤ наступними рисами:

”н≥тарна держава маЇ Їдин≥, загальн≥ дл¤ вс≥Їњ крањни вищ≥ представницьк≥, виконавч≥ та судов≥ органи, котр≥ зд≥йснюють верховне кер≥вництво в≥дпов≥дними м≥сцевими органами.

Ќа територ≥њ ун≥тарноњ держави д≥Ї одна конституц≥¤, Їдина система законодавства, одне громад¤нство. ¬ н≥й функц≥онуЇ Їдина грошова система, проводитьс¤ обов'¤зкова дл¤ вс≥х адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць загальна налогова та кредитна пол≥тика.

—кладов≥ частини ун≥тарноњ держави (област≥, департаменти, пров≥нц≥њ округи, тощо) не мають державного суверен≥тету. ¬они не мають своњх законодавчих орган≥в, самост≥йних в≥йськових формац≥й та ≥нших атрибут≥в державност≥. ¬ той же час м≥сцев≥ органи самоуправл≥нн¤ в ун≥тарн≥й держав≥ ≥нод≥ мають значну незалежн≥сть. ¬ залежност≥ в≥д степен≥ залежност≥ м≥сцевих орган≥в в≥д центральних ун≥тарн≥ держави под≥л¤ють на централ≥зован≥ та децентрал≥зован≥.

”н≥тарн≥ держави, на територ≥њ ¤ких малочисленн≥ нац≥ональност≥, допускають широку нац≥ональну та законодавчу автоном≥њ дл¤ таких нац≥ональностей. “ак в ћонгол≥њ автономним державним утворенн¤м Ї Ѕа¤н-”легейский аймак, на територ≥њ ¤кого, в основному, живуть казахи. “акий же статус маЇ  римська автоном≥¤ на територ≥њ ”крањни.

¬ ун≥тарн≥й держав≥ ус≥ зовн≥шн≥ м≥ждержавн≥ зносини зд≥йснюють державн≥ органи, що оф≥ц≥йно представл¤ють крањну на м≥жнародн≥й арен≥.

”н≥тарна держава маЇ Їдин≥ збройн≥ сили, керуванн¤ котрими зд≥йснюЇтьс¤ центральними органами державноњ влади.

‘едерац≥¤ (–ос≥¤, —Ўј, Ѕразил≥¤) - добров≥льне об'Їднанн¤ дек≥лькох, ран≥ше незалежних державних формац≥й в одну союзну державу. ” федерац≥¤х ≥снуЇ два р≥вн≥ державного апарату: федеральний та республ≥канський. Ќа вищому р≥вн≥ федерац≥њ характер державност≥ уособлюЇтьс¤ в утворенн≥ двопалатного союзного парламенту, одна з палат ¤кого представл¤Ї ≥нтереси суб'Їкт≥в федерац≥њ. ѕри њњ формуванн≥ використовуЇтьс¤ принцип р≥вного представництва, не залежно в≥д к≥лькост≥ населенн¤. ƒруга палата формуЇтьс¤ дл¤ вираженн¤ ≥нтерес≥в всього населенн¤ держави, вс≥х њњ рег≥он≥в. ¬ федерац≥њ також може ≥снувати державний апарат ≥ на м≥сцевому р≥вн≥. ќдним з формальних признак≥в федерац≥њ Ї на¤вн≥сть подв≥йного громад¤нства - кожен громад¤нин вважаЇтьс¤ громад¤нином федерац≥њ та громад¤нином в≥дпов≥дноњ державноњ формац≥њ. ≤ це закр≥плюЇтьс¤ конституц≥¤ми крањн. « цього випливаЇ, що незалежно в≥д того, на територ≥њ ¤кого суб'Їкту федерац≥њ знаходитьс¤ громад¤нин, в≥н маЇ однаковий об'Їм прав та свобод. ” федеративн≥й держав≥ функц≥онуЇ правова система, що побудована на принцип≥ централ≥зац≥њ та Їдност≥. јле суб'Їкти федерац≥њ мають право створювати ≥ власну правову систему.

¬ид≥л¤ють також особливий тип федерац≥њ - нац≥ональну федерац≥ю.
¬они характеризуЇтьс¤ б≥льш складним державним устроЇм. Ќац≥ональна федерац≥¤ маЇ р¤д характерних рис:

—уб'Їктами такоњ федерац≥њ Ї нац≥ональн≥ держави та нац≥онально-державн≥ утворенн¤, котр≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного нац≥ональним складом населенн¤, його особливою культурою, побутом, традиц≥¤ми тощо.

Ќац≥ональна федерац≥¤ будуЇтьс¤ на принцип≥ добров≥льного об'Їднанн¤ складаючих њњ суб'Їкт≥в.

Ќац≥ональна федерац≥¤ забезпечуЇ державний суверен≥тет великих та малих нац≥й, њх в≥льний та самост≥йний розвиток.

¬ищ≥ державн≥ органи нац≥ональноњ федерац≥њ формуютьс¤ з представник≥в суб'Їкт≥в федерац≥њ.

—уб'Їкти нац≥ональноњ федерац≥њ можуть встановлювати дипломатичн≥ в≥дносини з будь-¤кою державою св≥тового сп≥втовариства, укладати пол≥тичн≥, економ≥чн≥ та ≥нш≥ угоди. —пециф≥ка територ≥ально-нац≥ональноњ федерац≥њ у тому, що така держава маЇ не лише ≥нтегрувати, а ≥ диференц≥ювати ≥нтереси ус≥х суб'Їкт≥в, ¤к нац≥ональних, так ≥ територ≥альних.

 онфедерац≥¤ - тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений дл¤ забезпеченн¤ сп≥льних ≥нтерес≥в.

 онфедерац≥¤ не маЇ своюх загальних законодавчих, виконавчих та судових орган≥в.

 онфедерац≥¤ не маЇ Їдиних збройних сил, единоњ налоговоњ системи.

 онфедерац≥¤ збер≥гаЇ грмад¤нство тих держав, що у нењ вход¤ть.

 онфедеративн≥ державн≥ органи можуть домовитис¤ про Їдину грошову одиницю, Їдин≥ митн≥ правила, Їдину кредитну пол≥тику на час ≥снуванн¤ даного державного утворенн¤.

«азвичай конфедеративн≥ держави не ≥снують довго. ¬они розпадаютьс¤ п≥сл¤ дос¤гненн¤ сп≥льних ц≥лей або перетворюютьс¤ на федерац≥њ ( √ерманський союз 1815-1867 рр., јвстро-¬енгр≥¤ 1867-1918 рр.)

ѕол≥тичний режим - це сук≥пн≥сть засоб≥в та способ≥в зд≥йсненн¤ пол≥тичноњ влади.

” сучасн≥й теор≥њ держави вир≥зн¤ють два основних типи пол≥тичного режиму: тотал≥тарний та демократичний. ÷ей под≥л бере початок ще з вчень ѕлатона. Ќа його думку ≥снувало чотири типи пол≥тичного режиму: демократ≥¤, тиран≥¤ (тотал≥таризм), т≥мократ≥¤ (влада благородних воњн≥в) та ол≥гарх≥ю. «годом т≥мократ≥¤ та ол≥гарх≥¤ були подолан≥ ≥стор≥Їю (перша повн≥стю, друга частково), а демократичний та тотал≥тарний режими перетворилис¤ у нин≥ пан≥вн≥ форми.

1	2	3	4

Ќазва: ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3461 прочитано)