јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > “еор≥¤ ≥нфл¤ц≥йного ¬сесв≥ту

” св≥тл≥ цього висловлюванн¤ ¬. ≤. Ћен≥на важлива роль нестац≥онарних процес≥в у розвитку косм≥чних форм матер≥њ постаЇ ц≥лком природною й законом≥рною. «араз вже ¤сно, що ц≥ ¤вища Ч не випадков≥ в≥дхилен≠н¤ в≥д норми, а законом≥рн≥ Ђповоротн≥ пунктиї у роз≠витку косм≥чних об'Їкт≥в, де зд≥йснюютьс¤ переходи матер≥њ з одного ¤к≥сного стану в ≥нший, виникають нов≥ небесн≥ т≥ла.

¬≥дпов≥дно до цього зм≥нилос¤ ≥ головне завданн¤ сучасноњ астроф≥зики: вона перетворилас¤ в еволюц≥йну науку, що вивчаЇ законом≥рност≥ походженн¤ ≥ розвитку косм≥чних об'Їкт≥в. ѕри цьому одн≥Їю з найважлив≥ших проблем сучасноњ астроф≥зики стало питанн¤ про джерела енерг≥њ нестац≥онарних процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у квазарах ≥ ¤драх галактик.

«араз, мабуть, уже н≥хто не сумн≥ваЇтьс¤ в тому, що м≥ж квазарами ≥ ¤драми галактик ≥снуЇ генетичний, тоб≠то родинний зв'¤зок. ќднак щодо питанн¤ про характер цього зв'¤зку ≥снують дв≥ точки зору. «г≥дно з одн≥Їю з них у центр≥ галактики в сукупност≥ великоњ к≥лькост≥ з≥р ≥ газу утворюЇтьс¤ пор≥вн¤но невелике (розм≥ром 1016Ч1017 см), але г≥гантське за масою (близько 108Ч 109 мас —онц¤) ¤дро. якщо галактика пов≥льно обер≠таЇтьс¤, то формуванн¤ такого ¤дра у¤вл¤Їтьс¤ досить природним: газ ≥ зор≥ Ђст≥каютьї у Ђпотенц≥альну ¤муї. « точки зору под≥бноњ г≥потези колосальна св≥тн≥сть квазар≥в по¤снюЇтьс¤ вид≥ленн¤м при грав≥тац≥йному стисненн≥ величезноњ к≥лькост≥ енерг≥њ.

«а ≥ншою г≥потезою, квазари Ч давн≥ш≥ утворенн¤, н≥ж галактики.  вазари в середньому розташован≥ дал≥, н≥ж галактики з активними ¤драми. ј це означаЇ, що вони виникли ран≥ше зор¤них систем (адже чим дал≥ знаходитьс¤ в≥д нас косм≥чний об'Їкт, тим у б≥льш в≥д≠даленому минулому ми його спостер≥гаЇмо) ≥ вже пот≥м Ђобросталиї зор¤ми, стаючи ¤драми зор¤них систем, що формуютьс¤ навколо них. Ќа користь такого припущен≠н¤ говорить ≥ под≥бн≥сть ф≥зичних процес≥в, що в≥дбува≠ютьс¤ в квазарах ≥ ¤драх де¤ких зор¤них систем.  р≥м того, останн≥м часом ви¤влено р¤д квазар≥в, оточених зор¤ми.

ўо ж стосуЇтьс¤ джерел енерг≥њ, ¤к≥ Ђпрацюютьї у квазарах ≥ активних ¤драх галактик, то щодо цього Ї р¤д припущень. ƒуже ц≥кавою е г≥потеза Ђчорних д≥рї. Ђ„орна д≥раї Ч досить своЇр≥дний об'Їкт, теоретична можлив≥сть ≥снуванн¤ ¤кого випливаЇ ≥з загальноњ тео≠р≥њ в≥дносност≥. «а певних умов компактний згусток ре≠човини може п≥д д≥Їю власного т¤ж≥нн¤ зазнати ката≠строф≥чного стисненн¤ й перетворитис¤ на об'Їкт, ¤кий в≥дзначаЇтьс¤ наст≥льки потужним прит¤ганн¤м, що його не зможе здолати жоден ф≥зичний сигнал. Ќ≥ про≠м≥нь св≥тла, н≥ рад≥охвил¤, н≥ крихта не зможуть Ђви≠рватис¤ї з такого утворенн¤ назовн≥. ÷е ≥ Ї Ђчорна д≥раї.

¬одночас Ђчорна д≥раї здатна вт¤гувати у себе нав≠колишню речовину. ѕри цьому к≥нетична енерг≥¤ па≠даючоњ речовини в грав≥тац≥йному пол≥ Ђчорноњ д≥риї може перетворюватис¤ на ≥нш≥ види енерг≥њ. ¬ислов≠люЇтьс¤ припущенн¤, за ¤ким у центральних частинах квазар≥в ≥ ¤дер галактик знаход¤тьс¤ надмасивн≥ Ђчорн≥ д≥риї. ¬они ≥нтенсивно Ђвсмоктуютьї навколишню речо≠вину, при цьому вид≥л¤Їтьс¤ величезна енерг≥¤.

÷е теоретичне припущенн¤ нещодавно д≥стало ц≥каве спостережне п≥дтвердженн¤. ” безпосередн≥й близькост≥ в≥д центра галактики ћ-87 з дуже активним ¤дром було ви¤влено слабосв≥тний компактний згусток, маса ¤кого становить 6 млрд, сон¤чних мас. Ќе виключено, що це ≥ е надмасивна Ђчорна д≥раї, впливом ¤коњ по¤снюЇтьс¤ висока ф≥зична активн≥сть ¤дра галактики ћ-87.

’оча це може ви¤витис¤ утворенн¤м ≥ ¤коњсь ≥ншоњ ф≥зичноњ природи. “ак, ще у 1958 р. академ≥к ¬. ј. јмбарцум¤н висловив думку про те, ўо до складу ¤дер галактик вход¤ть надмасивн≥ згустки дозор¤ноњ матер≥њ, що мають колосальний запас енерг≥њ ≥ масу в сотн≥ м≥льйон≥в чи нав≥ть у м≥ль¤рди мас —онц¤, њх розпад ≥ зумовлюЇ активн≥сть ¤дер ≥ потужн≥ викиди речовини. Ќа думку јмбарцум¤на, саме ≥снуванн¤ галактики навколо ¤дра Ї результатом активност≥ надмасивного т≥ла. Ќе ¤дро утворилос¤ в уже ≥снуюч≥й галактиц≥, а галактика виникла в результат≥ активност≥ ¤дра, а та≠кож вторинних центр≥в активност≥, що вид≥лилис¤ а нього.

ѕроте ¤ка з ≥снуючих г≥потез ви¤витьс¤ б≥льш близь≠кою до д≥йсност≥, покажуть т≥льки майбутн≥ досл≥дженн¤.

«окрема, що стосуЇтьс¤ Ђчорних д≥рї, то поки що жодна реальна Ђчорна д≥раї у ¬сесв≥т≥ ще не ви¤влена.

«г≥дно з теор≥Їю Ђчорн≥ д≥риї можуть бути завершальними етапами в житт≥ з≥р з масою у 3Ч5 ≥ б≥льше мас —онц¤. якщо такий об'Їкт входить до складу подв≥й≠ноњ системи, то його можна ви¤вити за де¤кими непр¤≠мими ознаками, зокрема за рентген≥вським випром≥ню≠ванн¤м. Ќайб≥льш в≥рог≥дним кандидатом такого роду е рентген≥вське джерело в суз≥р'њ Ћебед¤. ј вт≥м хоч результати спостережень цього об'Їкта ≥ не суперечать г≥потез≥ про Ђчорну д≥руї, але повноњ впевненост≥ в тому, що це справд≥ Ђчорна д≥раї, поки що немаЇ.  артина, ¤ка спостер≥гаЇтьс¤, може мати ≥ ≥нш≥ по¤сненн¤.

—л≥д зазначити, що припущенн¤ про те, що до складу ¤дер галактик ≥ квазар≥в вход¤ть Ђчорн≥ д≥риї, теж Ї т≥ль≠ки г≥потеза, ¤ка повинна бути п≥дтверджена спостере≠женн¤ми. « точки зору теор≥њ компактний згусток речо≠вини досить великоњ маси справд≥ повинен колапсувати ≥ може перетворитис¤ на Ђчорну д≥руї. јле чи Ї,такий к≥нець колапсу практично неминучим, поки що нев≥до≠мо. ” вс¤кому раз≥, дос≥ астроном≥чн≥ спостереженн¤ реальних п≥дтверджень щодо ≥снуванн¤ Ђчорних д≥рї ¤к у ¤др≥ нашоњ √алактики, так ≥ у ¤драх ≥нших зор¤них систем, не дали. “а й з точки зору теор≥њ Ї р¤д фактор≥в, ¤к≥ можуть заважати утворенню в процес≥ колапсу масивних Ђчорних д≥рї.  олапсуюч≥ згустки можуть, на≠приклад, фрагментувати Ч розпадатис¤ на частини. Ќа певн≥й стад≥њ стисненн¤ можливе виникненн¤ ¤дерних процес≥в, здатних спричинити розл≥танн¤ газових частин. ÷≥ та де¤к≥ ≥нш≥ ф≥зичн≥ ¤вища можуть перешкодити Ђколапсу до к≥нц¤ї чи, принаймн≥, сильно його упов≥ль≠нити, наст≥льки, що стад≥њ Ђчорноњ д≥риї буде дос¤гнуто лише через к≥лька м≥ль¤рд≥в рок≥в. ј коли це так, то утворенн¤ Ђчорних д≥рї у квазарах ≥ ¤драх галактик маЇ бути досить р≥дк≥сним ¤вищем, ≥, таким чином, високу активн≥сть ≥ величезне енерговид≥ленн¤ цих об'Їкт≥в на¤вн≥стю Ђчорних д≥рї по¤снити важко.

” процес≥ вивченн¤ ¬сесв≥ту нер≥дко ви¤вл¤ютьс¤ незвичайн≥ об'Їкти ≥ ¤вища, ¤к≥ тривалий час не д≥стають задов≥льного по¤сненн¤ з точки зору ≥снуючих фундаментальних ф≥зичних теор≥й. ƒо под≥бних ситуац≥й може бути три п≥дходи.

“ак, наприклад, ¤вища, ¤к≥ не укладаютьс¤ в меж≥ в≥домих ф≥зичних законом≥рностей, можна прийн¤ти за так≥, що не п≥дпор¤дкован≥ природним законом≥рност¤м взагал≥, тобто за надприродн≥. ÷е найпрост≥ше Ђрозв'¤≠занн¤ї проблеми, що не потребуЇ н≥ доказ≥в, н≥ ¤кихось подальших досл≥джень. —аме з цих позиц≥й рел≥г≥йн≥ теоретики намагаютьс¤ тлумачити незвичайн≥ ¤вища, ¤к≥ ще не знайшли досить повного по¤сненн¤ в сучасн≥й ф≥зиц≥, зокрема ≥ ¤вища косм≥чн≥, ¤к св≥дченн¤ обмеже≠них можливостей науки ≥ божественноњ сут≥ природних процес≥в.

ќднак наука не визнаЇ под≥бних п≥дход≥в, њњ багато≠в≥ковий досв≥д переконливо св≥дчить про те, що будь-¤ке, нав≥ть найзагадков≥ше ¤вище, к≥нець к≥нцем д≥стаЇ природне по¤сненн¤.

ƒругий шл¤х пол¤гаЇ в тому, щоб, незважаючи на труднощ≥ ≥ невдач≥, прагнути до зведенн¤ незвичайних ¤вищ до вже ≥снуючого знанн¤.

«розум≥ло, що анал≥з будь-¤ких нових факт≥в, тим б≥льше незвичайних, з точки зору загальноприйн¤тих фундаментальних ф≥зичних теор≥й не т≥льки бажаний, а й абсолютно необх≥дний. ѕроте, з ≥ншого боку, це аж н≥¤к не виключаЇ правом≥рност≥ спроб узагальненн¤ цих теор≥й, оск≥льки може ви¤витис¤, що факти, про ¤к≥ йде мова, лежать поза межами њх застосуванн¤. ћожна на≠вести чимало приклад≥в з ≥стор≥њ природознавства, коли под≥бн≥ узагальненн¤ ви¤вл¤лис¤ не т≥льки абсолютно необх≥дними, а й великою м≥рою пл≥дними.

“им б≥льше не можна погодитис¤ з твердженн¤м, що його висувають де¤к≥ вчен≥ на «аход≥, начебто ф≥зична наука по сут≥ Ђзавершилас¤ї. Ќа њхню думку, все роз≠мањтт¤ ≥снуючих у природ≥ ф≥зичних умов, ¤вищ ≥ об'Їк≠т≥в може бути зведене до ск≥нченноњ к≥лькост≥ фундаментальних закон≥в, ≥ ц≥ ф≥зичн≥ закони, що керують рухом матер≥њ у ¬сесв≥т≥ (за вин¤тком лише законом≥рностей ¤вищ, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в ультраневеликих д≥л¤нках ≥ за дуже великих густин), до нин≥шнього часу вже в≥дкри≠то ≥ вивчено, ≥ будь-¤ке щойно ви¤влене ¤вище безпе≠речно можна описати за допомогою цих закон≥в.

ѕроте така точка зору не маЇ п≥д собою жодних п≥д≠став. ўе на початку цього стор≥чч¤ ¬. ≤. Ћен≥н, анал≥≠зуючи нов≥тн≥ ф≥зичн≥ в≥дкритт¤ того часу, п≥дкреслю≠вав, що Ђелектрон Ї так само невичерпний, ¤к ≥ атом, природа безконечна...ї 1. “ак само неск≥нченний ≥ процес п≥знанн¤ матер≥ального св≥ту, що оточуЇ нас. Ќаш≥ знан≠н¤ про нього стають дедал≥ глибшими ≥ р≥зноб≥чними, н≥коли не дос¤гаючи меж≥.

« визнанн¤м неск≥нченноњ р≥зноман≥тност≥ матер≥аль≠ного св≥ту пов'¤заний трет≥й п≥дх≥д до вивченн¤-незви≠чайних ¤вищ, ¤кий допускав можлив≥сть того, що ц≥ ¤вища лежать за межами застосовност≥ ≥снуючих фунда≠ментальних ф≥зичних теор≥й, ≥ дл¤ њх по¤сненн¤ знадо≠битьс¤ розробка нових, загальн≥ших теор≥й. јле це трапл¤Їтьс¤ пор≥вн¤но р≥дко Ч у б≥льшост≥ випадк≥в нов≥ факти рано чи п≥зно знаход¤ть по¤сненн¤ в межах ≥снуючих знань. ≤ все ж у процес≥ наукового досл≥дженн¤ час од часу обов'¤зково зустр≥чатимутьс¤ ≥ так≥ факти, ¤к≥ вимагатимуть виходу за меж≥ звичних теор≥й.

ќтже, та обставина, що наука, Ђпрориваючисьї у но≠в≥ зони досл≥дженн¤, ви¤вл¤Ї незвичайн≥ Ђдивн≥ї, Ђди≠вовижн≥ї з точки зору ≥снуючих погл¤д≥в ¤вища, н≥¤кою м≥рою не спростовуЇ наших д≥алектико-матер≥ал≥стичних у¤влень про навколишн≥й св≥т. Ќавпаки, под≥бн≥ в≥дкрит≠т¤ Ї наочним п≥дтвердженн¤м одного з основоположних принцип≥в д≥алектичного матер≥ал≥зму Ч про неск≥нчен≠ну р≥зноман≥тн≥сть ≥ ¤к≥сну невичерпн≥сть матер≥ального св≥ту.

як ми знаЇмо, у вченн≥ ћ.  оперника стверджувало≠с¤, що центром нашоњ планетноњ системи Ї не «емл¤, а —онце, ≥ цим було завдано нищ≥вного удару по церковно-рел≥г≥йним у¤вленн¤м про св≥тобудову. ÷¤ карди≠нальна зм≥на астроном≥чноњ картини св≥ту становила зм≥ст локальноњ революц≥њ Ч першоњ революц≥њ в астро≠ном≥њ.

1	2	3	4	5

Ќазва: “еор≥¤ ≥нфл¤ц≥йного ¬сесв≥ту
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2279 прочитано)