≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕон¤тт¤ ≥ види ефективност≥

—ферою визначенн¤ ≥ пост≥йного контролю повинен бути охоплений також показник загальноњ рентабельност≥ виробництва, що визначаЇтьс¤ шл¤хом розрахунку - в≥дношенн¤ одержаного прибутку до обс¤гу застосовуваних виробничих фонд≥в.

ўодо решти системи показник≥в, диференц≥йованоњ за видами ресурс≥в ≥ окресленоњ вище (табл. 1), то, по-перше, методика њх обчисленн¤ уже в≥дома з ≥нших розд≥л≥в ≥, по-друге, вони використовуютьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з наперед визначеними метою вим≥рюванн¤ ефективност≥ ≥ напр¤мками застосуванн¤ його результат≥в. ≤снуЇ бодай дв≥ загальн≥ ≥ пост≥йно д≥юч≥ мети: 1) ви¤вленн¤, оц≥нка ≥ узагальненн¤ в≥дносноњ ефективност≥ виробничих п≥дрозд≥л≥в ≥ д≥¤льност≥ функц≥ональних ланок з наступним вишукуванн¤м пр≥оритетних напр¤мк≥в мотивац≥њ та реальних механ≥зм≥в впливу на њњ позитивну динам≥ку у майбутньому;

2) пор≥вн¤нн¤ ступен¤ ефективност≥, дос¤гнутого даним п≥дприЇмством ≥ його конкурентами на ринку, щоб не допустити зниженн¤ престижу ≥ конкурентоспроможност≥ у сфер≥ б≥знесу.

ќц≥нка соц≥альноњ ефективност≥ ѕерш за все необх≥дно в≥дзначити, що неухильне зростанн¤ соц≥альноњ ефективност≥ Ї к≥нцевою метою сукупноњ виробничо-господарськоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. « огл¤ду на це економ≥чну ефективн≥сть в≥дносно соц≥альноњ сл≥д вважати пром≥жною. —аме р≥вень економ≥чноњ результативност≥ функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств слугуЇ матер≥альною ≥ ф≥нансовою базою розв'¤занн¤ будь-¤ких соц≥альних проблем. « урахуванн¤м ц≥Їњ важливоњ обставини треба оц≥нювати соц≥альну ефективн≥сть. ѕроте об'Їктивна оц≥нка соц≥альноњ ефективност≥ зараз наражуЇтьс¤ на ≥стотн≥ труднощ≥, пов'¤зан≥ з в≥дсутн≥стю науково обгрунтованоњ ≥ загальновизнаноњ методики визначенн¤ њњ р≥вн¤,. ¬очевидь, таке ¤вище зумовлене не лише браком уваги в≥дпов≥дних галузей науки до розв'¤занн¤ ц≥Їњ вкрай актуальноњ проблеми, але й надзвичайною складн≥стю самих соц≥альних процес≥в. “ому за цих умов можна спиратис¤ на дещо ≥нтуњтивне ≥ емп≥ричне у¤вленн¤ про принципов≥ п≥дходи до оц≥нки соц≥альноњ ефективност≥.

Х ѕо-перше, треба виходити з того, що соц≥альна ефективн≥сть повинна визначатись на двох р≥вн¤х: локальному (на тому чи ≥ншому п≥дприЇмств≥ њњ щодо ступен¤ задоволенн¤ певноњ сукупност≥ соц≥альних потреб своњх прац≥вник≥в) та мун≥ципальному ≥ загальнодержавному (ступ≥нь соц≥ального захисту людей ≥ р≥вн¤ забезпеченн¤ соц≥альних потреб р≥зних верств населенн¤ з боку м≥сцевих орган≥в та держави в ц≥лому).

Х ѕо-друге, дуже важливим Ї визначенн¤ абсолютних масштаб≥в ≥ в≥дносного р≥вн¤ задоволенн¤ р≥зноман≥тних соц≥альних потреб прац≥вник≥в того чи ≥ншого п≥дприЇмства за рахунок власних матер≥альних ≥ ф≥нансових кошт≥в, нагромаджених ним внасл≥док виробничо-господарськоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥, застосуванн¤ нових форм господарюванн¤. ƒо соц≥альних потреб прац≥вник≥в, ¤к≥ можуть бути задоволен≥ п≥дприЇмством у певн≥й м≥р≥ (залежно в≥д на¤вних можливостей), зокрема в≥днос¤тьс¤: зб≥льшенн¤ розм≥ру оплати прац≥ понад встановлений державою м≥н≥мальний р≥вень зароб≥тноњ плати; оплата значноњ частини вартост≥ або наданн¤ безкоштовних пут≥вок до3 л≥кувально-оздоровчих заклад≥в; дотац≥њ закладам громадського харчуванн¤ п≥дприЇмства; наданн¤ безповоротноњ позички на придбанн¤ кооперативного житла ≥ зведенн¤ дачних будинк≥в; буд≥вництво ≥ утриманн¤ власного житлового фонду, баз в≥дпочинку, будинк≥в (палац≥в) культури, пол≥кл≥н≥к, дит¤чих дошк≥льних заклад≥в, спортивних споруд; забезпеченн¤ нормальних (нешк≥дливих дл¤ здоров'¤) умов прац≥ ≥ належноњ охорони навколишнього природного середовища; направленн¤ на навчанн¤ до середн≥х спец≥альних ≥ вищих навчальних заклад≥в молодих прац≥вник≥в з виплатою стипенд≥њ, п≥дготовка необх≥дних дл¤ ринково-комерц≥йних структур п≥дприЇмства спец≥ал≥ст≥в у спец≥альних' навчальних центрах (≥нститутах менеджменту, школах б≥знесу ≥ п≥дприЇмництва), стажуванн¤ кер≥вник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в у заруб≥жних ф≥рмах; створенн¤ п≥дсобних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств тощо.

Х ѕо-третЇ, при загальн≥й оц≥нц≥ соц≥альноњ ефективност≥ треба враховувати також р¤д соц≥альне важливих заход≥в, пост≥йно зд≥йснюваних за рахунок мун≥ципальних (м≥сцевих) ≥ загальнодержавного бюджет≥в, що формуЇтьс¤, ¤к в≥домо, п≥д безпосередн≥м впливом ≥снуючоњ системи оподаткуванн¤ виробничих та ≥нших прибуткових п≥дприЇмств, а також њх спонсорськоњ ≥ благод≥йницькоњ д≥¤льност≥. ќсновними з таких заход≥в Ї: встановленн¤ ≥ регулюванн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати ус≥м категор≥¤м працюючих на п≥дприЇмствах ≥ в орган≥зац≥¤х р≥зних вид≥в та сфер народного господарства; встановленн¤ ≥ виплата пенс≥й, стипенд≥й, ф≥нансовоњ допомоги багатод≥тним с≥м'¤м; ≥ндексац≥¤ зароб≥тноњ плати ≥ пенс≥й у в≥дпов≥дност≥ з динам≥кою роздр≥бних ц≥н на товари споживанн¤; регулюванн¤ продажних ц≥н на певн≥ види товар≥в дл¤ населенн¤ ≥ вартост≥ комунальних послуг;

бюджетне ф≥нансуванн¤ орган≥зац≥й ≥ п≥дприЇмств невиробничоњ сфери; реал≥зац≥¤ загальнодержавних соц≥альних програм тощо.

Х ѕо-четверте, конкретне визначенн¤ р≥вн¤ соц≥альноњ ефективност≥ повинно охоплювати к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ ≥ оц≥нку ефекту та витрат по ус≥й сукупност≥ заход≥в, зм≥ст ≥ характер ¤ких дозвол¤Ї це зробити, а також ¤к≥сну характеристику ≥ ви¤вленн¤ впливу на ефективн≥сть тих груп заход≥в, по ¤ких к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ пр¤мого ефекту Ї неможливим.  ≥льк≥сне вим≥рюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ окремих груп зд≥йснюваних заход≥в зводитьс¤ до обчисленн¤ непр¤мого економ≥чного ефекту ≥ витрат на його дос¤гненн¤ з наступним њх пор≥вн¤нн¤м. ѕричому Їдиноњ методики розрахунку такого ефекту не ≥снуЇ. “ому у кожному окремому випадку сл≥д застосовувати специф≥чний спос≥б його визначенн¤, ¤кий став уже в≥домим з оприлюднених наукових розробок або ще нев≥домий, але рекомендуЇтьс¤ консультантами посередницько-впроваджувальноњ орган≥зац≥њ чи спец≥ал≥стами у ц≥й галуз≥ в≥дпов≥дноњ управл≥нськоњ структури п≥дприЇмства (м≥н≥стерства, ком≥тету, ≥ншого державного органу влади). як≥сна характеристика ефективност≥ певних груп соц≥альних заход≥в повинна передбачати б≥льш-менш детальний словесний опис њх реального (можливого) впливу на результативн≥сть виробництва ≥ життЇд≥¤льн≥сть населен≥й (його окремих верств). «а ≥нших р≥зних умов результати к≥льк≥сного вим≥рюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ треба доповнювати ¤к≥сними характеристиками заход≥в, що впливають на нењ, ≥ на ц≥й п≥дстав≥ формулювати загальн≥ висновки щодо њњ р≥вн¤ ≥ динам≥ки.

„инники зростанн¤

 ласиф≥кац≥¤ ≥ суттЇва характеристика –≥вень економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ ефективност≥ виробництва залежить в≥д численних чинник≥в, що њњ визначають. ” зв'¤зку з цим дл¤ практичного розв'¤занн¤ завдань управл≥нн¤ ефективн≥стю важливого значенн¤ набуваЇ класиф≥кац≥¤ чинник≥в њњ зростанн¤. ”с≥ чинники доц≥льно класиф≥кувати за обмеженою к≥льк≥стю групувальних ознак, що спри¤Ї визначенню головних напр¤мк≥в ≥ шл¤х≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва (продуктивност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства).

 ласиф≥кац≥¤ великоњ р≥зноман≥тност≥ чинник≥в зростанн¤ ефективност≥ (продуктивност≥) може зд≥йснюватись за трьома ознаками: 1) видами витрат ≥ ресурс≥в (джерелами п≥двищенн¤); 2) напр¤мками розвитку ≥ удосконаленн¤ виробництва; 3) м≥сцем реал≥зац≥њ у систем≥ управл≥нн¤ виробництвом (рис. 4).

√рупуванн¤ чинник≥в за першою ознакою уможливлюЇ досить ч≥тке визначенн¤ джерел ѕ≥двищенн¤ ефективност≥, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ (економ≥¤ витрат живоњ прац≥), зниженн¤ фондом≥сткост≥ (кап≥талом≥сткост≥) ≥ матер≥алом≥сткост≥ продукц≥њ, пол≥пшенн¤ використанн¤ природних ресурс≥в. јктивне використанн¤ перел≥чених джерел п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва передбачаЇ зд≥йсненн¤ комплексу заход≥в, ¤к≥ за своњм зм≥стом характеризують основн≥ напр¤мки розвитку ≥ удосконаленн¤ виробництва (друга ознака групуванн¤ чинник≥в). ¬изначальними напр¤мками Ї перш за все прискоренн¤ темп≥в науково-техн≥чного ≥ орган≥зац≥йного прогресу (створенн¤ нових ≥ удосконаленн¤ ≥снуючих технолог≥й, конструкц≥йних матер≥ал≥в, засоб≥в прац≥ ≥ к≥нцевоњ продукц≥њ; механ≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ виробничих процес≥в; запровадженн¤ прогресивних метод≥в ≥ форм орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥; побудова ≥ регулюванн¤ ринкового механ≥зму господарюванн¤).

ѕрактично найб≥льш важливою сл≥д вважати класиф≥кац≥ю чинник≥в ефективност≥ за м≥сцем реал≥зац≥њ у систем≥ управл≥нн¤ виробництвом (трет¤ ознака групуванн¤ чинник≥в), особливо виокремленн¤ з них двох категор≥й . чинник≥в Ч внутр≥шн≥х (внутр≥виробничих) ≥ зовн≥шн≥х (народногосподарських), а також под≥л сукупност≥ внутр≥шн≥х чинник≥в на так зван≥ Утверд≥ чинникиФ ≥ мТ¤к≥ чинникиФ ) .

Ќапр¤мки д≥њ ≥ використанн¤ ћожлив≥ напр¤мки реал≥зац≥њ внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥ п≥дприЇмства) неоднаков≥ за ступенем д≥њ (впливу), використанн¤ ≥ контролю. “ому дл¤ практики господарюванн¤, кер≥вник≥в ≥ в≥дпов≥дних спец≥ал≥ст≥в (менеджер≥в) п≥дприЇмств важливим Ї детальне знанн¤ масштаб≥в д≥њ, форм контролю ≥ використанн¤ найб≥льш ≥стотних внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в ефективност≥ на р≥зних р≥вн¤х управл≥нн¤ виробництвом. ѕ≥дприЇмство може ≥ повинно пост≥йно контролювати процес використанн¤ внутр≥шн≥х чинник≥в шл¤хом розробки ≥ посл≥довного зд≥йсненн¤ власноњ програми п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, а також враховувати вплив на нењ зовн≥шн≥х чинник≥в Ч економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики держави, д≥¤льност≥ нац≥ональних ≥нституц≥йних орган≥зац≥й, розвитку ≥нфраструктури ≥ структурних зм≥н у сусп≥льств≥.

Х “ехнолог≥¤. “ехнолог≥чн≥ нововведенн¤, особливо сучасн≥ форми автоматизац≥њ ≥ ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ справл¤ють чи не найб≥льш ≥стотний вплив на р≥вень ≥ динам≥ку ефективност≥ виробництва. «а принципом ланцюговоњ реакц≥њ вони викликають суттЇв≥ зм≥ни в техн≥чному р≥вн≥ ≥ продуктивност≥ технолог≥чного устаткуванн¤, методах ≥ формах орган≥зац≥њ трудових процес≥в, п≥дготовц≥ ≥ квал≥ф≥кац≥њ кадр≥в тощо.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ види ефективност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5016 прочитано)