≈коном≥ка п≥дприЇмства > “еор≥¤ виробництва

—укупний продукт зм≥нного фактора зростаЇ у м≥≠ру того, ¤к зб≥льшуютьс¤ затрати прац≥. ќднак це зростанн¤ затухаюче. Ѕ≥льше того, настаЇ момент, ко≠ли зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ прац≥ не зб≥льшуЇ, а змен≠шуЇ загальн≥ результати виробництва. ÷е означаЇ, що виробничий процес перенасичений працею, ¤ка не може ефективно використовуватис¤ за даного обс¤гу кап≥талу. ” нашому приклад≥ це в≥дбуваЇтьс¤ при сп≥вв≥дношенн≥  /L = 1/2.

«азначен≥ залежност≥ можна показати граф≥чно. Ќа рис.5 показано криву сукупного продукту. ¬о≠на в≥дображаЇ, ¤к зм≥нюЇтьс¤ випуск продукц≥њ при зм≥н≥ одного з фактор≥в виробництва, тод≥ ¤к ≥нш≥ за≠лишаютьс¤ незм≥нними.

—ередн≥й продукт зм≥нного фактора можна визна≠чити, ¤кщо вим≥р¤ти нахил промен¤, проведеного в≥д початку координат через в≥дпов≥дну точку кривоњ су≠купного продукту. “ак, нахил промен¤ ќј можна ви≠значити через сп≥вв≥дношенн¤ координат точки ј: Q1/L1. ÷е буде середн≥й продукт у ц≥й точц≥.

–ис.5.  рива сукупного продукту зм≥нного фактора

—ередн≥й продукт дос¤гне свого максимуму за умови використанн¤ к≥лькост≥ прац≥, ¤ка в≥дпов≥даЇ точц≥ дотику промен¤, що виходить в≥д початку коор≠динат, та кривоњ сукупного продукту. Ќа рис.5 це точка —.

якщо проведемо дотичн≥ до кожноњ точки на кри≠в≥й сукупного продукту та знайдемо тангенси кут≥в, що вони утворюють з в≥ссю X, то отримаЇмо гранич≠ний продукт.  рив≥ середнього та граничного продук≠т≥в подано на рис.6.

—ередн≥й продукт буде зб≥льшуватис¤ доти, поки граничний продукт буде б≥льший за нього. якщо до виробництва залучаЇтьс¤ нова порц≥¤ ресурсу, продук≠тивн≥сть ¤коњ б≥льша за середню, то таке залученн¤, звичайно, зб≥льшить ≥ середн≥й показник. Ќавпаки, ¤кщо гранична продуктивн≥сть зм≥нного фактора ви≠¤витьс¤ менше середньоњ, то нове залученн¤ змен≠шить середн≥ показники. “ому свого максимального значенн¤ середн≥й продукт зм≥нного фактора дос¤га≠тиме в точц≥ перетину кривих середнього та гранич≠ного продукт≥в, тобто при ј– = ћ–. ” нашому при≠клад≥ ц¤ точка лежить в ≥нтервал≥ затрат прац≥ в≥д 50 до 60 люд.-год.

–ис.6.  рив≥ середнього та граничного продукт≥в

—л≥д звернути увагу на одну досить важливу залежн≥сть спр¤мованост≥ динам≥ки граничного продукту в≥д зб≥льшенн¤ зм≥нного фактора. √раничний продукт дос¤гаЇ свого максимуму в точц≥ ј, а пот≥м починаЇ зменшуватис¤. Ѕ≥льше того, п≥сл¤ дос¤гненн¤ нул¤ у точц≥ ¬ граничний продукт набуваЇ в≥д'Їмного значенн¤. « цього моменту сукупний продукт починаЇ зменшуватис¤ при зб≥льшенн≥ зм≥нного фактора. ÷¤ залежн≥сть Ї досить ст≥йкою, що даЇ змогу вважати њ економ≥чним законом. «акон спадноњ граничноњ продуктивност≥ пол¤гаЇ в тому, що, починаючи з певного обс¤гу зб≥льшенн¤ використанн¤ одного з фактор≥в виробництва, в той час ¤к ≥нш≥ фактори залишаютьс¤ незм≥нними, супроводжуЇтьс¤ зменшенн¤м граничного продукту цього фактора. ÷е означаЇ, ще зб≥льшенн¤ обс¤гу випуску продукц≥њ обмежене, ¤кщо зм≥нюЇтьс¤ т≥льки один фактор. “очка зменшенн¤ граничноњ продуктивност≥ Ч це межа використанн¤ зм≥нного фактора, за ¤кою його граничний продукт починаЇ зменшуватис¤.

ƒ≥¤ закону спадноњ граничноњ продуктивност≥ стаЇ очевидною, ¤кщо вз¤ти за приклад вирощуванн¤ кар≠топл≥ на присадибн≥й д≥л¤нц≥ чи дач≥. якщо вдв≥ч≥ зб≥льшити к≥льк≥сть годин роботи на н≥й проти нор≠мального р≥вн¤, то к≥льк≥сть з≥браноњ картопл≥ зросте у менш≥й пропорц≥њ. якби такоњ залежност≥ не ≥снува≠ло, то все с≥льське господарство св≥ту можна було б пом≥стити на одному гектар≥ земл≥, сконцентрувавши там ус≥ витрати прац≥.

«'¤суванн¤ динам≥ки обс¤г≥в виробництва залежно в≥д динам≥ки зм≥нного фактора дл¤ конкретного вироб≠ництва маЇ важливе практичне значенн¤. ¬она вико≠ристовуЇтьс¤ насамперед дл¤ визначенн¤ меж, в ¤ких доц≥льно вести виробництво з точки зору рац≥онал≥за≠ц≥њ використанн¤ фактор≥в. ƒл¤ короткотерм≥нового пе≠р≥оду можна вид≥лити три стад≥њ виробництва:

перша стад≥¤: в≥д початку виробництва до до≠с¤гненн¤ середн≥м продуктом максимального значен≠н¤. ¬она характеризуЇтьс¤ надлишком кап≥талу та недостачею прац≥, що призводить до перевитрат ре≠сурс≥в та, ¤к правило, до збитк≥в п≥дприЇмц¤;

друга стад≥¤: в≥д максимального значенн¤ се≠реднього продукту до дос¤гненн¤ нульового значенн¤ граничного продукту. ÷¤ стад≥¤ найприваблив≥ша дл¤ виробника, оск≥льки дос¤гаЇтьс¤ нормальна збалансо≠ван≥сть фактор≥в виробництва;

трет¤ стад≥¤: п≥сл¤ дос¤гненн¤ граничним продуктом нульового значенн¤. Ќа н≥й виробництво стаЇ перенасиченим працею ≥ найчаст≥ше призводить до збитк≥в виробника.

≤ншою сферою використанн¤ досл≥джуваних зако≠ном≥рностей може бути прийн¤тт¤ р≥шень з оптим≥зац≥њ структури затрат на виробництво. ѕрипустимо, що ≥снуЇ дв≥ д≥льниц≥, ¤к≥ виробл¤ють однакову продук≠ц≥ю. як маневруючи перерозпод≥лом ф≥ксованоњ к≥ль≠кост≥ прац≥ м≥ж ними в короткотерм≥новому пер≥од≥ дос¤гти б≥льших обс¤г≥в виробництва?

ўоб в≥дпов≥сти на це запитанн¤, сл≥д пор≥вн¤ти граничн≥ продукти зм≥нного фактора на цих двох д≥ль≠ниц¤х. якщо при певному розпод≥л≥ прац≥ м≥ж д≥ль≠ниц¤ми ћ–1>ћ–2, то ресурси треба перерозпод≥лити на користь першоњ д≥льниц≥, ¤кщо сп≥вв≥дношенн¤ протилежне (ћ–1 < ћ–2) Ч на користь другоњ. ћак≠симальний обс¤г продукц≥њ з двох д≥льниць п≥дприЇ≠мець отримаЇ тод≥, коли граничн≥ продукти на двох д≥льниц¤х зр≥вн¤ютьс¤: ћ–1 = ћ–2. ”м≥нн¤ оц≥нити граничн≥ продукти зм≥нного фактора та максим≥зувати результати в≥д його використанн¤ Ї одн≥Їю з скла≠дових мистецтва управл≥нн¤.

3. јнал≥з ≥зоквант можна використовувати дл¤ ви≠значенн¤ можливостей зам≥щенн¤ одного фактора ви≠робництва ≥ншим у процес≥ њх використанн¤. √ранич≠на норма технолог≥чного зам≥щенн¤ працею кап≥талу (ћRTSLK) визначаЇтьс¤ розм≥ром кап≥талу, ¤кий може зам≥нити кожна одиниц¤ прац≥, не викликаючи при цьому зм≥ни обс¤г≥в виробництва:

ћRTSLK = -DK/DL. (2)

‘орма ≥зокванти (випукла до початку системи ко≠ординат) показуЇ, що гранична норма технолог≥чного зам≥щенн¤ зменшуЇтьс¤ при просуванн≥ вниз уздовж ≥зокванти. ÷е означаЇ, що кожна година людськоњ прац≥ здатна зам≥нити все меншу к≥льк≥сть кап≥талу. ѕричина зменшенн¤ граничноњ норми технолог≥чного зам≥щенн¤ пол¤гаЇ в тому, що фактори виробництва мають властив≥сть доповнювати один одного.  ожен з них не може робити те, що може робити ≥нший, або ¤кщо й може, то г≥рше.

√раничну норму технолог≥чного зам≥щенн¤ факто≠р≥в виробництва можна розрахувати не т≥льки через з≥ставленн¤ њх прирост≥в, а й через граничн≥ продук≠ти. ƒ≥йсно, ¤кщо при зменшенн≥ кап≥талу з  1 до  2 та зростанн≥ к≥лькост≥ прац≥ з L1 до L2 (див. рис.2) виробник залишаЇтьс¤ на т≥й сам≥й ≥зоквант≥, то справедливою буде така р≥вн≥сть:

DL MPL= -DK MPK (3)

“од≥

ћRTSLK = -DK/DL= MPL/ MPK. (4)

ќск≥льки залежн≥сть (4) характеризуЇ нахил ≥зо≠кванти в кожн≥й точц≥ кривоњ, то в подальшому вона буде використана дл¤ обгрунтуванн¤ точки р≥вноваги виробника.

’оча спадна гранична норма технолог≥чного зам≥≠щенн¤ працею кап≥талу властива дл¤ абсолютноњ б≥ль≠шост≥ виробничих процес≥в, ≥снуЇ ц≥лий р¤д вин¤тк≥в, де ц¤ залежн≥сть дещо ≥нша. –озгл¤немо к≥лька з них.

1. ‘актори виробництва можуть використову≠ватис¤ лише у певн≥й пропорц≥њ. ѕрикладом Ї сп≥в≠в≥дношенн¤ комп'ютер≥в та оператор≥в ѕ≈ќћ. якщо к≥льк≥сть годин роботи комп'ютера прот¤гом робочого дн¤ ф≥ксована, то зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ оператор≥в не призведе до зростанн¤ обс¤г≥в продукц≥њ. —праведли≠вим буде також зворотне твердженн¤: при ф≥ксован≥й к≥лькост≥ оператор≥в неможливо дос¤гти зростанн¤ обс¤г≥в виробництва за рахунок зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ комп'ютер≥в. ” цьому випадку ≥зокванта матиме ви≠гл¤д пр¤мого кута, а гранична норма технолог≥чного зам≥щенн¤ дор≥внюватиме нулю (рис.7).

–ис.7. ≤зокванти при ф≥ксован≥й пропорц≥њ фактор≥в виробництва

2. ѕовне зам≥щенн¤ фактор≥в виробництва. «а такоњ умови ≥зокванта мала б вигл¤д пр¤моњ л≥н≥њ з пост≥йним нахилом, ¤кий дор≥внюЇ 1. ќднак цю ситуа≠ц≥ю сл≥д розгл¤дати лише ¤к теоретичну абстракц≥ю: в реальному житт≥ повне зам≥щенн¤ фактор≥в вироб≠ництва в принцип≥ не можливе.

4. Ќа в≥дм≥ну в≥д короткотерм≥нового пер≥оду в довго≠терм≥новому пер≥од≥ вс≥ фактори виробництва зм≥нн≥. якщо зберегти припущенн¤, що дл¤ виробництва вико≠ристовуЇтьс¤ т≥льки два фактори (прац¤ та кап≥тал) ≥ технолог≥¤ залишаЇтьс¤ незм≥нною, то зростанн¤ вироб≠ництва в довготерм≥новому пер≥од≥ можна розгл¤дати ¤к таке, що в≥дбуваЇтьс¤ при незм≥нному сп≥вв≥дношенн≥ фактор≥в виробництва. ÷е означатиме, що вироб≠ництво зб≥льшуватиметьс¤ тод≥, коли використанн¤ йо≠го фактор≥в зростатиме за променем, спр¤мованим в≥д початку координат (рис.8). ѕри цьому можлив≥ к≥ль≠ка вар≥ант≥в реакц≥њ середнього продукту на зб≥льшенн¤ масштаб≥в виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. “ут про¤вл¤ютьс¤ р≥зн≥ насл≥дки так званого ефекту масштабу виробництва.

«ростаюча реакц≥¤ середнього продукту в≥дбуваЇтьс¤ на позитивний ефект зб≥льшенн¤ масштаб≥в виробницт≠ва. ¬≥н може дос¤гатис¤ за рахунок таких фактор≥в:

ѕод≥л прац≥. Ќа б≥льших п≥дприЇмствах можлива глибша внутр≥шн¤ спец≥ал≥зац≥¤, що даЇ ефект зростан≠н¤ продуктивност≥ прац≥ ≥, отже, зменшенн¤ затрат.

ѕол≥пшенн¤ управл≥нн¤. ѕоглиблена спец≥ал≥≠зац≥¤ поширюЇтьс¤ ≥ на управл≥нську д≥¤льн≥сть. ѕо≠¤ва управл≥нц≥в, ¤к≥ спец≥ально займаютьс¤ марке≠тингом, рекламою, постачанн¤м, орган≥зац≥Їю науко≠во-техн≥чних роб≥т тощо, допомагаЇ зб≥льшити ефек≠тивн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства в ц≥лому, що про¤в≠л¤Їтьс¤ в зростанн≥ середнього продукту.

«б≥льшенн¤ масштаб≥в виробництва найчаст≥ше не вимагаЇ пропорц≥йного зб≥льшенн¤ вс≥х ресурс≥в. —каж≥мо, витрати часу лектора не зб≥льшатьс¤, ¤кщо в аудитор≥њ на лекц≥њ буде не одна, а дв≥ групи студент≥в.

1	2	3	4

Ќазва: “еор≥¤ виробництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4843 прочитано)