≈коном≥чна теор≥¤ > ѕрирода ц≥ни. „инники, ¤к≥ формують ц≥ну

¬ коли ≥снуЇ невелика к≥льк≥сть продавц≥в, ц≥на товару в основному залежить в≥д д≥й конкурент≥в. ѕродавець повинен ч≥тко реагувати на них. ћожливост≥ зб≥льшенн¤ або зменшенн¤ ц≥н обмежен≥.

≤, нарешт≥, в Х s нополп де ≥снуЇ один про≠давець, ц≥на регулюЇтьс¤ монопол≥стом. ќднак на такому ринку на ц≥ну маЇ впливати державне регулюванн¤.

3. ¬»ƒ» ÷≤Ќ

 Ћј—»‘≤ ј÷≤я ÷≤Ќ ” –»Ќ ќ¬≤… ≈ ќЌќћ≤÷≤

” ринков≥й економ≥ц≥ ц≥ни класиф≥кують за р≥зними крите≠р≥¤ми.

«алежно в≥д розм≥р≥в куп≥вл≥-продажу товар≥в Ї ц≥ни б≥ржов≥, внутр≥шньоф≥рмов≥ трансфертн≥, роздр≥бн≥.

«а способом формуванн¤ (впливом конкуренц≥њ) ц≥ни под≥л¤ють на конкурентн≥, монопольн≥ та регульован≥.

«г≥дно з територ≥Їю д≥њ розр≥зн¤ють по¤сн≥, нац≥ональн≥, св≥тов≥ ц≥ни.

™ також ц≥ни вих≥дн≥ (базисн≥, пропозиц≥њ), прейскурантн≥, вироб≠ництва, п≥льгов≥.

Ѕагатоман≥тн≥сть ц≥н у багатьох випадках залежить не в≥д конк≠ретного виду товару, а в≥д характеру куп≥вл≥-продажу, в≥д ситуац≥њ на ринку. Ќаприклад, цукор може продаватись за б≥ржовою (оптова тор≠г≥вл¤) ≥ роздр≥бною ц≥ною (дл¤ населенн¤).

÷≤Ќ» «јЋ≈∆Ќќ ¬≤ƒ –ќ«ћ≤–≤¬  ”ѕ≤¬Ћ≤-ѕ–ќƒј∆” “ќ¬ј–≤¬

Ѕ≥ржо Ч це ц≥на на товари, що реал≥зуютьс¤ у по≠р¤дку б≥ржовоњ торг≥вл≥. ¬она Ї важливим ≥ досить достов≥рним дже≠релом ≥нформац≥њ про р≥вень ≥ динам≥ку ц≥н на в≥дпов≥дн≥ товари. ѕри визначенн≥ б≥ржовоњ ц≥ни враховують ус≥ угоди м≥ж продавц¤ми ≥ по≠купц¤ми кожного дн¤ на б≥ржових зборах, позаб≥ржов≥ угоди, що за≠реЇстрован≥ на б≥рж≥, а також ус≥ за¤вки про пропозиц≥ю товар≥в ≥ про попит на них. ¬они надход¤ть в≥д брокер≥в або в≥д учасник≥в збор≥в. ÷≥ дан≥ уважно вивчаютьс¤, враховуютьс¤ попит ≥ пропози≠ц≥¤, запропонован≥ ц≥ни. ≤ котирувальна ком≥с≥¤ визначаЇ ц≥ну товару на в≥дпов≥дний день. ¬ окремих випадках можуть встановлюватис¤ верхн¤ ≥ нижн¤ меж≥ ц≥ни. ≤нформац≥¤ про б≥ржов≥ ц≥ни публ≥куЇтьс¤в бюлетен¤х товарних б≥рж, у пер≥одичних (щоденних, щом≥с¤чних тощо) котировках.

” крањнах з ринковою економ≥кою широко використовуютьс¤ внутр≥шньоф≥рмов≥ трансфертн≥ ц≥ни. ¬они застосовуютьс¤ при обм≥н≥ товарами ≥ послугами у межах м≥жнародних монопол≥й. ќб'Їк≠тивною основою ≥снуванн¤ таких ц≥н Ї розвиток виробничоњ коопе≠рац≥њ всередин≥ монопол≥њ. ¬нутр≥шньоф≥рмов≥ ц≥ни використовують≠с¤ при поставках деталей, вузл≥в, агрегат≥в, комплектуючих вироб≥в. як правило, в≥домост≥ про так≥ ц≥ни обмежен≥, оск≥льки Ї комерц≥й≠ною таЇмницею, њхн≥й р≥вень значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ц≥н, що вико≠ристовуютьс¤, коли така продукц≥¤ поставл¤Їтьс¤ ¤к запасн≥ частини.

Ќаселенн¤ купуЇ товари за роздр≥бними ц≥нами у магазинах ≥ п≥дприЇмствах громадського харчуванн¤.

–оздр≥бна ц≥на формуЇтьс¤ виход¤чи з витрат виробництва ≥ обо≠роту товар≥в, прибутку виробничих об'Їднань, п≥дприЇмств ≥ торго≠вих збутових орган≥зац≥й.

¬ умовах становленн¤ ринковоњ економ≥ки ≥снують державн≥ роздр≥бн≥, ц≥ни с≥льськогосподарського ринку, ц≥ни кооперативноњ торг≥вл≥, ц≥ни р≥зноман≥тних комерц≥йних структур.

¬елик≥ парт≥њ товару реал≥зуютьс¤ оптовикам за ц≥нами виробництва. “ака ц≥на дор≥внюЇ сум≥ вс≥х виробничих ≥ маркетингових витрат плюс середн≥й прибуток на весь авансований кап≥тал. ÷≥на ви≠робництва в де¤ких крањнах ринковоњ економ≥ки становить 40-60 в≥д≠сотк≥в в≥д роздр≥бноњ ц≥ни.

÷≤Ќ» «ј —ѕќ—ќЅќћ ‘ќ–ћ”¬јЌЌя

¬ умовах ринковоњ економ≥ки б≥льша частина ц≥н формуЇтьс¤ в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ, тобто п≥д впливом сп≥вв≥дношенн¤ по≠питу ≥ пропозиц≥њ. “ак≥ ц≥ни можна розгл¤дати ¤к конкурентн.

—еред конкурентних ц≥н можна виокремити ц≥ни, ¤к≥ встановлю≠ютьс¤ дл¤ завоюванн¤ л≥дерства на ринку. ќкрем≥ п≥дприЇмц≥ мо≠жуть св≥домо п≥ти на зниженн¤ ц≥н нижче, н≥ж ринков≥, щоб пере≠могти своњх конкурент≥в. ќднак це ¤вище не може бути тривалим. ≤ до таких заход≥в вдаютьс¤ т≥льки т≥ п≥дприЇмц≥, що мають, ¤к ка≠жуть, Ђзапас м≥цност≥ї, що грунтуЇтьс¤ на передов≥й техн≥ц≥, техно≠лог≥њ, значних ф≥нансових ресурсах.

–инкова економ≥ка не може повн≥стю уникнути монопольних ц≥н. ÷е, ¤к правило, ц≥ни, що встановлюютьс¤ монопол≥стами на р≥вн≥, вищому, н≥ж ц≥ни виробництва. ћонопол≥њ встановлюють, ¤к прави≠ло, б≥льш висок≥ ц≥ни збуту своњх товар≥в ≥ б≥льш низьк≥ ц≥ни на прид≠банн¤ товар≥в у ≥нших ф≥рм.

Ќа противагу конкурентним ц≥нам монопольн≥ ц≥ни встановлю≠ютьс¤ в умовах в≥дсутност≥ в≥льноњ конкуренц≥њ. ћонопол≥стов≥ вже не доводитьс¤ боротис¤ за своЇ м≥сце на ринку. ¬≥н сам маЇ змогу визначати к≥льк≥сть товару ≥ його ц≥ну. ј оск≥льки конкуренц≥њ не≠маЇ, то немаЇ й необх≥дност≥ модерн≥зувати виробництво та впрова≠джувати нов≥ технолог≥њ.

ƒержава з ринковою економ≥кою прагне обмежити ≥снуванн¤ монопольних ц≥н, розробл¤Ї дл¤ цього, ¤к уже зазначалось, анти-монопольне законодавство. ѕроте усунути повн≥стю монопол≥ю в ус≥х галуз¤х господарства неможливо. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в монопо≠л≥¤ збер≥гаЇтьс¤ за державою. ÷е п≥дприЇмства зв'¤зку, ¤к≥ прива≠тизувати недоц≥льно, тому що це загрожуЇ хаосом в так≥й важлив≥й галуз≥. ” державн≥й власност≥ залишаютьс¤, ¤к правило, видобуток ц≥нних метал≥в, виробництво алкогольних напоњв, оборонна про≠мислов≥сть.

ƒе¤к≥ ц≥ни через р¤д причин регулюютьс¤ державою, тому њх на≠зивають регульованими.

÷≤Ќ» «јЋ≈∆Ќќ ¬≤ƒ “≈–»“ќ–≤ѓ ѓ’Ќ№ќѓ ƒ≤ѓ

ƒ≥¤ кожноњ ц≥ни поширюЇтьс¤ на певну територ≥ю. ¬ межах одн≥Їњ крањни (це стосуЇтьс¤, ¤к правило, великих за територ≥Їю крањн) ≥снують по¤сн≥ ц≥ни. ѕо сут≥, йдетьс¤ про диференц≥ац≥ю ц≥н за по¤са≠ми, кожний з ¤ких включаЇ певний рег≥он, що складаЇтьс¤ з адм≥н≥ст≠ративних одиниць (наприклад областей). ¬≥н характеризуЇтьс¤ сп≥ль≠ними природно-економ≥чними умовами виробництва, реал≥зац≥Їю ≥ споживанн¤м певних вид≥в продукц≥њ. ¬ ”крањн≥, наприклад, найнижч≥ ц≥ни на картоплю на п≥вноч≥, на баштанн≥ культури Ч на п≥вдн≥.

ѕо¤сна ц≥на обумовлена ≥стотними в≥дм≥нност¤ми у видатках на виробництво продукц≥њ, а також на њњ транспортуванн¤ до м≥сц¤ спо≠живанн¤.

 ожна крањна залежно в≥д структури виробництва, нац≥ональноњ вартост≥ на продукц≥ю маЇ своњ ≥ нац≥ональн≥ ц≥ни.

Ќаприклад, в ≤тал≥њ, де вирощуютьс¤ цитрусов≥ культури, ц≥ни на них значно нижч≥, н≥ж в ”крањн≥, де апельсини, мандарини, лимони Ч це ≥мпортна продукц≥¤, ¤ка обмежена к≥льк≥стю ввезенн¤ ≥ видатка≠ми на транспортуванн¤.

ќсобливе м≥сце серед ц≥н, що встановлюютьс¤ залежно в≥д тери≠тор≥њ, належить св≥тов≥й ц≥н≥. ÷е експортна ц≥на св≥тових постачаль≠ник≥в товару та ≥мпортна ц≥на в крањнах його ввезенн¤. ƒл¤ того щоб зовн≥шньоторговельна ц≥на була св≥товою, вона маЇ в≥дпов≥дати та≠ким основним вимогам:

бути ц≥ною, за ¤кою зд≥йснюютьс¤ велик≥ комерц≥йн≥ угоди, що передбачають не пов'¤зан≥ м≥ж собою експортн≥ або ≥мпортн≥ операц≥њ;

платеж≥ за такими комерц≥йними операц≥¤ми, ¤к правило, мають зд≥йснюватис¤ у в≥льно конвертован≥й валют≥;

бути ц≥ною не випадкових, а регул¤рних експортних або ≥мпорт≠них комерц≥йних угод, що укладаютьс¤ у важливих центрах м≥жна≠родноњ торг≥вл≥, де пост≥йно зд≥йснюютьс¤ значн≥ за обс¤гом зовн≥ш≠ньоторговельн≥ операц≥њ за цим товаром;

угоди мають укладатис¤ без будь-¤ких обмежень адм≥н≥стратив≠ного або ф≥нансового характеру.

–≥вень св≥товоњ ц≥ни на товар, ¤к правило, залежить в≥д групи крањн, ¤к≥ експортують б≥льшу частину цього товару на св≥товий ринок. Ќаприклад, св≥тов≥ ц≥ни на нафту залежать в≥д орган≥зац≥њ крањн Ч експортер≥в нафти, до ¤коњ вход¤ть основн≥ крањни, що добувають нафту (вона маЇ назву ќѕ≈ ), ц≥ни на автомоб≥л≥ Ч в≥д —Ўј, япон≥њ та Ќ≥меччини.

÷≥ни м≥жнародноњ торг≥вл≥ не можна ототожнювати з ц≥нами фак≠тичних угод, тобто з конкретними контрактними ц≥нами, ≥нформац≥¤ про ¤к≥ в б≥льшост≥ випадк≥в маЇ конф≥денц≥йний характер. ¬≥дхи≠ленн¤ контрактних ц≥н в≥д св≥тових можуть бути значними. ¬они за≠лежать в≥д в≥дм≥нностей характеристик ≥ умов поставок товару, ц≥на ¤кого вважаЇтьс¤ св≥товою.

÷≤Ќ» –≤«Ќќ√ќ ѕ–»«Ќј„≈ЌЌя

ƒл¤ стимулюванн¤ продажу окремих товар≥в встановлюють так зван≥ п≥льгов≥ ц≥ни. ѓх використовують дл¤ залученн¤ покупц≥в до магазину ≥ зб≥льшенн¤ обс¤гу продажу товар≥в, що пропонуютьс¤ в магазин≥ за звичайними ц≥нами. –озрахунок тут такий: покупець прийшов купити певний товар за зниженою ц≥ною, про ¤кий в≥н д≥знавс¤ з реклами, але знайомство з ≥ншими товарами (а це най≠ефективн≥ше в≥дбуваЇтьс¤ в самому магазин≥) спонукаЇ його купува≠ти њх уже за звичайними ц≥нами.

” п≥льгових ц≥нах використовуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ знижки, ¤к≥ сл≥д розгл¤дати ¤к винагороду споживачам за певн≥ д≥њ, наприклад, за опе≠ративну своЇчасну оплату рахунк≥в за куплен≥ товари, за к≥льк≥сть купленого товару, коли п≥сл¤ певного обс¤гу (допуст≥мо, 100 оди≠ниць) ц≥на за один вир≥б зменшуЇтьс¤, тощо.

якщо ц≥на встановлена дл¤ товар≥в без знижки, заздалег≥дь заз≠начена продавцем, њњ називають вих≥дною, базисною або ц≥ною пропозиц≥њ.

як правило, ц≥ни на промислову, с≥льськогосподарську продук≠ц≥ю ≥ послуги ф≥ксуютьс¤ в спец≥альних дов≥дниках-прейскурантах, тому њх називають “ак≥ ц≥ни калькулюютьс¤ ви≠робниками виход¤чи з виробничих витрат, оч≥куваного прибутку ≥ умов реал≥зац≥њ товару на ринку. ¬они встановлюютьс¤ на певний пер≥од. ÷≥на зм≥нюЇтьс¤, ¤кщо зм≥нюютьс¤ виробнич≥ витрати або умови реал≥зац≥њ на ринку.

” багатьох випадках у встановлених прейскурантних ц≥нах нада≠ютьс¤ знижки. Ѕез оголошенн¤ величини ц≥ни покупець, по сут≥, знижку на ц≥ну не в≥дчуваЇ, тобто в≥н сприймаЇ ц≥ну ¤к звичайну.

4. ¬»’≤ƒЌј ≤ ќ—“ј“ќ„Ќј ÷≤Ќј.

ћ≈“ќƒ» ÷≤Ќќ”“¬ќ–≈ЌЌя

¬—“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ¬»’≤ƒЌќѓ ÷≤Ќ»

“ой факт, що в умовах ринку ц≥на встановлюЇтьс¤ об'Їктив≠но внасл≥док сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, не викликаЇ сумн≥в≥в. ќднак не треба вважати, що виробник товар≥в спод≥ваЇтьс¤ т≥льки на ц≥ну, ¤ку йому запропонуЇ ринок, а сам н≥¤коњ участ≥ в ц≥но≠утворенн≥ не бере. ¬иробник товар≥в, п≥дприЇмець використовуЇ ме≠тодику розрахунку вих≥дних ц≥н, тобто базисних ц≥н, або ц≥н пропо≠зиц≥њ. “овари пропонуютьс¤ покупц¤м саме за такими ц≥нами. ј вже п≥д час куп≥вл≥-продажу виникаЇ (п≥д впливом сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ), за ¤кою ≥ реал≥зуЇтьс¤ товар.

1	2	3	4

Ќазва: ѕрирода ц≥ни. „инники, ¤к≥ формують ц≥ну
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3086 прочитано)