Економічна теорія > Природа ціни. Чинники, які формують ціну

Методика розрахунку вихідних цін включає постановку завдан­ня ціноутворення, оцінку витрат виробництва, врахування попиту на товар, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення.

Ця методика відома майже всім продавцям на міських ринках. Селянин привіз у місто продавати, припустімо, м'ясо. Вже до при­їзду він поставив певне завдання: реалізувати свій товар за таку суму, щоб грошей вистачило на купівлю потрібного йому товару. Він при­близно знає витрати виробництва (вартість витрачених кормів, оцін­ка своєї праці). Далі селянин цікавиться, які ціни склалися на ринках міста, порівнює свою продукцію з продукцією конкурентів і вста­новлює вихідну ціну. Отже, проблема встановлення вихідної ціни вирішується, як пра­вило, на рівні мікроекономіки, а осіаючна ціна відображує рівень макроекономіки.

Розглянемо особливості кожного етапу формування вихідної ціни.

ЗАВДАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА, ФІРМИ

Основним завданням ціноутворення є покриття витрат ви­робництва і одержання прибутку. Це випливає з особливостей рин­кової економіки, де, як правило, панує гостра конкуренція, у якій виживає той, хто має найвищу норму прибутку. Отже, завданням підприємства, фірми при встановленні ціни є максимізація поточно­го прибутку.

Ціна дає змогу фірмі захопити лідерство на ринку. Сутність його полягає в завоюванні значної частки на ринку. Цього досягають зав­дяки зниженню цін або виробництву товарів високої якості.

ОЦІНКА ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Зниження ціни має певну мінімальну межу — покриття вит­рат з виробництва, розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку. Якщо підприємство за допомогою ціни не покриває вит­рат виробництва, то воно через певний час зазнає банкрутства.

У зв'язку з цим потрібна правильна оцінка усіх витрат вироб­ництва.

Витрати виробництва як елемент ціни тісно пов'язані з функ-ціонально-вартісиим аналізом. Для того щоб успішно використо­вувати ціну як важіль конкурентної боротьби, виробник повинен весь час шукати шляхи до зниження витрат виробництва. А для цього слід дуже ретельно вивчити всі комплектуючі деталі з метою можливості їхньої конструктивної переробки, стандартизації, використання де­шевших технологій. Виявляють деталі та вузли, строк служби яких перевищує строк служби товару в цілому. Це дає можливість орга­нізувати виробництво деталей і вузлів з меншими витратами або збільшити строк придатності товару в цілому.

Функціонально-вартісний аналіз дає змогу значно знизити вит­рати виробництва. А якщо індивідуальна вартість менша, ніж ринко­ва (суспільно необхідна), то виробник, реалізуючи товари за ринко­вими цінами, одержує надлишковий прибуток, який дає йому значні переваги перед конкурентами.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОПИТУ

При встановленні ціни треба враховувати попит, що склав­ся на цей товар. Підвищення ціни може зменшити купівельну спро­можність покупців, а отже, і попит на товар. Практика ринкової еко­номіки свідчить про необхідність вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевого товару, вважаючи, що він низької якості й може завдати йому шкоди.

Слід ураховувати також еластичність попиту на товари, про який ми вже говорили. Виробники повинні знати, що якщо товар втрачає еластичність попиту, треба знижувати ціни.

Отже, можна зробити висновок: якщо мінімальна ціна визна­чається витратами виробництва то максимальна ціна залежить від попиту на цей товар.

Однак на діапазон цін впливають й інші причини.

АНАЛІЗ ЦІН І ТОВАРІВ КОНКУРЕНТІВ

На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурен­тів. Виробник повинен знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для цього використовують різні способи: порівняння цін за допомо­гою прейскурантів, закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців про якість товарів конкурентів та рівень цін на товари.

Якщо встановлено, що якість товару не поступається якості то­вару конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни товару конку­рентів. Якщо товар за якістю кращий, ніж товари конкурентів, мож­на встановити вищу ціну.

МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Є багато методів ціноутворення. І кожна фірма має право обрати той з них, який відповідає її інтересам (рис. 2).

Рис. 2 Система методів ціноуктворення у ринковій економіці

Найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою:середні витрати виробництва плюс прибуток. Другий додаток іноді називають націнкою, її розмір залежить від виду товару, попиту на нього, вартості товарної одиниці, обсягу продажу тощо.

Для багатьох підприємців дуже зручний метод ціноутворення на основі рівноваги попиту і пропозиції.

Як уже зазначалося, прода­вець відчуває цю рівновагу за стійким попитом на свої товари. Популярний також метод розрахунку ціни на основі аналізу безбитковості та забезпечення цільового прибутку.

Цей метод засно­ваний на вивченні графіка беззбитковості. Виробник знає, що покрит­тя валових витрат виробництва потребує певного обсягу виробництва товаврних одиниць.

Такий метод ціноутворення передбачає аналіз різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він необхідний для подолання рівня беззбитковості та одержання бажаного прибутку.

У ринковій економіці все ширше використовується метод вста­новлення цін на осанові вілчутності та цінності товару. Сутність його полягає в тому, що головним чинником ціноутворення стають не витрати продавця, а купівельне бажання покупця, використання обстановки, в якій здійснюється купівля-продаж. Наприклад, чашка кави у престижному ресторані коштує дорожче, ніж у звичайній за­кусочній.

Метод встановлення цін з урахуванням рівня поточних цін ко­ристується значною популярністю. Підприємці вважають, що рівень поточних цін відбиває колективну мудрість, справедливу норму при­бутку, гарантує певну рівновагу в межах галузі.

В окремих випадках ціни встановлюють на закритих торгах. Цей метод ціноутворення зумовлений конкурентною боротьбою, прагнен­ням одержати замовлення. Коли фірма зацікавлена в укладенні кон­тракту з вигідним клієнтом, вона може піти на деяке зниження ціни. Проте тут є обмеження: ціна не може бути нижчою, ніж собівартість, і значне зменшення прибутку загрожує фінансовому становищу ви­робника.

Встановлення цін на новий товар. Досвід показує, що спочат­ку виробник встановлює на товар, який раніше не вироблявся, ви­сокі ціни. У такому разі говорять, що фірма знімає «вершки» з ринку. Проте це можливо за певних умов: великий попит, висока ціна не повинні швидко «створювати» нових конкурентів і, нарешті, висока ціна має відповідати високій якості товару.

5. ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ

РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ У ЦІНОУТВОРЕННІ

Дехто вважає, що з переходом до ринку держава усувається від ціноутворення. Насправді ж вона має вплив на ціни, в певних межах у ряді випадків бере участь у ціноутворенні.

Світовий досвід показує, що вплив держави на ціноутворення здійснюється за такими напрямами:

• встановлення основних правил ціноутворення;

• державний контроль за цінами;

• державна підтримка цін в аграрному секторі;

• використання цін для захисту інтересів країни у зовнішньоеко­номічних відносинах.

ВСТАНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Держава розробляє і приймає закони, в яких встановлює правила ціноутворення. У різних країнах ринкової економіки вони мають свої особливості. Однак, абстрагуючись від них, можна ви­значити деякі спільні вимоги до ціноутворення:

між виробниками, продавцями не повинно бути жодних угод щодо встановлення фіксованих цін. Має зберігатися внутрішньога­лузева конкурентна боротьба;

виробник не має права вимагати від дилерів (посередників, які реалізують товар) продажу свого товару за певною роздрібною ціною. Він може тільки рекомендувати роздрібну ціну;

продавець зобов'язаний пропонувати свій товар торговельним підприємствам на однакових умовах щодо рівня цін. Відхилення мо­жуть бути тільки у тих випадках, коли продавець має вищі витрати обігу (віддаленість місць реалізації потребує більших транспортних витрат), коли є якісні відмінності в товарі (випущено нову марку ве­лосипеда з вищими якісними властивостями);

продавець не повинен пропонувати товар за ціною нижчою, ніж собівартість, з метою усунення конкурентів;

фірми мають право підвищувати ціни до будь-якого рівня, за винятком періодів дії державного контролю за рівнем цін.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЦІНАМИ

Контроль держави за цінами в ринкових умовах господа­рювання зумовлений такими причинами.

По-перше, в монопольних галузях господарства немає вільного ціноутворення через відсутність конкуренції. Підприємства таких галузей можуть зловживати встановленням високих, по суті монопольних цін. До таких галузей належать комунальне господарство держави, державний зв'язок тощо. Держава регулює ціни на їхні послуги в інтересах суспільства і споживачів.

По-друге, в деяких галузях в окремі періоди може різко скороти­тись пропозиція товарів і послуг або значно зростає попит. Для того щоб обмежити різке підвищення цін, держава може встановити пев­ний рівень цін, який образно називають «стелею ціни». Це законо­давче встановлена максимальна ціна, яку продавцю дозволяється про­понувати на свій товар або послугу.

1	2	3	4

Назва: Природа ціни. Чинники, які формують ціну
Дата публікації: 2005-02-15 (3086 прочитано)