∆урнал≥стика > —угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)

—угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)

¬—“”ѕ

≤нформац≥¤Е  оли в 20-х роках ’’ стол≥тт¤ науковц≥ почали потроху усв≥домлювати важлив≥сть цього пон¤тт¤, його вин¤ткову роль у людському житт≥, а можливо Ц нав≥ть передбачати неймов≥рний ≥нформац≥йний вибух, що чекаЇ людство черех к≥лька дес¤тил≥ть, перед наукою постала нова проблема: що вважати ≥нформац≥Їю, а що - н≥? јдже латинське слово information Ц розТ¤сненн¤, виклад, перейшовши до Ївропейських мов, здеб≥льшого позначало Упов≥домленн¤Ф. —першу пон¤тт¤ ≥нформац≥њ вважалос¤ тотожним пон¤ттю УфактФ. ≤ лише згодом були ви¤влен≥ численн≥ аспекти цього пон¤тт¤, його неоднаков≥сть в≥дносно р≥зних наукових дисципл≥н та сфер людського знанн¤.

ќсь що пов≥домл¤Ї нам з цього приводу У‘≥лософський словникФ : У≤нформац≥¤ Ц одне з загальних пон¤ть науки, ¤ке ви¤вл¤Їтьс¤ у двох аспектах: семантичному, коли п≥д ≥нформац≥Їю розум≥ють певн≥ в≥домост≥, сукупн≥сть ¤кихось даних тощо ≥ к≥бернетичному, з погл¤ду ¤кого передаванн¤, сприйманн¤, перетворенн¤ та збер≥ганн¤ р≥зних вид≥в ≥нформац≥њ становить один з най≥стотн≥ших вид≥в д≥¤льност≥ людини та ≥нших живих ≥стот. Ќаукове пон¤тт¤ У≥нформац≥¤Ф абстрагуЇтьс¤ в≥д ¤к≥сноњ сторони зм≥сту пов≥домленн¤... „им в≥рог≥дн≥ша под≥¤, тим менше ≥нформац≥њ несе пов≥домленн¤ про нењ, ≥ навпаки. У

’оч ¤к би л≥тературознавство та ≥нш≥ Увисок≥Ф гуман≥тарн≥ науки не п≥дносилис¤ над такими елементарними пон¤тт¤ми, ¤к ≥нформац≥¤ Ц однаково його неможливо обминути: з ≥нформац≥њ складаЇтьс¤ кожен тв≥р, кожен текст, що Ї, власне, текстом, а не випадковою сукупн≥стю знак≥в та символ≥в Ц так само, ¤к з атом≥в складаЇтьс¤ вс¤ка матер≥¤, в тому числ≥ ≥ людське т≥ло. јле, ¤к щось в≥др≥зн¤Ї живу ≥стоту в≥д камен¤ або води, хоча вони складаютьс¤ з однакових атом≥в, так справжн≥й тв≥р Ц художн≥й чи журнал≥стський Ц р≥знитьс¤ в≥д простого факту або сукупност≥ факт≥в. “а незбагненна сила, що творить з атом≥в ≥стоту, називаЇтьс¤ житт¤м, а та, що робить текст твором Ц ≥нтелектуальною ≥нформац≥ю та сугестивн≥стю.

¬ ус≥ часи знаходилис¤ люди, що заперечували ≥снуванн¤ душ≥. ќдн≥ стверджували, що зам≥сть нењ житт¤ забезпечуЇ енерг≥¤, ≥нш≥ Ц що все це в≥дбуваЇтьс¤ в силу б≥ох≥м≥чних процес≥в. јле н≥коли, нав≥ть присв¤тивши житт¤ грунтовним досл≥дженн¤м сутност≥ живоњ ≥стоти, простуд≥ювавши сотн≥ ≥ тис¤ч≥ ф≥лософських твор≥в, ц≥ вчен≥ не знаходили повноњ в≥дпов≥д≥ на одв≥чн≥ У„ому?Ф. “ак само, хоч ¤кими принадними здаютьс¤ ≥нформац≥йн≥ концепц≥њ, що њх видумують мислител≥ ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤, н≥хто ще не дав в≥дпов≥дь: чому, ¤кщо ≥нформац≥¤ Ц це Упросто фактФ, нул≥ та одинички, вона здатна д≥¤ти не т≥льки на наше ratio, а й на emotio? „ому одне чи к≥лька сл≥в можуть нести в соб≥ р≥зне ≥нформац≥йне та емоц≥йне навантаженн¤, чому один ≥ той самий факт людина може сприйн¤ти у тис¤чу р≥зних способ≥в? ѓх багато, цих У„ому?Ф.

Ќе будемо ставити перед собою аж надто зухвалих завдань. якщо сотн≥ покол≥нь думкар≥в до нас не додумалис¤ до в≥дпов≥д≥ на ц≥ У„ому?Ф Ц навр¤д чи вдастьс¤ це й нам. «авданн¤ ц≥Їњ роботи Ц не розкрити причину ≥снуванн¤ ≥нтелектуал≥зму та сугестивност≥, Уф≥лософський кам≥ньФ, над ¤ким, либонь, ще й ц≥ле наступне стол≥тт¤ битимутьс¤ сучасн≥ ф≥лософи-алх≥м≥ки, а зТ¤сувати де¤к≥ аспекти цих ¤вищ. “ак би мовити, симптоми. ўо ж до мети. . . Ќапевно, в под≥бного досл≥дженн¤ може бути лише одна мета: самому зрозум≥ти дещо б≥льше, н≥ж було зрозум≥ло ран≥ше. –озворушити ц≥ ледач≥, ¤к казав ≈ркюль ѕуаро, Умаленьк≥ с≥р≥ кл≥тинкиФ, ≥ змусити њх працювати в новому темп≥.

ќтже, перш н≥ж починати копатис¤ у визначенн¤х, п≥дсумуЇмо зТ¤соване. ≤нтелектуальна ≥нформац≥¤, сугестивн≥сть Ц це УдушаФ тексту, Ущось б≥льшеФ, суть ¤кого навр¤д чи можна збагнути, один з феномен≥в, що оточують сам факт ≥снуванн¤ homo sapiens на земл≥ серед нерозумних тварин та рослин.

УЌе обовТ¤зково, гул¤ючи вноч≥, напружено намагатис¤ збагнути безмежн≥сть ¬сесв≥ту. ћожна просто милуватис¤ зор¤ним небом. У (—. ќстапчук. )

1

ѕерш н≥ж перейти до розкритт¤ теми з≥ свого погл¤ду Ц не дуже авторитетного, зате майже не попсутого чужими думками та концепц≥¤ми - з допомогою словник≥в та енциклопед≥й зТ¤суЇмо зм≥ст тих пон¤ть, ¤кими надал≥ доведетьс¤ оперувати. «в≥сно, на практиц≥, ¤кщо з цих визначень зн¤ти казуњстичну луску, пот≥м марксистську шк≥ру, пот≥м демагог≥чне сало й матер≥ал≥стичне мТ¤со, к≥ст¤к Ц це й буде оте запов≥тне, що ми шукаЇмо, що можна було б висловити дуже просто й коротко. јле дал≥ б≥луванн¤ туш≥ справа не п≥де: державн≥ стандарти Ї державн≥ стандарти. ќтже:

≤Ќ“≈Ћ≈ “ (в≥д латинського intellectus Ц п≥знанн¤, розум≥нн¤, розум) Ц здатн≥сть мисленн¤, рац≥онального п≥знанн¤, на в≥дм≥ну в≥д таких здатностей душ≥, ¤к почутт¤, вол¤, ≥нтуњц≥¤, у¤ва тощо. “ерм≥н У≥нтелектФ в≥д початку Ї латинським перекладом давньогрецького ф≥лософського пон¤тт¤ УнусФ (розум) ≥ за своњм зм≥стом Ї ≥дентичним йому. УЌусФ Ц це одне з основних пон¤ть доктрини јристотел¤ та ѕлатона, вища, над≥ндив≥дуальна розумна частина людськоњ душ≥. ” схоластиц≥ терм≥н У≤нтелектФ вживавс¤ ¤к протилежний терм≥ну Урац≥оФ Ц ¤к вища п≥знавальна здатн≥сть надчуттЇвого ос¤гненн¤ духовних сутностей.  ант вживав терм≥н У≤нтелектФ у противному значенн≥: ¤к здатн≥сть утворенн¤ пон¤ть, тим часом ¤к розум Ї здатн≥стю утворенн¤ метаф≥зичних ≥дей. ѕод≥бна до  антовоњ ≥ доктрина √егел¤: ≥нтелект у ¤кост≥ здатност≥ до абстрактно-анал≥тичного розбору пон¤ть Ї передумовою вищого УрозумногоФ, конкретно-д≥алектичного розум≥нн¤. ≤снуЇ б≥льш загальне розум≥нн¤ цього пон¤тт¤: розум, мисленн¤. ” сучасн≥й науц≥ ≥нтелект Ц це питома величина, р≥зна дл¤ кожноњ людини, ¤ка може зм≥нюватис¤ ¤к≥сно (а де¤к≥ досл≥дники вважають, що ≥ к≥льк≥сно) ≥ залежить ¤к в≥д внутр≥шн≥х (ф≥зичних, духовних), так ≥ в≥д зовн≥шн≥х (культурних, соц≥альних) фактор≥в. (¬елика рад¤нська енциклопед≥¤, т. 10).

ј зг≥дно з У‘≥лософським словникомФ, ≥нтелект Ц це субТЇктивна здатн≥сть живих ≥стот зд≥йснювати доц≥льну ор≥Їнтовану д≥¤льн≥сть, що виражаЇтьс¤ у пристосуванн¤ до середовища та його творч≥й зм≥н≥. ≤нтелект даЇ можлив≥сть передбачати под≥њ Ц природн≥, соц≥альн≥, щоб, д≥ючи адекватно обТЇктивному характеру под≥й, забезпечувати орган≥зму прогресуючий життЇвий оптим≥зм. ≤нтелект протиставл¤Їтьс¤ ≥нстинкту та навичц≥ ¤к здатн≥сть, що дозвол¤Ї вищим живим ≥стотам активно дос¤гати поставленоњ мети. ѕор¤д з емоц≥¤ми ≥ волею ≥нтелект виступаЇ головним компонентом психолог≥чноњ д≥¤льност≥, виражаючи взаЇмод≥ю таких псих≥чних здатностей людини, ¤к сприйн¤тт¤, у¤ва, памТ¤ть, мисленн¤ тощо.

¬ широкому значенн¤ терм≥н У≥нтелектФ охоплюЇ розумову повед≥нку тварин та людини. ¬ психолог≥њ встановлено генетичн≥ р≥вн≥ ≥нтелекту Ц наочно-д≥йовий, категор≥ально-абстрактний, практичний. ¬ ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ та психолог≥њ ≥нтелект протиставлений чуттЇвому р≥вню п≥знанн¤, або зм≥стове джерело ≥нтелекту вбачаЇтьс¤ в д≥¤льност≥ орган≥в чутт¤. ’арактерна проблема Уочищенн¤Ф ≥нтелекту в≥д субТЇктивних деформац≥й у з боку афект≥в та дов≥льних д≥й (‘. Ѕекон). ¬одночас п≥дкреслювавс¤ вплив емоц≥й та вол≥ на функц≥онуванн¤ та зм≥стове збагаченн¤ ≥нтелекту (≥де¤ —п≥нози про ≥нтелектуальну любов до природи тощо). —проби визначити ≥нтелект ¤к пров≥дну психолог≥чну здатн≥сть (в≥дносно емоц≥й ≥ вол≥) призвели до ≥нтелектуал≥зму. јбсолютизац≥¤ ≥нтелекту ви¤вл¤лас¤ у вченн≥ про ≥снуванн¤ його не т≥льки в субТЇктивн≥й псих≥чн≥й сфер≥, а й у УскамТ¤н≥ломуФ субТЇктив≥зованому вигл¤д≥ в природ≥. (‘. Ўелл≥нг).

” сучасн≥й ф≥лософ≥њ та психолог≥њ значно поширилис¤ р≥зн≥ анти≥нтелектуальн≥ напр¤ми, ¤к≥ надавали й надають перевагу у зд≥йсненн≥ Удоц≥льноњФ повед≥нки р≥зного роду несв≥домим пот¤гам вол≥, ≥нстинкту, ≥нтуњц≥њ, емоц≥йн≥й сфер≥. ≤нтелект протиставл¤Їтьс¤ д≥¤м на основ≥ проб ≥ помилок . Ѕ≥хейв≥ор≥зм та гештальтпсихолог≥¤ не вбачають ≥стотних в≥дм≥нностей м≥ж ≥нтелектом людини та тварии, звод¤ть структуру ≥нтелекту до структури перцептивного процесу.

ѕор≥вн¤льн≥ досл≥дженн¤ ≥нтелекту тварин (¤к завше Ц здеб≥льшого мавп) та людини спри¤ли розвитку загальноњ теор≥њ ≥нтелекту, ви¤вленню його специф≥ки на р≥зних еволюц≥йних р≥вн¤х. ≤нтелект досл≥джуЇтьс¤ ¤к здатн≥сть ≥ процес ор≥Їнтац≥њ в середовищ≥ (ситуативний б≥к ≥нтелекту), ¤к спонуканн¤ до активност≥ (мотивац≥йний б≥к), а також ви¤в та формуванн¤ ≥нтелекту в певних операц≥¤х (д≥йовий б≥к).

ћи так широко торкаЇмос¤ проблеми ≥нтелекту, бо, власне, це найширше та найпроблематичн≥ше з пон¤ть, з ¤кими ми маЇмо справу. “ут з пон¤тт¤м ≥нтелекту не зр≥вн¤тис¤ нав≥ть ≥нформац≥њ. ќтже, р≥зн≥ вчен≥, адепти р≥зних наук в р≥зн≥ епохи визначали ≥нтелект з точн≥стю до навпаки: то синон≥мом, то антон≥мом рац≥онального мисленн¤, то ¤к вищу дан≥сть в≥д Ѕога, а то ¤к звичайну властив≥сть орган≥зм≥в, ¤ка в людини просто знаходитьс¤ на в≥дпов≥дному р≥вн≥ розвитку. јле не забуваймо, що наша сфера набагато вужча: розгл¤даючи ≥нтелектуальну ≥нформац≥ю у журнал≥стському твор≥, можна закрити оч≥ на г≥потези про на¤вн≥сть ≥нтелекту у мавп та дельф≥н≥в. јдже журнал≥стикою, здаЇтьс¤, нараз≥ на ц≥й планет≥ страждають т≥льки люди. ѓх ми ≥ визнаЇмо споживачами ≥нтелектуальноњ ≥нформац≥њ. ј про ≥нше нехай сушать голову студенти ≥нших гуман≥тарних факультет≥в.

≤Ќ“≈Ћ≈ “”јЋ≤«ћ у л≥тератур≥, зг≥дно з УЋ≥тературознавчим словником-дов≥дникомФ, це умовна назва стильовоњ дом≥нанти твору або л≥тературноњ теч≥њ, повТ¤заноњ з в≥дчутною перевагою внтеоектуально-рац≥ональних елемент≥в образного мисленн¤ митц¤ над емоц≥йно-чуттЇвими. якщо виходити з Їдност≥ емоц≥йноњ та ≥нтелектуальноњ сфер духовного св≥ту людини, то ≥нтелектуал≥зм Ї ознакою певного типу людини, ступен¤ њњ в≥кового чи духовного розвитку. ¬ л≥тератур≥ ≥нтелектуал≥зм ви¤вл¤Їтьс¤ у схильност≥ персонаж≥в, опов≥дача, л≥ричного геор¤ до розумових рефлекс≥й, самоанал≥зу, в ¤ких переважаЇ абстрактне мисленн¤; у порушенн≥ ≥ художньому вт≥ленн≥ важливих проблем; у розкритт≥ ≥нтелектуального драматизму мислител≥в; у схильност≥ письменник≥в до певних жанр≥в, у ¤ких орган≥чно виражаютьс¤ ус≥ ¤кост≥ персонаж≥в ≥ особливост≥ зм≥сту твор≥в (притч≥, медитац≥њ, ф≥лософсько-наукова л≥рика, ф≥лософськ≥ романи, драми, ≥дењ тощо).

1	2	3	4

Ќазва: —угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2169 прочитано)