≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤

„исту (абсолютну) монопол≥ю вона визначаЇ, ¤к волод≥нн¤ продуктом, дл¤ ¤кого немаЇ близького зам≥нювача. ѕокупець у та≠кому раз≥ позбавлений можливост≥ вибору ≥ змушений купувати то≠вар у монопол≥ста (один продавець Ч багато покупц≥в). ¬≥дтак фак≠тично ц≥лу галузь репрезентуЇ один виробник, котрий ≥ диктуЇ ц≥ну на ринку.

≤снуванн¤ чистоњ монопол≥њ –об≥нсон зв'¤зуЇ з монопол≥Їю на фа≠ктори виробництва, особливо на сировину. ѕовед≥нка монопол≥ста на ринку не стримуЇтьс¤ ≥ншими ф≥рмами-конкурентами. ¬≥н повн≥≠стю контролюЇ обс¤ги виробництва товару ≥ його ц≥ну, отримуючи надприбуток. јле абсолютний контроль Ї можливим т≥льки за умо≠ви, що сам виробник Ї власником матер≥альних фактор≥в виробниц≠тва, ≥накше гранична ц≥на фактор≥в зростатиме одночасно з≥ зрос≠танн¤м ц≥ни товару.

ћонопол≥ст впливаЇ на ц≥ну, зменшуючи обс¤ги виробництва. јле нижн¤ межа обс¤г≥в виробництва, ¤к ≥ за досконалоњ конкурен≠ц≥њ, визначаЇтьс¤ оптимальними витратами на одиницю продукц≥њ:

дальше скороченн¤ виробництва призводить до зростанн¤ витрат ≥ зменшенн¤ прибутку в≥д одиниц≥ товару.

≤снуЇ ще один суттЇвий чинник, що обмежуЇ владу монопол≥ста на ринку, Ч це спаданн¤ попиту з≥ зростанн¤м ц≥ни, а отже, змен≠шенн¤ обс¤г≥в збуту.

“ому чиста монопол≥¤, на думку –об≥нсон, Ч це швидше теоре≠тичне пон¤тт¤, а не реальна ситуац≥¤. Ќа ринку вона так само ма≠лоймов≥рна, ¤к ≥ досконала конкуренц≥¤.

ƒж. –об≥нсон указуЇ також на те, що монопол≥¤ не обов'¤зково зв'¤зана з виробництвом ≥ власн≥стю на окремий вид товару. ¬иробники однор≥дних, але неоднакових за характеристиками товар≥в стають монопол≥стами. ћонопол≥¤ Ч це не що ≥нше, ¤к на¤вн≥сть одного продавц¤ кожного специф≥чного товару.

ћонопсон≥¤ Ч ситуац≥¤, протилежна чист≥й монопол≥њ (один по≠купець Ч багато продавц≥в). јнал≥зуючи цю ситуац≥ю, –об≥нсон показуЇ, що монопсон≥ст також може застосовувати ц≥нову дискри≠м≥нац≥ю ≥ в такий спос≥б контролювати ринок. јле ≥ його влада на ринку обмежуЇтьс¤ багатьма факторами.

–еальним дл¤ ринку Ї щось пром≥жне м≥ж чистою конкуренц≥Їю та чистою монопол≥Їю, ≥, на думку –об≥нсон, такий стан наочн≥ше в≥дображаЇ чинники повед≥нки монопол≥ст≥в на ринку. ÷е тип рин≠ку, ¤кий контролюЇтьс¤ к≥лькома ф≥рмами, Ч ол≥гопол≥¤. як прави≠ло, ф≥рми об'Їднуютьс¤ ≥ перешкоджають вступу ≥нших ф≥рм на ри≠нок. ” результат≥ там пануЇ обмежена к≥льк≥сть виробник≥в однор≥дного або взаЇмозам≥нного продукту. ÷е уможливлюЇ конт≠роль за ц≥ноутворенн¤м, збереженн¤ нап≥вмонопольного становища, отриманн¤ надприбутку ≥ даЇ змогу позбутись негативних дл¤ на≠громадженн¤ кап≥тал≥в насл≥дк≥в конкуренц≥њ.

 онкуренц≥¤ ¤к така за ол≥гопол≥њ збер≥гаЇтьс¤, але в особли≠вих формах: њњ функц≥њ, зокрема стимулюванн¤ й вр≥вноважуванн¤ економ≥ки, обмежуютьс¤, що призводить до частковоњ втрати кон≠курентного ефекту. “ому –об≥нсон називаЇ њњ недосконалою кон≠куренц≥Їю.

ћехан≥зми й форми недосконалоњ конкуренц≥њ за ол≥гопол≥њ –об≥≠нсон розкрила досить докладно. ¬ њњ прац≥ визначаютьс¤ так≥ форми конкуренц≥њ, ¤к л≥дерство в ц≥нах, Ђвитрати плюсї, угоди виробник≥в ≥ постачальник≥в у рамках галуз≥, державн≥ обмеженн¤. «вертаЇтьс¤ увага на практику Ђц≥новоњ дискрим≥нац≥њї за допомогою под≥лу ринку збуту того самого товару на сегменти з р≥зним р≥внем ц≥н. –озгл¤даЇтьс¤ практика Ђзн≥манн¤ вершк≥вї шл¤хом орган≥зац≥њ по≠купц≥в у групи за р≥внем њхньоњ куп≥вельноњ спроможност≥.

÷≥ноутворенн¤ за умов недосконалоњ конкуренц≥њ. ќсоблив≥стю ол≥гопол≥њ Ї взаЇмозалежн≥сть р≥шень пан≥вних ф≥рм у галуз≥ ц≥новоњ пол≥тики. ∆одне таке р≥шенн¤ не може бути прийн¤те без урахуван≠н¤ можливих контрзаход≥в з боку конкурент≥в. ƒ≥¤льн≥сть ф≥рм-конкурент≥в (а не лише витрати й попит, ¤к за монопол≥њ) Ч це до≠даткове обмеженн¤, котре ф≥рми мус¤ть ураховувати, визначаючи оптимальн≥ ц≥ни й обс¤ги виробництва. —аме тому модель ол≥гопол≥њ передбачаЇ конкурентну боротьбу.

¬одночас конкуренц≥¤ у сфер≥ монопольного ц≥ноутворенн¤, за ¤коњ конкуренти намагаютьс¤ вибороти л≥дерство й установити вла≠сн≥ ц≥ни, що включали б монопольний прибуток, за умов ол≥гопол≥њ зак≥нчуЇтьс¤, ¤к правило, угодою, оск≥льки ≥снуЇ взаЇмозалежн≥сть м≥ж д≥¤ми конкурент≥в: п≥двищенн¤ ц≥н одним конкурентом призводить до того, що в≥н втрачаЇ споживач≥в, а зниженн¤ змушуЇ ≥нших конкурент≥в також знижувати ц≥ни. “ому, ¤к правило, ол≥гопол≥сти домовл¤ютьс¤ про межу ц≥н.

“еор≥¤ –об≥нсон соц≥олог≥чна за своЇю суттю. ѓњ ц≥кавл¤ть питан≠н¤ зайн¤тост≥, взаЇмов≥дносин п≥дприЇмц≥в-монопол≥ст≥в та найма≠них роб≥тник≥в, проблеми формуванн¤ зароб≥тноњ плати (ц≥ни робо≠чоњ сили). ¬она робить р¤д ц≥кавих висновк≥в, зокрема про те, що за умов ол≥гопол≥њ у п≥дприЇмц≥в Ї можлив≥сть впливати на р≥вень ц≥н фактор≥в виробництва, оск≥льки вони Ї монопсон≥стами Ч Їдиними споживачами специф≥чних фактор≥в. ўоправда, цей вплив обмеже≠ний в≥дпов≥дною повед≥нкою конкурент≥в. јле на ц≥ну робочоњ сили, тобто на р≥вень зароб≥тноњ плати, немаЇ потреби впливати: во≠на встановлюЇтьс¤ за ≥ншими законами Ч п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку робочоњ сили, ≥ Ї ви¤вом протисто¤нн¤ роб≥т≠ник≥в-продавц≥в та окремого п≥дприЇмц¤-покупц¤. Ќа думку –об≥нсон, п≥двищенн¤ р≥вн¤ зароб≥тноњ плати призводить до зростанн¤ витрат, тому ол≥гопол≥ст, ¤кий отримуЇ виграш лише за рахунок нижчих н≥ж у конкурент≥в витрат, змушений зам≥нювати цей фактор ≥ншим Ч матер≥альним. “аким чином, ол≥гопол≥¤ спри¤Ї зростанню безроб≥тт¤.

ќтже, за ол≥гопол≥њ проведенн¤ власноњ ц≥новоњ пол≥тики стаЇ не≠можливим: конкуренц≥¤ втрачаЇ свою досконал≥сть ≥ набираЇ нових форм, в ¤ких синтезуютьс¤ монопол≥¤ й конкуренц≥¤, що даЇ змогу поЇднати њхн≥ переваги ≥ змушуЇ примиритись ≥з поЇднанн¤м њхн≥х недол≥к≥в. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ в т≥м, що ц≥на втрачаЇ свою еластич≠н≥сть, через п≥двищенн¤ ц≥н зменшуЇтьс¤ р≥вень пропозиц≥њ, спадаЇ попит.

¬одночас –об≥нсон указуЇ на те, що ц≥нова конкуренц≥¤ в ол≥го≠пол≥њ не припин¤Їтьс¤, вона зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок ¤к≥сноњ моди≠ф≥кац≥њ товару, зм≥ни його функц≥ональност≥, пол≥пшенн¤ реклами, запровадженн¤ нових форм торг≥вл≥. ќдин продукт може бути зам≥≠нений ≥ншим того самого виду, але вищого гатунку, тобто дорож≠чим. «ростаЇ роль торговельноњ марки, реклами. ѕокупець ураховуЇ ¤к≥сть, транспортн≥ витрати, обслуговуванн¤, наданн¤ кредиту, упа≠ковку, зовн≥шн≥й вигл¤д. ” такий спос≥б в≥дбуваЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ однор≥дного товару, що забезпечуЇ новому його р≥зновиду таке саме монопольне становище на ринку.

јле –об≥нсон не прид≥л¤ла окремоњ уваги анал≥зу проблеми ди≠ференц≥ац≥њ товару, вона обмежилась висновком, що в сусп≥льств≥ кожен виробник Ї наперед визначеним монопол≥стом. Ќа њњ думку, диференц≥ац≥¤ продукту Ї не Їдиною ≥ не визначальною умовою влади монопол≥ста на ринку. –об≥нсон п≥дкреслюЇ, що передумовою виникненн¤ ол≥гопол≥њ ≥ недосконалоњ конкуренц≥њ Ї концентрац≥¤ виробництва, що Ђскр≥зь можна спостер≥гати тенденц≥ю до монопол≥зац≥њ, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ у програмах обмеженн¤, системах квоту≠ванн¤, рац≥онал≥зац≥њ, зростанн≥ г≥гантських компан≥йї'.

ўось схоже маЇ м≥сце ≥ на св≥товому ринку. “иповим дл¤ нього стала Ђсиметричнаї або Ђасиметричнаї ол≥гопол≥¤, коли дом≥нують усього дв≥-три компан≥њ. —в≥т ол≥гопол≥њ б≥льше в≥дпов≥даЇ реальн≥й д≥йсност≥, н≥ж св≥т в≥льноњ конкуренц≥њ чи всесв≥тньоњ монопол≥њ.

ќтже, недосконала конкуренц≥¤ ≥снуЇ за пануванн¤ на ринку ол≥гопол≥њ Ч особливого р≥зновиду монопол≥њ. «а на¤вност≥ моно≠пол≥њ в будь-¤к≥й форм≥ в≥льноњ конкуренц≥њ немаЇ, ц≥ни встанов≠люютьс¤ вище за середн≥ й граничн≥ витрати, стають джерелом монопольного прибутку, а конкуренц≥¤ припин¤Ї виконанн¤ функ≠ц≥њ вр≥вноважуванн¤ ринку. ќл≥гопол≥¤ даЇ змогу говорити про ≥с≠нуванн¤ конкуренц≥њ, ¤ка пересуваЇтьс¤ в ≥ншу площину ≥ набираЇ новоњ форми Ч суперництва м≥ж ф≥рмами-монопол≥стами, що д≥≠л¤ть ринок, на ¤кому продають стандартизован≥ або диференц≥йо≠ван≥ товари. ¬их≥д на них дл¤ ≥нших ф≥рм ускладнено, ≥снуЇ бар'Їр патентного захисту, потр≥бн≥ велик≥ кап≥таловкладенн¤, щоб подо≠лати ≥нш≥ перешкоди.  онкуренц≥¤ м≥ж ол≥гопол≥стами спри¤Ї вр≥≠вноважуванню цього ринку, але маЇ ≥нш≥ вади Ч породжуЇ замк≠нен≥ ринки, у межах ¤ких д≥ю конкурентних сил обмежено. “ака конкуренц≥¤ не спри¤Ї в≥льному переливанню кап≥тал≥в, науково-техн≥чному прогресу, формуванню рац≥ональноњ структури сусп≥≠льного виробництва.

ѕропонуючи свою теоретичну концепц≥ю, –об≥нсон дотримува≠лас¤ антимонопол≥стичноњ позиц≥њ, виступала проти засилл¤ моно≠пол≥й. ¬она вважала за необх≥дне антимонопольне втручанн¤ дер≠жави в процеси концентрац≥њ та централ≥зац≥њ кап≥тал≥в, розгл¤дала профсп≥лковий рух ¤к фактор стримуванн¤ ≥ протид≥њ монопол≥зму п≥дприЇмц≥в у галуз≥ формуванн¤ зароб≥тноњ плати.

“еор≥¤ монопол≥стичноњ конкуренц≥њ ≈. „емберл≥на. ≈двард ’ейст≥нгс „емберл≥н (1899Ч1967) народивс¤ в штат≥ ¬ашингтон у родин≥ пастора. ќтримав осв≥ту в ун≥верситетах јйови та ћ≥ч≥гану. ƒокторську дисертац≥ю, присв¤чену проблемам монопол≥стичноњ конкуренц≥њ, захистив 1927р. в √арвард≥. ѕ≥сл¤ захисту дисертац≥њ залишивс¤ на викладацьк≥й робот≥.

1939 p. „емберл≥на обирають головою в≥дд≥ленн¤ економ≥чноњ теор≥њ √арвардського ун≥верситету, де п≥д його кер≥вництвом пра≠цюють так≥ видатн≥ вчен≥, ¤к ¬. ЋеонтьЇв, ≈. ’ансен, …. Ўумпетер. « 1948 p. Ч в≥н головний редактор гарвардського Ђ вартального економ≥чного журналуї. 1965 p. „емберл≥на обрано почесним чле≠ном американськоњ економ≥чноњ асоц≥ац≥њ. ¬≥н автор багатьох кни≠жок з теоретичноњ економ≥ки, але основна прац¤, що зробила його всесв≥тньо в≥домим Ч це Ђ“еор≥¤ монопол≥стичноњ конкуренц≥њї, ¤ка перевидавалас¤ багато раз≥в.

ѕров≥дна ≥де¤ економ≥чноњ теор≥њ ≈. „емберл≥на пол¤гаЇ в т≥м, що в процес≥ монопол≥зац≥њ виробництва виникаЇ нове ¤вище, не влас≠тиве ринковим ситуац≥¤м чистоњ конкуренц≥њ та чистоњ монопол≥њ. ¬оно Ї результатом синтезу цих ситуац≥й ≥ породжуЇ монопол≥стич≠ну конкуренц≥ю, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д уже в≥домих форм тим, що даЇ можлив≥сть контролювати ¤к пропозиц≥ю, так ≥ попит.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4460 прочитано)