≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст

ћальтус розр≥зн¤Ї ном≥нальну (грошову) та реальну зароб≥тну плату, вказуючи, що сукупн≥сть необх≥дних засоб≥в ≥снуванн¤, ¤к≥ ро≠б≥тник може придбати на свою зароб≥тну плату, визначаЇ њњ реальну величину, а ном≥нальна зароб≥тна плата Ч це сума отриманих роб≥т≠ником грошей; вона менше зв'¤зана з обс¤гом життЇвих засоб≥в, Ї в≥дносно самост≥йною ≥ зм≥нюЇтьс¤ п≥д впливом к≥лькох чинник≥в.

ѕ≥двищенн¤ ставки реальноњ зароб≥тноњ плати передбачаЇ змен≠шенн¤ норми прибутку, кап≥тал≥ст втрачаЇ стимули до нагрома≠дженн¤, починаЇтьс¤ спад виробництва, зайн¤тост≥ й попиту. ¬≥дтак ћальтус робить висновок, що зароб≥тна плата маЇ в≥дпов≥дати к≥льком вимогам: не перешкоджати нагромадженню, забезпечувати реа≠л≥зац≥ю т≥Їњ частини сусп≥льного продукту, що Ї необх≥дною дл¤ в≥дтворенн¤ певноњ, визначеноњ обс¤гами виробництва, к≥лькост≥ ро≠бочоњ сили, спри¤ти стаб≥л≥зац≥њ в≥дтворювального процесу.

Ќа його думку, стал≥сть процесу зростанн¤ попиту можна забез≠печити за рахунок стаб≥л≥зац≥њ ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати, тобто заморожуванн¤ фонду зароб≥тноњ плати на Ђприродному р≥вн≥ї. ÷е дасть змогу стаб≥л≥зувати ≥нвестиц≥йний процес, ¤кий ор≥Їнтувати≠метьс¤ на певний фонд зароб≥тноњ плати. ѕриродний р≥вень фонду зароб≥тноњ плати, на думку ћальтуса, визначаЇтьс¤ обс¤гами ви≠робництва, в≥н Ї сталим дл¤ певного пром≥жку часу, а коливанн¤ за≠роб≥тноњ плати зв'¤зан≥ лише з динам≥кою зайн¤тост≥.

«а зростанн¤ обс¤г≥в ≥нвестованого кап≥талу зростаЇ й попит на робочу силу. јле ћальтус зростанн¤ зайн¤тост≥ не розгл¤даЇ ¤к чинник зб≥льшенн¤ фонду зароб≥тноњ плати. «в'¤зок м≥ж ними елас≠тичний. «а ћальтусом, зб≥льшенн¤ фонду в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли пропозиц≥¤ товар≥в зб≥льшуЇтьс¤. ѕри цьому, за в≥дносно сталих розм≥р≥в ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати, реальна зароб≥тна плата зро≠сте, оск≥льки у грошовому вираженн≥ ц≥ни на товари зниз¤тьс¤. “обто зм≥ни в≥дбудутьс¤ в межах фонду зароб≥тноњ плати, ≥ не спри≠чин¤тимуть скороченн¤ виробництва з ус≥ма його негативними на≠сл≥дками.

«азначивши, що ≥снуЇ об'Їктивно зумовлений фонд зароб≥тноњ плати, ¤кий т≥сно зв'¤заний з обс¤гами виробництва, з визначеною к≥льк≥стю засоб≥в ≥снуванн¤, що зростають пов≥льн≥ше, н≥ж населен≠н¤, ћальтус формулюЇ закон спаданн¤ р≥вн¤ зароб≥тноњ плати, зг≥д≠но з ¤ким перенаселенн¤ спричин¤Ї зниженн¤ зароб≥тноњ плати до прожиткового м≥н≥муму. “обто зароб≥тну плату ћальтус розгл¤даЇ ¤к економ≥чний чинник, що спри¤Ї обмеженню приросту населенн¤.

Ќа думку ћальтуса, заф≥ксований фонд зароб≥тноњ плати визна≠чального впливу на виробництво не матиме, але виступатиме ¤к один ≥з фактор≥в зростанн¤ попиту на ≥нвестиц≥њ. ¬≥н доводить, що р≥вень зайн¤тост≥ за умов спаду виробництва не можна регулювати з допомогою зароб≥тноњ плати (скаж≥мо, знизивши зароб≥тну плату нижче за реально необх≥дний р≥вень, забезпечити тим самим зрос≠танн¤ попиту на робочу силу в межах фонду), оск≥льки зменшуЇтьс¤ не лише пост≥йний кап≥тал, а й фонд зароб≥тноњ плати разом ≥з ним. « ≥ншого боку, зменшенн¤ фонду ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати, ¤ке завжди супроводжуЇтьс¤ пад≥нн¤м реальноњ, призводить до звужен≠н¤ сукупного попиту.

ќтже, на думку ћальтуса, стаб≥льне тривале зростанн¤ виробни≠цтва можна забезпечити, створивши умови дл¤ пост≥йного зб≥ль≠шенн¤ нагромаджень, що дос¤гаЇтьс¤ стаб≥л≥зац≥Їю платоспромож≠ного попиту (сталим фондом ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати).

ѕричинами зростанн¤ ≥ стаб≥л≥зац≥њ попиту ћальтус уважаЇ та≠кож зростанн¤ доход≥в непродуктивних клас≥в, тобто зайн¤тих у сфер≥ послуг, ≥ землевласник≥в, що беруть участь у перерозпод≥л≥ сусп≥льного продукту.

¬одночас ћальтус доходить висновку, що вир≥шенн¤ проблеми попиту забезпечуЇтьс¤ ¤к рац≥ональним розпод≥лом доход≥в, так ≥ розвитком галузей, що надають послуги, а також розвитком внутр≥≠шньоњ та м≥жнародноњ торг≥вл≥.

ћ≥жнародна торг≥вл¤. ћальтус, ¤к ≥ вс≥ тогочасн≥ економ≥сти, прид≥л¤в увагу проблем≥ впливу м≥жнародноњ торг≥вл≥ на внутр≥шн≥й економ≥чний -розвиток. Ќа його думку, т≥льки м≥жнародна торг≥вл¤ створюЇ умови дл¤ вдосконаленн¤ структури попиту й розширюЇ можливост≥ виробництва та меж≥ застосуванн¤ кап≥тал≥в. јле, об≠стоюючи право на в≥льне п≥дприЇмництво ¤к основну умову саморе≠гулюванн¤ економ≥ки, ћальтус разом з тим був прихильником втру≠чанн¤ держави у сферу м≥жнародноњ торг≥вл≥. «окрема в≥н пропонуЇ прийн¤ти обмежувальн≥ закони на ввезенн¤ продукт≥в харчуванн¤, по¤снюючи це негативним впливом конкуренц≥њ ≥ноземних вироб≠ник≥в на ц≥ни та зароб≥тну плату, ¤кщо витрати виробництва за кор≠доном нижч≥, чи родюч≥сть земл≥ б≥льша.  р≥м того, в≥н убачаЇ за≠грозу дл¤ усталеноњ д≥њ механ≥зм≥в саморегулюванн¤ ≥нвестиц≥йних процес≥в, оск≥льки приплив товар≥в негативно впливаЇ на прибутко≠в≥сть нац≥ональних галузей. ћальтус пропонуЇ контролювати рух товар≥в м≥ж крањнами, забезпечуючи розвиток власноњ економ≥ки, але не стримувати м≥грац≥њ кап≥тал≥в.

ћальтусу належить заслуга ірунтовноњ розробки теор≥њ ренти, ¤ка впритул п≥дводить його до започаткуванн¤ основ теор≥њ спадноњ в≥ддач≥ фактор≥в виробництва.

«емельна рента. ” центр≥ теор≥њ народонаселенн¤ ћальтуса бу≠ла проблема обмежених ресурс≥в земл≥. ≤ ц≥лком лог≥чно те, що у зв'¤зку з вир≥шенн¤м ц≥Їњ проблеми в≥н формулюЇ тезу про спадну в≥ддачу цих ресурс≥в в≥дносно потреб населенн¤, що зростаЇ, та за≠кон спадноњ родючост≥ грунт≥в. —аме такий п≥дх≥д став основою дл¤ по¤сненн¤ ћальтусом природи земельноњ ренти.

«акон спадноњ родючост≥ грунт≥в в≥н формулюЇ в нових видан≠н¤х ЂЌарису про закон народонаселенн¤ї та в прац¤х Ђƒосл≥дженн¤ про природу та зростанн¤ рентиї, Ђѕринципи пол≥тичноњ економ≥њї. —уть його пол¤гаЇ в т≥м, що основою виробництва продукт≥в спожи≠ванн¤ дл¤ населенн¤, що зб≥льшуЇтьс¤, Ї на¤вн≥сть земельних ресур≠с≥в, родюч≥сть земл≥ та продуктивн≥сть прац≥ в с≥льському господар≠ств≥. ќск≥льки к≥льк≥сть земельних д≥л¤нок з достатн≥м р≥внем родючост≥ грунту Ї обмеженою, то через зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ наро≠донаселенн¤ в господарський оборот вимушено включають земл≥ з низьким р≥внем в≥ддач≥.

¬итрати кап≥талу на оброб≥ток таких земель Ї менш продуктив≠ними, н≥ж т≥, що зв'¤зан≥ з оброб≥тком родючих земель, а посл≥довн≥ додатков≥ витрати кап≥талу призвод¤ть до зменшенн¤ њхньоњ в≥ддач≥, тобто в≥дбуваЇтьс¤ в≥дносне зниженн¤ продуктивност≥: кожна на≠ступна витрата кап≥талу в землеробств≥ буде менш продуктивною, н≥ж попередн¤. ќтже, на думку ћальтуса, продуктивн≥сть прац≥ в с≥льському господарств≥ маЇ не т≥льки ф≥зичн≥ меж≥ (закладений в земл≥ потенц≥ал), а також ≥ економ≥чн≥. ÷е призводить до зростанн¤ ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю.

–≥зниц¤ в прибутках, коли за неоднаковоњ родючост≥ земель вкладено однаков≥ кап≥тали, але отримано неоднакову к≥льк≥сть про≠дукту, ≥ Ї основою ренти на користь власника б≥льш родючоњ земл≥. ќтже, ћальтус теор≥ю диференц≥йноњ ренти формулював на п≥дстав≥ тверджень, що рента виникаЇ т≥льки у зв'¤зку з переходом до обро≠б≥тку г≥рших земель, ¤кий Ї насл≥дком зростанн¤ народонаселенн¤.

ƒосл≥джуючи природу ренти, ћальтус звернув увагу на пробле≠му ефективност≥ використанн¤ кап≥тал≥в у землеробств≥. ¬≥н зазна≠чаЇ, що за додаткових кап≥таловкладень з метою штучного пол≥п≠шенн¤ ¤кост≥ грунт≥в також ≥снуЇ р≥зниц¤ в розм≥рах отриманого продукту, а отже, рента. јле цей вид ренти зв'¤заний з економ≥чною д≥¤льн≥стю, залежить в≥д ефективност≥ додаткових кап≥таловкла≠день, ¤ка також маЇ межу, адже будь-¤ке наступне вкладенн¤ кап≥≠талу даЇ меншу в≥ддачу, н≥ж попереднЇ, прир≥ст родючост≥ грунт≥в в≥дносно приросту ≥нвестиц≥й знижуЇтьс¤. ÷¤ рента Ї певним стиму≠лом до ≥нвестуванн¤ кап≥тал≥в, але таким, що маЇ обмежену д≥ю.

ѕо-р≥зному в≥дбуваЇтьс¤ привласненн¤ ренти: у першому випад≠ку вона належить власников≥ земл≥, у другому Ч власнику кап≥талу.  р≥м того, землевласник отримуЇ плату за використанн¤ земл≥ Ч ренту, ¤ка, на погл¤д ћальтуса, в≥др≥зн¤Їтьс¤ за природою в≥д рен≠ти, що Ї пох≥дною в≥д родючост≥ (плати за ¤к≥сть). јнал≥зуючи умо≠ви формуванн¤ ренти, ћальтус п≥д≥йшов упритул до визначенн¤ аб≠солютноњ ренти, ¤ка формуЇтьс¤ нав≥ть на найг≥рших грунтах ≥ Ї пох≥дною права власност≥ на землю.

” дальших досл≥дженн¤х ћальтус використаЇ своњ п≥дходи до розум≥нн¤ природи^ренти дл¤ вир≥шенн¤ проблеми реал≥зац≥њ сусп≥≠льного продукту. …ого теор≥¤ розпод≥лу сусп≥льного продукту по≠ставила землевласника в опозиц≥ю до вс≥х ≥нших клас≥в, ¤к≥ не ма≠ють таких вин¤ткових умов дл¤ привласнюванн¤ частки не створю≠ваних ними продукт≥в.

¬изначенн¤ ренти через закон спадноњ родючост≥ грунт≥в започат≠кувало основи теор≥њ граничноњ продуктивност≥ ресурс≥в ≥ пр¤мо зв'¤зане з теор≥Їю ефективного попиту.

ќтже, ћальтус збагатив пол≥тичну економ≥ю новими п≥дходами до теоретичного вир≥шенн¤ економ≥чних проблем. ¬изнаючи об'Їктивний характер впливу економ≥чних закон≥в на розвиток сусп≥льст≠ва та його стаб≥льн≥сть, ћальтус указуЇ на необх≥дн≥сть урахуванн¤ дестаб≥л≥зуючого впливу природних та економ≥чних фактор≥в. ≤ хоч докази його не завжди переконлив≥ чи достатньо обгрунтован≥, не завжди п≥дтверджуютьс¤ практикою чи статистикою, однак його те≠ор≥њ спри¤ли зб≥льшенню попул¤рност≥ пол≥тичноњ економ≥њ, оск≥ль≠ки в≥н спром≥гс¤ вдало поЇднати абстрактн≥сть њњ висновк≥в з реаль≠ною економ≥чною практикою.

” сучасн≥й зах≥дн≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ ћальтуса називають ученим, ¤кий на стол≥тт¤ ран≥ше за  ейнса в≥дкрив закон ефектив≠ного попиту, спираючись на визнанн¤ обмеженост≥ ресурс≥в у сусп≥≠льств≥ та њх спадну в≥ддачу, ученим, ¤кий передбачав можлив≥сть криз надвиробництва. Ђ оли б ћальтус, а не –≥кардо, був основопо≠ложником пол≥тичноњ економ≥њ XIX стол≥тт¤, Ч писав  ейнс, Ч на≠ск≥льки мудр≥шим та багатшим був би зараз св≥тї.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4909 прочитано)