≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ рел≥г≥йно-традиц≥йного типу правовоњ системи. ѕон¤тт¤ мусульманського права

” систем≥ мусульманського права Ї галузь Ђправо особистого статусуї, в≥дсутн¤ у континентальному ≥ загальному прав≥. ¬она регулюЇ с≥мейн≥, спадков≥ та де¤к≥ ≥нш≥ в≥дносини, њњ пров≥дни≠ми ≥нститутами Ї шлюб, розлученн¤, спор≥днен≥сть, матер≥альне забезпеченн¤ с≥м'њ, обов'¤зки у справ≥ вихованн¤ д≥тей, запов≥т, спадкуванн¤ за законом, п≥клуванн¤, обмеженн¤ правоздатност≥ та ≥н. ¬плив  орану тут Ї традиц≥йно ≥стотним. “ак, юридични≠ми нормами мусульманц≥ заборонено виходити зам≥ж за немусу≠льманина. ѕрисутн≥ на вес≥лл≥ св≥дки повинн≥ бути мусульмана≠ми. ¬ийшовши зам≥ж, ж≥нка переходить у владу чолов≥ка, пови≠нна уникати зустр≥чей з ≥ншими чолов≥ками, не показуватис¤ в громадських м≥сц¤х. „олов≥ку дозвол¤Їтьс¤ застосовувати до дружини покаранн¤. –озлученн¤ вважаЇтьс¤ здеб≥льшого одно≠сторонньою д≥Їю, ¤ка виходить в≥д чолов≥ка. —падкова частка ж≥нки становить половину частки чолов≥ка та ≥н.

ƒел≥ктне (крим≥нальне) право (укубай) встановлюЇ заходи кри≠м≥нально-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ дл¤ людини: живоњ, при здо≠ровому розум≥, повнол≥тньоњ.  рим≥нальн≥ правопорушенн¤ по≠д≥л¤ютьс¤ на злочини проти держави ≥ рел≥г≥њ, злочини проти особи (вбивство, т≥лесн≥ ушкодженн¤, майнов≥ злочини), кра≠д≥жку, злочини проти моральност≥. ƒо найт¤жчих правопору≠шень належать злочини проти держави ≥ рел≥г≥њ (пос¤ганн¤ на Ђправа јллахаї). Ќаприклад, за в≥ров≥дступництво встановлене покаранн¤ Ч страта. ѕередбачаЇтьс¤ також застосуванн¤ юри≠дичних санкц≥й за невиконанн¤ низки рел≥г≥йних обов'¤зк≥в ≥ норм морал≥.

÷ив≥льне право (муамалат) закр≥плюЇ цив≥льно-правов≥ в≥д≠носини, забезпечуЇ захист п'¤тьох основних ц≥нностей ≥сламу:

рел≥г≥њ, житт¤, розуму, продовженн¤ роду ≥ власност≥. ѕос¤ганн¤ на них вважаЇтьс¤ злочином ≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к заборонене јл≠лахом д≥¤нн¤. –ел≥г≥йний вплив у галуз≥ цив≥льного права про-сл≥джуЇтьс¤ й у тому, що верховне право на будь-¤ке майно ви≠знаЇтьс¤ за јллахом. « посиланн¤м на волю ѕророка заборон¤≠Їтьс¤ розгл¤дати землю ≥ воду ¤к об'Їкти власност≥.

ќсобливе м≥сце в регулюванн≥ майнових в≥дносин належить такому ≥нституту цив≥льного права, ¤к вакуф. ¬акуф Ч це влас≠н≥сть, найчаст≥ше нерухома, в≥дказана державою або приватною особою на рел≥г≥йно-доброд≥йн≥ ц≥л≥. «а мусульманським пра≠вом особа, ¤ка в≥ддала р≥ч у вакуф, утрачала право власност≥ на нењ, але збер≥гала за собою право виступати управл¤ючим вакуфом (мутавал≥). ћайно, в≥дказане на користь рел≥г≥йноњ устано≠ви, за мусульманським законодавством вважалос¤ власн≥стю ц≥Їњ установи. ¬оно не могло бути об'Їктом куп≥вл≥-продажу, дарун≠ку або запов≥ту, не п≥дл¤гало ≥ державному оподаткуванню.

ћусульманське право не знаЇ торгового права ¤к самост≥й≠ноњ галуз≥, проте прид≥л¤Ї увагу р≥зним формам комерц≥йних об'Їднань.

 р≥м зазначених галузей у мусульманськ≥й систем≥ права ≥с≠нують:

1) Ђвладн≥ нормиї Ч система норм, що регулюють сферу дер≠жавно-правових ≥ адм≥н≥стративно-правових (у тому числ≥ ф≥≠нансових) в≥дносин;

2) судове право Ч система норм, що регламентують пор¤док створенн¤, функц≥онуванн¤ ≥ компетенц≥ю орган≥в, покликаних зд≥йснювати правосудд¤ Ч рел≥г≥йних суд≥в кад≥, суд≥в пол≥цей≠ськоњ юрисдикц≥њ, юрисдикц≥њ ≥нспектора ринку, юрисдикц≥њ спра≠ведливост≥ хал≥фа або його представник≥в;

3) м≥жнародне право (с≥йар) Ч система норм, що регулюють взаЇмов≥дносини ¤к мусульманськоњ держави на м≥жнародному р≥вн≥, так ≥ м≥ж мусульманами в межах крањни. ÷е регламентац≥¤ не т≥льки питань в≥йни ≥ миру, а й в≥дносин мусульманськоњ об≠щини з представниками ≥нших рел≥г≥й, правових статус≥в р≥зних груп населенн¤ залежно в≥д њх ставленн¤ до ≥сламу. Ќорми м≥ж≠народного права забезпечуютьс¤ нар≥вн≥ з ≥ншими внутр≥шньо≠державними нормами тими ж самими засобами.

” кожн≥й ≥з цих галузей права юридичн≥ норми переплетен≥ з рел≥г≥йними нормами.

У¬ладн≥ нормиФ (галузь державного ≥ адм≥н≥стративного права) вимагають, щоб правитель був мусульманином. ƒо повноважень глави держави вход¤ть захист ≥нтерес≥в ≥сламу ≥ контроль за ви≠конанн¤м правов≥рними рел≥г≥йних обов'¤зк≥в.

—удове право (у тому числ≥ процесуальн≥ правов≥ галуз≥ м≥с≠тить норми про можлив≥сть т≥льки мусульманина об≥ймати по≠саду судд≥. ƒоводити свою невинуват≥сть можна прис¤ганн¤м ≥м'¤м јллаха. ¬ окремих випадках (при обвинуваченн≥ чолов≥≠ком своЇњ дружини в подружн≥й нев≥рност≥) досить св≥дку-мусуль≠манину прис¤гнути, щоб нев≥рн≥сть було визнано юридичним фактом. ѕри винесенн≥ р≥шенн¤ судд¤ може керуватис¤ норма≠ми мусульманського права, розробленими р≥зними мусульман≠ськими правовими школами, що надаЇ йому свободу широкого розсуду.

ћ≥жнародне право м≥стить у своњй основ≥ рел≥г≥йну ≥дею про ≥снуванн¤ двох Ђсв≥т≥вї Ч Ђсв≥ту ≥сламуї ≥ Ђсв≥ту в≥йниї. ¬≥дпов≥д≠но до нењ регулюютьс¤ м≥жнародн≥ в≥дносини. «овн≥шн¤ пол≥ти≠ка ор≥ЇнтуЇтьс¤ на Ђсв≥т ≥сламуї ≥ ірунтуЇтьс¤ на Ђмусульман≠ськ≥й сол≥дарност≥ї, ¤ка пол¤гаЇ у захист≥ ≥нтерес≥в ус≥х мусуль≠ман, включаючи ≥ тих, хто проживаЇ в ≥нших державах. ≤нститут Ђджихадуї, ¤кий й дотепер не втратив свого значенн¤, вимагаЇ вести в≥йну з в≥дступниками ≥сламу або Ђнев≥рнимиї, ¤к≥ висту≠пають проти мусульман.

” XXI ст. мусульманськ≥ крањни вступили ≥з системою в≥дпра≠цьованих (з р≥зним ступенем досконалост≥ зм≥сту ≥ механ≥зму ре≠ал≥зац≥њ) галузей ≥ п≥дгалузей права Ч крим≥нального, шлюбно-с≥мейного, спадкового, зобов'¤зального, права власност≥, систе≠ми судоустрою та ≥н. Ќин≥ активно розвиваютьс¤ так≥ галуз≥ права ¤к конституц≥йне, адм≥н≥стративне, судове, м≥жнародне. ” них р≥зний ступ≥нь обт¤женост≥ рел≥г≥йними мусульманськими кано≠нами: б≥льший Ч в особистому ≥ с≥мейному прав≥, менший Ч у крим≥нальному ≥ ф≥скальному.

Ќорма мусульманського права

Ќа в≥дм≥ну в≥д романс-германського типу правовоњ системи, ¤ка визначаЇ норму права ¤к розпор¤дженн¤ конкретного ≥сто≠ричного законодавц¤, ≥сламськ≥ правники розгл¤дають њњ ¤к за≠гальнообов'¤зкове правило повед≥нки, адресоване мусульман≠ськ≥й общин≥ јллахом. ÷е правило повед≥нки м≥стить в своњй основ≥ рел≥г≥йн≥ догми, в≥ру, а не лог≥чн≥, рац≥ональн≥ р≥шенн¤. “ому норма права не може бути зм≥нена, вона абсолютна, њй сл≥д п≥дкор¤тис¤. ‘ормулюванн¤ норми в≥дбуваЇтьс¤ двома шл¤хами:

1) пр¤мим Ч через одкровенн¤;

2) опосередкованим Ч через тлумаченн¤ вол≥ јллаха право≠знавц¤ми.

Ќа думку вчених-юрист≥в (арабських ≥ в≥тчизн¤них), у кож≠ному випадку, не врегульованому  ораном або суною, у мусуль≠манському прав≥ передбачен≥ ¤к би дв≥ норми:

Ч Ђ≥стиннаї, ¤ка маЇ застосовуватис¤ виход¤чи з його духу (маЇ Ђбожественнеї походженн¤);

Чреальна, ¤ка застосовуЇтьс¤ муджтах≥дами (маЇ Ђрац≥ональ≠неї походженн¤).

¬ ≥деал≥ вони повинн≥ зб≥гатис¤. ¬ окремих випадках мудж-тах≥ди (тлумач≥ рел≥г≥йних ≥ правових питань) приймають непра≠вильн≥ р≥шенн¤, що спричин¤Ї суперечлив≥сть норм. якщо справа вир≥шуЇтьс¤ неправильно, вина в цьому покладаЇтьс¤ на муджтах≥да, а не на недосконал≥сть мусульманського права, його про≠галини.

¬идами норм мусульманського права за зм≥стом Ї:

розпор¤дженн¤, що оц≥нюють вчинки правов≥рних.

¬становлено п'¤ть категор≥й вчинк≥в: а) обов'¤зков≥; б) реко≠мендован≥; в) дозв≥льн≥; г) осудн≥; г) заборонен≥. ƒо забороненого можна в≥днести, наприклад, лихварство, процентну позику. ѕрав≠да, заборону процентноњ позики можна обминути, ¤кщо вдатис¤ до подв≥йноњ куп≥вл≥-продажу або наданн¤ кредитору ¤к забезпе≠ченн¤ можливост≥ користуванн¤ майном, що даЇ прибуток;

2) норми, що формулюють правила повед≥нки в конкретних ситуац≥¤х, а також умови зд≥йсненн¤ ≥ насл≥дки конкретних д≥й. Ќаприклад, ¤к покаранн¤ за умисне вбивство встановлено страту.

Ќорми мусульманського права, в основ≥ ¤ких лежать рел≥г≥й≠н≥ вказ≥вки (перший вид), у к≥льк≥сному в≥дношенн≥ поступа≠ютьс¤ юридичним нормам, уведеним мусульманськими право≠знавц¤ми на основ≥ прийом≥в юридичноњ техн≥ки ≥ визнаним державою (другий вид). ƒо них належать ≥ норми, ¤к≥ визнача≠ють конкретн≥ ≥нститути державноњ влади, включаючи компетен≠ц≥ю ≥ пор¤док формуванн¤.

¬иди норм мусульманського права за ступенем визначеност≥ под≥л¤ютьс¤ на:

1) абсолютн≥ Ч не допускають р≥зних тлумачень, ≥джтихаду. ÷е здеб≥льшого правила рел≥г≥йного культу ≥ низка норм, ¤к≥ регулюють взаЇмостосунки м≥ж людьми;

2) абстрактн≥ Ч допускають р≥зн≥ тлумаченн¤ зм≥сту, конк≠ретизац≥ю р≥зних правил повед≥нки на основ≥ ≥джтихаду. Ѕез кон≠кретизац≥њ в результат≥ ≥джтихаду застосуванн¤ цих норм (неч≥т≠ких ≥ неоднозначних) неможливо.

¬идами норм за ступенем сп≥льност≥ с:

1) норми-принципи, сформульован≥ у вигл¤д≥ теоретичних уза≠гальнень;

2) казуальн≥ норми, ¤к≥ виникають, ¤к правило, емп≥ричним шл¤хом (такими, наприклад, Ї норми суни).

Ќа в≥дм≥ну в≥д норм континентального права, регул¤тивн≥ норми мусульманського права не знають под≥лу на дозв≥льн≥, зобов'¤зальн≥ та заборонен≥. ¬с≥ вони Ч зобов'¤зальн≥, оск≥льки в њх основ≥ лежить обов'¤зок зд≥йснити т≥ чи ≥нш≥ вчинки, що обу≠мовлено њх рел≥г≥йно-моральною природою. ћусульманське право грунтуЇтьс¤ на ≥дењ зобов'¤зань, покладених на людину, а не на правах, ¤к≥ вона може мати.

—анкц≥¤м у нормах права прид≥лено мало уваги. —анкц≥Їю за невиконанн¤ обов'¤зк≥в, покладених на в≥руючого, вважаЇтьс¤ гр≥х того, хто њх порушуЇ.

Ќорма мусульманського права Ї гнучкою. ѕ≥дтримуючи зв'¤≠зок з рел≥г≥Їю, вона пост≥йно пристосовуЇтьс¤ до зм≥н у сусп≥ль≠ств≥, завд¤ки чому зберегла авторитет усього права.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤ рел≥г≥йно-традиц≥йного типу правовоњ системи. ѕон¤тт¤ мусульманського права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1523 прочитано)