≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤, ознаки ≥ функц≥њ правового вихованн¤. ѕравове загальне навчанн¤ (правовий всеобуч). ѕравовий н≥г≥л≥зм, джерела ≥ шл¤хи подоланн¤

—труктура осв≥ти складаЇтьс¤ ≥з осв≥ти: дошк≥льноњ, загальноњ середньоњ, позашк≥льноњ, профес≥йно-техн≥чноњ, вищоњ, п≥сл¤дипломноњ, асп≥рантури, докторантури, самоосв≥ти.

¬ ”крањн≥ розроблена Ђѕрограма правовоњ осв≥ти населенн¤ї, затверджена постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 29 трав≠н¤ 1995 p., де, зокрема, п≥дкреслюЇтьс¤, що правова осв≥та Ї обо≠в'¤зковою дл¤ вс≥х дошк≥льних виховних, середн≥х осв≥тн≥х, вищих навчальних заклад≥в, установ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та переп≥дготовки кадр≥в, тобто увага акцентуЇтьс¤ на наступност≥ у справ≥ правовоњ осв≥ти.

” зв'¤зку з необх≥дн≥стю п≥двищенн¤ правовоњ культури де≠путатського корпусу вс≥х р≥вн≥в, а також прац≥вник≥в виконко≠м≥в рад народних депутат≥в ≥ державноњ адм≥н≥страц≥њ виникла необх≥дн≥сть в њх профес≥йн≥й правов≥й п≥дготовц≥.

ѕерех≥д до ринкових в≥дносин викликав необх≥дн≥сть у пра≠вов≥й осв≥т≥ кер≥вник≥в, фах≥вц≥в, посадових ос≥б комерц≥йних корпорац≥й. ѕравова осв≥та посадових ос≥б маЇ на мет≥ не т≥льки оволод≥нн¤ м≥н≥мумом правових знань, а й ставленн¤ до њх вико≠ристанн¤: вс≥ управл≥нськ≥ р≥шенн¤ мають в≥дпов≥дати Ђл≥тер≥ї ≥ Ђдухуї закону.

‘ункц≥њ правового всеобучу:

- правова осв≥та ≥ вихованн¤ молод≥;

- правова осв≥та депутатського корпусу вс≥х р≥вн≥в;

- правова осв≥та прац≥вник≥в орган≥в виконавчоњ влади на м≥сц¤х;

- правова осв≥та прац≥вник≥в орган≥в управл≥нн¤ громадсь≠ких орган≥зац≥й;

- правова осв≥та посадових ос≥б комерц≥йних корпорац≥й Ч асоц≥ац≥й, концерн≥в, м≥жгалузевих, рег≥ональних та ≥нших об'≠Їднань;

- правова осв≥та правопорушник≥в у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ та ≥н.;

- методичне забезпеченн¤ правового всеобучу (п≥дтриманн¤ сукупност≥ сучасних принцип≥в, форм, метод≥в ≥ способ≥в право≠воњ осв≥ти та ≥нформац≥њ, активна участь в њх зд≥йсненн≥).

« метою ефективного вир≥шенн¤ завдань правового навчан≠н¤ громад¤н необх≥дним Ї об'Їднанн¤ зусиль державних орган≥в ≥ громадських орган≥зац≥й.

ёридичн≥ установи (органи внутр≥шн≥х справ, прокуратура, суд, нотар≥альна контора, юридична ф≥рма) покликан≥ орган≥зу≠вати конкретну участь юрист≥в-практик≥в ≥ вчених у роз'¤сненн≥ населенню акт≥в законодавства, ≥нформуванн≥ громад¤н про стан охорони правопор¤дку.

ѕор¤д з навчанн¤м громад¤н конкретним правовим нормам важливо впровадити в громадську св≥дом≥сть випробуван≥ часом ≥ перев≥рен≥ практикою правов≥ акс≥оми.

ѕравов≥ акс≥оми повинн≥ м≥стити знанн¤ про:

1) правов≥ стимули Ч правов≥ спонуканн¤ до законослухн¤≠ноњ повед≥нки, ¤к≥ створюють умови дл¤ задоволенн¤ власних ≥нтерес≥в суб'Їкта (наприклад, п≥льга, право на власн≥сть та ≥н.);

2) правов≥ обмеженн¤ Ч правов≥ стримуванн¤ протиправноњ повед≥нки, ¤к≥ створюють умови дл¤ задоволенн¤ ≥нтерес≥в контр-суб'Їкта, охорони ≥ захисту сусп≥льства (наприклад, обмеженн¤ д≥Їздатност≥ д≥тей; встановлен≥ законом виборч≥ обмеженн¤ та ≥н.).

«авданн¤ юридичноњ науки Ч зд≥йснити доб≥р таких юридич≠них акс≥ом, додержанн¤ ¤ких виключало б розузгоджен≥сть по≠вед≥нки людини з законом. «авданн¤ юридичноњ практики Ч впровадити њх у правосв≥дом≥сть громад¤н через ефективну про≠фес≥йну д≥¤льн≥сть юриста-фах≥вц¤.

ѕравовий н≥г≥л≥зм: джерела ≥ шл¤хи подоланн¤

ќдн≥Їю ≥з ц≥лей правовоњ осв≥ти Ї подоланн¤ правового н≥г≥≠л≥зму Ч антипода правовоњ культури.

ѕравовий н≥г≥л≥зм Ч це деформований стан правосв≥домост≥ особи, сусп≥льства, групи, ¤кий характеризуЇтьс¤ усв≥домленим ≥гноруванн¤м вимог закону, ц≥нност≥ права, зневажливим став≠ленн¤м до правових принцип≥в ≥ традиц≥й, однак виключаЇ зло≠чинний нам≥р.

≤гноруванн¤ закону з≥ злочинною метою Ч самост≥йна фор≠ма деформац≥њ правосв≥домост≥. –азом з тим правовий н≥г≥л≥зм породжуЇ правопорушенн¤, у тому числ≥ крим≥нальн≥ злочини.

ѕравовий н≥г≥л≥зм украњнського сусп≥льства рад¤нського пе≠р≥оду виник не на голому м≥сц≥: в≥н мав глибок≥ ≥сторичн≥ коре≠н≥. Ѕагатов≥кова правова незабезпечен≥сть сусп≥льства, нер≥вн≥сть перед законом ≥ судом, правовий цин≥зм ур¤ду та ≥нших вищих орган≥в влади, попранн¤ нац≥ональноњ самобутност≥ народу Ч все це, говор¤чи словами ќ. √ерцена, Ђвбило вс¤ку повагу до законност≥ї у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, до складу ¤коњ прот¤гом дек≥ль≠кох стол≥ть входила значна частина ”крањни.

ѕравовий н≥г≥л≥зм в ”крањн≥ п≥д час њњ входженн¤ в —–—– Ч результат певноњ деформац≥њ правовоњ св≥домост≥ ≥ правового ре≠гулюванн¤ того часу.

” —–—– правовий н≥г≥л≥зм про¤вл¤вс¤ у двох формах:

1) теоретичн≥й (≥деолог≥чн≥й), коли в ун≥сон з марксистсько-лен≥нською теор≥Їю на державному р≥вн≥ обірунтовувалис¤ ≥дењ:

а) про в≥дмиранн¤ держави ≥ права при соц≥ал≥зм≥ Ч ≥ тим самим ≥стотно принижувалас¤ роль права;

б) про перевагу всесв≥тньоњ пролетарськоњ революц≥њ над пра≠вами людини;

в) про перевагу постанов комун≥стичноњ парт≥њ над законами, вторинн≥сть права, його в≥дображеноњ реальност≥, ¤ка обслуго≠вуЇ первинн≥ реальност≥ Ч економ≥ку ≥ пол≥тику, та ≥н.;

2) практичн≥й, коли в≥дпов≥дно до оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ:

а) була накопичена величезна к≥льк≥сть нормативних акт≥в, ¤к≥ або морально застар≥ли, або м≥стили декларац≥њ та заклики, або не мали ¤сност≥ ≥ ч≥ткост≥ формулювань ≥ суперечили один одному. ѕоширена порочна практика, в≥дпов≥дно до ¤коњ закон не д≥¤в доти, доки в≥н не обростав ≥нструкц≥¤ми або в≥домчими наказами, призвела до правовоњ деградац≥њ сусп≥льства, породи≠ла недов≥ру в закон, зневагу до нього;

б) встановлен≥ державою правов≥ норми не додержувалис¤ державними органами, в≥домчими ≥ посадовими особами, ¤к≥ прикривали порушенн¤ законност≥ виправдувальними по¤снен≠н¤ми типу Ђв ≥нтересах народуї, Ђдл¤ виконанн¤ плануї та ≥н., що спричинило в≥домчий правовий н≥г≥л≥зм, а часто ≥ правовий цин≥зм з боку вищих посадових ос≥б держави;

в) правозастосовн≥ та правоохоронн≥ органи д≥¤ли в≥дпов≥дно до принципу пр≥оритету доц≥льност≥ над правом ≥ законом.

явища правового н≥г≥л≥зму (невизнанн¤ закон≥в, негативне ставленн¤ до права) Ч найб≥льш поширена ≥ укор≥нена форма деформац≥њ правосв≥домост≥ населенн¤ в державах з авторитар≠ним ≥ тотал≥тарним режимами.

Ќа цей час причинами про¤ву правового н≥г≥л≥зму в ”крањн≥ можна вважати:

Ч невпор¤дкован≥сть законодавства, його нестаб≥льн≥сть ≥ суперечлив≥сть;

Ч низьку правову культуру;

Ч слаб≥сть механ≥зму приведенн¤ в д≥ю прийн¤тих закон≥в та ≥н. (див. І Ђѕравом≥рна повед≥нка. ѕричини нестаб≥льност≥ пра≠вом≥рноњ повед≥нкиї).

—пец≥альними засобами, що спри¤ють зведенню до м≥н≥муму правового н≥г≥л≥зму, сл≥д назвати:

1) ¤к≥сть закон≥в та ≥нших нормативно-правових акт≥в. «абез≠печенн¤ належноњ рол≥ закону в систем≥ правових акт≥в. Ќа¤в≠н≥сть стаб≥льност≥ та однаковост≥ в регулюванн≥ сусп≥льних в≥д≠носин;

2) авторитет державноњ влади ≥ налагоджен≥сть механ≥зму њњ д≥њ. Ќа¤вн≥сть розвинутоњ державноњ структури, здатноњ забезпе≠чити виконанн¤ права. ¬досконаленн¤ системи правоохорон≠них орган≥в ≥ правозастосовноњ д≥¤льност≥. «м≥цненн¤ законнос≠т≥. ѕ≥двищенн¤ рол≥ суду;

3) високий р≥вень правосв≥домост≥, ¤кий дозволив би закону працювати. «береженн¤ самобутност≥ правовоњ культури. ѕол≥п≠шенн¤ системи правовоњ ≥нформац≥њ, профес≥йного навчанн¤ ≥ вихованн¤ юрист≥в, ≥нших посадових ос≥б.

Ќеобх≥дна систематична робота з п≥двищенн¤ профес≥йноњ культури вс≥х суб'Їкт≥в правоохоронноњ системи, що спри¤тиме подоланню недов≥ри населенн¤ до правоохоронних орган≥в. ƒо≠держанн¤ закону стане виг≥дн≥шим, н≥ж його порушенн¤, коли зм≥цнитьс¤ над≥йн≥сть права, що означаЇ, з одного боку захист набутих прав, а з ≥ншого Ч можлив≥сть будь-¤кого громад¤нина, ¤кий не маЇ юридичноњ осв≥ти, знати своњ права. Ќад≥йн≥сть права припускаЇ також стаб≥льн≥сть правопор¤дку ≥ можлив≥сть перед≠бачати зм≥ст конкретних юридичних р≥шень.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤, ознаки ≥ функц≥њ правового вихованн¤. ѕравове загальне навчанн¤ (правовий всеобуч). ѕравовий н≥г≥л≥зм, джерела ≥ шл¤хи подоланн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2036 прочитано)