ультура >  ультури, ¤к≥ вважаютьс¤ правоосновою украњнського народу

 ультури, ¤к≥ вважаютьс¤ правоосновою украњнського народу

≤стор≥¤ державно-правового розвитку на територ≥њ сучасноњ ”крањни бере св≥й початок в≥л середини 1 тис. до н.е., коли у народ≥в ≥ племен ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤ з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ державн≥ утворенн¤. ÷е були рабовласницьк≥ держави, ¤к≥ виникли у процес≥ розпаду перв≥снообщинного ладу й встановленн¤ класового сусп≥≠льства.

V VIIЧ÷≤ ст. до н.е. у степових районах ѕ≥вн≥чною ѕричорно≠мор'¤, на територ≥њ сучасноњ ѕ≥вденноњ та ѕ≥вденно-—х≥дноњ ”крањни, а частково ≥ в  риму панували ск≥фськ≥ племена. ¬они займали значну територ≥ю в≥д низин ƒунаю до гирла ƒону ≥ ѕриазов'¤. Ѕ≥льш≥сть сучасних досл≥дник≥в вважаЇ, що формуванн¤ ск≥ф≥в в≥дбу≠лос¤ внасл≥док взаЇмод≥њ ¤к м≥сцевих (к≥ммер≥йських), так ≥ прибулих (≥ранських) кочових племен. ѕрих≥д цих кочових племен у причо≠рноморськ≥ степи датуЇтьс¤ к≥нцем VIIIЧVII ст. до н.е.

” VII ст. до н.е. у ск≥ф≥в утворюЇтьс¤ могутн≥й плем≥нний союз. ¬≥домост≥ про основн≥ племена, ¤к≥ входили у цей союз, подаЇ грецький ≥сторик √еродот (V ст. до н.е.). Ќаймогутн≥шим й найчисленн≥шим племенем, розпов≥даЇ в≥н, були ск≥фи царськ≥, ¤к≥ вва≠жали ≥нших ск≥ф≥в своњми рабами*. ∆или вони на л≥вому берез≥ нижньоњ теч≥њ ƒн≥пра, аж до јзовського мор¤ ≥ нижнього ƒону, а також у степовому  риму. Ќа правому берез≥ нижнього ƒн≥пра мешкали ск≥фи-коч≥вники, м≥ж ≤нгулом ≥ ƒн≥пром разом з коч≥вни≠ками жили ск≥фи-землероби. ” басейн≥ ѕ≥вденного Ѕугу поблизу грецького м≥ста ќльв≥¤ знаходились ел≥но-ск≥фи. Ќа п≥вн≥ч в≥д царських ск≥ф≥в (мабуть, у межах степовоњ смуги ”крањни) розташо≠вувалис¤ ск≥фи-хл≥бороби (орач≥). √еродот вважав ск≥ф≥в одним народом, але спос≥б житт¤, господарюванн¤ доводить протилежне. Ќа думку де¤ких вчених, б≥льш ≥мов≥рно, що ск≥ф≥в-орач≥в можна вважати прапращурами украњнського народу.

” VIIЧVI ст. до н.е. б≥льш≥сть ск≥фських племен вже знаходи≠лас¤ на останн≥й сходинц≥ перв≥снообщинного ладу.

–одов≥ зв'¤зки все ще були сильн≥. ќсновною сусп≥льною одиницею була родова община, що складалас¤ з к≥лькох патр≥арха≠льних с≥мей. –≥д, родова община волод≥ли землею, вид≥л¤ючи кож≠н≥й патр≥архальн≥й с≥м'њ д≥л¤нку земл≥ за жеребом. ѕриватноњ влас≠ност≥ на землю в цей час не ≥снувало.

” ск≥ф≥в-коч≥вник≥в кожна с≥м'¤ мала свою отару, стадо кор≥в, але земл¤, ¤к ≥ у землероб≥в, належала общин≥, племен≥. –одова орган≥зац≥¤ в≥д≥гравала велику роль у коч≥вник≥в при розпод≥л≥ пасовищ, перекоч≥вл¤х та ≥н.

” ск≥фському сусп≥льств≥ VIIЧVI ст. до н.е. вже можна ви¤ви≠ти ознаки, що св≥дчать про розклад родового ладу. « середовища в≥льних общинник≥в Ч кочових скотар≥в ≥ ос≥длих землероб≥в Ч вид≥л¤лас¤ родоплем≥нна знать (родов≥ стар≥йшини, плем≥нн≥ вожд≥ та ≥н.). як св≥дчать археолог≥чн≥ дан≥, ставала все б≥льш пом≥тною майнова диференц≥ац≥¤. «'¤вл¤ютьс¤ у ск≥ф≥в ≥ раби, ¤ких вони захоплювали п≥д час численних воЇн ≥ поход≥в. ўоправда, роль рабськоњ прац≥ у —к≥ф≥њ була незначною.

ƒос¤гнут≥й ск≥фами сходинц≥ розвитку в≥дпов≥дала й орган≥за≠ц≥¤ управл≥нн¤ у форм≥ в≥йськовоњ демократ≥њ. Ќайважлив≥ш≥ питан≠н¤ розгл¤далис¤ на народних зборах воњн≥в. «начним впливом користувалис¤ ради родових стар≥йшин, ≥ перш за все союзна рада. јле особлива роль у союз≥ належала в≥йськовим вожд¤м Ч "цар¤м", ¤к≥ очолювали ск≥фське в≥йсько п≥д час поход≥в. ¬лада "цар≥в" передавалась у спадщину, але кандидатури "цар¤" та його насл≥дника все ще затверджувалис¤ народними зборами.

–озвиток виробництва, зростаюча майнова й соц≥альна дифе≠ренц≥ац≥¤, процес класоутворенн¤, що розпочавс¤, спри¤ли поси≠ленню влади ск≥фських в≥йськових кер≥вник≥в, розвитку зародк≥в спадковоњ знат≥ та д≥йсноњ царськоњ влади.

«начно прискорила зм≥ни, що назр≥вали у ск≥фському сусп≥ль≠ств≥, в≥йна ск≥ф≥в з в≥йськами перського цар¤ ƒар≥¤ ≤ у 514Ч513 pp. до н.е.

«а √еродотом, ск≥фськ≥ племена, що вели боротьбу з персами, складалис¤ з трьох основних частин, угруповань.  ожну з них очолював св≥й в≥йськовий вождь Ч "цар". ќдин ≥з них на ≥м'¤ ≤данф≥рс був головним, ≥ йому п≥дкор¤лис¤ ≥нш≥ вожд≥.

Ѕоротьба з ƒар≥Їм ≤, що зак≥нчилась перемогою ск≥ф≥в, спри¤≠ла зм≥цненню ск≥фського союзу племен, п≥днесла пол≥тичний авто≠ритет —к≥ф≥њ.  р≥м того, у ц≥й боротьб≥ кочов≥ племена, у першу чергу царськ≥ ск≥фи, виступили на захист всього союзу, чим забез≠печили соб≥ пан≥вне становище у союз≥ племен. ÷е надало њм можливост≥ експлуатувати землеробськ≥ племена, вимагати в≥д них данину. «начно зм≥цнилас¤ п≥сл¤ перемоги над ƒар≥Їм ≤ влада "цар≥в" ≥ в≥йськово-дружинноњ знат≥.

” п≥дсумку на рубеж≥ VIЧIV ст. до н.е. у —к≥ф≥њ, ¤к вважаЇ р¤д ск≥фочог≥в. в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ класового сусп≥льства та ви≠никненн¤ рабовласницькоњ держави. Ќезважаючи на смерть јте¤, —к≥фське царство збереглос¤, хоч розм≥ри його значно зменшилис¤. —к≥ф≥¤ залишалас¤ все ще силь≠ною в економ≥чному ≥ воЇнному в≥дношенн¤х. як св≥дчать писемн≥ й археолог≥чн≥ джерела, царство, створене јтсЇм, ≥снувало з IV до III ст. до н.е.

Ѕ≥льш м≥цною була —к≥фська держава з центром у  риму, що склалас¤ близько III ст. до н.е. —толицею новоњ держави стало м≥сто Ќеаполь ск≥фський (неподал≥к в≥д сучасного —≥мферопол¤) Ч з м≥ц- ними мурами, великими зерносховищами, багатими гробниц¤ми. —вого розкв≥ту —к≥фське царство у  риму дос¤гаЇ у II ст. до н.е. ¬оно про≥снувало аж до другоњ половини III ст. н.е. ≥ було знищено готами.

–≥вень господарського житт¤ населенн¤ —к≥ф≥њ на той час був досить високим. ѕан≥вне становище в економ≥ц≥ займало орне землеробство ≥ скотарство. —к≥фи вирощували р≥зн≥ культури рос≠лин. —к≥фи орач≥ с≥¤ли хл≥б не т≥льки дл¤ власних потреб, а й на продаж. ќранн¤ земл≥ зд≥йснювалос¤ за допомогою запр¤женого волами плуга, врожай збиравс¤ зал≥зними серпами, зерно змолочу≠валось у зернотерках. ¬еличезними стадами худоби ≥ табунами коней волод≥ли ск≥фи-коч≥вники. «начних усп≥х≥в набуло у ск≥фсь≠кому сусп≥льств≥ також виробництво шк≥ри, ткацтво та ≥н. ≤нтенси≠вно розвивалас¤ торг≥вл¤ з прибережними грецькими м≥стами. —к≥≠фи доставл¤ли сюди хл≥б, худобу, хутро, раб≥в та ≥нш≥ товари, а натом≥сть одержували вино, дорогу керам≥ку, ювел≥рн≥ вироби. ” результат≥ м≥ж ск≥фами ≥ греками встановилис¤ м≥цн≥ й широк≥ торгов≥ зв'¤зки.

”сп≥хи в економ≥чному розвитку стали основою дл¤ зростанн¤ майновоњ нер≥вност≥ й соц≥альноњ диференц≥ац≥њ.

ќснови родоплем≥нноњ структури у ск≥фському сусп≥льств≥ п≥д≠ривалис¤ зростанн¤м приватноњ власност≥, майновою нер≥вн≥стю, розвитком рабства. ” руках ≥мущих опин¤лис¤ кращ≥ д≥л¤нки земл≥, пасовища, величезн≥ стада худоби, табуни коней, раби. ўе √еродот пов≥домл¤в про ск≥фських багач≥в, ¤к≥ вважалис¤ "найблагородн≥шими, що користувалис¤ найб≥льшим майном", ≥ про ск≥фську б≥дноту, ¤ка належала до "найнижчого походженн¤".

¬насл≥док цього з загальноњ маси в≥льних землероб≥в ≥ скотар≥в вид≥лилас¤ пануюча верх≥вка, до ¤коњ належали царська с≥м'¤, в≥й≠ськова аристократ≥¤, дружинники, родоплем≥нна знать, що злива≠лас¤ з оточенн¤м правител¤, багат≥ торговц≥. —аме у нењ зосереджу≠вались основн≥ багатства, джерела ¤ких були р≥зноман≥тними. “ак, важливим засобом збагаченн¤ пануючоњ верх≥вки залишались, ¤к ≥ ран≥ше, граб≥жницьк≥ воЇнн≥ походи. « часом усе б≥льшого значенн¤ набувала експлуатац≥¤ в≥льних общинник≥в, данник≥в ≥ раб≥в. ≤сто≠тний прибуток приносила й торг≥вл¤, особливо хл≥бом, з грецькими м≥стами ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤.

” ск≥ф≥в було, за даними √еродота, багато жерц≥в, котр≥ ¤вл¤ли собою в≥дособлену соц≥альну групу, окрем≥ категор≥њ ¤коњ займали досить високе становище.

Ќайб≥льш численну верству ск≥фського сусп≥льства складали в≥льн≥ общинники. ¬они в≥дбували в≥йськову службу, платили да≠нину, виконували р≥зн≥ повинност≥. ” важкому становищ≥ були ск≥фи-орач≥, ¤к≥ опинились у данницьк≥й залежност≥ в≥д степових коч≥вник≥в.

” —к≥фському царств≥ з центром у  риму основну масу м≥сь≠кого населенн¤ тановили в≥льн≥ рем≥сники ≥ торговц≥.

Ќижню сходинку соц≥альноњ градац≥њ ск≥фського сусп≥льства займали раби. √оловне джерело рабства у ск≥ф≥в Ч в≥йськовий полон, п≥дкоренн¤ сус≥дн≥х народ≥в. јле у виробництв≥ рабство не в≥д≥гравало вир≥шальноњ рол≥, хоча к≥льк≥сть раб≥в у ск≥ф≥в була досить значною. як правило, вони використовувалис¤ у домашньо≠му господарств≥, дл¤ охорони худоби та ≥н. „асто вони виступали ¤к товар у торг≥вл≥ з грецькими м≥стами.

Ќаочне у¤вленн¤ про соц≥альне розшаруванн¤ ≥ класову струк≠туру сусп≥льства ск≥ф≥в дають розкопки поховань, особливо гранд≥≠озних курган≥в ск≥фськоњ знат≥, що в≥дом≥ в л≥тератур≥ п≥д назвою "царськ≥". ” таких курганах археологи ви¤вили керам≥ку, багату зброю та ≥н. –≥зкий контраст з "царськими" курганами складають похованн¤ простих ск≥ф≥в п≥д невисокими земл¤ними насипами ≥з скромним набором речей або взагал≥ без ≥нвентар¤.

—к≥фське царство може бути в≥днесено до держав рабовласни≠цького типу. «а формою правл≥нн¤ це була одна з р≥зновид≥в рабовласницькоњ монарх≥њ.

√лавою —к≥фськоњ держави був цар. ¬лада його передавалас¤ у спадщину. “од≥ вже склалось у¤вленн¤ про божественне походженн¤ царськоњ влади. ” р¤д≥ випадк≥в правитель сам виконував обов'¤зки жерц¤. ÷ар також зд≥йснював судов≥ функц≥њ.

“акож античн≥ м≥ста-держави на п≥вдн≥ ѕраукрањни також прираховуютьс¤ до праоснови украњнського народу. „исленн≥ ос≥л≥ та кочов≥ племена, що насел¤ли ѕ≥вн≥чне ѕри≠чорномор'¤, вступаючи у торгов≥, воЇнно-пол≥тичн≥ в≥дносини з ан≠тичними державами —ередземномор'¤, т≥Їю чи ≥ншою м≥рою зазнали впливу античноњ рабовласницькоњ цив≥л≥зац≥њ. ѕричому найважлив≥≠шу роль у цих в≥дносинах в≥д≥грали грецька колон≥зац≥¤ причорно≠морських земель ≥ утворенн¤ тут грецьких м≥ст-колон≥й. ѕереселенц≥ з —тародавньоњ √рец≥њ стали п≥вденними сус≥дами ск≥ф≥в та сармат≥в. ¬они вступали у взаЇмов≥дносини ¤к з гр≥зними степовиками, так ≥ з землеробами украњнського ѕол≥сс¤ та Ћ≥состепу.

1	2

Ќазва:  ультури, ¤к≥ вважаютьс¤ правоосновою украњнського народу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1669 прочитано)