Ћ≥тература св≥това > Ќ≥мецький романтизм в л≥тератур≥ 19 стол≥тт¤

Ќ≥мецький романтизм Ї взагал≥ надзвичайно багатим ≥ значущим ¤вищем. …озеф фон ≈йхендорф, Ћюдв≥і ”ланд, јдельберт Ўам≥ссо, ¬≥льгельм ћюллер залишили глибокий сл≥д у св≥тов≥й л≥тератур≥.

÷≥лою епоху у н≥мецьк≥й ≥ св≥тов≥й поез≥њ у¤вл¤Ї собою творч≥сть √енр≥ха √ейне . ƒо своЇњ У ниги п≥сеньФ ( 1827 ) поет включив поетичн≥ цикли, ¤к≥ в≥н публ≥кував ≥з 1821 р. Ц У—тражданн¤ юнакаФ, УЋ≥ричне ≥нтермеццоФ, Уѕоверненн¤ на батьк≥вщинуФ, Уѕ≥вн≥чне мореФ та ≥н. Ћ≥ричний герой У ниги п≥сеньФ Ї молодим чолов≥ком то ≥рон≥чно насм≥шливим, то романтично захопленим, але ¤к≥ б почутт¤ його не переймали, в≥н завжди збер≥гаЇ романтичне протиставленн¤ м≥ж собою ≥ Уцив≥л≥зованимФ сусп≥льством в≥рноп≥дданих н≥мецьких ф≥л≥стер≥в, ¤ка складаЇтьс¤ з Угладких чолов≥к≥вФ ≥ Угладких дамФ на Угладенькому паркет≥Ф, ≥ до ¤ких поет звертаЇтьс¤ у Ућандрах √арцемФ ≥з такими словами: Уя хочу п≥дн¤тис¤ в гори, ≥ там см≥¤тис¤ над вамиФ. якщо ранн≥ н≥мецьк≥ романтики через романтичну теор≥ю знаходили шл¤х до п≥дн¤тт¤ над матер≥альним св≥том, то √ейне, також, ¤к ≥ √офман, в≥ртуозно волод≥ючи прийомом романтичноњ ≥рон≥њ, ≥ не намагаЇтьс¤ вр¤туватис¤ в≥д реальност≥ ≥ њњ жорстоких закон≥в. √ейне пор≥внював себе з јтлантом, ¤кий тримаЇ на своњх плечах ус≥ злигодн≥ св≥ту. ѕоза жартами ≥ гумором його поез≥й в≥дчуваЇтьс¤ жорстока туга за справжн≥м житт¤м, жаданн¤ вирватис¤ за кордони сусп≥льства, ¤ке душило його. ¬загал≥ У нигу п≥сеньФ присв¤чено невдалому коханню до кузини јмал≥њ, дочки значного гамбургського банк≥ра, в дом≥ ¤кого вимушений був жити юний √ейне. «в≥дси й назва зб≥рки, ¤ку поет запозичив в ѕетрарки ( У анцоньЇреФ в переклад≥ означаЇ У нига п≥сеньФ ) ≥ тим самим приЇднавс¤ до багатов≥ковоњ традиц≥њ осп≥вуванн¤ недос¤жноњ ћадонни. ѕравда, ћадонна √ейне нагадуЇ ренесансн≥ вз≥рц≥ довол≥ в≥ддалено. ѕоет не заперечуЇ Ц в≥н закохавс¤ у досить обмежену ≥ звичайну д≥вчину, але ≥нших не маЇ. ≤снуЇ наступна думка: √ейне опустив коханн¤ з небес на натертий паркет гамбургськоњ в≥тальн≥, ≥ сам бол¤че вдаривс¤ об цей паркет. «вичайно, кузина јмал≥¤ не могла в≥ддано покохати поета, ¤кий не мав хисту до комерц≥йних справ. “а й не в д≥вчин≥ справа. як писав один ≥з перших рецензент≥в зб≥рки, в≥домий письменник  арл ≤ммерман, зм≥ст ранн≥х поез≥й √ейне лише зовн≥шньо зводитьс¤ до любовного переживанн¤: Ујле т≥льки ми погл¤немо на справу б≥льш докладн≥ше, ми зТ¤суЇмо, що св≥дом≥сть поета турбують набагато сильн≥ш≥ мотиви, н≥ж любовна невдача, ≥ що б≥дна д≥вчина, ¤к≥й в≥н так сердито докор¤Ї, терпить за гр≥хи ≥ншихФ. У нига п≥сеньФ давно вже набула значенн¤ не т≥льки н≥мецького, а й св≥тового шедевру, вона п≥дводить п≥дсумок п≥д розвитком н≥мецького романтизму. ≤ншою визначною книгою молодого √ейне Ї зб≥рка прози Уƒорожн≥ картиниФ ( 1826 Ц 1831 ). √ейне був природженим поетом, ≥ коли звертавс¤ до прози, залишавс¤ поетом у проз≥. √нучк≥сть ≥ розкут≥сть мовленн¤, л≥ризм, ус≥ ц≥ завоюванн¤ романтизму Ц в≥д ¬акенродера до √офмана Ц орган≥чно сприйн¤в √ейне. Ќайб≥льшою попул¤рн≥стю користувалис¤ перша частина книги ( Ућандри √арцемФ ) ≥ друга новела другоњ частини ( У≤дењ.  нига ЋЇ √ран У). ¬ Ућандрах √арцемФ л≥ричний герой п≥дн≥маЇтьс¤ ( ¤к в буквальному, так ≥ в переносному смисл≥ ) над мандруючими пор¤д ≥з ним бюріерами, ¤к≥ вульгарно ≥ вТюнко екстатують з приводу заходу ≥ сходу сонц¤ у горах, ≥ при цьому ретельно дбають про вс≥ умови туристичного контракту. ¬они сприймають горну крањну, ¤ку осп≥вуЇ поет, на р≥вн≥ туристичного проспекту, ≥ поет без жалю залишаЇ њх далеко позаду. ÷ентральною картиною фраіменту У≤дењ.  нига ЋЇ √ран У Ї картина дит¤чих спогад≥в поета про перебуванн¤ в≥йська Ќаполеону у його р≥дному ƒюссельдорф≥ у 1806 р. ќбраз Ународного ≥мператораФ набуваЇ романтичного ореолу. ’оча Ѕонапарт виступаЇ скор≥ш фоном, н≥ж головним героЇм твору. …ого проњзд головною алеЇю палацового парку показано у п≥днесено-романтичному ключ≥ ( Удерева у тремт≥нн≥ схил¤лис¤ до ньогоЕ а зверху, у синьому неб≥, зТ¤вилас¤ золота з≥ркаФ ).  артина по¤ви Ќаполеону у ƒюссельдорф≥ нагадуЇ Ївангельську картину народженн¤ ’риста (благогов≥нн¤ природи, небесна з≥рка ), ≥, безумовно висловлюЇ демократичн≥ настроњ молодого поета. јле головним героЇм фраіменту Ї все ж таки не Ѕонапарт, а простий барабанщик ЋЇ √ран, з ¤ким подруживс¤ малий поет, ≥ ¤кий вчив хлопц¤ французьк≥й. ѕершими словами, ¤ким навчив л≥ричного геро¤ ЋЇ √ран були Ц УсвободаФ, Ур≥вн≥стьФ, УбратерствоФ, ≥ це залишилось в душ≥ √ейне на усе подальше житт¤. ѕоета нав≥ть не л¤кали кривав≥ злочини революц≥њ, в≥н виправдовував њх ≥ з задов≥льненн¤м вчивс¤ виконувати на барабан≥ У„ервоний марш г≥льотиниФ. ” 30-х рр. починаЇтьс¤ новий етап творчост≥ √ейне. ” травн≥ 1831 р. в≥н ем≥груЇ до ‘ранц≥њ, ≥ до к≥нц¤ житт¤ мешкаЇ в ѕариж≥, де стаЇ духовним посередником м≥ж н≥мецьким ≥ французьким сусп≥льством, публ≥куЇ низку публ≥цистичних праць ( Уƒо ≥стор≥њ рел≥г≥њ ≥ ф≥лософ≥њ в Ќ≥меччин≥Ф, У–омантична школаФ та ≥н. ). √ейне був людиною абсолютноњ свободи, ≥ тому, нав≥ть його вчител≥, старш≥ н≥мецьк≥ романтики, не викликали в нього тремт≥нн¤. Ќ≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю в≥н вважав не т≥льки дос¤гненн¤м духу, а й могутньою руйн≥вною силою, докор¤в ∆ермен≥ де —таль, ¤ка у своЇму трактат≥ Уѕро Ќ≥меччинуФ створила ≥д≥личну картину патр≥архальноњ ≥ Усв¤тоњФ крањни.  нига де —таль обурювала √ейне усе житт¤, ≥ п≥зн≥ше, у У¬изнанн¤хФ ( 1854 ) в≥н писав: Увона усюди бачить сп≥ритуал≥зм, вона вихвал¤Ї нашу чесн≥сть, нашу доброд≥йн≥сть, наш духовний розвиток, вона не бачить наших вТ¤зниць, наших публ≥чних дом≥в, наших казармЕФ. Ќ≥мецька романтична школа в≥дштовхувала √ейне своЇю ≥деал≥зац≥Їю середньов≥чч¤, пропагандою католицизму. ’оча оц≥нкам √ейне, безумовно не варто дов≥р¤ти ¤к абсолюту. …ого ставленн¤ до окремих представник≥в н≥мецького романтизму здаЇтьс¤ занадто полем≥чним, у захват≥ запереченн¤ й революц≥йного руйнуванн¤ поет ¤вно гр≥шив переб≥льшенн¤м. ¬ ѕариж≥ √ейне створюЇ чудову новелу У‘лорент≥йськ≥ ноч≥Ф ( 1836 ). –омантичне сприйн¤тт¤ ≤тал≥њ ( √ейне взагал≥ т¤ж≥в до романського св≥ту ) чаруЇ витонченою ≥рон≥Їю ≥ л≥ризмом. ѕоема Ујтта “ролльФ ( 1843 ) зТ¤вилась в момент демократичного п≥дТЇму у Ќ≥меччин≥, ¤кий почавс¤ у 1840 р. ¬ поем≥ про житт¤ дресированих тварин √ейне висм≥юЇ рабство, але п≥дкреслюЇ Ц сам в≥н не збираЇтьс¤, на в≥дм≥ну в≥д багатьох ≥нших н≥мецьких поет≥в того часу, зближуватис¤ ан≥ з одн≥Їю ≥з парт≥й, в≥н в≥ддаЇ перевагу в≥льн≥й п≥сн≥ романтизму. ѕро бажанн¤ залишитис¤ поетом √ейне говорив ≥ в публ≥цистичн≥й прац≥ У√енр≥х √ейне ≥ Ћюдв≥і ЅернеФ ( 1840 ). ћарксистська У–ейнська газетаФ, хоча й опубл≥кувала дек≥лька розд≥л≥в Ујтта “роллюФ, в ц≥лому в≥дгукнулась на позиц≥ю √ейне образливо, звинувачуючи його у романтичному субТЇктив≥зм≥. ” 1843 р. √ейне п≥сл¤ багатор≥чного розлученн¤ з р≥дною землею нав≥дуЇтьс¤ до Ќ≥меччини. ¬ результат≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ поема УЌ≥меччина. «имова казкаФ ( 1844) У«имова казкаФ √ейне Ї, безумовно, сатиричною парод≥Їю на прекраснодушн≥ р≥здв¤н≥ твори, ¤к≥ у велик≥й к≥лькост≥ зТ¤вл¤лись в канун св¤та. –≥здв¤на казка √ейне примушуЇ читача не милуватис¤ сусальною добротою п≥д ¤линкою, а ≥з жахом дивитис¤ на н≥мецьку д≥йсн≥сть, ¤ку поет пор≥внюЇ ≥з Удантовим адомФ. √ейне непримиримо й саркастично ставитьс¤ до вс≥х доброд≥йних н≥мецьких УказокФ про нового Ѕарбароссу, взагал≥ до милуванн¤ тими сторонами св≥домост≥ н≥мецького народу, ¤к≥ провокують сл≥пе п≥дкоренн¤ влад≥. √ейне знущаЇтьс¤, нав≥ть, над ≥деЇю побудуванн¤  ельнського собору ≥ над народними рел≥г≥йними п≥сн¤ми, ¤кими так милувалис¤ романтики старшого покол≥нн¤. Ћ≥ричного геро¤ супроводжуЇ л≥ктор ≥з сокирою, ¤кий вт≥люЇ критичну думку й революц≥йне мисленн¤ ( ! ). «устр≥ч л≥ричного геро¤ ≥з маленькою д≥вчинкою-жебрачкою на самому вТњзд≥ до Ќ≥меччини Ї символ≥чною. ’уденька жебрачка, ¤ка вт≥люЇ сучасну поету Ќ≥меччину сп≥ваЇ п≥сню про загробне возда¤нн¤. ѕоет пропонуЇ Унову п≥сню, кращу п≥снюФ про необх≥дн≥сть побудуванн¤ тут, на земл≥, не собор≥в, а г≥дних дл¤ житт¤ простих людей умов, побудуванн¤ сусп≥льства, в ¤кому Устаранн≥ н≥мецьк≥ рукиФ не будуть працювати на Уледаче пузоФ. јле у революц≥йний п≥дТњм Ќ≥меччини √ейне не в≥рить ≥ ≥рон≥з≥Ї над власною мр≥Їю. ” 1844 р. √ейне познайомивс¤ з ћарксом, але дружба продовжувалась недовго. ” 1848 р., п≥д час революц≥йних заколот≥в в Ќ≥меччин≥, владн≥ структури опубл≥кували матер≥али, надан≥ французьким ур¤дом, про таЇмн≥ грошов≥ звТ¤зки м≥ж √ейне ≥ французьким премТЇр-м≥нистром √≥зо. ѕоет не зм≥г заперечити силу документ≥в, ≥ д≥¤ч≥ Ђ –ейнськоњ газети ї роз≥рвали стосунки ≥з ним. ¬≥льнолюбство √ейне не носило ч≥ткого сусп≥льного позначенн¤, воно було, скор≥ше, ант≥соц≥альним. ѕоета дратував св≥т н≥мецького бюргерства, ¤кий Ђ проковтне ї будь ¤кого поета й революц≥онера. ѕро це √ейне говорить у поез≥њ Ђ ѕол≥тичному поету ї : Ђ –аб про свободу засп≥ваЇ п≥д вечер у пиварн≥Е ї. Ќа революц≥йн≥ под≥њ у —илЇз≥њ √ейне в≥дгукнувс¤ поез≥Їю Ђ —илезьк≥ ткал≥ ї. –об≥тники у цьому твор≥ представлен≥ ¤к нерозумна грозова маса. ѕовтор рефрену Ђ ми ткем ї нагадуЇ прокл¤тт¤ ≥ одночасно погрозу майбутньоњ помсти. ѕ≥сл¤ придушенн¤ революц≥йних виступ≥в 1848 р. √ейне зло посм≥¤вс¤ над н≥мецьким ћ≥хелЇм, ¤кий у березн≥ покричав, а пот≥м прокинувс¤ в оточенн≥ 34 государ≥в. ќстанн¤ поетична зб≥рка √ейне, Ђ –омансеро ї ( 1851 ) вражаЇ р≥зноман≥тн≥стю твор≥в. ¬она поЇднуЇ в соб≥ пародоксальний зб≥г Ђ в≥льних п≥сень ї, гострих сатиричних балад ≥ абсолютно л≥ричних твор≥в. √ейне п≥шов ≥з житт¤ таким, ¤ким ≥ жив Ц в≥льним художником, ¤кий не п≥дкоривс¤ жодн≥й з ≥снуючих тенденц≥й.

1	2

Ќазва: Ќ≥мецький романтизм в л≥тератур≥ 19 стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2270 прочитано)