Ћ≥тература св≥това > –об≥нзон  рузо ¤к вт≥ленн¤ просв≥тительського ≥деалу Уприродноњ людиниФ

1704 р≥к ƒефо починаЇ випускати щотижневу газету Ђќгл¤дї, пишучи дл¤ нењ переважну частину матер≥ал≥в. ÷е виданн¤, ¤ке стало надзвичайно попул¤рним не т≥льки в Ћондон≥, а й у вс≥й крањн≥ про≥снувало до 1713 року, безперечно вплинувши на формуванн¤ англ≥йськоњ ранньопросв≥тницькоњ пер≥одики. ѕ≥д час роботи над Ђќгл¤домї ≥ в наступн≥ роки ƒефо пише також багато р≥зних за жанром твор≥в, включаючи памфлети, трактати ≥ есе, псевдо мемуари, життЇписи в≥домих злочинц≥в, дорожн≥ нотатки ≥ нав≥ть ≥сторичн≥ прац≥.

ƒо форми вигаданих мемуар≥в ≥ щоденник≥в ƒефо звертавс¤ ≥ в 1720 роки, коли був уже автором Ђ–об≥нзона  рузої. «а приклад може правити в≥домий ≥ попул¤рний дос≥ в р≥зних крањнах Ђўоденник чумного рокуї (1722 р≥к), в ¤кому розпов≥даЇтьс¤ про под≥њ еп≥дем≥њ чуми в Ћондон≥ 1964-1965 рр. Ќаписан≥ роком ран≥ше Ђ«аписки кавалераї перенос¤ть читача до ще б≥льше раннього пер≥оду Ц до час≥в “ридц¤тил≥тньоњ в≥йни ≥ початку англ≥йськоњ буржуазноњ революц≥њ. ўодо жанру ц¤ книжка швидше може бути охарактеризована ¤к авантюрний роман ≥ поставлений в один р¤д з такими творами письменника, ¤к Ђ ап≥тан —≥нглтонї (1720 р≥к) та Ђ≤стор≥¤ полковника ∆акаї (1722 р≥к).

ќсобливе м≥сце серед роман≥в ƒефо, створених у 1720 роки, пос≥дають дв≥ книжки Ђћомль ‘лендерсї (1722 р≥к) ≥ Ђ–оксанаї (1724 р≥к). ” цих творах головн≥ персонаж≥ потрапл¤ють не досв≥ту ≥сторичноњ чи географ≥чноњ екзотики, а в хитрозплетенн¤ соц≥альних ≥ психолог≥чних в≥дносин сучасного житт¤.

 р≥м роман≥в, ƒефо встигаЇ писати твори педагог≥чно-рел≥г≥йного, пол≥тично-економ≥чного ≥ географ≥чного характеру, ¤к Ђ¬ихованн¤ кор≥вї, Ђѕлан англ≥йськоњ торг≥вл≥ї, в Ђѕодорож по ¬еликобритан≥њї та ≥нш≥. «а р≥к до смерт≥ гр≥зний привид тюрми знов виникаЇ перед старим ƒефо в звТ¤зку з його заборгован≥стю. ƒефо, р¤туючись в≥д небезпеки, можливо, переб≥льшуючи њњ, проживаЇ де¤кий час у Ћондонських закутка. Ќа початку 1731 року в≥н осел¤Їтьс¤ в б≥дн¤цькому район≥  р≥пелгет, де народивс¤ не насм≥люючись жити н≥ в одному з трьох своњх власних будинк≥в поблизу  р≥пелгета. 26 кв≥тн¤ 1731 року ƒан≥ель ƒефо спок≥йно помер.

ƒефо був одним з основоположник≥в побутово-реал≥стичного романа в јнгл≥њ. јвтор багатьох роман≥в, ƒефо створенн¤м самого лише Ђ–об≥нзона  рузої пос≥в м≥сце в св≥тов≥й л≥тератур≥ поруч з –абе, —ервантесом, —в≥фтом. ≤ сьогодн≥ його твори Ї попул¤рними в багатьох крањнах.

–озд≥л ≤≤ –об≥нзон  рузо Ц Уприродна людина епохи ѕросв≥тництваФ.

ћабуть, немаЇ людини не знайомоњ з У–об≥нзоном  рузоФ, одним з кращих твор≥в св≥товоњ л≥тератури, автором ¤кого Ї видатний представник англ≥йського реал≥зму першоњ половини XV≤≤≤ стол≥тт¤ ƒан≥ель ƒефо.

ќпов≥данн¤ про своЇ незвичайне житт¤ ≥ дивовижн≥ пригоди –об≥нзон  рузо зак≥нчуЇ, проживши с≥мдес¤т два роки. “≥льки тод≥ в≥н вир≥шив не втомлювати себе подорожами, навчившись ц≥нити самотн≥сть ≥ щаст¤ к≥нчити дн≥ своњ в спокоњ. Ќе молодий був ≥ автор роману, що його тв≥р став у скарбниц≥ св≥товоњ л≥тератури одною з найулюблен≥ших книг ≥ молод≥, ≥ дорослих. ƒефо п≥шло вже на ш≥стдес¤тий р≥к, коли в затишку села —ток-Ќьюњнгтон, поблизу Ћондона, в≥н почав писати св≥й перший роман п≥д докладною назвою: У∆итт¤ й незвичайн≥ та дивовижн≥ пригоди –об≥нзона  рузо, мор¤ка з …орка, що прожив двадц¤ть в≥с≥м рок≥в у ц≥лковит≥й самотност≥ на безлюдному остров≥ б≥л¤ американського узбережж¤, недалеко в≥д гирла великоњ р≥чки ќр≥ноко, опинившись на берез≥ п≥сл¤ авар≥њ корабл¤, п≥д час ¤коњ загинув увесь ек≥паж, кр≥м нього, з додатком розпов≥д≥ про не менш дивовижний спос≥б, ¤ким його к≥нець к≥нцем визволили п≥рати. ѕисано ним самимФ (7, 25) ј вт≥м, м≥стиф≥каторський характер останньоњ фрази розгадуЇтьс¤ дуже скоро.

Ўл¤х св≥й до читача роман знайшов в≥дразу. „ерез два тижн≥ п≥сл¤ його виходу зТ¤вилос¤ друге виданн¤, на початку червн¤ Ц третЇ, а через два м≥с¤ц≥ Ц четверте. ѕод≥бноњ попул¤рност≥ не знала тод≥ в јнгл≥њ жодна ≥нша книжка. ¬ чому ж причина такого гранд≥озного усп≥ху? ¬ незвичайност≥ дол≥ головного геро¤? ћожливо, але не т≥льки в тому?

Ќа думку зобразити житт¤ людини, що потрапила на безлюдний остр≥в, письменника наштовхнув реальний випадок. ¬ жовтн≥ 1704 року шотландець јлександр —елк≥рк, штурман одного з британських корабл≥в, був за непокору кап≥танов≥ висаджений на безлюдний остр≥в арх≥пелагу ’уан Ц ‘ернандес за 350 миль в≥д ч≥л≥йського порту ¬альпарайсо. „ерез чотири роки й чотири м≥с¤ц≥ п≥д≥брало його ≥нше англ≥йське судно з нап≥вп≥ратськоњ флотил≥њ кап≥тана ¬удза –оджерса. —ам –оджерс видав 1712 року книжку дорожн≥х нотаток, в ¤к≥й присв¤тив к≥лька стор≥нок —елк≥рку. Ќема п≥дстав твердити, що ќлександр —елк≥рк став прототипом –об≥нзона  рузо: надто вже велика дистанц≥¤ м≥ж реальним мор¤ком ≥ вигаданим характером; але це ≥стор≥¤, ¤ка стала в≥дома ƒефо, безперечно, дала поштовх до створенн¤ славетного роману.

¬загал≥ в тогочасн≥й јнгл≥њ був великий ≥нтерес до книжок, де розпов≥далось про р≥зноман≥тн≥ морськ≥ мандри та пригоди. „итач≥в, певна р≥ч, приваблювали описи нев≥домих земель, екзотичних народ≥в та звичањв, але не менш ц≥кавим був дл¤ них авантюрний аспект таких розпов≥дей. ƒефо врахував попул¤рн≥сть под≥бноњ л≥тератури ≥ зовс≥м не випадково надав життЇпису –об≥нзона  рузо де в чому пригодницький характер.

Ќазиваючи пригоди свого геро¤ Унезвичайними та дивовижнимиФ, письменник аж н≥¤к не переб≥льшував. Ќав≥ть самий перел≥к факт≥в з б≥ограф≥њ –об≥нзона  рузо здатний справити сильне враженн¤, а тим б≥льше Ц докладна розпов≥дь. ¬иходець з пуританськоњ буржуазноњ родини всупереч вол≥ батька, ¤кий мр≥¤в бачити сина юристом, пускаЇтьс¤ в море, пот≥м стаЇ купцем Ц мореплавцем, на два роки потрапл¤Ї в неволю до мавр≥в, з ризиком дл¤ житт¤ т≥каЇ з рабства, чотири роки волод≥Ї цукровою плантац≥Їю в Ѕразил≥њ, вирушаЇ в √в≥нею по чорних раб≥в ≥, нарешт≥, внасл≥док корабельноњ авар≥њ в океан≥ потрапл¤Ї на безлюдний остр≥в, де живе двадц¤ть в≥с≥м рок≥в, два м≥с¤ц≥ ≥ девТ¤тнадц¤ть дн≥в.

–озпов≥дь у книз≥ ведетьс¤ в≥д першоњ особи ≥ спершу нагадуЇ спогади: Уя народивс¤ 1632 року в пор¤дн≥й с≥мТњ...Ф(9,16) Ц такими словами в≥дкриваЇтьс¤ роман, ≥ мемуарна форма опов≥д≥ триваЇ аж до того моменту в розвитку фабули, коли героњ п≥сл¤ корабельноњ авар≥њ опин¤Їтьс¤ на безлюдному остров≥. ƒал≥ починаЇтьс¤ УўоденникФ –об≥нзона  рузо, ¤кий в≥н веде, живучи на остров≥, а пот≥м знову йдуть спогади.

¬иб≥р такоњ розпов≥дноњ манери Ц мемуарноњ й щоденниковоњ був зумовлений не т≥льки особистим досв≥дом та л≥тературно-стильовими уподобанн¤ми белетриста. ÷е манера ¤кнайшвидше в≥дпов≥дала Унов≥й ≥сторично Цкультурн≥й доб≥ з власним дл¤ нењ приматом рац≥онал≥стичного начала в мистецтв≥Ф (9,9).

¬ житт≥ –об≥нзона н≥чого не в≥дбуваЇтьс¤ за помахом чар≥вноњ палички чи за волю божественних сил. ÷≥лком реальн≥ обставини обумовлюють його пригоди й понев≥р¤нн¤ аж поки в≥н потрапл¤Ї на остр≥в, а дал≥... ƒал≥ господарем своЇњ власноњ дол≥ стаЇ в≥н сам ≥ т≥льки в≥н сам.

У–об≥нзон  рузоФ Ц не только достоверное описание жизни частного лица, но и произвидение большой художественной значимости, глубокых обобщений. ѕисатель, по существу, создал новый жанр романа в английской литературе. Ётот жанр был оригинальным сплавом приключенческого романа с социальным и филосовскимФ(14, 72)

–об≥нзон на своЇму остров≥ начебто повторюЇ основн≥ стад≥њ культурного розвитку людства, виступаючи в рол≥ мисливц¤, скот овода, землероба, але в≥н Ц не людина перв≥сних людських колектив≥в, що пройшли кр≥зь ц≥ стад≥њ, а справжн≥й англ≥Їць XVIIIст., ¤кого ƒефо озброюЇ знар¤дд¤ми сучасноњ йому техн≥ки ≥ св≥тогл¤дом англ≥йськоњ буржуаз≥њ епохи њњ переходу на стад≥ю своЇњ дозр≥лост≥. У–об≥нзон дуже цив≥л≥зована Уприродна людинаФ з годинником ≥ гросбухом, дуже далека в≥д п≥зн≥шоњ романтичноњ поетизац≥њ перв≥сноњ людини.

–об≥нзонов≥ ≥нод≥ здаЇтьс¤, що в≥н знайшов на остров≥ справжню душевну гармон≥ю, але певне критичне ставленн¤ до сусп≥льства, в≥д ¤кого в≥н випадково в≥д≥рвавс¤, не заважаЇ йому сумувати за ним. ” –об≥нзона досить розвинуте почутт¤ власника, ≥ нав≥ть екзотична, прекрасна природа острова прит¤гуЇ його насамперед тому, що в≥н в≥дчуваЇ себе њњ володарем. Уя спустивс¤ в цю чар≥вну долину ≥ з ¤коюсь таЇмною вт≥хою... подумав, що все це моЇ: ¤ цар ≥ господар ц≥Їњ земл≥; моњ права на нењ безперечн≥, ≥, коли б ¤ м≥г перем≥стити њњ, вона стала б такою ж безумовною власн≥стю мого роду, ¤к маЇток англ≥йського лордаФ (9, 92)

÷≥ мр≥њ вже виход¤ть за меж≥ мр≥й –об≥нзона на початку роману про скромне снуванн¤, де в≥н бажаЇ уникнути злидн≥в, страждань, т¤жкоњ прац≥ нижнього класу, так ≥ пихи, заздрощ≥в вищого класу людства.

¬ передбачуваному ≥ практичному –об≥нзон≥ ми бачимо в ньому ≥ простодушного ф≥лософа. УЌепотр≥бний мотлох! Ц говорить –об≥нзон, коли побачив грош≥, що залишилис¤ в кают≥ затонутого корабл¤. Ц нав≥що ти мен≥ тепер? “и й того не вартий, щоб п≥дн¤ти тебе з земл≥. ¬сю цю купу золота ¤ ладен в≥ддати за будь Ц ¤кий ≥з цих нож≥в. ћен≥ нема що з того робити; тож залишайс¤ там, де лежиш, ≥ йди на дно морське, ¤к створ≥нн¤, чиЇ житт¤ не варто р¤тувати!Ф однак, трохи пом≥ркувавши, ¤ вир≥шив уз¤ти грош≥ з собою...Ф(9, 59)

¬ таких еп≥зодах перед нами змальовуЇтьс¤ образ –об≥нзона Ц Убуржуа авантюрного пери ода накоплени¤ капиталаФ(2,72). ≤ в цьому, ≥ в ≥нших випадках –об≥нзон д≥Ї ¤к людина свого часу, ≥ заслуга ƒефо пол¤гала в тому, що в≥н точно виписав життЇво активний характер, породжений ≥ зумовлений ц≥лком певною ≥сторичною добою. Уќбраз –обинзона Ц не биографи¤ автора или матроса —елькирка и не художественна¤ илюстраци¤ истори¤ человеческого общества, так как центральний герой выражает идеи, психологию и емоции современников ƒефо. Ёто конкретный и в то же врем¤ художественный образФ (14, 73).

1	2	3	4

Ќазва: –об≥нзон  рузо ¤к вт≥ленн¤ просв≥тительського ≥деалу Уприродноњ людиниФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3647 прочитано)