Ћ≥тература св≥това > –об≥нзон  рузо ¤к вт≥ленн¤ просв≥тительського ≥деалу Уприродноњ людиниФ

У...≤нерц≥¤ буржуазного мисленн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ до абсурдного сильною...Ф

(9,11), ≥ тому в≥н забираЇ грош≥.

–озпов≥даючи про двадц¤ть в≥с≥м рок≥в, ¤к≥ пров≥в –об≥нзон на остров≥, ƒефо вперше в л≥тератур≥ розгорнув тему прац≥. —аме прац¤ допомогла –об≥нзонов≥ залишитис¤ людиною. «алишившись на одинц≥ з природою герой ƒефо завз¤то працюЇ над виготовленн¤м предмет≥ домашнього вжитку. “ут розпов≥даЇтьс¤ ¤к в≥н будував свою першу буд≥влю, обставл¤в своЇ житло, приручав диких к≥з, обробл¤в поле, л≥пив горшки, п≥к хл≥б, будував лодки ≥ багато ще дечого, що потр≥бне було дл¤ житт¤ на безлюдному остров≥.

” –об≥нзона були де¤к≥ ≥нструменти ≥ значно полегшувало труднощ≥, з ¤кими в≥н стикавс¤. ѕроте у нього не було навик≥в, необх≥дних дл¤ виготовленн¤ тих чи ≥нших предмет≥в, тому прац¤ дл¤ нього була важкою ≥ досить пов≥льно виконувалась. ¬≥н витратив сорок два дн¤ дл¤ того, щоб виготовити дошку дл¤ палички. ќсь ¤к в≥н описуЇ виготовленн¤ дошки: Уя зробив так: вибрав величезне дерево, бо мен≥ була потр≥бна довга дошка. “ри дн≥ ¤ рубав це дерево ≥ два дн≥ обтинав на ньому г≥лл¤, щоб мати колоду. Ќе знаю нав≥ть, ск≥льки часу ¤ обтесував та обстругував њњ з обох бок≥в, коли њњ вага не поменшала на ст≥льки, що њњ можна було зрушити з м≥сц¤. “од≥ ¤ начисто обтесав один б≥к на всю довжину колоди; пот≥м перевернув њњ цим боком униз ≥ почав обт≥сувати таким чином ≥ другий, аж поки вийшла р≥вна й гладенька дошка, приблизно три дюйми завдовжки. „итач зрозум≥Ї, ¤к т¤жко працював ¤ над ц≥Їю дошкою. јле вперт≥сть ≥ прац¤ допомогли мен≥ зак≥нчити цю роботу, ¤к ≥ багато ≥ншихФ (9, 103).

У—ама¤ замечательна¤ черта –обинзона Ц его врожденное и неутомительное трудолюбие. “руд составл¤ет дл¤ него первейшую жизненную необходимостьФ(2,77).

÷≥кавою дл¤ нас Ї розпов≥дь про те, ¤к –об≥нзон зум≥в добути хл≥б. “акож в роман≥ розпов≥даЇтьс¤ ≥ про те, ¤к в≥н здобував велику лодку, ¤к в≥н шив соб≥ од¤г, ≥ нав≥ть зробив соб≥ зонтик.

Укаменщик, землекоп, плотник, стол¤р, судостроитель, гончар, пахарь, мукалол, хлебопек, портной, виноградарь, животновод, охотник, рыболов Ц вот далеко не полный перечень профессий и ремесел, которым овладел –обинзонФ (2, 80).

–озпов≥д≥ про р≥зн≥ роботи, ¤к≥ виконував –об≥нзон Ц це Уподлинный гимн человеческому труду и умениюФ (2,80).

ѕривертаючи увагу читача до внутр≥шнього св≥ту свого геро¤, ƒефо над≥л¤Ї його й прикметами ранньопросв≥тницькоњ св≥домост≥. —правд≥, живучи на остров≥, –об≥нзон моб≥л≥зуЇ все своЇ знанн¤ про природу, вивчаЇ не лише ремесла, а й законом≥рност≥ кл≥матичних зм≥н, переб≥г п≥р року тощо. „и не понад усе ц≥нуЇ в≥н результати д≥¤льност≥ людського розуму. У... “ут маю зауважити, - д≥литьс¤ своњми роздумами –об≥нзон, - що розум Ї основа й джерело математики, а тому, визначаючи й вим≥р¤ючи розумом реч≥ ≥ складаючи соб≥ про них правильн≥ у¤вленн¤, кожен з часом може навчитис¤ першого Ц л≥пшого ремесла...Ф (9, 67)

ƒолаючи труднощ≥, ¤к≥ виникають на кожному кроц≥, –об≥нзон поповнюЇ своњ знанн¤ про довколишн≥й св≥т, глибоко усв≥домлюЇ значенн¤ прац≥ в житт≥ людини.

’оч це може здатис¤ й парадоксальним, але ¤краз самотнЇ житт¤ вчить –об≥нзона ц≥нувати людське сп≥лкуванн¤, радощ≥в ¤кого в≥н був позбавлений багато рок≥в. —трашна туга й жагуче бажанн¤ охопило його, коли в≥н побачив корабель. « його уст безперестанно вихоплювалис¤ слова: Ујх, коли б хоч двоЇ чи троЇ! Ќ≥, хоч би один ≥з них вр¤тувавс¤ ≥ приплив до мене! “од≥ б у мене був товариш, була б жива людина, з ¤кою можна було б поговоритиФ. Ќ≥ разу за своЇ довгочасне в≥длюдне житт¤ ¤ не прагнув так пекуче людського товариства, ≥ не разу ¤ не почував себе так г≥рко без ньогоФ (9, 159).

ѕравда, в≥н не на жарт л¤каЇтьс¤, побачивши на ш≥стнадц¤тому роц≥ самоти людський сл≥д, а на двадц¤ть третьому роц≥ Ц живих дикун≥в Ц людоњд≥в. јле водночас, ¤к бачимо, в≥н сумуЇ за людиною сп≥врозмовником, людиною Ц другом. ÷ей сум певною м≥рою знаходить вих≥д у його ставленн≥ до ѕТ¤тниц≥: визволений дикун стаЇ не т≥льки слугою, а й учнем та другом –об≥нзона.

¬загал≥ моральний аспект життЇвоњ ≥стор≥њ –об≥нзона  рузо не менш важливий ≥ ц≥кавий, н≥ж економ≥чний; б≥льш того - обидва ц≥ аспекти т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥, нев≥дд≥льн≥ один в≥д одного. ƒуховне житт¤  рузо на остров≥, звичайно ж, аж н≥¤к не зводитьс¤ до молитов та читанн¤ Ѕ≥бл≥њ Ц Їдиноњ книжки, ¤ку Ї в нього. ясна р≥ч, герой ƒефо змальований ¤к людина свого часу ≥ звертанн¤ в думках до всевишнього дл¤ нього ц≥лком природне. ћолитва дл¤ нього своЇр≥дна д≥¤льн≥сть Ц в≥дпочинок в≥д роботи. —ам –об≥нзон визнаЇ, що довгий час його думка Уне знала богаФ, що вперше в≥н звернувс¤ до нього п≥д час бур≥, а вдруге Ц опинившись на остров≥. ÷≥й друг≥й молитв≥ в≥н даЇ дуже реал≥стичне тлумаченн¤, характеризуючи св≥й екстаз, ¤к звичайну тваринну рад≥сть ≥стоти, вр¤тованоњ в≥н смерт≥: У...–елигиозность –обинзона и его автора таитс¤ очень здоровое, стихийно Ц материалистическое воспри¤тие мира, а порой и насмешливое отношение к религииФ (15, 33)

УЅ≥бл≥¤ дл¤ –об≥нзона Ц своЇр≥дний додаток до його УгросбухаФ з обл≥ком щоденноњ прац≥Ф (7, 18). –об≥нзон не покладаЇтьс¤ пасивно на мудр≥сть творц¤, а записуЇ ¤к кредитор ≥ боржник, за його власним висловом, на одн≥й половин≥ стор≥нки свого щоденника все, що вважаЇ за зло в своЇму житт≥, а на друг≥й Ц усе, що вважаЇ за добро. ѕ≥д УзломФ в≥н записуЇ: Ућене закинуло на жахливий, безлюдний остр≥в, ≥ ¤ не маю н≥¤коњ над≥њ на пор¤тунок... ћен≥ не маЇ з ким поговорити й розрадити себеФ (9, 66).

ј добро це Ц У... ¤к живий, ¤ не потонув, ¤к ус≥ моњ товариш≥.Ф јле ¤ не вмер з голоду й не загинув у цьому пустельному м≥сц≥, де людин≥ не маЇ з чого жити... јле ¤ живу в жаркому кл≥мат≥, де ¤ навр¤д чи носив би од¤г, коли б ≥ мав його...(9, 66).

Ѕаланс доводить перевагу добра, ≥ лише тод≥, п≥сл¤ ц≥Їњ бухгалтерськоњ рев≥з≥њ своЇњ дол≥, –об≥нзон переконуЇтьс¤ в залежност≥ в≥д св≥тового плануванн¤ творц¤.

ѕроте ц≥ елементи в≥льнодумства в св≥тогл¤д≥ –об≥нзона, ¤к ≥ елементи критичного сприйн¤тт¤ кап≥тал≥стичноњ д≥¤льност≥, що народжувалась, усв≥домленн¤ њњ разючих суперечностей, не порушують ц≥льност≥ загального пуритансько-буржуазного св≥тогл¤ду геро¤ роману ≥ св≥дчать лише про певну складн≥сть образу –об≥нзона.

¬ажливо в≥дзначити, що в жорсток≥й боротьб≥ ≥з стих≥¤ми –об≥нзон не втрачаЇ пон¤тт¤ про сов≥сть, сп≥вчутт¤, люд¤н≥сть. ќстаннЇ ви¤вилось ≥ в ставленн≥ до ѕТ¤тниц≥ та його батька, до визволеного ≥спанц¤ми, в активному неприйн¤тт≥ дикунського насилл¤, в д≥¤х ≥ нав≥ть у роздумах геро¤. “ак, готуючись до оборони в≥д можливого нападу дикун≥в, в≥н, добре розм≥ркувавши, доходить висновку, що дикуни Ц теж люди ≥ що вони Уне б≥льш≥ вбивц≥, н≥ж т≥ христи¤ни, ¤к≥ вбивають полонених на в≥йн≥ або Ц ¤к ≥ще част≥ше буваЇ Ц нищать мечем ц≥л≥ арм≥њ, н≥чого не милуючи, нав≥ть тих, хто склав зброю ≥ здавс¤.Ф (9, 146)

¬арто зауважити, що ƒефо ¤к автор роману У–об≥нзон  рузоФ маЇ звТ¤зок з просв≥тницьким Уроманом вихованн¤Ф. ќбраз –об≥нзона  рузо значно зм≥нюЇтьс¤ прот¤гом його ≥стор≥њ. Ћегковажний ≥ примхливий хлопець, - ¤ким в≥н Ї на початку роману, - стаЇ п≥д впливом життЇвих обставин мудрою ≥ серйозною людиною.

—аме Уроман вихованн¤Ф ц≥нив в У–об≥нзон≥  рузоФ ∆ан-∆ак –уссо, ¤кий називав книгу ƒефо вдалим трактатом про природне вихованн¤.

–об≥нзон вт≥люЇ просв≥тницьк≥ у¤вленн¤ про Уприродню людинуФ у його взаЇмод≥¤х з природою. ќднак –об≥нзон Ц це не т≥льки людина Увзагал≥Ф, ¤ка д≥Ї в≥дпов≥дно через свою УприродуФ ≥ розум; У–одинзон Ц это вполне типичный буржуа, сложившийс¤ под вли¤нием определенных общественных отношенийФ (1, 126). ≤ ¤кщо кращ≥ риси характеру –об≥нзона Ц людини змогли ви¤вити себе далеко в≥д сусп≥льства, в обставинах безлюдного острова, то все ж таки вони не змогли поглинути в ньому справжнього буржуа. ¬ цьому ми бачимо його д≥лову винах≥длив≥сть ≥ здоровий смисл. …ого рел≥г≥йн≥сть ≥ побожн≥сть перепл≥таютьс¤ з практичн≥стю комерсанта. Ѕудь Ц ¤ке д≥ло в≥н розпочинаЇ з молитви, ¤к справжн≥й пуританець, в≥н не розлучаЇтьс¤ з Ѕ≥бл≥Їю, але разом з тим в≥н Умелочно расчетлив и во всем руководствуетс¤ прежде всего ≥нтересами выгодыФ (1, 126).

’арактер –об≥нзона розкриваЇтьс¤ в його сп≥лкуванн≥ з ѕТ¤тницею. ¬ молодому дикун≥, ¤кого в≥н спас в≥д смерт≥, –об≥нзон перш за все хоче бачити в ньому раба. Ќе випадково перше слово, ¤кого в≥н його вчить, - це УгосподарФ. –об≥нзону потр≥бен слухн¤ний ≥ смиренний слуга ≥ його радуЇ пок≥рн≥сть ≥ услужлив≥сть ѕТ¤тниц≥. –об≥нзон зрозум≥в, що ѕТ¤тниц¤ маЇ км≥тливий розум ≥ добре серце. як справжн≥й пуританець  рузо намагаЇтьс¤ привернути ѕТ¤тницю до рел≥г≥њ. ќднак казусн≥ питанн¤, ¤кий задаЇ слуга, частот привод¤ть –об≥нзона в “упий кут.

УЌа прот¤жение всей Ђ∆изни –обинзона  рузої можно проследить борьбу между традиционным пуританизмом, уповающим на благодать божественного промысла, и трезвым, реалистическим Ц разумным отношением к миру, характерным дл¤ века буржуазного ѕросвещени¤Ф(12, 343).

У...¬есь роман ƒефо проникнут просветительскими иде¤ми Ц прославлением разуму, оптимизмом и проповедью труда; ƒефо разделил многие просветительские шлюзки, предвосхитив в известной мере позднейшую идею Уестественного человекаФ, и осветил вместе с тем по-своэму, со своеобразным пуританським стащизисом, исторически прогресивне стороны созидани¤ буржуазного общества.Ф (8,18).

” к≥нц≥ приховане живе й алегоричне начало. ≤стор≥¤ –об≥нзоно  рузо з ус≥ма њњ перипет≥¤ми може бути сприйн¤та ¤к розгорнута, обросла багатьма подробиц¤ми притча про Ћюдину, про њњ з≥ткненн¤ з природою, про њњ боротьбу за житт¤, про ф≥зичну, ≥нтелектуальну й моральну ст≥йк≥сть.

1	2	3	4

Ќазва: –об≥нзон  рузо ¤к вт≥ленн¤ просв≥тительського ≥деалу Уприродноњ людиниФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3647 прочитано)