Ћ≥тература св≥това > –ос≥йська поез≥¤
Ѕродський Ђспробував усв≥домлено поЇднати, здавалос¤ б, непоЇднуван≥ реч≥ в≥н схрестив авангард (з його новими ритмами, римами, строф≥кою, неолог≥змами, ва≠рваризмами, вульгаризмами тощо) з класицистичним п≥дходом (величн≥ пер≥оди в дус≥ XVIII ст, ваговит≥сть, некваплив≥сть њњ формальна бездоганн≥сть), св≥т абсурду з≥ св≥≠том пор¤дку ” творчост≥ Ѕродського г наскр≥зн≥ мотиви, настроњ, прийоми “ак, починаючи з в≥рша Ђѕ≥л≥гримиї (1959) в≥н зображуЇ рух у простор≥ серед хаосу предмет≥в ” цьому ж твор≥ в≥н застосував прийом перел≥ку предмет≥в, що проход¤ть перед погл¤дом спостер≥гача: ћимо ристалищ, капищ, / мимо храмов и баров, / мимо шикарных кладбищ, / мимо больных базаров, / мира и гор¤ мимо, / мимо ћекки и –има, / синим солнцем палимы / идут по земле пилигримы. ÷ей постмодерн≥стський прийом трапл¤Їтьс¤ у Ђ¬елик≥й елег≥њ ƒжону ƒоннуї, Ђ—тол≥тн≥й в≥йн≥ї, у поез≥¤х Ђѕрийшла зима...ї й Ђ≤саак ≥ јвраамї. Ќер≥дко Ѕродський своњми Ђг≥перперел≥камиї створюЇ справжн≥й постмодерн≥стський колаж, в≥дтворюЇ мозањчн≥сть св≥ту. ” в≥ршах Ѕродського в≥дчутна настанова на одночасне в≥дтворенн¤ бутт¤ космосу, ≥стор≥њ, людського духу, св≥ту речей, екзистенц≥ального в≥дчаю, втрати, розлуки, абсурдност≥ житт¤ ≥ особливо Ч пануючоњ смерт≥: —мерть Ч это все маши≠ны, / Ёто тюрьма и сад. / —мерть Ч это все мужчины, / √алстуки их вис¤т. / —мерть Ч это стекла в бане, / ¬ церкви, в домах Ч подр¤д! / —мерть Ч это все, что с нами, Ч / »бо они Ч не узр¤т. ѕоез≥¤ Ѕродського ≥нтертекстуальна. Ќер≥дко в його в≥ршах ми знайдемо чимало прихованих алюз≥й ≥ рем≥н≥еценц≥й, а часом ≥ неприхованих цитат ≥з ƒайте ≥ ƒонна, Ўексп≥ра ≥ Ѕлейка, √ете ≥ Ў≥ллера, антем≥ра ≥ ƒержав≥на, ѕушк≥на ≥ ЋЇрмонтова, ’одасевича ≥ ќдена. √оловне, що поет, користуючись чужими фарбами, завжди зали≠шаЇтьс¤ самим собою. ѕриродно й те, що Ѕродський обираЇ твори таких поет≥в, що близьк≥ йому чи то за духом, чи то за даним настроЇм, чи то за складом поетичного таланту. —пециф≥чною рисою поетики Ѕродського Ї також самоцитуванн¤. “ак, у творчо≠ст≥ 90-х рок≥в зустр≥чаЇтьс¤ чимало цитат ≥з власноњ поез≥њ раннього пер≥оду, насампе≠ред 70-х рок≥в. “рапл¤Їтьс¤ в поез≥њ Ѕродського ≥ постмодерн≥стський паст≥ш. яскравий при≠клад Ч шостий сонет ≥з циклу Ђƒвадц¤ть сонет≥в до ћар≥њ —тюартї, в ¤кому дл¤ ви≠раженн¤ свого жорсткого ≥ безжал≥сного погл¤ду на людину, св≥т, коханн¤ р≥зко трансформуЇтьс¤ текст пушк≥нського шедевру Ђя вас кохав...ї: я вас любил. Ћюбовь еще (возможно, / „то просто боль) сверлит мои мозги. / ¬се разлетелось к черту на куски. / я застрелитьс¤ пробовал, но сложно / — оружием. » далее Ч виски: / в кото≠рый вдарить? ѕортила не дрожь, но / задумчивость. „ерт! ¬сЄ не по-людски! / я вас любил так сильно, безнадежно, / как дай вам Ѕог другими Ч но не даст! / ќн, будучи на многое горазд, / не сотворит Ч по ѕармениду Ч дважды / сей жар в крови, широ≠кокостный хруст, / чтоб пломбы в пасти плавились от жажды / коснутьс¤ Ч Ђбюстї зачеркиваю Ч уст. ¬≥д постмодерн≥стсько≥ св≥домост≥ у Ѕродського присутн≥ також ≥рон≥¤ ≥ само≠≥рон≥¤, зм≥шанн¤ високого й низького, траг≥чного ≥ фарсового, насичен≥сть поетичних текст≥в образами попередн≥х ≥сторико-л≥тературних епох ≥ культурними реал≥¤ми. ”с≥ ц≥ та ≥нш≥ ознаки постмодерн≥стсько≥' л≥рики Ї, наприклад, у його твор≥ Ђ–ечь о проли≠том молокеї: я сижу на стуле в большой квартире. / Ќиагара клокочет в пустом сор≠тире. / я себ¤ ощущаю мишенью в тире, / ¬здрагиваю при малейшем стуке. / я закрыл парадное па засов, но / Ќочь в мен¤ целит рогами ќвна, / словно јмур из лука, словно / —талин в XVII съезд из Ђтулкиї. ќднак поез≥¤ Ѕродського Ч зовс≥м не сума неотрадиц≥онал≥стських ≥ постмоде-рн≥стських художн≥х прийом≥в. ÷е справд≥ висока поез≥¤, сповнена ≥ ф≥лософською напружен≥стю, ≥ тонким л≥ризмом, ≥ високою громад¤нською позиц≥Їю, ≥ моральними питанн¤ми, ≥ роздумами про м≥сце поета у сучасному св≥т≥, ≥ ствердженн¤м високоњ м≥≠с≥њ поетичного слова. * * * Ќиоткуда с любовью, надцатого мартобр¤, дорогой уважаемый мила¤, но неважно даже кто, ибо черт лица, говор¤ откровенно, не вспомнить уже, не ваш, но и ничей верный друг вас приветствует с одного из п¤ти континентов, держащегос¤ на ковбо¤х; ¤ любил теб¤ больше, чем ангелов и самого, и поэтому дальше теперь от теб¤, чем от них обоих; поздно ночью, в уснувшей долине, на самом дне, в городке, занесенном снегом по ручку двери, извива¤сь ночью на простыне Ч как не сказано ниже по крайней мере Ч ¤ взбиваю подушку мычащим Ђтыї за мор¤ми, к которым конца и кра¤, в темноте всем телом твои мечты, как безумное зеркало, повтор¤¤. (из цикла Ђ „асть речиї) 1975-76 * * * Ќ≥в≥дк≥ль з любов'ю, надц¤того кв≥тнепада, вельми поважаний, люба, це не так вже важливо нав≥ть хто, не зарадить жодна порада згадати обличч¤, вже не ваше, можливо, н≥чий в≥рний друг вас в≥таЇ з одного ≥з п'¤ти континент≥в, що пливе на трьох ковбо¤х; ¤ любив тебе б≥льше, н≥ж ангел≥в ≥ самого, .≥ тому тепер ¤ дал≥ в≥д тебе, н≥ж в≥д мене от≥ обоЇ; глибокоњ ноч≥ в заснул≥й долин≥, на дн≥, в м≥стечку, по кл¤мку засн≥жен≥м щ≥льно, на л≥жку звиваючись в несонному сн≥ Ч так не скажетьс¤ нижче або дов≥льно Ч ревне Ђтиї поглинають подушки моњ за мор¤ми, ¤ким н≥ к≥нц¤, н≥ краю, в темнот≥ вс≥м т≥лом риси твоњ, ¤к причинне дзеркало, в≥дбиваю. (з циклу Ђ„астинамовиї) 1975-76 ѕереклад з рос≥йськоњ ≤. Ћучука –ождественска¤ звезда ¬ холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре, чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе, младенец родилс¤ в пещере, чтоб мир спасти; мело, как только в пустыне может зимой мести. ≈му все казалось огромным: грудь матери, желтый пар из волових ноздрей, волхвы Ч Ѕалтазар, √аспар, ћельхиор; их подарки, втащенные сюда. ќн был всего лишь точкой. » точкой была звезда. ¬нимательно, не мига¤, сквозь редкие облака, на лежащего в ¤сл¤х ребенка издалека, из глубины вселенной, с другого ее конца, звезда смотрела в пещеру. » это был взгл¤д отца. 24 дек. 1987г. –≥здв¤на з≥рка ¬ пору зимну, в м≥сцевост≥, звикл≥й радше до спеки, н≥ж до холоду, до площини б≥льше, н≥ж до г≥рських п≥дн≥ж, немовл¤ народилось в печер≥, щоб св≥т спасти; мело, ¤к т≥льки може в пустел≥ взимку мести. …ому видавалось таким невимовне великим все: груди матер≥, в пар≥ жовт≥й в≥л та осел; Ѕалтасар, √аспар, ћельх≥ор Ч волхви, ≥ њхн≥ дари. ¬≥н був лише крапкою. рапкою теж Ч зор¤ згори. ”важно, без мерехт≥нн¤, не блимнувши, в≥ддал¤, кр≥зь хмари р≥дк≥, на спеленане в ¤слах мал¤ з вселенськоњ глибиниї з тамтого њњ к≥нц¤ зор¤ дивилас¤ в печеру. ≤ то був погл¤д ќтц¤. 24 грудн¤ 1987р. ѕереклад ≤. Ћучука
ѕј”Ћ№ ÷≈Ћјя (1920-1970) ѕауль ÷елан Ч визначний австр≥йський поет ≥ перекладач. ÷елан Ч це псевдо-н≥м-анаграма його справжнього пр≥звища јнчель. Ќародивс¤ в≥н 23 листопада 1920 року в „ерновиц¤х (так тод≥ називалис¤ „ерн≥вц≥), що були тод≥ (з 1918 року) ча≠стиною –умун≥њ, у Їврейськ≥й с≥м'њ. Ѕатько ѕаул¤ був незаможним комерсантом. « 1926 року хлопчик в≥дв≥дуЇ народну школу, а з 1930 Ч греко-латинську г≥мназ≥ю. ѕоетич≠на д≥¤льн≥сть ÷елана розпочинаЇтьс¤ в середин≥ 30-х рок≥в. 1938 року в≥н њде до ‘ранц≥њ вивчати медицину, але з початком ƒругоњ св≥товоњ в≥йни змушений повернутис¤ додому ≥ опановувати роман≥стику1 в „ерновицькому ун≥верситет≥. ” 1940 роц≥ до р≥дного м≥ста ÷елана вступають рад¤нськ≥ в≥йська, поет вчить рос≥йську мову, працюЇ перекладачем. ” 1941 роц≥ батьки ÷елана були депортован≥ в таб≥р, де й загинули. —ам ѕауль потрапл¤Ї до румунського трудового табору. …ому вдалос¤ вижити. ѕод≥њ тих рок≥в наклали траг≥чний в≥дбиток на всю його подальшу творч≥сть. ” воЇнн≥ роки ÷елан пише багато в≥рш≥в, ¤к≥ були з≥бран≥ в машинописну зб≥рку 1943 року й опубл≥кован≥ лише п≥сл¤ його смерт≥. ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ Ѕуковини в≥д фашист≥в поет працюЇ у шпитал≥ сан≥таром, про≠довжуЇ навчанн¤ в ун≥верситет≥. 1945 року ÷елан перењхав до Ѕухареста. “ут в≥н пере≠кладаЇ румунською мовою ЋЇрмонтова, „ехова, —имонова. ” 1947 роц≥ в одному з бухарестських журнал≥в з'¤вл¤Їтьс¤ перша публ≥кац≥¤ поетаЧ три поез≥њ, п≥дписан≥ псевдон≥мом, ¤кий стане пост≥йним. ÷ього ж року в≥н њде до ¬≥дн¤, де зближуЇтьс¤ ≥з сюрреал≥стами. ” 1948 роц≥ ÷елан перењздить до ѕарижа, тод≥ ж виходить його перша книга Ђѕ≥сок з урнї. ” ѕариж≥ ÷елан займаЇтьс¤ перекладами, герман≥стикою, а з 1959 р. об≥ймаЇ посаду доцента в —орбонн≥. “ут в≥н друкуЇ нов≥ поетичн≥ книги: Ђ«абутт¤ ≥ пам'¤тьї (1952), Ђ•рати мовиї (1959), ЂЌ≥чи¤ тро¤ндаї (1963), Ђ«м≥на диханн¤ї (1967), ЂЌитки сонц¤ї (1968). ÷елан активно займаЇтьс¤ л≥тературними перекладами (в≥н вважаЇтьс¤ одним з найкращих перекладач≥в н≥мецькою мовою). ¬≥н перекладав Ўексп≥ра ≥ ерролла, ƒ≥к≥нсон ≥ –ембо, ¬алер≥ й ≈люара, Ѕлока ≥ ™сен≥на, ћандельш≠тама ≥ ’лЇбн≥кова. ÷елан був лауреатом к≥лькох л≥тературних прем≥й, зокрема Ѕюхне-р≥вськоњ(1960). 20 кв≥тн¤ 1970 року ѕауль ÷елан пок≥нчив житт¤ самогубством: в≥н стрибнув у —ену з моста ћ≥рабо. ‘уга смерт≥ (1944). Ђ‘уга смерт≥ї Ї найв≥дом≥шим в≥ршем ѕаул¤ ÷елана. ¬она була написана 1944 року в „ерн≥вц¤х ≥ ув≥йшла до зб≥рки Ђѕ≥сок з урнї (1948). “в≥р Ї своЇр≥дним художн≥м запереченн¤м в≥домого вислову н≥мецького ф≥лософа “. јдорпо про те, що писати в≥рш≥ Ђп≥сл¤ ќсвЇнц≥маїЧ варварство. —воЇю Ђ‘угою смерт≥ї ѕ. ÷елан дов≥в не лише те, що поез≥¤ п≥сл¤ ќсвЇнц≥ма можлива, але й те, що сам ќсвЇнц≥м може стати њњ предметом. ѕроте Ђтрадиц≥йнаї л≥рика з њњ метричними кано≠нами, класичними римуванн¤м ≥ строф≥кою, мабуть, д≥йсно не в змоз≥ охопити таку траг≥чну тему. ÷елан творить нову л≥рику Ч розкуту, багатозначну, пол≥фон≥чну.
Ќазва: –ос≥йська поез≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (12586 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
