Ћ≥тература св≥това > —тендаль (1783 Ц 1842)

” 1826 роц≥ —тендаль писав св≥й перший роман Ц Ђјрмансї(1827) де зображуЇ сучасну ‘ранц≥ю, њњ Ђвище св≥тлої, дозв≥льну, обмежену в ≥нтересах, що думаЇ т≥льки про своњ вигоди аристократ≥ю. ќднак ≥ цей тв≥р —тендал¤ незважаючи на своњ художн≥ вартост≥, не привернуло увагу читач≥в.

“е був один ≥з самих важких пер≥од≥в у житт≥ —тендал¤. ѕол≥тичний стан крањни повалило його в знев≥ру, матер≥альне становище дуже важке: робота в англ≥йських журналах припинилас¤, а книги не давали майже н≥¤кого зароб≥тку. ќсобист≥ справи приводили його в розпач. ” цей час йому запропонували скласти пут≥вник по –иму. —тендаль з рад≥стю погодивс¤ ≥ за короткий терм≥н написав книгу Ђѕрогул¤нки по –имуї (1829) Ц у форм≥ розпов≥д≥ про подорож в ≤тал≥ю невеликоњ групи французьких турист≥в.

¬раженн¤ в≥д сучасного –има л¤гли в основу повести —тендал¤ Ђ¬анина ¬анини, чи де¤к≥ подробиц≥ щодо останньоњ венти карбонар≥њв, розкритоњ в ѕапськ≥й област≥ї. ѕов≥сть вийшла у св≥тло в 1829 роц≥.

” тому ж роц≥ —тендаль почав писати св≥й роман Ђ„ервоне ≥ чорнеї, що зробив його ≥м'¤ безсмертним. –оман вийшов у св≥тло в листопаду 1830 року з датою Ђ1831ї. ” цей час —тендал¤ вже не було у ‘ранц≥њ.

” середовищ≥ заможноњ буржуаз≥њ пануЇ користь ≥ бажанн¤ насл≥дувати вищих клас≥в, - самобутн≥ ≥ пол≥тичн≥ вдач≥ можна знайти т≥льки серед народу. ѕристраст≥ можна пом≥тити, т≥льки коли вони прориваютьс¤ в ¤кому або вчинку, караному законом. ќт чому в очах —тендал¤ Ђ—удова газетаї Ї важливим документом дл¤ вивченн¤ сучасного сусп≥льства. ÷≥кавл¤чу його проблему в≥н знайшов у ц≥й газет≥. “ак виникло один ≥з кращих твор≥в —тендал¤: Ђ„ервоне ≥ чорнеї. ” п≥дзаголовку роману коштуЇ Ђ’рон≥ка XIX стол≥тт¤ї. ѕ≥д цим Ђстол≥тт¤мї варто розум≥ти пер≥од –еставрац≥њ, тому що роман був початий ≥ в основному написаний до Ћипневоњ революц≥њ. “ерм≥н Ђ’рон≥каї позначаЇ тут правдиве опов≥данн¤ про сусп≥льство епохи –еставрац≥њ.

„удово характеризував цей роман ћ. √орький: Ђ—тендаль був першим л≥тератором, що майже на ≥нший день п≥сл¤ перемоги буржуаз≥њ почав проникливо ≥ ¤скраво зображувати ознаки неминучост≥ внутр≥шнього соц≥ального розкладанн¤ буржуаз≥њ ≥ њњ тупувату короткозор≥стьї.

28 липн¤ 1830 року, у день Ћипневоњ революц≥њ, —тендаль ≥з захватом побачив на вулиц¤х ѕарижа трикол≥рний прапор. ¬ ≥стор≥њ ‘ранц≥њ наступила нова ера: до влади прийшла велика ф≥нансова буржуаз≥¤. —тендаль швидко розгадав у новому корол≥ Ћуи Ц ѕилип≥ ошуканц¤ ≥ душител¤ вол≥, а колишн≥х л≥берал≥в примкнувшим до Ћипневоњ монарх≥њ, вважав ренегатами. ѕроте, в≥н став клопотати державн≥й служб≥ ≥ незабаром став консулом ‘ранц≥њ в ≤тал≥њ, спершу в “р≥Їст, а пот≥м у „ивита-¬еккию, морський порт поблизу з –имом. ” ц≥й посад≥ —тендаль залишавс¤ аж до своЇњ смерт≥. ¬елику частину року в≥н проводив у –им≥ ≥ часто њхав у ѕариж.

” 1832 роц≥ в≥н почав своњ мемуари про перебуванн¤ в ѕарижев≥ з 1821 по 1830 р≥к Ц Ђ—погад еготистаї, у 1835 Ц 1836-м Ц велику автоб≥ограф≥ю, доведену т≥льки до 1800 року Ц Ђ∆итт¤ јнри Ѕрюлараї. ” 1834 роц≥ —тендаль написав к≥лька глав роману ЂЋюсьен Ћевенї, що також залишивс¤ незак≥нченим. ” цей же час в≥н зац≥кавивс¤ випадково знайденими ним старими ≥тал≥йським хрон≥ками, що вир≥шив обробити в невелик≥ пов≥ст≥. јле ≥ цей задум одержав зд≥йсненн¤ т≥льки через к≥лька рок≥в: перша хрон≥ка Ђ¬иттори¤ јккорамбониї, з'¤вилас¤ в 1837 роц≥.

ѕ≥д час тривалоњ в≥дпустки в ѕарижев≥ —тендаль надрукував Ђ«аписки туристаї Ц книгу об своњ подорож≥ по ‘ранц≥њ, а ще через р≥к вийшов у св≥тло роман Ђѕармский монастирї, у ¤кому в≥дбилос¤ його чудове знанн¤ ≤тал≥њ (1839). ÷е було останнЇ надруковане њм добуток. –оман, над ¤ким в≥н працював останн≥ годи свого житт¤, ЂЋамьельї, залишивс¤ незак≥нченим ≥ був виданий через багато рок≥в п≥сл¤ його смерт≥.

III —в≥тогл¤д —тендал¤.

—в≥тогл¤д —тендал¤ в загальних своњх рисах склалос¤ вже в 1802 Ц1805 роки, коли в≥н з великим захопленн¤м читав французьких ф≥лософ≥в XVIII стол≥тт¤ Ц √ельвеци¤, √ольбаха, ћонтеск'Ї, а також њх б≥льш-менш посл≥довних спадкоЇмц≥в Ц ф≥лософа ƒестюта де “раси, творц¤ науки про походженн¤ пон¤ть, ≥  абаниса, л≥кар¤, що доводив, що псих≥чн≥ процеси залежать в≥д процес≥в ф≥з≥олог≥чних.

—тендаль не в≥рить в ≥снуванн¤ бога, у рел≥г≥йн≥ заборони й у загробне житт¤, в≥дкидаЇ аскетичну мораль ≥ мораль пок≥рност≥. ¬≥н прагне кожне пон¤тт¤, що зустр≥чаЇ в житт≥ й у книгах, перев≥р¤ти даними досв≥ду, особистим анал≥зом. Ќа основ≥ сенсуал≥стичноњ ф≥лософ≥њ в≥н будуЇ ≥ свою етику, в≥рн≥ше, в≥н запозичаЇ њњ в √альвенци¤. якщо ≥снуЇ лише одне джерело п≥знанн¤ Ц наш≥ в≥дчутт¤, то варто в≥дкинути вс¤ку мораль, не зв'¤зану з в≥дчутт¤м, що не виросло з нього. Ѕажанн¤ слави, заслуженого схваленн¤ ≥нших, на думку —тендал¤, - один з найдужчих стимул≥в поводженн¤ людини.

«годом погл¤ди —тендал¤ еволюц≥онували: де¤ку байдужн≥сть до сусп≥льних питань, характерне дл¤ нього в епоху ≤мпер≥њ, перем≥нилос¤ палким ≥нтересом до них. ѕ≥д впливом пол≥тичних под≥й ≥ л≥беральних теор≥й п≥д час –еставрац≥њ —тендаль став думати, що конституц≥йна монарх≥¤ Ї неминучим етапом на шл¤ху в≥д деспотизму ≤мпер≥њ до –еспубл≥ки ≥ т.д. јле попри все те пол≥тичн≥ погл¤ди —тендал¤ залишалис¤ незм≥нними.

’арактерна риса сучасного французького сусп≥льства, думав —тендаль, - лицем≥рство. ” цьому провина ур¤ду. ÷е воно примушуЇ француз≥в до лицем≥рства. Ќ≥хто у ‘ранц≥њ вже не в≥рить у догми католицизму, але вс¤кий повинний приймати вид в≥руючого. Ќ≥хто не сп≥вчуваЇ реакц≥йн≥й пол≥тиц≥ Ѕурбонов, але ус≥ повинн≥ њњ в≥тати. «≥ шк≥льноњ лави привчаЇтьс¤ лицем≥рити ≥ бачить у цьому Їдиний зас≥б ≥снуванн¤ ≥ Їдину можлив≥сть спок≥йно займатис¤ своЇю справою.

—тендаль був жагучим ненависником рел≥г≥њ й особливо дух≥вництва. ¬лада церкви над розумами йому здавалос¤ найстрашн≥шою формою деспотизму. ” своЇму роман≥ Ђ„ервоне ≥ чорнеї в≥н зобразив дух≥вництво ¤к сусп≥льну силу, що боре на сторон≥ реакц≥њ. ¬≥н показав, ¤к виховують майбутн≥х св¤щеник≥в у сем≥нар≥њ, прищеплюючи њм грубо утил≥тарн≥ й егоњстичн≥ ≥дењ ≥ вс≥ма способами залучаючи њх на сторону ур¤ду.

¬плив творчост≥ —тендал¤ на подальше развитие л≥тератури було широке ≥ багато образно. ѕричина ц≥Їњ св≥товоњ слави пол¤гаЇ в т≥м, що —тендаль з надзвичайним проникненн¤м розкрив основн≥, ведуч≥ риси сучасност≥, що роздирають його протир≥чч¤, що борють у н≥й сили, психолог≥ю складного ≥ неспок≥йного XIX стор≥чч¤, ус≥ т≥ особливост≥ взаЇмин людини ≥ сусп≥льства, що були характерн≥ не дл¤ одн≥Їњ т≥льки ‘ранц≥њ.

« глибокою правдив≥стю, що робить його одним з найб≥льших реал≥ст≥в, в≥н показав рух своЇњ епохи, що зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д уз феодал≥зму, в≥д пануванн¤ кап≥тал≥стичноњ верх≥вки, що пробиваЇтьс¤ до ще не¤сних, але неминуче манливим демократичним ≥деалам. « кожним романом зростав розмах його зображень, ≥ сусп≥льн≥ протир≥чч¤ з'¤вл¤лис¤ у велик≥й складност≥ ≥ непримиренност≥.

”люблен≥ героњ —тендал¤ не можуть прийн¤ти т≥ форми житт¤, що склалис¤ в XIX стол≥тт≥ в результат≥ революц≥њ, приведшей до пануванн¤ буржуаз≥њ. ¬они не можуть примиритьс¤ з тим сусп≥льством, у ¤кому феодальн≥ традиц≥њ потворно розрахувалис¤ з Ђчистоганом, що восторжествував,ї. ѕропов≥дь незалежност≥ думки, енерг≥њ, що в≥дкидаЇ безглузд≥ заборони ≥ традиц≥њ, героњчного початку, що намагаЇтьс¤ пробитис¤ до д≥њ у в≥дсталому ≥ грубому середовищ≥, приховано Ї присутн≥м у цьому революц≥йному по своњй природ≥, захвативающе правдив≥й творчост≥.

ќт чому ≥ тепер, через ст≥льки рок≥в п≥сл¤ смерт≥ —тендал¤, його добутку читають у вс≥х крањнах м≥льйони людей, ¤ким в≥н допомагаЇ розум≥ти житт¤, ц≥нувати правду ≥ бороти за краще майбутнЇ. ќт чому ≥ нашим читачем в≥н визнаний ¤к один з найб≥льших художник≥в XIX стол≥тт¤, внесшим неоц≥ненний внесок у св≥тову л≥тературу.

Ђ„ервоне ≥ чорнеї

Ѕлискучим нам≥чених творчих установок став роман —тендал¤ Ђ„ервоне ≥ чорнеї (1830). ” своЇму вимисл≥ письменник йшов в≥д самого житт¤ Ц случаючи ≥з судовоњ хрон≥ки, на ¤кий в≥н один раз наштовхнувс¤, перегл¤даючи газету; зам≥тка ≥ послужила основою дл¤ под≥њ канви стендалевской Ђхрон≥ки XIX стол≥тт¤ї, ¤к пов≥домл¤в п≥дзаголовок книги. ѕрив≥вши юнака ∆юльена —орел¤, сина тесл≥ Ц учорашнього сел¤нина, у вороже з≥ткненн¤ з хаз¤њнами житт¤ монарх≥чноњ ‘ранц≥њ, один раз уже сметенной хвилею революц≥њ ≥ знову ухитрившейс¤ продовжити своњ дн≥ у вид≥ режиму –еставрац≥њ, —тендаль створив опов≥данн¤, трагед≥йн≥сть ¤кого Ц трагед≥йн≥сть самоњ тод≥шньоњ ≥стор≥њ.

Ѕудинок глави пров≥нц≥йного м≥стечка, сем≥нар≥¤, особн¤к паризького вельмож≥ Ц три сходинки кар'Їри обдарованого честолюбного простолюдина в Ђ„ервоному ≥ чорномуї ≥ разом з тим три шари влада ≥мущих.

ћешканц≥ закуткового ¬ерьера, в≥дк≥л¤ —орель родом, поклон¤ютьс¤ одному всемогутньому кумиров≥ Ц грошовому м≥шку. Ќажитис¤ Ц найчаст≥ше шл¤хами несправедливими Ц посп≥шають ус≥: в≥д тюремника, що вимогают Ђна чайї, до Ђбатьк≥в м≥стаї, що оббирають округу. ¬≥дкинувши станову пиху, м≥сцев≥ двор¤ни, на зразок пана де –енал¤, мера ≥ власника гвоздильного заводу, вит¤гають доходи з джерел, ¤кими колись гидували. ј на зм≥ну цим Ђвласникам замк≥вї, що суперничають у вульгарност≥ з≥ справдешн≥ми м≥щанами, уже йде д≥лок ≥ншоњ закваски Ц спритний безр≥дний шахрай ≥ продувна бест≥¤ ¬ально, що не гребуЇ тим, щоб обкрадати б≥дн¤к≥в з будинку п≥клуванн¤. ÷арство безсоромних хапуг, що плазують перед корол≥вською владою доти, поки вона п≥дгодовуЇ њхн≥ми подачками, - така наскр≥зь обуржуазнена пров≥нц≥¤ в —тендал¤.

” сем≥нар≥њ, куди попадаЇ пот≥м —орель, готуютьс¤ духовн≥ пастир≥ ц≥Їњ череди рвач≥в. “ут шпигунство вважаЇтьс¤ доблестю, зреченн¤ в≥д самост≥йноњ думки Ц мудр≥стю, рабська послужлив≥сть ≥ бездумна слухн¤н≥сть Ц вищою доблестю. ќб≥ц¤ючи своњм учн¤м, пор¤тунок на небесах до того ж сит≥сть на земл≥, Їзуњти готують сл≥пих у своњй запопадливост≥ служител≥в церкви, покликаних усел¤ти повагу до Ђсв¤тост≥ї трону й ≥снуючого жизнеустройства.

1	2	3	4	5

Ќазва: —тендаль (1783 Ц 1842)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5053 прочитано)