Ћ≥тература св≥това > —тендаль (1783 Ц 1842)

√ерой Ђѕ≥ковоњ дамиї ѕушк≥на, √ерман, молодий честолюбець Ђ≥з проф≥лем Ќаполеона ≥ душею ћефистофел¤ї, в≥н, ¤к ∆юльен, Ђмав сильн≥ пристраст≥ ≥ вогненну у¤вуї. јле йому далека внутр≥шн¤ боротьба. ¬≥н розважливий, твердий ≥ вс≥Їю ≥стотою спр¤мований до своЇњ мети - завоюванню багатства. ¬≥н д≥йсно н≥ з чим не вважаЇтьс¤ ≥ под≥бний оголеному клинку.

“аким же, бути може, став би ≥ ∆юльен, ¤кби перешкодою перед ним не виникав безперестану в≥н самЧ його шл¤хетний, палкий, гордий характер, його чесн≥сть, потреба в≥ддаватис¤ безпосередньому почуттю, пристраст≥, забуваючи про необх≥дн≥сть бути розважливим ≥ лицем≥рноњ. ∆итт¤ ∆юльена - це ≥стор≥¤ його безусп≥шних спроб ц≥лком пристосуватис¤ до сусп≥льних умов, у ¤ких тр≥умфують низинн≥ ≥нтереси. Ђѕружинаї драматизму у творах —тендал¤, героњ ¤ких молод≥ честолюбц≥,Чговорить французький письменник ѕиц≥ ¬ай¤н у книз≥ Ђƒосв≥д драмиї, - ц≥лком пол¤гаЇ в тому, що ц≥ героњ Ђзмушен≥ насилувати свою багату натуру, щоб в≥д≥гравати мерзенну роль, що вони соб≥ нав'¤залиї. ÷≥ слова точно характеризують драматизм внутр≥шньоњ д≥њ Ђ„ервоного ≥ чорногої, в основ≥ ¤кого щиросердечна боротьба ∆юльена —орел¤. ѕатетика роману - у перипет≥¤х траг≥чного Їдиноборства ∆юльена ≥з самим собою, у протир≥чч≥ м≥ж п≥днесеним (натурою ∆юльена) ≥ низинним (його тактикою, диктуемой сусп≥льними в≥дносинами).

∆юльен погано ор≥Їнтувавс¤ ≥ новому дл¤ нього сусп≥льств≥. ”с≥ було там зненацька ≥ незрозум≥ло, ≥ тому, вважаючи себе бездоганним лицем≥ром, в≥н пост≥йно робив помилки. Ђ¬и надзвичайно необережн≥ ≥ необачн≥, хоча в≥дразу це ≥ непом≥тно,Ч говорив йому абат ѕирар.Ч ≤, однак, по цей час серце у вас добре ≥ нав≥ть великодушне, ≥ розум великийї.

Ђ”с≥ перш≥ кроки нашого геро¤,Ч пише —тендаль в≥д свого ≥мен≥,Ч ц≥лком упевненого в т≥м, що в≥н д≥Ї ¤к не можна б≥льш обережно, ви¤вилис¤, ¤к ≥ виб≥р дух≥вника, украй необачними. ¬ведений в оману т≥Їю самовпевнен≥стю, ¤кий в≥др≥зн¤ютьс¤ люди з у¤вою, вона приймали своњ нам≥ри за факти, що вчинилис¤, ≥ вважав себе неперевершеним лицем≥ром. Дуви! ÷е Їдина мо¤ збро¤! Ч м≥ркував в≥н.Ч Ѕудь цей ≥нший час, ¤ б заробл¤в св≥й хл≥б справами, що говорили б сам≥ за себе перед обличч¤м ворогаї.

”с≥ ц≥ помилки були, власне кажучи, жорстокою критикою сучасного сусп≥льства у вс≥х його поверхах ≥ разом з тим характеристикою нањвного ≥ Ђприродногої ∆юльена.

¬ихованн¤ д≥ставалос¤ йому з працею, тому що вимагало пост≥йного самознищенн¤. “ак було в будинку –енал¤, у сем≥нар≥њ, у паризьких св≥тських колах. ÷е позначалос¤ в його в≥дношенн≥ до улюблених ж≥нок. …ого контакти ≥ розриви з г-жей де –еналь ≥ ћатильдой де Ћа-ћоль св≥дчать про те, що в≥н майже завжди надходив так, ¤к п≥дказувало йому спонуканн¤ хвилини, потреба ви¤вити свою особист≥сть ≥ бунтувати проти будь-¤кого д≥йсного чи удаваного образи. ј кожна особиста образа в≥н розум≥в ¤к сусп≥льну несправедлив≥сть.

√-жа де –еналь бачила в ньому –обеспьера, але ∆юльен не хот≥в бути –обеспьером. «разком дл¤ нього назавжди залишивс¤ Ќаполеон, ¤кому в≥н хот≥в насл≥дувати в усьому. —прага стати чи Ќаполеоном –обеспьером була особлив≥стю молод≥ з б≥дних родин, що створювала цю епоху.  ниговидавц≥в ц≥кавили т≥льки твору, у ¤ких зображувалис¤ палк≥ пристраст≥, що викликали бурхлив≥ захвати читач≥в ≥ театральноњ публ≥ки. Ђ÷≥ почутт¤ були необх≥дн≥ молодим люд¤м, що хот≥ли йти але шл¤ху Ѕонапарта ≥ –обеспьераї.

’арактер ∆юльена —орел¤ був нам≥чений ще в 1818 роц≥, коли —тендаль писав перший вар≥ант Ђ∆итт¤ Ќаполеонаї характер р≥шучий, похмурий, що не в≥двол≥каЇтьс¤ н≥¤кою дит¤чою забавою спершу викликав ненависть ус≥х маленьких француз≥в, його товариш≥в по школ≥, що розум≥ли його тверду р≥шуч≥сть ¤к вороже в≥дношенн¤ до њх марнославства. Ќаполеон, б≥дний, маленького росту, до того ж упевнений у т≥м, що його батьк≥вщину пригноблюють французи, уникав ус¤кого сусп≥льства. „ерез дес¤ток рок≥в характер Ќаполеона, його любов до сам≥тност≥ ≥ в≥дношенн¤ до навколишнього одержали вираженн¤ в ∆юльене —ореле.

ѕоводженн¤ ∆юльена визначене ≥деЇю природи, ¤кий в≥н хот≥в насл≥дувати, але в реставрован≥й монарх≥њ, хоча б ≥ з ’арт≥Їю, це неможливо, тому приходитьс¤ Ђз вовками витиї ≥ д≥¤ти так, ¤к д≥ють ≥нш≥. …ого Ђв≥йнаї ≥з сусп≥льством в≥дбуваЇтьс¤ приховано, а робити кар'Їру, з його погл¤дуЧ значить п≥дривати це штучне сусп≥льства заради ≥ншого, майбутнього ≥ природного.

∆юльен —орель Ч синтез двох, начебто пр¤мо протилежних, напр¤мк≥в ф≥лософськоњ ≥ пол≥тичний 19 стол≥тт¤. « одного боку Ц рац≥онал≥зм у сполученн≥ ≥з сенсуал≥змом ≥ утил≥таризмом, - необх≥дна Їдн≥сть, без ¤кого н≥ те, н≥ ≥нше не могло б ≥снувати в≥дпов≥дно до закон≥в лог≥ки. « ≥ншого боку Ч культ почутт¤ ≥ натурал≥зм –уссо.

¬≥н живе немов у двох св≥тах Ч у св≥т≥ чистоњ моральност≥ й у св≥т≥ розумового практицизму. ÷≥ два св≥ти Ц природи ≥ цив≥л≥зац≥њ Ц не заважають один одному, тому що обоЇ разом вир≥шують одну задачу, побудувати нову д≥йсн≥сть ≥ знайти дл¤ цього в≥рн≥ шл¤хи.

∆юльен —орель прагнув на щаст¤. —воЇю метою в≥н поставив повагу ≥ визнанн¤ св≥тського сусп≥льства, що в≥н проникнув завд¤ки своњй ретельност≥ ≥ талантам. ¬осход¤ по сходам честолюбства ≥ марнославства, в≥н начебто наближавс¤ до запов≥тноњ мр≥њ, але щаст¤ зазнав в≥н т≥льки в т≥ годинник, коли, любл¤чи г-жу де –еналь, був самим собою.

÷е була щаслива зустр≥ч, повна взаЇмного сп≥вчутт¤ ≥ симпат≥њ, без рац≥онал≥стичних ≥ класових препон ≥ перегородок, зустр≥ч двох людей природи Ч таких, ¤к≥ повинн≥ бути в сусп≥льств≥, створеному за законами природи.

√-жа де –еналь ц≥лком в≥ддалас¤ своЇму почуттю, але домашн≥й учитель д≥¤в ≥накше Ч в≥н увесь час думав про своЇ сусп≥льне становище.

ѕодв≥йне св≥тосприйманн¤ ∆юльена ви¤вл¤лос¤ стосовно господарки будинку –еналей,Ч в≥н образив њњ, коли вона запропонувала йому к≥лька луњдор≥в дл¤ покупки б≥лизни ≥ просила не говорити про це чолов≥ку. √-жа де –еналь залишаЇтьс¤ дл¤ пего представницею класу багат≥њв ≥ тому ворогом, ≥ все його поводженн¤ з нею викликано було класовою ворожнечею ≥ повним нерозум≥нн¤м њњ натури:

Ђ“епер полюбити г-жу де –еналь дл¤ гордого серц¤ ∆юльена стало чимось зовс≥м немислимимї. ¬ноч≥ в саду йому приходить у голову заволод≥ти њњ рукою Ч т≥льки дл¤ того, щоб у темр¤в≥ посм≥¤тис¤ над њњ чолов≥ком. ¬≥н насм≥ливс¤ покласти свою руку поруч з њњ рукою. ≤ отут його охопив трепет; не усв≥домлюючи, що в≥н робить, в≥н обсипав жагучими поц≥лунками прот¤гнену йому руку,Ч Ђале може бути,Ч додаЇ —тендаль,Ч вони здавалис¤ жагучими т≥льки г-ж≥ де –еналь?ї

÷е Ђможе бутиї маЇ подв≥йний сенс. —ам ∆юльен тепер не розум≥в, що в≥н почував, ≥, мабуть, забув про причину, що змусила його ризикувати цими поц≥лунками. —оц≥альний зм≥ст його в≥дносин до закоханоњ ж≥нки зникаЇ, ≥ вступаЇ у своњ права давно починалас¤ любов.

”же п≥ддавшись цьому почуттю, в≥н став м≥ркувати, може бути, краще догл¤дати за подругою його господарки? јдже сама господарка тому ≥ вибрала його в коханц≥, що њй зручно тут з ним зустр≥чатис¤.

ўо ж таке цив≥л≥зац≥¤? ÷е те, що заважаЇ природного житт¤ душ≥. ћ≥ркуванн¤ ∆юльена про те, ¤к в≥н повинний над≥йти, ¤к в≥днос¤тьс¤ до нього ≥нш≥, що вони про нього думають, Ч це вс≥Їю надуманою, викликаною класовою структурою сусп≥льства, то, що суперечить природ≥ людини ≥ природному сприйн¤ттю д≥йсност≥. ƒ≥¤льн≥сть розуму тут суц≥льна помилка, тому що розум працюЇ в порожнеч≥, не маючи п≥д собою твердоњ основи, н≥ на що не спираючи. ќснова рац≥онального п≥знанн-це в≥дчутт¤ безпосереднЇ, не п≥дготовлене н≥¤кими традиц≥¤ми, що йде в≥д душ≥. –озум повинний перев≥р¤ти в≥дчутт¤ у вс≥й њхн≥й мас≥, робити з них правильн≥ висновки ≥ робити висновки в загальних пон¤тт¤х.

¬≥н проникаЇ в спальню г-жи де –еналь. ¬≥дбуваЇтьс¤ де¤ке зам≥шанн¤. Ђ≤ отут у ∆юльена вилет≥ли з голови вс≥ його марнолюбн≥ бредн≥, ≥ в≥н став просто самим собою. Ѕути в≥дкинутим такою чар≥вною ж≥нкою показалос¤ йому найб≥льшим нещаст¤м. ” в≥дпов≥дь на њњ докори в≥н кинувс¤ до њњ н≥г ≥ обхопив кол≥на. ј тому що вона продовжувала сварити його... в≥н раптом розридавс¤... любов, що в≥н до себе вселив, ≥ те неспод≥ване враженн¤, ¤ке зробили на нього њњ принадност≥, даровали йому перемогу, ¤коњ в≥н н≥коли не дос¤г би... своњми незграбними хитрост¤миї. “ак ∆юльен —орель з людини цив≥л≥зац≥њ перетворюЇтьс¤ в людину природи, з почутт¤ми природними ≥, отже, справд≥ сусп≥льними, на ¤ких повинн≥ виникнути закони гуртожитку. ≤ в≥н, н≥коли до того не знав любов≥ ≥ н≥ким, не улюблений, випробував блаженство бути самим собою.

≤стор≥¤ взаЇмин м≥ж плебеЇм-завойовником ≥ аристократкою ћатильдой, що нехтуЇ безхарактерну св≥тську молодь, безприкладна по ориг≥нальност≥, точност≥ ≥ тонкост≥ малюнка, по природност≥, з ¤кий зображен≥ почутт¤ ≥ вчинки героњв у самих незвичайних ситуац≥¤х.

∆юльен без пам'¤т≥ був закоханий у ћатильду, але н≥ на хвилину не забував, що вона в ненависному табор≥ його класових ворог≥в. ћатильда усв≥домить сво¤ перевага над навколишн≥м середовищем ≥ готова на Ђшаленост≥ї, щоб п≥днестис¤ над нею. јле њњ романтика - чисто головна. ¬она вир≥шила, що стане ур≥вень з≥ своњм предком, чиЇ житт¤ було повно любов≥ ≥ в≥дданост≥, небезпек ≥ ризику.

Ќадовго опанувати серцем розумовоњ ≥ норовливоњ д≥вчини ∆юльен може лише зломивши њњ гординю. ƒл¤ цього треба ховати свою н≥жн≥сть, заморожувати пристрасть, расчетливо застосовувати тактику великодосв≥дченого денд≥  оразова. ∆юльен насилуЇ себе: знову в≥н повинний не бути самим собою. Ќарешт≥, зарозум≥ла горд≥сть ћатильди надламана. ¬она вир≥шуЇ кинути виклик сусп≥льству ≥ стати женою плебе¤, упевнена, що т≥льки в≥н г≥дний њњ любов≥. јле ∆юльен, уже не в≥р¤чи в стал≥сть ћатильди, ≥ тепер змушений в≥д≥гравати роль. ј прикидатис¤ ≥ бути щасливим Ц неможливо.

1	2	3	4	5

Ќазва: —тендаль (1783 Ц 1842)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5053 прочитано)