ћакроеконом≥ка > ѕроблеми економ≥ки крањн, що розвиваютьс¤

“ут ћальтус випустив ди¤вола спаданн¤ в≥ддач≥. ¬≥н доводив, що оск≥льки розм≥р «емл≥ не зм≥нюЇтьс¤, а такий фактор, ¤к прац¤, зб≥льшуЇтьс¤, то к≥льк≥сть продукт≥в споживанн¤ може зростати лише в арифметичн≥й , а не в геометричн≥й прогрес≥њ.(ѕор≥вн¤йте 1,2,3,4...з 1,2,4,8..). ћальтус зробив такий висновок :

якщо чисельн≥сть подвоюватиметьс¤ знову ≥ знову, це означаЇ, що «емл¤ немов би сплющуватиметьс¤ раз у раз у своЇму розм≥р≥, поки не стане наст≥льки малою щодо к≥лькост≥ населенн¤ , що пропозиц≥¤ предмет≥в споживанн¤ буде нижчою в≥д р≥вн¤, необх≥дного в≥д житт¤ .

 оли закон спаданн¤ в≥ддач≥ застосовуЇтьс¤ до ф≥ксованоњ пропозиц≥њ такого фактора, ¤к земл¤, то виробництво њж≥ не може задовольн¤ти потреби експоненц≥йного населенн¤.

ќднак ћальтус не стверджував, що населенн¤ обовС¤зково зростатиме в геометричн≥й прогрес≥њ. ¬≥н писав, що всюди, в ус≥ часи, в ус≥х м≥сц¤х ≥снували перешкоди, що стримувати зростанн¤ населенн¤. ” своњх п≥зн≥ших, мало в≥домих прац¤х, ћальтус в≥д≥йшов в≥д своЇњ сумноњ доктрини, спод≥ваючись, що зростанн¤ населенн¤ буде спов≥льнене регулюванн¤м народжуваност≥ б≥льше, н≥ж еп≥дем≥Їю, голодом чи в≥йною.[2]

÷е важливе застосуванн¤ спаданн¤ в≥ддач≥ показуЇ, ¤к≥ глибок≥ впливи може мати проста теор≥¤. ≤дењ ћальтуса мали широкий резонанс . …ого ≥дењ були використан≥ дл¤ перегл¤ду закон≥в про б≥дн¤к≥в у ¬еликобритан≥њ . ѕ≥д впливом ≥дей ћальтуса б≥дн≥сть розгл¤даЇтьс¤ ¤к результат л≥нощ≥в.

«г≥дно з його п≥дходом вважалос¤ , що немаЇ сенсу п≥двищувати добробут роб≥тник≥в, бо кожне зб≥льшенн¤ зароб≥тноњ плати штовхатиме њх до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ д≥тей, що знову спричинить пад≥нн¤ р≥вн¤ житт¤ до ф≥зичного м≥н≥муму.

«ародки ≥стини у доктрин≥ ћальтуса Ї важлив≥ дл¤ розум≥нн¤ демограф≥чноњ повед≥нки населенн¤ в ≤нд≥њ, ≈ф≥оп≥њ,  итањ та ≥нших крањнах , де дотриманн¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж чисельн≥стю населенн¤ ≥ к≥льк≥стю продукт≥в споживанн¤ Ї важливою умовою.

 оеф≥ц≥Їнт народжуваност≥ ≥ смертност≥ та природн≥ ресурси ≥ кап≥таловкладенн¤.

Ѕ≥льш≥сть крањн св≥ту становл¤ть крањни, що розвиваютьс¤, ¤к≥ мають в≥дносно низький доход на душу населенн¤ . ƒл¤ них характерне швидке зростанн¤ населенн¤, низька письменн≥сть ≥ висока частка населенн¤, що працюЇ у с≥льському господарств≥.

ќсновою дл¤ розум≥нн¤ повед≥нки населенн¤ Ї пон¤тт¤ коеф≥ц≥Їнт≥в народжуваност≥ та смертност≥. ÷е к≥льк≥сть народжувань ≥ смертей на 1000 чолов≥к населенн¤ . якщо в≥д коеф≥ц≥Їнта народжуваност≥ в≥дн¤ти коеф≥ц≥Їнт смертност≥ , то отримаЇмо коеф≥ц≥Їнт приросту населенн¤ .

 оеф≥ц≥Їнти народжуваност≥, смертност≥ ≥ приросту населенн¤ дл¤ де¤ких крањн наведен≥ у таблиц≥ 20-2.[2]

–¤д б≥дних крањн јфрики та јз≥њ б≥дн≥ на природн≥ ресурси, ≥ т≥ земл≥ та корисн≥ копалини , ¤кими вони д≥йсно волод≥ють, мають бути розпод≥лен≥ серед значноњ к≥лькост≥ населенн¤. ћожливо, найц≥нн≥шим природним ресурсом крањни, що розвиваЇтьс¤, Ї орн≥ земл≥. як показуЇ таблиц¤ 20-1 , б≥льш≥сть робочоњ сили зайн¤та у с≥льському господарств≥. ќтже, продуктивне використанн¤ земл≥ Ц з в≥дпов≥дними добривами ≥ оброб≥тком, с≥возм≥нами Ц забезпечуЇ зростанн¤ обс¤гу виробництва б≥дноњ крањни.  р≥м того, форма землеволод≥нн¤ Ї ключем, ¤кий стимулюЇ фермер≥в робити ≥нвестиц≥њ у кап≥тал та технолог≥њ, щоб зб≥льшувати урожайн≥сть земель. якщо фермери мають власну землю, вони прагнуть робити так≥ удосконаленн¤, ¤к ≥ригац≥йн≥ системи та використовувати прогресивн≥ методи оброб≥тку земл≥.

ќчевидно, що руки людей однаков≥ в усьому св≥т≥, однак прац≥вники в розвинених крањнах мають значно б≥льше кап≥талу, кап≥талоозброЇн≥сть њх прац≥ набагато вища, що зб≥льшуЇ њх продуктивн≥сть.

Ќагромадженн¤ кап≥талу вимагаЇ в≥дмови у поточному споживанн≥ прот¤гом дес¤тил≥ть. “ому виникаЇ перешкода, бо найб≥дн≥ш≥ крањни ≥ так близьк≥ до ф≥зичного м≥н≥муму у споживанн≥.  оли крањна б≥дна, то зменшенн¤ поточного споживанн¤ дл¤ забезпеченн¤ майбутнього здаЇтьс¤ неможливим.

” розвинен≥й економ≥ц≥ в≥д 10 до 20% доходу йде на нагромадженн¤ кап≥талу, ≥ навпаки, найб≥дн≥ш≥ аграрн≥ крањни часто здатн≥ заощаджувати лише 5% нац≥онального доходу. Ѕ≥льше того, значна частина цього невисокого р≥вн¤ заощаджень йде на забезпеченн¤ житлом та простими знар¤дд¤ми прац≥ зростаючого населенн¤. “≥льки мала частка доходу залишаЇтьс¤ дл¤ економ≥чного зростанн¤.

Ќехай крањн≥ вдалос¤ п≥двищити норму заощаджень. якщо нав≥ть так, то необх≥дно багато дес¤тил≥ть, щоб нагромадити кошти дл¤ зал≥зниць, електростанц≥й, устаткуванн¤, фабрик та ≥нших кап≥тальних товар≥в, що Ї основою виробничоњ структури сусп≥льства.

 ап≥тал, що вкладений в ≥нфраструктуру . оли ми говоримо про кап≥тал, ми не повинн≥ зосереджуватис¤ т≥льки на вантажних автомоб≥л¤х та прокатних станах. ¬елик≥ ≥нвестиц≥њ передують ≥ндустр≥ал≥зац≥њ чи нав≥ть ефективному збуту с≥льськогосподарських продукт≥в.

ѕриватн≥й економ≥ц≥ , щоб розвиватис¤, потр≥бний кап≥тал, вкладений в ≥нфраструктуру. ÷е великомасштабн≥ проекти, що передують торг≥вл≥ та комерц≥њ Ц автомоб≥льн≥ шл¤хи, зал≥зниц≥, ≥ригац≥йн≥ споруди, заходи щодо пол≥пшенн¤ охорони здоровТ¤ тощо. ¬се це потребуЇ значних ≥нвестиц≥й . ∆одна мала або с≥мейна ферма не може збудувати зал≥зничну мережу; будь-¤ке приватне п≥дприЇмство не може спод≥ватис¤ отримати прибуток з телефонноњ системи чи системи зрошенн¤, бо вигоди в≥д цих ≥нвестиц≥йних проект≥в поширюютьс¤ на всю економ≥ку.

„асто ц≥ проекти принос¤ть вигоду, що обумовлена зовн≥шн≥ми обставинами, ≥ ¤ку приватн≥ ф≥рми не можуть в≥дчути. Ќаприклад, районний с≥льськогосподарський консультант може допомогти ус≥м фермерам у район≥; або програму охорони здоровТ¤, запроваджуючи щепленн¤ людей в≥д тифу та дифтер≥њ, захищаЇ й тих , хто не щеплений. ¬ кожному раз≥ неможливо дл¤ окремоњ ф≥рми визначити сусп≥льн≥ вигоди, бо вона не може збирати внески з тис¤ч або нав≥ть м≥льйон≥в тих , хто отримуЇ економ≥чну вигоду.

“ому саме ур¤д маЇ втручатис¤ ≥ забезпечувати необх≥дн≥ кошти й ≥н≥ц≥ативу та гарантувати ≥нвестиц≥њ в ≥нфраструктуру.

5.ѕроблеми економ≥чного розвитку.

—казати, що крањни повинн≥ стимулювати швидке зростанн¤ кап≥талу та техн≥ки, ще не означаЇ в≥дпов≥сти на запитанн¤, ¤к≥ ц≥ ключов≥ складов≥ розвитку мають застосовуватис¤. —еред значноњ к≥лькост≥ питань, що виникають при плануванн≥ ≥ розвитку, зосередимос¤ на чотирьох проблемах, ¤к≥ пост≥йно постають : сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж промислов≥стю та с≥льським господарством, роль експортноњ ор≥Їнтац≥њ, ризик надм≥рноњ спец≥ал≥зац≥њ та роль ринку.

≤ндуср≥ал≥зац≥¤ та с≥льське господарство.” багатьох крањнах доходи м≥ського населенн¤ б≥льш н≥ж у дв≥ч≥ вищ≥, н≥ж с≥льського населенн¤.

≤ в багатих крањнах б≥льша частина продуктивних сил зосереджена, зокрема, в обробн≥ц промисловост≥. ќтже, можна д≥йти , що ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ Ї скор≥ше причиною, н≥ж насл≥дком достатку.

Ќеобх≥дно остер≥гатис¤ висновк≥в, ¤к≥ спричин¤ють помилку post hoc. ≤нколи можна почути:ФЅагат≥ пал¤ть сигари, але кур≥нн¤ ще не робить вас багатою людиноюФ. ” такий самий спос≥б економ≥чно недоц≥льною дл¤ б≥дноњ крањни напол¤гати на створенн≥ нац≥ональноњ ав≥ал≥н≥њ або великого прокатного стану. ÷е не Ї фундаментальною необх≥дн≥стю економ≥чного зростанн¤.

”рок багатол≥тн≥х спроб прискорити ≥ндустр≥ал≥зац≥ю за рахунок с≥льського господарства примусив анал≥тик≥в оц≥нити заново роль с≥льського господарства. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ може бути кап≥талом≥сткою, збираючи роб≥тник≥в у переповнених м≥стах, ≥ часто створюючи високий р≥вень безроб≥тт¤. ѕ≥двищенн¤ ппродуктивност≥ прац≥ у с≥льському господарств≥, можливо вимагаЇ менше кап≥талу, забезпечуючи водночас зайн¤т≥сть надлишковоњ робочоњ сили.

—павд≥, ¤кби Ѕангладеш могла зб≥льшити продуктивн≥сть ппрац≥ в с≥льському господарств≥ на 20%, то це б≥льше зробило б дл¤ вив≥льненн¤ ресурс≥в дл¤ створенн¤ умов дл¤ в≥дпочинку, н≥ж спроба створити власну металург≥йну промислов≥сть, що вит≥сн¤Ї ≥мпортован≥ метали.

«овн≥шн¤ та внутр≥шн¤ ор≥Їнтац≥¤.‘ундаментальн≥ питанн¤ економ≥чного розвитку стосуютьс¤ м≥сц¤ крањни в м≥жнародн≥й торг≥вл≥ . „и повинн≥ крањни, що розвиваютьс¤ сам≥ задов≥дьн¤ти своњ потреби, зам≥нюючи б≥льшу частину ≥мпорту власним виробництвом ? ÷¤ пол≥тика в≥дома ¤к стратег≥¤ зам≥щенн¤ ≥мпорту. „и повинна крањна намагатис¤ п≥двищувати продуктивн≥сть ≥ конкурентоспроможн≥сть своњх товар≥в, освоювати ≥ноземн≥ ринки та стимулювати експорт ? “аку пол≥тику називають пол≥тикою експортноњ ор≥Їнтац≥њ. ѕол≥тика зам≥щен¤ ≥мпорту булаь дисть попул¤рна в Ћатинськ≥й јмериц≥. “ака пол≥тика найчаст≥ше створюЇ висок≥ митн≥ барТЇри навколо обробних галузей промисловост≥, щоб м≥сцев≥ ф≥рми могли виробл¤ти ≥ продавати товари, ¤к≥ ≥накше б ≥мпортувалис¤ . Ќаприклад, Ѕразил≥¤ встановила висок≥ мита на автомоб≥л≥, щоб заохочити ф≥рми складати власн≥ автомоб≥л≥, а не ≥мпортувати набагато дешевш≥ автомоб≥л≥ з ѕ≥вн≥чноњ јмерики та япон≥њ.

—пец≥ал≥сти зазначають, що таке субсид≥юванн¤ з≥м≥щенн¤ ≥мпорту обмежуЇ конкуренц≥ю, гальмуЇ ≥ннвац≥њ та п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, утримуЇ реальний крањни на низькому р≥вн≥. ÷≥й п≥дх≥д ≥гноруЇ вигоди спец≥ал≥зац≥њ та пор≥вн¤льноњ переваги.

”сп≥х пол≥тики експортноњ ор≥Їнтац≥њ найкраще ≥люструють ≥ндустр≥альн≥ крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ѕокол≥нн¤ тому так≥ крањни, ¤к “айвань, ѕ≥вденна  оре¤ та —≥нгапур, мали доход на душу населенн¤, що становив в≥д ¼ до 1/3 доходу н≥йбагатших латиноамериканських крањн. „ерез заощадженн¤ значноњ частки нац≥онального доходу та спр¤муванн¤ його увисокоприбутков≥ галуз≥ промисловост≥ Ќ≤  ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ наздогнали латиноамериканськ≥ крањни наприк≥нц≥ 80-х рок≥в. —екрет усп≥ху пол¤гав не в пол≥тиц≥ повного в≥льного п≥дприЇмства, оск≥льки ур¤ди наспрад≥ певною м≥рою втручалис¤ у плануванн¤ та господарську д≥¤льн≥сть. —кор≥ше експортна ор≥Їнтац≥¤ виробництва та вигодами в≥д м≥жнародноњ спец≥ал≥зац≥њ, ≥ отже, зб≥льшити зайн¤т≥сть, ефективно використовувати внутр≥шн≥ ресурси, забезпечити п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ та небувале зростанн¤ життЇвого р≥вн¤.

ЌещодавнЇ досл≥дженн¤ економ≥чних перспектив Ћатинськоњ јмерики доходить такого висновку щодо впливу експортноњ ор≥Їнтац≥њ:

експортна ор≥Їнтац≥¤ Ї нар≥жним каменем стртег≥й ус≥х значних усп≥х≥в економ≥чного розвитку Ц в —х≥дн≥й та ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ, в Ћатинськ≥й јмериц≥, в певн≥ пер≥оди в “уреччин≥ й в ≥нших м≥сц¤х. Ќав≥ть ¤кщо усп≥х був обмежений, ¤к у јфриц≥, крањни з в≥дносною експортною ор≥Їнтац≥Їю зробили набагато б≥льший поступ, н≥ж крањни з ор≥Їнтац≥Їю на внутр≥шн≥й ринок.

Ќебезпека надм≥рноњ спец≥ал≥зац≥њ.¬же неодноразово зазначилис¤ економ≥чн≥ вигоди в≥д спец≥ал≥зац≥њ чи всередин≥ крањни, чи м≥х р≥зними крањнами, оск≥льки под≥л прац≥ забезпечуЇ значне зростанн¤ к≥лькост≥ та р≥зноман≥тност≥ вироблюваних товар≥в. ѕроте чи не може крањна стати небезпечно спуц≥ал≥зованою ? ”¤в≥ть соб≥ долю крањни ≥з значною перевагою у затратах на виробництво п≥дков у 1900 роц≥, ваакумних трубок у 1945 р., чи на створенн¤ атомних реактор≥в у 1975 р.

ѕевний р≥вень дивурсиф≥кац≥њ Ї обовТ¤зковим . якщо ¬енесуелла експортуЇ в основному нафту, а «амб≥¤ Ц здеб≥льшого м≥дь, то коливанн¤ ц≥н на цих ринках значно впливаЇ на њх торговельний баланс та на реальн≥ доходи .

 рањни-експортери нафти найб≥льше вразлив≥ до небезпеки надспец≥ал≥зац≥њ, сл≥дом за ними йдуть виробники ≥нших сировинних товар≥в.

 оли крањна маЇ надто спец≥ал≥зовану економ≥ку розсудливе плануванн¤ пропонуЇ, що особлив≥ зусилл¤ потр≥бн≥ зробити дл¤ диверсиф≥кац≥њ в р≥зних сферах, особливо в сферах, де коливанн¤ ц≥н Ї незалежним до тих сфер, ¤к≥ Ї сферою поточноњ спец≥ал≥зац≥њ крањни. якщо попит та пропозиц≥¤ кави м≥нлив≥, ≥ ¤кщо можна знайти над≥йн≥ ≥нвестиц≥йн≥ можливост≥ у виробництв≥ вуг≥лл¤ чи вирощувати кв≥т≥в, то крањн≥, так≥й, ¤к  олумб≥¤, варто обмежувати ринкову тенденц≥ю спец≥ал≥зуватис¤ у виробництв≥ кави.

УЌе клад≥ть ус≥ боби до одного кошикаФ Ц це чудове правило ¤к дл¤ крањн, так ≥ дл¤ людей.

ƒержава ≥ ринок..  ультура багатьох крањн, що розвиваютьс¤, Ї ворожою до ринку. „асто конкуренц≥¤ м≥ж ф≥рмами , або повед≥нка, що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на прибуток, Ї протилежною до традиц≥йних звичањв, рел≥г≥цних в≥рувань чи закр≥плених законом майнових прав. ѕроте дес¤тил≥тт¤ досв≥ду п≥дтверджують, що ринки забезпечують найефективн≥ший спос≥б управл≥нн¤ економ≥кою та швидше економ≥чне зростанн¤.

ќкрем≥ елементи ор≥Їнтованоњ на ринок пол≥тики були описан≥ вище. ¬ажлив≥ њњ елементи включають експортну ор≥Їнтац≥ю в торговельн≥й пол≥тиц≥, низьк≥ мита ≥ небагато к≥льк≥сних обмежень, легкий вх≥д на ринок та вих≥д з нього, п≥дтримку матого б≥знесу , заохоченн¤ конкуренц≥њ.  р≥м того, ринки працюють нацкраще в стаб≥льному макроеконом≥чному середовищ≥, в ¤кому податки Ї прогнозованими, ц≥ни стаб≥льними, а державний бюджет збалансованим. ¬одночас ур¤д в≥д≥граЇ життЇво важливу роль в ≥нвестуванн≥ та п≥дтримц≥ здорового економ≥чного середовища. ”р¤д повинен п≥дтримувати законн≥сть та пор¤док, забезпечувати дотриманн¤ контракт≥в та ор≥Їнтувати свою регул¤ц≥йну д≥¤льн≥сть у напр¤мку конкуренц≥њ та ≥нновац≥њ. ”р¤д часто в≥д≥граЇ пров≥дну роль в ≥нвестуванн≥ в людський кап≥тал через осв≥ту, охорону здоровТ¤ , де в≥н не маЇ пор≥вн¤льноњ переваги. ”р¤д повинен зосередити своњ зусилл¤ у сферах, де ≥снують виразн≥ ознаки невдач ринку, ≥ повинен демонтувати регул¤ц≥йн≥ перешкоди приваному сектору у сферах, в ¤ких в≥н маЇ порфвн¤но невиг≥дне становище.

6.—учасн≥ п≥дходи до економ≥чного розвитку.

ѕрот¤гом дес¤тил≥ть економ≥сти дуже ц≥кавилис¤ економ≥чним зростанн¤м . ƒальший виклад Ц це монтаж важливих ≥дей, розвинених останн≥м часом.  ожна теор≥¤ робить спрбу описати, ¤к крањни розвивають закл¤те коло б≥дност≥ та починають крутити вс≥ чотири колеса прогресу.

«л≥т. ≤стор≥¤ людства довга, а ера економ≥чного зростанн¤ настала т≥тьки недавно. ѕрот¤гом б≥льшоњ частини ≥стор≥њ людства житт¤ було впроваджено високопродуктивну виробничу техн≥ку. «начна нер≥вн≥сть у доходах дозволила небагатьом перетворювати заощадженн¤ у нагромадженн¤ кап≥талу. ≈коном≥чне зростанн¤ почалос¤. –озрив м≥ж ранн≥ми пер≥одами та ѕромисловою революц≥Їю був таким драматичним, що вчен≥ , так≥ ¤к ”. –остоу, розвинули теор≥ю стад≥й економ≥чного зростанн¤. ќдна з≥ стад≥й, вид≥лених –остоу, називаЇтьс¤ зл≥т (за аналог≥Їю з л≥таком, ¤кий може злет≥ти тод≥, коли дос¤гне критичноњ швидкост≥).

–≥зн≥ крањни мали св≥й зл≥т в р≥зний час: ¬еликобритан≥¤ Ц на початку XVIII ст., —Ўј Ц близько 1850 р., япон≥¤ Ц в 1910 р., а ћексика Ц п≥сл¤ 1940 р.

«л≥т забезпечуЇтьс¤ Упров≥дними секторамиФ, такими, ¤к швидкозростаючий експорт або галузь, що забезпечуЇ величезну економ≥ю внасл≥док зростанн¤ масштаб≥в виробництва.  оли ц≥ пров≥дн≥ сектори починають швидко зростати, в≥дбуваЇтьс¤ процес самоп≥дтримуваного зростанн¤ (зльоту). «ростанн¤ веде до зб≥льшенн¤ прибутк≥в; прибутки ре≥нвестуютьс¤; кап≥тал, продуктивн≥сть прац≥ ≥ доходи на душу населенн¤ р≥зко зростають. ‘ормуЇтьс¤ продуктивне коло економ≥чного розвитку.

√≥потеза в≥дсталост≥. ƒругий п≥дх≥д наголошуЇ на м≥жнародному аспект≥ розвитку. як уже зазначилось, б≥дн≥ш≥ крањни мабть важлив≥ переваги пор≥вн¤но з п≥онерами на шл¤ху ≥ндустр≥ал≥зац≥њ.  рањни, що розвиваютьс¤, нин≥ мають змогу черпати кап≥тал, досв≥д та технолог≥ю передових крањн. ÷¤ г≥потеза, розвинута ќлександром √ершенкроном з √арварду, твердить, що сама в≥дносна в≥дстал≥сть може допомогти розвитку. ¬≥дстал≥ крањни можуть купити сучасне текстильне устаткуванн¤, ефективн≥ насоси, чудове нас≥нн¤, х≥м≥чн≥ добрива та медичн≥ препарати. ¬насл≥док цього вони можуть опиратис¤ на технолог≥ю розвинених крањн.  рањни, що розвиваютьс¤, нин≥ можуть зростати швидше, н≥ж Ѕритан≥¤ чи крањни «ах≥дноњ ™вропи у 1780 Ц 1850 роках.

«балансоване зростанн¤. √≥потези зльоту та в≥дсталост≥ привернули увагу досл≥дник≥в та експерт≥в. ѕроте необх≥дно повернути назад ≥ оц≥нити ≥стор≥ю, щоб побачити, чи в≥дпов≥дають ц≥ г≥потези фактам. –¤д спец≥ал≥ст≥в вважаЇ, що зростанн¤ Ї збалансованим процесом, коли крањни поступово рухаютьс¤ вперед. «а цим п≥дходом, економ≥чний розвиток скор≥ше скидаЇтьс¤ на черепаху, що пов≥льно рухаЇтьс¤, н≥ж на зайц¤, що б≥жить ривками, ≥ в≥дпочиваЇ, коли втомитьс¤. ÷≥ три п≥дходи зображено на граф≥ку 20-3. “у ми бачимо, ¤к зл≥т, г≥потеза в≥дсталост≥ та збалансоване зростанн¤ можуть про¤витис¤ в трьох крањнах: розвинен≥й Ц ј; крањни з середн≥м доходом Ц ¬; крањни з низьким доходом Ц —.

який з цих трьох погл¤д≥в може найточн≥ше по¤снити ≥стор≥ю? Ќобел≥вський лауреат —≥мон  узнець досл≥див ≥стор≥ю тринадц¤ти розвинених крањн, заглиблюючись аж до 1800р. ¬≥н зробив висновок, що модель збалансованого зростанн¤ найб≥льше в≥дпов≥даЇ њх ≥стор≥њ. ¬≥н не ви¤вив значних пад≥нь чи п≥днесень у економ≥чному зростанн≥.

«ауважте одну важливу в≥дм≥нн≥сть м≥ж цими трьома теор≥¤ми. “еор≥¤ зльоту твердить, що Ї зростаюча розб≥жн≥сть м≥ж крањнами (окрем≥ лет≥тимуть швидко, тод≥ ¤к ≥нш≥ не зможуть в≥д≥рватис¤ в≥д земл≥.) √≥потеза в≥дсталост≥ прогнозуЇ конвергенц≥ю, а п≥дх≥д  узнец¤ передбачаЇ приблизно пост≥йну р≥зницю. —татистичн≥ дан≥, що наведен≥ у таблиц≥ 20-3, показують, що сталос¤ певне зближенн¤ р≥вн≥в розвитку передових крањн ≥ крањн, що розвиваютьс¤, в останн≥й чверт≥ стол≥тт¤ (хоча розвиток окремих крањн значною м≥рою в≥дхил¤вс¤ в≥д середнього) Ц наведен≥ темпи зростанн¤ найб≥льше в≥дпов≥дають концепц≥њ збалансованого зростанн¤.

ƒинам≥ка економ≥чного зростанн¤ та технолог≥чн≥ зм≥ни.

як зазначилось, за минул≥ дес¤тир≥чч¤ крањнам, що розвиваютьс¤, вдалос¤ дос¤гти певних результат≥в в економ≥чному розвитку. ” постколон≥альний пер≥од значно п≥двищилис¤ темпи економ≥чного розвитку, почала зд≥йснюватис¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ цих крањн. «а темпами зростанн¤ ¬Ќѕ у 80 Ц 90-т≥ роки вони не поступалис¤ розвинутим крањнам з ринковою економ≥кою, а в окрем≥ роки нав≥ть значно випереджали њх.

“ак, за оц≥нками, наприк≥нц≥ 80-х Ц початку 90-х рок≥в у крањнах, що розвиваютьс¤, спостер≥галис¤ найвищ≥ в св≥т≥ темпи зростанн¤ ¬Ќѕ. ѕроте варто звернути увагу на два принципових моменти. ѕо-перше, така тенденц≥¤ була повТ¤зана не т≥льки з високими темпами зростанн¤ крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤, а ≥з вкрай низькими темпами зростанн¤ ¬Ќѕ у розвинутих крањнах з ринковою економ≥кою й глибоким спадом у крањнах, що переход¤ть до ринковоњ економ≥ки.

ѕо-друге, за середн≥ми темпами зростанн¤ крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤, криЇтьс¤ дуже ≥стотна рег≥ональна й групова диференц≥ац≥¤ .

” 60 Ц 70-х роках крањни Ћатинськоњ јмерики були в числ≥ тих, хто мав висок≥ темпи зростанн¤ економ≥ки, а у 80-т≥ роки тут спостер≥галос¤ найменше (у рег≥ональному розр≥з≥) зростанн¤ ¬Ќѕ. Ћише на початку 90-х рок≥в у рег≥он≥ зТ¤вилис¤ перш≥ ознаки пожвавленн¤ економ≥ки, знизилась ≥нфл¤ц≥¤, покращали перспективи врегулюванн¤ заборгованост≥. ’оч макроеконом≥чн≥ показники стали стаб≥льн≥шими , ¬Ќѕ на душу населенн¤ цих крањн на початку 90-х рок≥в був, ¤к ≥ ран≥ше , нижче р≥вн¤ 1980 р.

–≥зко знизилис¤ темпи зростанн¤ економ≥ки за останнЇ дес¤тир≥чч¤ ≥ в африканських крањнах, у 1981 Ц 1987 рр. вони становили лише 1,8% на р≥к, у наступн≥ роки дещо зросли. ќднак вони були , ¤к ≥ ран≥ше, нижчими, н≥ж темпи зростанн¤ населенн¤, тому у 1980 Ц 1990 рр. в јфриц≥ спостер≥галос¤ абсолютне скороченн¤ виробництва на душу населенн¤ в середньому на 0,9% на р≥к.

 рањни јз≥њ серед крањн, що розвиваютьс¤, характеризуютьс¤ найвищими темпами економ≥чного зростанн¤ за останн≥ 30 рок≥в. Ќезважаючи на де¤ке зниженн¤ динам≥ки зростанн¤ у 80-х роках, цей показник б≥льш ¤к у два рази перевищував аналог≥чний показник Ћатинськоњ јмерики.

ѕроте й серед аз≥атських крањн спостер≥галис¤ р≥зн≥ тенденц≥њ економ≥чного розвитку.  рањни «ах≥дноњ јз≥њ нафтового буму 70-х рок≥в у 80- т≥ роки в≥дчули серйозн≥ труднощ≥ у звТ¤зку з пад≥нн¤м ц≥н на енергонос≥њ . ” 90-т≥ роки до них додалис¤ негативн≥ насл≥дки воЇнних д≥й у ѕерськ≥й затоц≥. «а останн≥ 20 рок≥в найб≥льш динам≥чним рег≥оном у св≥тов≥й економ≥ц≥ Ї крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ¬они зум≥ли дос¤гти у 80-т≥ не т≥льки дуже високих середн≥х темп≥в зростанн¤ ¬Ќѕ (у середньому б≥льше , н≥ж 8% на р≥к ), а й забезпечили небувале високе зростанн¤ ¬Ќѕ на душу населенн¤ (6 Ц 7 % на р≥к ). “ака ж тенденц≥¤ збер≥гаЇтьс¤ й у 90-х роках.

«авданн¤м крањн, що розвиваютьс¤, Ї дос¤гненн¤ стаб≥льних темп≥в економ≥чного зростанн¤ . Ќа динам≥ку њхнього ¬Ќѕ ≥стотно впивають св≥тов≥ економ≥чн≥ цикли. ” пер≥од св≥тових економ≥чних криз (середина 70-х рок≥в, початок 80- х , початок 90-х) темпи зростанн¤ тут також знижувалис¤ .

—т≥йк≥сть зростанн¤ визначаЇтьс¤ не т≥льки зовн≥шн≥ми , а й внутр≥шн≥ми факторами. “иск традиц≥йного сектора економ≥ки, ¤кий функц≥онуЇ на слабк≥й технолог≥чн≥й баз≥ , структурн≥ диспропорц≥њ та кризи, дез≥нтеграц≥¤ нац≥ональноњ економ≥ки, вузьк≥сть внутр≥шнього ринку, ≥нш≥ причини (пол≥тична нестаб≥льн≥сть, стих≥йн≥ лиха) зумовлюють те, що економ≥чне зростанн¤ крањн, що розвиваютьс¤ вкрай нест≥йке.

ƒл¤ п≥двищенн¤ темп≥в зростанн¤ економ≥ки велике значенн¤ маЇ оптим≥зац≥¤ питомоњ ваги фонду нагромадженн¤ у ¬Ќѕ. Ќорма нагромадженн¤ , тобто питома вага у ¬Ќѕ т≥Їњ вартост≥ , що призначена дл¤ п≥дтримки й розширенн¤ виробництва, за незм≥нност≥ ≥нших фактор≥в(Ќ“–, продуктивн≥сть прац≥ тощо) визначаЇ параметри економ≥чного зростанн¤.

” крањнах-експортерах нафти у звТ¤зку ≥з зростанн¤м прибутк≥в в≥д експорту енергонос≥њв у 70-т≥ роки спостер≥галас¤ дуже висока частка нагромадженн¤ у ¬Ќѕ (понад 60%). ” друг≥й половин≥ 80-х рок≥в вона ≥стотно знизилась Ц не перевищувала 25%. ≤нша тенденц≥¤ характерна дл¤ решти крањн, що розвиваютьс¤. Ќорма нагромадженн¤ тут п≥двищилас¤ з 22% на початку 70р. до 28% у 1990р.

ѕ≥двищенн¤ частки нагромадженн¤ маЇ своњ меж≥ тому одним ≥з завдань економ≥чноњ пол≥тики цих крањн Ї встановленн¤ оптимальноњ, тобто економ≥чно обгрунтованоњ пропорц≥њ м≥ж частиною вироблюваного продукту, що нагромаджуЇтьс¤, й частиною, ¤ка споживаЇтьс¤. ¬ажливим засобом дос¤гненн¤ стаб≥льних темп≥в зростанн¤ Ї посиленн¤ ефективного використанн¤ фонду нагромадженн¤, зростанн¤ кап≥талов≥ддач≥, п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥. ќднак роль цих фактор≥в у прирост≥ виробництва крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤ , поки що невелика. «а р≥внем продуктивност≥ прац≥ ц≥ крањни ≥стотно в≥дстають в≥д розвинутих крањн з ринковою економ≥кою. ’арактерно, що розрив практично не зменшуЇтьс¤. “ак, в перш≥й половин≥ 70-х рок≥в валове виробництво на одного працюючого у крањнах, що розвиваютьс¤, становило 7,4% в≥д р≥вн¤ розвинутих крањн з ринковою економ≥кою, в перш≥й половин≥ 80-х рок≥в Ц 7,8% , а наприк≥нц≥ 80-х Ц т≥льки 6,9%. јналог≥чно тенденц≥¤ й у латиноамериканських крањнах(в≥дпов≥дно 26,7%, 26,9%, 25,6%.).

Ќизький р≥вень продуктивност≥ прац≥ вказаних крањн в≥дображаЇ њхню загальну соц≥ально-економ≥чну в≥дстал≥сть ≥ по¤снюЇтьс¤ незавершен≥стю ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, в≥дстал≥стю структури економ≥ки, дуже слабким освоЇнн¤м дос¤гнень Ќ“–, вкрай низьким р≥внем ≥нвестиц≥й у людський кап≥тал ≥ багатьма ≥ншими факторами.

 р≥м фундаментальних фактор≥в: населенн¤, природних ресурс≥в та кап≥таловкладень Ц четвертим важливим фактором Ї технолог≥¤. “ут крањни, що розвиваютьс¤, мають одну потенц≥йну перевагу: вони можуть спод≥ватис¤ мати вигоду в≥д запровадженн¤ технолог≥й передових крањн.

 оп≥юванн¤ технолог≥й. . Ѕ≥дним крањнам не потр≥бно в≥дшкодовувати сучасних Ќьютон≥в дл¤ в≥дкритт¤ закону всесв≥тнього т¤ж≥нн¤. ѓм не доводитьс¤ повторювати пов≥льн≥ повороти ѕромисловоњ революц≥њ, вони можуть купити трактори, компТютери, потужн≥ верстати.

япон≥¤ та —получен≥ Ўтати ¤скраво демонструють це своњм ≥сторичним розвитком. япон≥¤ приЇдналас¤ до промисловоњ гонки п≥зно. “≥льки наприк≥нц≥ XIX ст. вона почала посилати своњх студент≥в за кордон вивчати зах≥дну технолог≥ю. японський ур¤д активно стимулював темпи зростанн¤, будуючи зал≥зниц≥ та комунальн≥ п≥дприЇмства. ѕокладаючись на пристосуванн¤ ≥ноземних технолог≥й, япон≥¤ перем≥щувалас¤ на свою нин≥шню пропозиц≥ю Ц другу найб≥льш промислово розвинену державу.

¬ипадок ≥з —полученими Ўтатами Ї прикладом дл¤ над≥й решти крањн св≥ту. Ћише у 30-т≥ роки јмерика справд≥ дос¤гла передових рубеж≥в у сфер≥ фундаментальноњ науки. ѕроте прот¤гом стол≥тт¤ вони застосовували технолог≥њ, що розробл¤лис¤ ≥ншими.

 лючов≥ винаходи, що були використан≥ в автомоб≥л≥, майже вс≥ були зроблен≥ за кордоном. ѕроте це не стало на перешкод≥ ф≥рмам У‘ордФ та Уƒженерал моторсФ, щоб застосувати ≥ноземн≥ винаходи ≥ перевищити за продуктивн≥стю решту крањн св≥ту.

ѕриклади —получених Ўтат≥в та япон≥њ показують, ¤к крањни можуть мати усп≥х, застосовуючи заруб≥жну науку та технолог≥њ до м≥сцевих ринкових умов.

¬исновок.

≈коном≥ка не Ї точною наукою. ¬се ж вона Ї б≥льш н≥ж мистецтво.

≈коном≥ка Ц живий ≥ еволюц≥онуючий предмет. ” кожну епоху вона повинна розгадувати нов≥ загадки ≥ пост≥йно стикатис¤ з необх≥дн≥стю вибору в сусп≥льн≥й пол≥тиц≥ .

ћакроеконом≥ка досл≥джуЇ повед≥нку економ≥ки в ц≥лому. ¬она ц≥кавитьс¤ д≥ловими циклами, безроб≥тт¤м та ≥нфл¤ц≥Їю, а також динам≥кою обс¤гу нац≥онального виробництва ≥ життЇвого р≥вн¤ у довгостроковому пер≥од≥.

∆иттЇвий р≥вень крањни значною м≥рою залежить в≥д њњ макроеконом≥чноњ пол≥тики . ƒо початку нашого стол≥тт¤ держави мали недостатньо знань, ¤к боротис¤ з пер≥одичними кризами. ѕроте революц≥йна теор≥¤ ƒжона ћайнарда  ейнса допомогла визначити т≥ сили, що спричин¤ють економ≥чн≥ коливанн¤, та розробити п≥дх≥д до контролю за негативними ¤вищами у д≥ловому цикл≥. «авд¤ки  ейнсу та його посл≥довникам ми знаЇмо, що своњм вибором макроеконом≥чноњ пол≥тики, - що безпосередньо впливаЇ на пропозиц≥ю грошей, податки чи ур¤дов≥ видатки, - крањна може упов≥льнити або прискорити економ≥чне зростанн¤, п≥двищити темп ≥нфл¤ц≥њ чи спов≥льнити зростанн¤ ц≥н , спричинити торговельний деф≥цит чи активне сальдо зовн≥шньоњ торг≥вл≥. јнал≥зуючи макроеконом≥ку, ми завжди враховуЇмо дек≥лька ключових макроеконом≥чних зм≥нних ,- найважлив≥ш≥ з ¤ких Ц це валовий нац≥ональний продукт (¬Ќѕ), норма безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥¤ та чистий експорт. ÷е основн≥ показники, за ¤кими ми робимо висновок про економ≥чний розвиток.

ћи розгл¤нули, крањни ¤к≥ мають поЇднувати працю, кап≥тал ≥ технолог≥ю дл¤ швидкого зростанн¤ . ѕроте ц¤ вимога швидкого зростанн¤ не завжди Ї реальною.

„ому одн≥ крањни розвиваютьс¤ або б≥жать швидше в≥д ≥нших?

„и б≥дн≥ крањни будь-коли вийдуть на дорогу швидкого економ≥чного розвитку?

 люч до розвитку лежить у чотирьох фундаментальних факторах : людських ресурсах, нагромадженн≥ кап≥талу (внутр≥шнього чи ≥мпортованого) , природних ресурсах та технолог≥њ, ¤к≥ показано у текст≥, а саме , ¤к њх використано.

¬ текст≥ показано риси крањн, що розвиваютьс¤, њхнЇ житт¤ з низьким доходом. –озгл¤нуто населенн¤ : смертн≥сть ≥ народжуван≥сть, ¤к “омас ћальтус зум≥в показати зм≥ни в народонаселенн≥.

 рањни, що розвиваютьс¤ Ї вже й не так≥ б≥дн≥, ¤к нам здаЇтьс¤. ¬ них Ї природн≥ ресурси, народ . “≥льки потр≥бна п≥дтримка багатших крањн, направленн¤ на той шл¤х , ¤кий приведе до збагаченн¤. ” багатьох крањнах , що розвиваютьс¤, Їдиною наст≥йною проблемою Ї надто мал≥ заощадженн¤. «окрема, у найб≥дн≥ших рег≥онах дуже необх≥дне поточне споживанн¤ конкуруЇ з ≥нвестиц≥¤ми за обмежен≥ ресурси. –езультатом Ї надто мал≥ ≥нвестиц≥њ у продуктивний кап≥тал, такий необх≥дний дл¤ швидкого економ≥чного прогресу.[2;ст.487] ќтож, варто звернути увагу на цю проблему . ¬ир≥шити вс≥ питанн¤, повТ¤зан≥ з нею. ¬их≥д завжди Ї, спод≥ванн¤ на краще.

 рањни, що розвиваютьс¤ використовують багато напр¤мк≥в дл¤ свого розвитку. ќдним ≥з таких Ї нац≥онал≥зац≥¤ ≥ноземноњ валюти. —тратег≥чним напр¤мком л≥кв≥дац≥њ економ≥чноњ в≥дсталост≥ крањн св≥товоњ перифер≥њ стала ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ економ≥ки, насамперед прискорений розвиток переробноњ промисловост≥ з метою забезпечити умови розширеного в≥дтворенн¤ на нац≥ональн≥й основ≥. ќсобливе значенн¤ в систем≥ економ≥чноњ пол≥тики крањн, що розвиваютьс¤ , маЇ рег≥ональне сп≥вроб≥тництво м≥ж ними. Ќа јмериканському континент≥ крањни, що розвиваютьс¤, створили так≥ ≥нтеграц≥йн≥ обТЇднанн¤, ¤к Ћатино-американська асоц≥ац≥¤ в≥льноњ торг≥вл≥ (Ћј¬“), јмазонський пакт та Ћа-ѕлатська група. Ќа Ѕлизькому —ход≥ Ц јрабський сп≥льний ринок (јр—–), Ћ≥га арабських держав. ¬ јфриц≥ Ц ћитний ≥ економ≥чний союз ÷ентральноњ јфрики (ёƒ≈ј ), «она преференц≥йноњ торг≥вл≥ —х≥дноњ та ѕ≥вденноњ јфрики (ѕј“) тощо.

як ми бачимо робл¤тьс¤ все дл¤ покращенн¤ розвитку крањн, що розвиваютьс¤.

“аблиц¤ 1

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕроблеми економ≥ки крањн, що розвиваютьс¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (2653 прочитано)