ћакроеконом≥ка > —учасн≥ тенденц≥њ розвитку ринку прац≥ в ”крањн≥

–инок робочоњ сили Ї найскладн≥шим з ус≥х ≥снуючих вид≥в ринк≥в за структурою, специф≥кою, ц≥ноутворенн¤м, зв'¤зками з ≥ншими ринками. ќдночасно ≥з, загаль≠ними дл¤ вс≥х ринк≥в рисами в≥н маЇ своњ особливост≥, характерн≥ лише йому.

÷≥ноутворенн¤ на ринку прац≥ маЇ своњ специф≥чн≥ особливост≥/«ароб≥тна плата найманого прац≥вника по≠винна включати в себе не т≥льки ц≥ну його прац≥, а й витрати на утриманн¤ непрацездатних член≥в його с≥м'њ. Ќижньою межею коливанн¤ ц≥ни робочоњ сили Ї варт≥сть робочоњ сили. Ќав≥ть ¤кщо вона спускаЇтьс¤ нижче цього р≥вн¤, то це тимчасове ¤вище не ст≥йке у час≥. ¬ерхн≥й р≥вень ц≥ни робочоњ сили обмежуЇтьс¤ величиною знову створеноњ вартост≥. ¬≥н не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства п≥дприЇмства.

«аконом≥рним ¤вищем у ринкових умовах Ї встановленн¤ ринковоњ ц≥ни на робочу силу. ∆ива прац¤ швид≠ко стаЇ одним ≥з найдорожчих фактор≥в виробництва. Ќин≥ робоча сила в ”крањн≥ одна з самих дешевих у св≥т≥. Ќаприклад, оплата прац≥ одн≥Їњ години прац≥ складаЇ: в Ўвейцар≥њ Ч «ќ долар≥в, Ќ≥меччин≥ Ч 38, јвстр≥њ Ч 22, ‘ранц≥њ Ч 15, в ”крањн≥ ж вона менше 1 долара.

ўодо такого елемента ринку прац≥ ¤к товар, то в еко≠ном≥чн≥й л≥тератур≥ в≥дсутн¤ Їдина думка про те, що сл≥д вважати товаром на ринку прац≥: робочу силу, працю чи результати прац≥. јле б≥льш≥сть досл≥дник≥в вважаЇ, що в≥н виступаЇ у вигл¤д≥ ≥ндив≥дуальноњ робочоњ сили .“обто товаром на ринку прац≥ виступаЇ ≥ндив≥дуальна сила.

“овар Ђробоча силаї Ч не однор≥дний за економ≥чними, демограф≥чними , нац≥ональними, етн≥чними, профес≥йно - квал≥ф≥кац≥йними, майновим й ≥ншими ознаками. –обоча сила Ч товар специф≥чний.

—пециф≥чн≥сть його пол¤гаЇ в тому, що в≥н, з одного боку, Ї жидам орган≥змом, з власним характером, психо≠лог≥Їю, прагне до самовираженн¤, потребуЇ соц≥ального захисту при неспри¤тлив≥й кон'юнктур≥ ринку прац≥, диференц≥йного ≥ ≥ндив≥дуального п≥дходу, а ≥ншого в≥н Ї виробничим ресурсом.

—пециф≥чн≥ риси товару робоча сила.

“овар робоча сила Ї живим товаром, куп≥вл¤ ¤кого
маЇ назву найму. ¬≥дпов≥дно продана таким чином робо≠ча сила називаЇтьс¤ найманою робочою силою.

Ќе в≥дчужуЇтьс¤ в≥д свого власника Ч найманого прац≥вника в процес≥ куп≥вл≥ продажу. ѕрац≥вник продаЇ п≥дприЇмцю користуванн¤ своЇю робочою силою на пев≠ний час, залишаючись нос≥Їм ≥ власником цього своЇр≥д≠ного товару. ¬≥дносини м≥ж найманим прац≥вником ≥ роботодавцем оформл¤ютьс¤ трудовим договором, в ¤кому вказуютьс¤ взаЇмн≥ права ≥ обов'¤зки стор≥н щодо вико≠нанн¤ вс≥х умов куп≥вл≥-продажу робочоњ сили.

«. ѕередбачаЇ продовженн¤ безперервних в≥дносин роботодавц¤ ≥ найманого прац≥вника з моменту найму прац≥вника до його зв≥льненн¤.

4. ¬≥д≥граЇ значну роль у створенн≥ доход≥в сусп≥ль≠ства. “ак, за трудовою теор≥Їю вартост≥, продукт створю≠Їтьс¤ двома факторами Ч робочою силою ≥ засобами ви≠робництва. ѕроте нову варт≥сть створюЇ жива прац¤. ¬с¤ знову створена живою працею прот¤гом року варт≥сть створюЇ нац≥ональний доход, ¤кий Ї джерелом доход≥в вс≥х верств населенн¤ (зароб≥тноњ плати, прибутку, в≥д≠сотк≥в, ренти, див≥денд≥в, тощо) ≥ також кошт≥в на роз≠ширенн¤ виробництва. «г≥дно з теор≥Їю граничноњ про≠дуктивност≥ .Ч продукт створюють чотири фактори:

кап≥тал, земл¤, прац¤ ≥ п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть. “е≠ор≥¤ граничноњ корисност≥ стверджуЇ, що участь кожного з фактор≥в у створенн≥ ц≥нност≥ визначаЇтьс¤ його гра≠ничною продуктивн≥стю. ≈коном≥ко Ч математичн≥ досл≥д≠женн¤ граничноњ продуктивност≥ прац≥ показали, що об≠с¤г виробленоњ продукц≥њ на 75% створюЇтьс¤ працею найманих прац≥вник≥в ≥ на 25% Ч кап≥талом.  р≥м того, сл≥д додати, що зароб≥тна плата в розвинутих крањнах складаЇ б≥л¤ 75% нац≥онального доходу.

Ќе можна покласти на збер≥ганн¤, ¤к це можна зробити з ≥ншим товаром.

Ќе приносить доходу, ¤кщо його не продавати, ≥ кр≥м того потребуЇ додаткових життЇвих благ дл¤ його утриманн¤.

Ќе знищуЇтьс¤ п≥д час використанн¤, а навпаки, примножуЇтьс¤ й бере участь у створенн≥ благ.

Ќе може бути абсолютно однаковим у р≥зних ≥ндив≥д≥в, ¤кщо нав≥ть вони в≥днос¤тьс¤ до одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж про≠фес≥њ, спец≥альност≥, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших товар≥в та по≠слуг, вироблених за одним стандартом та технолог≥Їю.

 ап≥талоЇмкий товар дл¤ сусп≥льства. ¬≥дтворенн¤ його включаЇ затрати на ф≥зичне в≥дтворенн¤, осв≥тню, профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йну п≥дготовку.  р≥м того, цей процес довготривалий ≥ не п≥дл¤гаЇ значному скороченню.

10. ћаЇ обмежену моб≥льн≥сть. ƒл¤ його територ≥аль≠ного ≥ профес≥йного перем≥щенн¤, м≥ж галуз¤ми чи п≥д≠приЇмствами сл≥д створити в≥дпов≥дн≥ умови.

11. Ќав≥ть п≥сл¤ залученн¤ у сусп≥льне виробництво може претендувати на ≥нше робоче м≥сце, повторно ви≠ходить на ринок прац≥.

1.4. ћехан≥зм функц≥онуванн¤ сучасного ринку прац≥

¬ сучасних умовах господарюванн¤, коли економ≥чна система не спроможна вир≥шити р¤д економ≥чних ≥ со≠ц≥альних проблем, створюЇтьс¤ механ≥зм функц≥онуванн¤ ринку прац≥ з елементами державного та профсп≥лкового втручанн¤. ћехан≥зм функц≥онуванн¤ ринку прац≥ складаЇтьс¤ з суб'Їкт≥в, об'Їкт≥в, ц≥лей, ≥нструмент≥в та засоб≥в впливу.

ƒо суб'Їкт≥в ринку прац≥ належать домогосподарства (с≥м'њ), ¤к≥ визначають пропозиц≥ю робочоњ сили та ф≥рми, що формують попит на нењ. ¬они т≥сно взаЇмо≠д≥ють м≥ж собою, задовольн¤ючи конкретн≥ ≥нтереси.

ѕредставниками домогосподарств на ринку прац≥ Ї найман≥ прац≥вники, а представниками ф≥рм Ч робото≠давц≥ в особ≥ кер≥вник≥в п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й.;

ƒо суб'Їкт≥в ринку прац≥ в≥днос¤ть: нос≥њв, виконавц≥в та виразник≥в господарсько-трудових ≥нтерес≥в.,

Ќос≥њ господарсько-трудових ≥нтерес≥в Ч це соц≥альн≥ групи, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного за майновим станом, доходами, профес≥¤ми, галузевими та рег≥ональ≠ними ≥нтересами, «окрема це власники засоб≥в вироб≠ництва (роботодавц≥) та власники робочоњ сили (найман≥ прац≥вники).  ожна з цих груп маЇ своњ ≥нтереси, об≠умовлен≥ њх соц≥ально-економ≥чним станом, тощо.

¬иразниками господарсько-трудових ≥нтерес≥в висту≠пають об'Їднанн¤ нос≥њв господарсько-трудових ≥нтерес≥в (сп≥лки, асоц≥ац≥њ). —еред них найб≥льш в≥домими Ї проф≠сп≥лки, сп≥лки роботодавц≥в Ч фермер≥в, р≥зних торгов≠ц≥в, банк≥вських установ ≥ т. ≥н.

Ќайб≥льшими виразниками господарсько-трудових ≥нтерес≥в Ї профсп≥лки та сп≥лки роботодавц≥в. ¬они взаЇмод≥ють на ринку прац≥, прагнучи максимально вплинути на державн≥ структури та один на одного. ¬они мають своњ друкован≥ виданн¤, значн≥ ф≥нансов≥ кошти, центри п≥дготовки кадр≥в ≥ зв'¤зк≥в з громадськ≥стю. ¬и≠разники господарсько-трудових ≥нтерес≥в використову≠ють так≥ засоби впливу на органи державного регулюванн¤ ¤к консультац≥њ, поради, рекомендац≥њ, меморандуми тощо.

¬иконавц¤ми господарсько-трудових ≥нтерес≥в Ї орга≠ни трьох г≥лок влади, побудован≥ за ≥Їрарх≥чним принци≠пом, зокрема це: ћ≥н≥стерство прац≥; обласн≥, районн≥, м≥ськ≥ служби зайн¤тост≥; в≥дд≥ли та управл≥нн¤ з прац≥ та соц≥альних питань при виконавчих ком≥тетах. ÷≥ органи державноњ влади покликан≥ запроваджувати у житт¤ про≠граму державноњ економ≥чноњ пол≥тики.

ќстанн≥м часом пом≥тна тенденц≥¤ злитт¤ суб'Їкт≥в державноњ та приватноњ економ≥чноњ пол≥тики ≥ по¤ва в результат≥ цього нових регулюючих орган≥в. Ќаприклад, створюЇтьс¤ орган з представник≥в сп≥лок п≥дприЇмц≥в, профсп≥лок ≥ виконавчоњ влади дл¤ регулюванн¤ тариф≠ них угод м≥ж п≥дприЇмц¤ми та труд¤щими. ¬≥н служить
дл¤ узгодженн¤ ≥нтерес≥в головних суб'Їкт≥в прац≥ Ч роботодавц≥в ≥ найманих прац≥вник≥в. 4

Ќос≥њ та виразники використовують р≥зн≥ способи впливу на державну економ≥чну пол≥тику: засоби масовоњ ≥нформац≥њ, демонстрац≥њ, ман≥фестац≥њ, зб≥р п≥дпис≥в, зверненн¤ в суди, кампан≥њ громад¤нськоњ непокори тощо. ¬ свою чергу органи державноњ влади використовують своњ засоби адм≥н≥стративного та економ≥чного впливу на нос≥њв та виразник≥в господарсько-трудових ≥нтерес≥в: трудове та господарське законодавство, оподаткуванн¤, пенс≥йне законодавство, п≥льгове кредитуванн¤, санкц≥њ та штрафи.

ќб'Їкти державного регулюванн¤ ринку прац≥ Ч це си≠туац≥њ, ¤вища та умови соц≥ально-економ≥чного житт¤, де виникають труднощ≥, ¤к≥ не розв'¤зуютьс¤ автоматично, в той час ¤к њх розв'¤занн¤ терм≥ново потр≥бне дл¤ нор≠мального функц≥онуванн¤ економ≥ки ≥ п≥дтриманн¤ соц≥альноњ стаб≥льност≥ в сусп≥льств≥. ƒо них належать:

соц≥альн≥ в≥дносини м≥ж роботодавц¤ми ≥ працюючими за наймом;

трудов≥ в≥дносини м≥ж роботодавц¤ми ≥ найманими прац≥вниками, включаючи оплату та охорону прац≥, найом та зв≥льненн¤ прац≥вник≥в;

зайн¤т≥сть включаючи регулюванн¤ попиту та про≠позиц≥њ робочоњ сили;

допомогу по безроб≥ттю;

п≥дготовку, переп≥дготовку та п≥двищенн¤ квал≥ф≥≠кац≥њ прац≥вник≥в;

розпод≥л та перерозпод≥л робочоњ сили тощо.

¬иди державного регулюванн¤ ринку прац≥ :

«ахисне, призначене дл¤ обмеженн¤ д≥й, ¤к≥ при≠ звод¤ть до незахищеност≥ р≥зних верств населенн¤.

«аохочувальне, направлене на створенн¤ умов, у ¤ких
можуть створюватис¤ ≥ розвиватис¤ певн≥ форми д≥¤ль≠ност≥.

ќбмежувальне, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ дл¤ виключенн¤
д≥й окремих ос≥б або њх групи таким чином, щоб вони не
могли одержати переваг перед ≥ншими.

ƒирективне регулюванн¤, ¤ке передбачаЇ вплив ур¤ду на ринок прац≥ з урахуванн¤м ≥нтерес≥в населенн¤.

–егулюванн¤ за допомогою економ≥чних, ф≥нансових заход≥в (податк≥в, субсид≥й), ¤к≥ спри¤ють росту про≠
позиц≥њ на ринку прац≥ або зростанню зайн¤тост≥.

1.5. ‘ункц≥њ ≥ сегментац≥¤ ринку прац≥

–инок прац≥ впливаЇ на розвиток народного госпо≠дарства, д≥Ї в певних напр¤мах, про¤вл¤Їтьс¤ в р≥зно≠ман≥тних формах ≥ виконуЇ р≥зн≥ функц≥њ. ѕ≥д останн≥ми розум≥ють р≥д та вид д≥¤льност≥. —учасний ринок прац≥ виконуЇ так≥ функц≥њ:

1	2	3

Ќазва: —учасн≥ тенденц≥њ розвитку ринку прац≥ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (4911 прочитано)