ћ≥кроеконом≥ка > ћетодика формуванн¤ ц≥н

ћетодика формуванн¤ ц≥н

≤снують р≥зн≥ способи ц≥ноутворенн¤. ¬ маленьких ф≥рмах (¤к, дореч≥, ≥ в умовах диктату централ≥зованоњ влади) ц≥ни встановлюютьс¤ часто керуючими вказ≥вками через голови спец≥ал≥ст≥в по маркетингу. ” великихЧнавпаки, рег≥ональними кер≥вниками, а також в≥дпов≥даючими за окрем≥ групи промислових товар≥в, але також без залученн¤ маркетинговоњ служби; при цьому центральне кер≥вництво ф≥рми визначаЇ лише найб≥льш загальн≥ задач≥ та стратег≥ю ц≥ноутворенн¤. ” галуз¤х, де ц≥на Ї визначаючим фактором ( аерокосм≥чноњ, зал≥знодорожньоњ, нефт¤ноњ), компан≥њ часто змушен≥ жорстко стаб≥л≥зувати ц≥ни чи просто сл≥дувати тут принципу У¤к ≥нш≥Ф.

Ќайпрост≥ший метод ц≥ноутворенн¤Чпрейскурантний,--¤вл¤Ї собою просте додаванн¤ до вирахуваноњ соб≥вартост≥ одиниц≥ товару величину, що в≥дпов≥даЇ заданому в≥дсотку прибутку. ÷е так називаюча первинна ц≥на, регулюванн¤ ¤коњ ≥ Ї зм≥ст ц≥новоњ стратег≥њ маркетингу. ¬≥дпов≥даюча найб≥льш проста формула дл¤ визначенн¤ первинноњ продажноњ ц≥ни вигл¤даЇ наступним чином:

÷= ¬: (1- Ќп), де:

÷ Ц ц≥на продажу;

¬ Ц витрати виробництва (пр¤м≥ та непр¤м≥ ) та оборот;

Ќп Ц плануюча норма прибутку в дес¤тичних частках в≥д ц≥ни продажу.

“ак, ¤кщо частка прибутку запланована у розм≥р≥ 20%, а соб≥варт≥сть одиниц≥ товара складаЇ 16$,то ринкова ц≥на, визначаЇтьс¤: 16:(1-0,2)=20$

ѕрейскурантний метод ц≥ноутворенн¤ надто простий ≥ на перший погл¤д привертаЇ увагу тим, що дозвол¤Ї штабу ф≥рми створити своњм п≥длеглим на м≥сц¤х ч≥ткий алгоритм дл¤ р≥шенн¤ приватних задач ц≥ноутворенн¤. Ѕ≥льш≥сть вважаЇ, що такий методЧнайнад≥йн≥ший ≥ дл¤ продавц¤, ≥ дл¤ покупц¤: при загостренн≥ попиту покупець гарантований в≥д спроб вз¤ти ≥з нього зайве; продавц≥, у свою чергу, ≥з гарант≥Їю повернуть вкладений кап≥тал. ўе одна перевага такого п≥дходу лежить у збереженн≥ суттЇвоњ залежност≥ ц≥ни в≥д величини витрат виробництва. јле в≥н багато в чому нелог≥чний та неефективний, оск≥льки не враховуЇ поточний попит ≥ тому не даЇ можливост≥ встановити оптимальну ц≥ну. ѕроте ефективн≥сть прейскурантного ц≥ноутворенн¤ (визначенн¤ ц≥ни в залежност≥ в≥д витрат виробництва ви¤вл¤Їтьс¤ при умов≥ напруженоњ роботи над м≥н≥м≥зац≥Їю витрат виробництва, здатн≥сть дати абсолютне л≥деруванн¤ по витратам ≥ створити можливост≥ дл¤ реал≥зац≥њ стратег≥њ Уц≥наЧк≥льк≥стьФ. —аме цим можна по¤снити приклад, усп≥х Уфолькс-вагенаФ, ¤кий прот¤гом дес¤тил≥ть був найдешевшим автомоб≥лем свого класу, а ф≥рма при цьому отримала запланований прибуток, забезпечуючи њњ надзвичайно великими обс¤гами виробництва. ѕроте встановленн¤ прейскурантних ц≥н, ¤к правило, натрапл¤Ї на протид≥ю ринку, що не сприймаЇ дан≥ ц≥ни.

“акож ц≥на може бути ор≥Їнтована на прискоренн¤ обороту кап≥талу. ѕри величин≥ ≥нвестиц≥й 1 000 000 грн., запланованому обТЇм≥ продаж в 50 000 од. ≥ потреб≥ 20% обороту кап≥талу, при соб≥вартост≥ одиниц≥ товару 16 грн., ц≥на дор≥внюватиме:16+0,20х 1000000: 50000=20грн.

ѕроте в цьому випадку виробник повинен передбачити, що обТЇм продаж може не дос¤гнути запланованого р≥вн¤. ¬ цьому випадку важко визначити, ¤кий обТЇм продаж забезпечуЇ все-таки безбитков≥сть. “ут визначальну роль в≥д≥граЇ ≥нформац≥¤ про пост≥йн≥ витрати та витрати, що знаход¤тьс¤ в залежност≥ в≥д обТЇму виробництва та продаж.

¬становленн¤ конкурентноњ ц≥ниЧформуванн¤ ц≥н у в≥дношенн≥ ≥з ≥снуючими нормами ринка, з ор≥Їнтац≥Їю ц≥ни, встановленоњ конкурентами. ÷ей п≥дх≥д особливо поширений в ол≥гопол≥зованих галуз¤х промисловост≥Чу виробництв≥ стал≥, паперу, м≥ндобрив. ¬икористовуЇтьс¤ в≥н ≥ в стратег≥њ Усл≥дуванн¤ за л≥деромФ. ¬ де¤ких випадках ф≥рми можуть застосовувати невелик≥ надбавки чи скидки, алеЧ≥з в≥домою обережн≥стю.

ћетод поточноњ ц≥ни “акий п≥дх≥д приваблюЇ компан≥њ, ¤к≥ в своњй робот≥ бажають йти за л≥дером, ¤кий уже маЇ тверд≥ позиц≥њ на ринку. ѕри цьому припускаЇтьс¤, що ф≥рма, ¤ка маЇ досв≥д роботи, знаЇ ц≥ни, прийн¤т≥ дл¤ даного ринку. ƒо такого методу вдаютьс¤ ≥ в тих випадках, коли р≥вень витрат важко вим≥р¤ти. ¬ такому раз≥ припускають, що ц≥на, ¤ка встановилась на ринку, Ї результатом оптимального сп≥льного р≥шенн¤ ф≥рм даноњ галуз≥ промисловост≥. “ака ц≥на дозвол¤Ї дос¤гти прийн¤того р≥вн¤ окупност≥ кап≥таловкладень. ¬ першу чергу цей метод використовуЇтьс¤ на ринку однор≥дних товар≥в, таких, ¤к харчов≥ продукти, сировинн≥ матер≥али. “ут в умовах дуже сильноњ конкуренц≥њ ф≥рмам нав≥ть не доводитьс¤ приймати р≥шень по ц≥нах. ќсновним њх завданн¤м Ї контроль власних витрат виробництва.

Ќа ол≥гопол≥стичному ринку р≥вень ц≥н визначаЇтьс¤ метою, ¤ку ставить перед собою дом≥нуюча на ринку ф≥рма або негласна угода м≥ж вс≥ма учасниками.

«а ц≥Їњ ситуац≥њ компан≥¤, ¤ка бажаЇ зб≥льшити свою частку на ринку, повинна користуватис¤ ≥ншими, н≥ж ц≥нова конкуренц≥¤, засобами дл¤ зб≥льшенн¤ попиту на св≥й товар. ÷е може бути дос¤гнено за допомогою реклами, пол≥пшенн¤ серв≥сного обслуговуванн¤, п≥двищенн¤ над≥йност≥ вироб≥в, внесенн¤ ≥нших зм≥н, що впливають на р≥шенн¤ покупц¤ про куп≥влю. ≤стотним недол≥ком цього методу Ї те, компан≥¤ практично в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д проведенн¤ самост≥йноњ ц≥новоњ пол≥тики, прир≥каючи св≥й маркетинговий апарат на пасивне насл≥дуванн¤ ≥нших.

÷≥ни можуть встановлюватис¤ у розрахунку на максим≥зац≥ю математичного оч≥куванн¤ прибутку. “акий метод часто застосовуЇтьс¤, ¤кщо необх≥дно експерементальним шл¤хом знайти оптимальну ц≥ну продажу товара, аналоги ¤кого в≥дсутн≥ на ринку. …ого суть в наступному. ѕрипустимо, що в≥дносно низька ц≥на продукту (наприклад,8.5 грн.) даЇ невеликий прибуток (наприклад, 1 грн.) з високою ≥мов≥рн≥стю зд≥йсненн¤ продажу (наприклад, 0,81 на умовах ран≥ше обумовленого пер≥оду часу); тод≥ математичне оч≥куванн¤ прибутку може бути оц≥нене величиною 0,81 грн. ѕри ц≥н≥ одиниц≥ товару в 11 грн. ѕрибуток в≥д його продажу зб≥льшуЇтьс¤ до 3.5 грн., проте ≥мов≥рн≥сть продажу ¤вно знизитьс¤, наприклад, до величини 0.3; тод≥ математичне оч≥куванн¤ прибутку складе 3.5х0.3=1.05 грн. ≤з зб≥льшенн¤м ц≥ни до 1.5 грн. ѕрибуток в≥д продажу одиниц≥ товару зб≥льшуЇтьс¤ до 7.5 грн., проте ≥мов≥рн≥сть укладанн¤ договору понизитьс¤ (наприклад, до 0.01); в останньому випадку оч≥куванн¤ прибутку може охарактеризувати цифра 0.075 грн.

ƒостатньо збудувати дещо б≥льш детальний граф≥к ≥ ви¤снити ц≥ну, при ¤к≥й оч≥куванн¤ прибутку максим≥зуЇтьс¤ ,--≥ задача вир≥шена.

якщо ринок стаб≥льний ≥ на ньому немаЇ тих, хто самост≥йно в змоз≥ вплинути на ц≥ну, тим самим створюютьс¤ умови дл¤ стаб≥льност≥ к≥нцевих ц≥н продажу та використанн¤ методу угоди притенз≥й партнер≥в по збуту. Ќаведемо приклад цього методу.

“ак ,наприклад, ¤кщо в≥дома роздр≥бна ринкова ц≥на на пропонуючу дл¤ виробництва та продажу пральну машину в розм≥р≥ 150$, то може бути розрахована наступна калькул¤ц≥¤: прибуток роздр≥бного торговц¤Ч20%, а його витратиЧще 10% ц≥ни, внасл≥док чого оптова ц≥на, по ¤к≥й в≥н отримуЇ товар, повинна бути 150(1-0.2-0.1)= 105$; прибуток оптового торговц¤Ч20%, а його витратиЧ5%, тому ц≥на машини, по ¤к≥й в≥н купуЇ њњ у ф≥рми-виробника, повинна скласти 105(1-0.2-0.05)=78.75$.

ќр≥Їнтуючись на цю ц≥ну, ф≥рма-виробник, ¤кщо вона намагаЇтьс¤ отримати б≥льш високий, чим в торг≥вл≥, прибуток в розм≥р≥ 25%, змушена поставити задачу зведенн¤ витрат виробництва до 78,75(1-0.25)= 59.1$. якщо це неможливо, ф≥рм≥ приходитьс¤ чи знизити особист≥ претенз≥њ на прибуток, чи добитис¤ цього в≥д своњх партнер≥в, чи загальними зусилл¤ми скоротити витрати просуванн¤ товар≥в.

як в≥домо, у сучасн≥й економ≥чн≥й науц≥ найчаст≥ше вид≥л¤ють два етапи процесу ц≥ноутворенн¤ на п≥дприЇмств≥. ѕо-перше, визначенн¤ базовоњ ц≥ни, тобто ц≥ни виробництва. ѕо-друге, визначенн¤ остаточноњ ц≥ни з урахуванн¤м знижок, нац≥нок, транспортних, страхових, серв≥сних та ≥нших компонент≥в. «в≥дси розр≥зн¤ють пТ¤ть основних метод≥в розрахунк≥в базових ц≥н:

ћетод повних витрат Ї одним з найпоширен≥ших. ƒо повноњ суми витрат додаЇтьс¤ сума, що в≥дпов≥даЇ норм≥ прибутку. ÷им забезпечуЇтьс¤ покритт¤ вс≥х витрат ф≥рми ≥ отриманн¤ передбаченого прибутку. Ќайчаст≥ше при цьому ≥гноруЇтьс¤ еластичн≥сть попиту. ћетод застосовуЇтьс¤ п≥дприЇмствами з ч≥тко визначеною товарною диверсиф≥кац≥Їю дл¤ розрахунк≥в ц≥н на вироби з низькою конкурентоспроможн≥стю або на зовс≥м нов≥ товари.

ћетод вартост≥ виготовленн¤ доповнюЇ попередн≥й ≥ застосовуЇтьс¤ в специф≥чних умовах дл¤ прийн¤тт¤ поточних господарських р≥шень щодо зб≥льшенн¤ маси прибутку внасл≥док розвитку виробництва, або коли вир≥шуютьс¤ питанн¤ стосовно зм≥н асортиментноњ пол≥тики чи виконанн¤ одноразових замовлень. «а цього методу до повноњ суми витрат на придбанн¤ сировини, матер≥ал≥в, нап≥вфабрикат≥в додаЇтьс¤ сума, що в≥дпов≥даЇ власному внеску ф≥рми у формуванн¤ вартост≥ виробу.

ћетод граничних (маржинальних) витрат визначенн¤ базовоњ ц≥ни маЇ широке застосуванн¤ в ринков≥й економ≥ц≥. ƒо зм≥нних витрат на одиницю продукц≥њ додаЇтьс¤ сума (в≥дсоток), що гарантуЇ достатню норму прибутку дл¤ ф≥рми. …ого використанн¤ забезпечуЇ б≥льш широк≥ можливост≥ ц≥ноутворенн¤, але в умовах ”крањни стримуЇтьс¤ на¤вною системою бухгалтерського обл≥ку.

ћетод рентабельност≥ (прибутковост≥) ≥нвестиц≥й базуЇтьс¤ на тому, що проект маЇ забезпечити прибутков≥сть не меншу за варт≥сть позичених кошт≥в. ƒо сумарних витрат на одиницю товара додаЇтьс¤ сума в≥дсотк≥в за кредит. ÷ей метод застосовуЇтьс¤ п≥дприЇмствами з широким асортиментом виробництва товар≥в в умовах стаб≥льного економ≥чного стану, коли в≥дсутн≥ ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси.

1	2

Ќазва: ћетодика формуванн¤ ц≥н
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2119 прочитано)