ћовознавство > ”крањнська мова

7. «розум≥ло також, чому оф≥ц≥йна рад¤нська наука вважала за початок ≥снуванн¤ украњнськоњ мови XIV стол≥тт¤: саме тод≥ починаЇтьс¤ тр≥ум≠фальна ≥стор≥¤ ћосковськоњ держави.

ѕроте чимало авторитетних учених (‘. ћ≥клошич, ј. Ўл¤йхер, ќ. Ѕод¤нський, ѕ. ∆итецький, ќ. ѕотебн¤ та ≥н.) вважали, що украњнська мова виникла значно ран≥ше XIV стол≥тт¤ ≥ бере св≥й по≠чаток з≥ сп≥льнослов'¤нськоњ мови. јкадем≥к ј. римський писав, що украњнська мова уже в XI стол≥тт≥ ≥снувала "¤к ц≥лком рельЇфна, певно оз≠начена, ¤скраво-≥ндив≥дуальна одиниц¤".

“вердженн¤ про праруську мову Ч непотр≥бна ≥ шк≥длива г≥потеза, котра т≥льки заплутуЇ ≥стор≥ю украњнськоњ мови, Ч говорив ™.“имченко. "“ри сх≥днослов'¤нськ≥ мови: украњнська, б≥лоруська й рос≥йська Ч зростали незалежно одна в≥д одноњ, ¤к мови самост≥йн≥, ≥ т. зв. "праруськоњ" сп≥льноњ мови н≥коли не було" (ѓ.ќг≥Їнко).

ѕод≥бно висловлюютьс¤ й сучасн≥ видатн≥ учен≥. ¬ "≥сторичн≥й науц≥ не ≥снуЇ достатн≥х доказ≥в ≥с≠нуванн¤ Їдиноњ руськоњ народност≥", Ч пише ≥с≠торик-пол≥глот ќ.ѕр≥цак.

«вертаЇ на себе увагу те, що н≥хто не говорить н≥ про сп≥льнозах≥днослов'¤нську, н≥ про сп≥ль-ноп≥вденнослов'¤нську народност≥ ≥ мови. „ому ж так настирливо говор¤ть про сп≥льно≠сх≥днослов'¤нську народн≥сть ≥ мову? „и не дл¤ того, аби за допомогою псевдо≥сторичних ман≥≠пул¤ц≥й довести, що украњнц≥ Ч "молодший брат"?

¬ ≥стор≥ограф≥њ широко в≥дома думка ћ.ћарке≠вича, за ¤кою великороси Ч народ, пох≥дний в≥д украњнц≥в: украњнський народ сформувавс¤ в неза≠пам'¤тн≥ часи, а великоруський виник набагато п≥зн≥ше з переселенц≥в ≥з територ≥њ –ус≥-”крањни, зм≥шаних з угро-ф≥нськими ≥ тюркськими племе≠нами. “акоњ думки дотримуЇтьс¤ чимало рос≥йсь≠ких вчених. ј славетний мовознавець кн¤зь Ќ.“рубецькой у 20-30 роках нашого стол≥тт¤ на≠зивав рос≥¤н туранц¤ми (тюрками), ¤ких поЇднуЇ ≥з слов'¤нами т≥льки мова.

8. “вердженн¤ чи хоча б припущенн¤ про дав≠н≥сть украњнськоњ мови зразу отримували не т≥льки науковий, але й пол≥тичний присуд. ўе цар ќлек≠сандр ≤ звернув увагу на цитоване польським лек≠сикографом Ћ≥нде висловлюванн¤ Ћ.√урського щодо першост≥ украњнськоњ мови серед слов'¤нсь≠ких.

“еза —. —маль-—тоцького про близк≥сть укра≠њнськоњ мови до сербськоњ та њњ походженн¤ в≥д пра≠слов'¤нськоњ одержала з боку польських, рос≥йсь≠ких, а згодом ≥ украњнських рад¤нських л≥нгв≥ст≥в еп≥тет "нац≥онал≥стично-фантастичноњ".

¬≥домо, що ≥ лейтенант держбезпеки —–—–  окостиков звинувачував академ≥ка-пол≥глота ј. римського, н≥би той "намагавс¤ довести ≥сто≠ричну зверхн≥сть украњнц≥в над рос≥¤нами ≥ в≥дсут≠н≥сть спор≥дненост≥ м≥ж цими народами ≥ мовами". ÷≥каво, що цей сл≥дчий ≥нкрим≥нував би знаному рос≥йському академ≥ков≥ Ќ.ѕогод≥ну, ¤кий "в≥д≠верто з≥знававс¤, що малоруське ≥ великоруське нар≥чч¤ р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою б≥льше, н≥ж м≥ж ≥н≠шими слов'¤нськими нар≥чч¤ми, ≥ нав≥ть в≥дмов≠л¤вс¤ в≥рити, щоб вони належали "до одного роду" (ј. римський).

"≤нородц¤ми" сп≥льно з Ївре¤ми та ≥ншими не≠рос≥йськими народами трактував украњнц≥в вели≠кодержавний пол≥тик ѕ. —толип≥н.

” циркул¤р≥ 1910 року ѕ.—толип≥н наказував не дозвол¤ти створенн¤ товариств "≥нород-ницьких, у тому числ≥ украњнських ≥ Їврейських, незалежно в≥д ц≥лей, ¤к≥ вони ставл¤ть перед со≠бою".

’оча украњнц≥ зараховувались до "Їдиного" чи "триЇдиного" рос≥йського народу, насправд≥ њх н≥≠коли не вважали р≥вними рос≥¤нам. "Ќин≥, б≥льше н≥ж будь-коли, Ч писав у 1847 роц≥ генерал-ад'ю≠тант граф ќрлов, Ч хочуть бути французи фран≠цузами, германц≥ Ч германц¤ми, рос≥¤ни Ч рос≥≠¤нами ≥ т.д. ÷е спр¤муванн¤, з одного боку, вель≠ми важливе, бо може зм≥цнити самост≥йн≥сть ≥ силу народу, з ≥ншого Ч породжуЇ джерело внутр≥шн≥х заворушень, тому що, ¤к пануюч≥ племена п≥клу≠ютьс¤ про в≥дновленн¤ своЇњ народност≥, так р≥вно ж п≥клуютьс¤ про це ≥ племена п≥двладн≥: пол¤ки хочуть бути пол¤ками, малорос≥¤ни Ч малорос≥≠¤нами". ѕросто ≥ в≥дверто: це слова з проекту до≠пов≥д≥ царев≥ Ќиколаю ≤, отже, на широку публ≥ку не розрахован≥. ЌагадаЇмо, що за законами –ос≥й≠ськоњ ≥мпер≥њ Їврењ могли проживати в ”крањн≥, але не мали права посел¤тис¤ на рос≥йських етн≥чних територ≥¤х.

9. Ќа питанн¤: "як говорили в  ињвськ≥й –ус≥?" академ≥к ¬.  лючевський в≥дпов≥дав: "“ак, ¤к го≠вор¤ть малороси". «а ћ. ћаксимовичем, гов≥р руських кн¤з≥в тотожний говоров≥ сучасного мало≠руського сел¤нина  ињвщини. "”  иЇв≥ ’≤≤-’√” стол≥ть говорили по-малоруськи, але з в≥домими в≥дм≥нност¤ми в≥д малоруського нар≥чч¤ ¬олин≥ ≥ √аличини; ц¤ в≥дм≥нн≥сть нар≥чч¤ збереглась ≥ до нашого часу", Ч писав ¬. ягич.

«ауважимо, що м≥ж давн≥ми русичами ≥ сучас≠ними украњнц¤ми ≥снуЇ не т≥льки мовна, а й психо-характеролог≥чна ≥дентичн≥сть, однаков≥сть ментальност≥. "”крањнц≥ були реальн≥стю ще за  ињвськоњ –ус≥, ≥нша р≥ч, що вони ще не назива≠лис¤ украњнц¤ми (¤к ≥ стародавн≥ англ≥йц≥ Ч анг≠л≥йц¤ми, ≥нд≥йц≥ Ч ≥нд≥йц¤ми, н≥мц≥ Ч н≥мц¤≠ми),"Ч ц≥лком слушно пише ѕ. ононенко, грун≠туючись на народознавчому анал≥з≥: х≥ба в "ѕо≠вчанн≥ д≥т¤м" ¬олодимира ћономаха не в≥дчува≠Їтьс¤ у вс≥й повнот≥ так властива украњнц¤м "ф≥≠лософ≥¤ серц¤", що њњ згодом науково осмислили —коворода ≥ ёркевич?

≤з визнанн¤ етномовноњ безперервност≥ на тери≠тор≥њ  ињвщини в≥д часу пол¤н до наших дн≥в (Ћ.Ѕулаховський) лог≥чно випливаЇ твердженн¤, що у майбутн≥й ”крањн≥ говорили майбутньою ук≠рањнською мовою. ўо ж стосуЇтьс¤ писемност≥, то вс≥ њњ пам'¤тки створено "украњн≥зованою старо-слов'¤нщиною" (ј. римський).

÷¤ украњн≥зован≥сть м≥сц¤ми наст≥льки пом≥тна, що ћ.ƒрагоманов мав ус≥ п≥дстави сказати: "—ло≠во" Ч перша украњнська дума, а плач ярославниЧ п≥сн¤ украњнки". ј.ѕавловський з приводу ≥ншоњ славетноњ пам'¤тки писемност≥ зауважив: "„итаю≠чи ≥стор≥ю л≥тописц¤ –ос≥йського преподобного Ќестора, ¤ в багатьох м≥сц¤х в≥дчував, що потр≥бно б знати мову малорос≥¤н".

10. ћовна ситуац≥¤ в  ињвськ≥й –ус≥, ¤к ≥ у вс≥й тогочасн≥й ™вроп≥, характеризувалас¤ роздвоЇн≥≠стю. ќсв≥чен≥ верстви населенн¤ користувались л≥≠тературною мовою давньоболгарського походжен≠н¤, а решта член≥в сусп≥льства Ч р≥дною руською мовою, точн≥ше њњ територ≥альними д≥алектами.

–≥зниц¤ м≥ж –уссю ≥ «ах≥дною ™вропою пол¤га≠ла в тому, що давньоболгарська ≥ руська мови були близькоспор≥дненими: "—ловенськь ¤зыкь й русь≠кий единь Їсть" (л≥тописець Ќестор). ÷е спри¤ло поширенню осв≥ти, масштаби ¤коњ були на –ус≥ б≥льшими, н≥ж у латиномовн≥й «ах≥дн≥й ™вроп≥, ≥ проникненню до книжноњ мови сл≥в та ≥нших еле≠мент≥в розмовноњ мови, тобто "украњн≥зац≥њ старослов'¤нщини".

11. "”крањн≥зована старослов'¤нщина" Ч дав≠ньоруська писемна мова поширювалась по вс≥й те≠ритор≥њ  ињвськоњ держави. "ј те, ще в ус≥х мо≠настир¤х колишньоњ –ос≥њ писали ц≥Їю староукра≠њнською мовою, то в цьому немаЇ н≥чого дивного, бо вс¤ грамота у волод≥нн≥ –юрикович≥в у серед≠ньов≥чн≥ часи йшла з кињвських монастир≥в. ÷е ж бо була мова тогочасних культурних людей, ¤к у 19 стол≥тт≥ рос≥йськ≥ двор¤ни вживали французьку мову зам≥сть р≥дноњ..." (≈.≤льњна).

÷¤ старослов'¤нська мова л¤гла в основу рос≥й≠ськоњ л≥тературноњ мови, що було аргументовано доведено найвидатн≥шими досл≥дниками рос≥йськоњ мови та њњ ≥стор≥њ. "Ѕатьк≥вщина нашоњ великорусь≠коњ л≥тературноњ мови Ч Ѕолгар≥¤. јле утворилась вона у  иЇв≥, де в≥дчувала вперше благотворний уплив народного середовища. ќстаточно роз≠вилась вона у ћоскв≥" (ј.Ўахматов). ѕриродно, що "украњн≥зована старослов'¤нщина" на рос≥йсь≠кому грунт≥ п≥ддавалась упливов≥ д≥лового, роз≠мовного та д≥алектного мовленн¤, тобто русиф≥ку≠валась.

”крањнську вимову церковних текст≥в у –ос≥њ зберегли лише старообр¤дц≥-безпоп≥вц≥ (Ѕ.”спен≠ський).

12. ѕод≥бно розвивалась книжна мова ≥ на –ус≥-”крањн≥, де "старослов'¤нщина" зазнавала подаль≠шоњ украњн≥зац≥њ. ÷е тривало ах до XVIII стол≥тт¤, в к≥нц≥ ¤кого на народно-розмовн≥й основ≥ почала формуватись нова украњнська л≥тературна мова. (Ќа зах≥дноукрањнських земл¤х стара книжна мова затрималась довше, подекуди нав≥ть до XX стол≥т≠т¤) . ќснови сучасноњ загальнонародноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови остаточно було закладено в творчост≥ “.Ўевченка.

ј "сучасна рос≥йська л≥тературна мова продов≠жуЇ н≥коли не переривану традиц≥ю л≥тературноњ мови  ињвськоњ, уд≥льноњ ≥ ћосковськоњ –ус≥, тобто мови церковнослов'¤нськоњ" (Ѕ.”нбегаун).

ќсь чому мова твор≥в давньоруськоњ писемност≥ здаЇтьс¤ б≥льше под≥бною до рос≥йськоњ, н≥ж до ук≠рањнськоњ: њх зближують старослов'¤нськ≥ (давньо-болгарськ≥) елементи. ¬≥дчутт¤ "близькост≥" поси≠люЇтьс¤ й через те, що давньоруськ≥ тексти здеб≥ль≠шого читають, озвучуючи букви по-рос≥йському, тобто так, ¤к у сучасн≥й рос≥йськ≥й мов≥, хоча ≥снуЇ б≥льше п≥дстав озвучувати њх по-украњнському.

13. ƒещо спрощуючи проблему, можна конста≠тувати, що сучасна л≥тературна мова украњнц≥в генетично пов'¤зана з розмовною (живою, народ≠ною) мовою  ињвськоњ –ус≥, а л≥тературна мова ро≠с≥¤н Ч з писемною мовою  ињвськоњ –ус≥, тобто перенесеною з Ѕолгар≥њ ≥ "давньорусиф≥кованою" (украњн≥зованою) в  иЇв≥ церковнослов'¤нською мовою.

"«а п≥драхунками академ≥к≥в ј.ј.Ўахматова ≥ Ћ.¬.ўерби, близько половини елемент≥в сучасноњ рос≥йськоњ л≥тературноњ мови Ч за походженн¤м книжнослов'¤нськ≥, генетичне пов'¤зан≥ з п≥вден≠нослов'¤нською давньоболгарською мовою. ≈ле≠менти сх≥днослов'¤нськ≥ складають њњ другу поло≠вину. ¬ажко сказати, чого б≥льше в ц≥й сх≥дно≠слов'¤нськ≥й половин≥ сучасноњ рос≥йськоњ л≥тера≠турноњ мови Ч украњнсько-б≥лоруського чи власне рос≥йського, в ус¤кому випадку дуже багато сп≥ль≠ного сх≥днослов'¤нського" (¬. ∆уравльов).

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањнська мова
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4167 прочитано)