ћовознавство > ”крањнська мова

16. ƒо назви "”крањна" мали неаби¤к≥ претенз≥њ ≥ галицьк≥ москвоф≥ли, п≥дтримуван≥ рос≥йським ур¤дом ≥ чорносотенними орган≥зац≥¤ми на кшалт "—оюза русскаго народа". ўоб скомпрометувати цю назву в очах зах≥дних украњнц≥в, вони стверд≠жували, що њњ видумали "л¤хи", аби розчленувати "Їд≥ную русскую народность".

17. ¬о≥стину, мав рац≥ю поет:

/ на зло ворогам зас≥¤ла вона,

як алмаз дорогий, ¤к та зор¤ ¤сна.

≤ с≥¤тиме в≥к, поки сонце стоњть,

≤ лихим ворогам буде оч≥ сл≥пить.

(¬. —ам≥йленко).

Ќамаганн¤ украњножер≥в минулого ви¤вилис¤ марними. “акими ж безпл≥дними будуть старанн¤ њхн≥х нин≥шн≥х посл≥довник≥в.

ћќ¬ј ¬ —”—ѕ≤Ћ№—“¬≤

–аби Ч це нац≥¤, котра не маЇ —лова,

“ому й не зможе захистить себе.

ќ. ѕахльовська.

1. —усп≥льство внутр≥шньо неоднор≥дне: у ньому на¤вн≥ р≥зн≥ класи, стани, прошарки, групи тощо.

 ожен ≥з цих стратум≥в маЇ своњ мовн≥ ≥нтереси, б≥льше того, намагаЇтьс¤ виробити власну систему сп≥лкуванн¤. ¬иникають соц≥альн≥ д≥алекти, жар≠гони, арго, у л≥тературн≥й мов≥ ≥снують р≥зн≥ стил≥.

”с≥ ц≥ р≥зновиди загальнонародноњ мови назива≠ютьс¤ њњ субкодами. Ќа¤вн≥сть таких субкод≥в Ч ц≥лком нормальне ¤вище в житт≥ мови, вони Ї св≥д≠ченн¤м природност≥ њњ розвитку: неоднор≥дн≥сть сусп≥льства в≥дображаЇтьс¤ в його мов≥. «агально≠народна мова збагачуЇтьс¤ елементами, виробле≠ними в њњ субкодах.

2. ћова без ус≥Їњ сукупност≥ таких субкод≥в, вла≠стивих розвиненим мовам на сучасному етап≥, не може належним чином задовольн¤ти комун≥катив≠н≥ потреби сусп≥льства, його стратум≥в, що знец≥≠нюЇ њњ в очах чужинц≥в ≥ власних нос≥њв, особливо молод≥. ј це маЇ насл≥дком використанн¤ в украњнському сусп≥льств≥ не т≥льки певних субкод≥в чужоњ мови, але й чужоњ мови взагал≥.

’≥ба не св≥дчать про це еп≥тети "колхозний", "курдупельний", "рагульськ≥й ¤зик", ¤кими над≥≠л¤ють нашу мову њњ "доброзичливц≥"?

3. ” ситуац≥њ непаритетноњ двомовност≥ певн≥ суб-коди формуютьс¤ на основ≥ ≥ншоњ, дом≥нуючоњ мови. “ак, украњнсько-рос≥йська двомовн≥сть характери≠зуЇтьс¤ в≥дсутн≥стю молод≥жного жаргону украњнсь≠коњ мови, багатьох профес≥йних субкод≥в, виробни≠чо-техн≥чного стилю, недостатньою розроблен≥стю наукового стилю та його р≥зновид≥в (медичного, юридичного, х≥м≥чного, ф≥зичного тощо).

якщо ж врахувати, що на сучасному етап≥ до≠м≥нуючу роль у розвитку нац≥ональних мов в≥д≥≠грають субкоди, пов'¤зан≥ з науково-техн≥чним прогресом, то виразною стаЇ небезпека подальшо≠го розвитку украњнськоњ мови, назван≥ субкоди ¤коњ або взагал≥ не розвиваютьс¤, або просто коп≥ютьс¤ з ≥ншоњ мови.

4. ћайстри слова Ч поети, прозањки, публ≥цисти зробили ≥ робл¤ть чимало дл¤ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку украњнськоњ мови. ќднак њм не п≥д силу освоњти вс≥ сфери функц≥онуванн¤ мови, особливо в тих д≥л¤нках, де дом≥нують певн≥ субкоди.

«в≥дси Ч велика в≥дпов≥дальн≥сть за мову та њњ майбутнЇ, ¤ка л¤гаЇ на науковц≥в, техн≥чну ≥н≠тел≥генц≥ю, виробничник≥в, адм≥н≥стративно - уп≠равл≥нський апарат, орган≥затор≥в ф≥зкультури ≥ спорту, духовенство тощо. јдже "≥нтелектуальна д≥¤льн≥сть ≥ мова Їдин≥ ≥ нев≥дд≥льн≥ одна в≥д одноњ" (¬. фон √умбольдт).

≤з нервовим прискоренн¤м рухаЇтьс¤ час у к≥нц≥ XX стол≥тт¤. «м≥нюЇтьс¤ пол≥тична карта св≥ту, в≥дход¤ть у небутт¤ донедавна всесильн≥ доктрини, знову стаЇ варт≥сним те, що вважалось пережитком минулого ≥ ¤к таке зневажалось та пересл≥дувалось тими, хто видавав себе за уособленн¤ прогресу ≥ п≥дган¤в ≥нших до "св≥тлого майбутнього".

Ќ≥вельован≥ та ун≥ф≥кован≥ цив≥л≥зац≥Їю, люди св≥ту починають гар¤чкове шукати своњх етн≥чних корен≥в, виток≥в своЇњ культури ≥ духовност≥, без ¤ких загроза перетворенн¤ людини на б≥оробота стаЇ чимраз очевидн≥шою, а безсенсовн≥сть ≥сну≠ванн¤ Ч в≥дчутн≥шою.

ќстаточно втрачають кредит дов≥р'¤ концепц≥њ та теор≥њ про ≥сторичн≥ ≥ не≥сторичн≥, державн≥ ≥ не≠державн≥, передов≥ ≥ в≥дстал≥ народи. "Ќе≥сторичн≥" стають ≥сторичними, "недержавн≥" здобувають де≠ржавн≥сть, "в≥дстал≥" за незначний дл¤ ≥стор≥њ в≥др≥зок часу наздоган¤ють, а ≥нод≥ переган¤ють "передових". ≤ в усьому цьому в≥дчуваЇтьс¤ нездо≠ланна вол¤ до свободи. ѕриродно, що не у вс≥х народ≥в вона ви¤вл¤Їтьс¤ одночасно ≥ з однаковою силою.

„ерговий раз, п≥сл¤ незл≥ченних жертв ≥ втрат, п≥дн≥маЇтьс¤ з кол≥н народ –ус≥-”крањни. ‘≥зично почетвертований, на третину ¤ничаризований, на≠половину манкуртизований, поголовне зневаже≠ний Ч в≥н зд≥ймаЇтьс¤ на повен зр≥ст, щоб "у на≠род≥в вольн≥м кол≥" знову оголосити на весь св≥т:

"ўе не вмерла ”крањна!"

"ўе не вмерла ≥ не вмре!"

Ѕо живе наша мова. ќтже, живий наш дух, жи≠ва наша п≥сн¤, наша ≥стор≥¤, наша Їдн≥сть ≥ одн≥сть.

∆иве наша мова Ч ≥ з нами наш≥ кн¤з≥ ≥ геть≠мани, наш≥ письменники ≥ вчен≥, наш≥ державники ≥ збройн≥ оборонц≥.

∆иве наша мова Ч ≥ з нами 15-м≥льйонна д≥ас≠пора.

∆иве наша мова Ч ≥ наш голос звучить у все≠ленському хор≥ народ≥в.

Ѕо наша мова Ч це наша рел≥г≥¤, наша держава, наша минувшина, наша над≥¤, наше майбутнЇ.

Ѕо наша мова Ч це ми, украњнц≥, Ч добрий, чес≠ний, працьовитий народ, що тис¤чол≥тт¤ми живе на берегах ƒн≥пра ≥ ƒн≥стра, там, де була колиска ≥ндоЇвропейських народ≥в, де сформувавс¤ тип б≥≠лоњ людини.

Ѕо наша мова Ч це наша п≥сн¤, а народ, котрий маЇ таку п≥сню, не здатний чинити неспровоковане зло ≥ншим народам.

ќтож, не лише кл¤н≥мос¤ в любов≥ до р≥дноњ мо≠ви, не лише плачмо над њњ долею, а працюймо дл¤ нењ, вивчаймо, заглиблюймось у њњ походженн¤ й ≥стор≥ю, поширюймо, пропагуймо њњ.

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањнська мова
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4167 прочитано)