ћузика > “в≥р „и ми ще з≥йдемос¤ знову

™ м≥сц¤ в хоров≥й фактур≥, де звучить ун≥сон м≥ж парт≥¤ми. ¬ такому випадку основне навантаженн¤ в≥зьме не себе парт≥¤, ¤к≥й зручн≥ше виконувати даний голос.

“ут основне навантаженн¤ в парт≥¤х в≥зьме на себе парт≥¤ сопрано, оск≥льки парт≥¤ виг≥дна у вокальному в≥дношенн≥.

јле Ї багато момент≥в в хоров≥й фактур≥, де використовуютьс¤ природн≥ ансамбл≥ Ц в акордах використан≥ звуки, що Ї однаково зручн≥ дл¤ виконанн¤ кожною парт≥Їю:

–оль р≥зних парт≥й в твор≥.

„астково до цього питанн¤ ми вже зверталис¤, характеризуючи мелод≥ю.

¬арто п≥дкреслити, що в твор≥ роль в≥д≥грають парт≥њ сол≥ст≥в. ‘ортеп≥анний супров≥д в твор≥ в≥д≥граЇ допом≥жну роль. ¬≥н доповнюЇ ≥ збагачуЇ не лише хорову фактуру, а ≥ в окремих моментах тему, ¤ку провод¤ть сол≥сти без хору.

—пециф≥чн≥ ¤кост≥ хору не використовуютьс¤.

ќсобливост≥ ≥нтонуванн¤.

ћ≥сць, важких в ≥нтонац≥йному в≥дношенн≥ небагато.  омпозитор р≥дко використовував альтерован≥ ступен≥ ладу. ¬икористаний в твор≥ гармон≥йний м≥нор складаЇ певн≥ труднощ≥ при ≥нтонуванн≥ #6 ступен≥. «устр≥чаЇтьс¤ в твор≥ хроматичн≥ ходи:

Ўл¤хи подоланн¤ цих ≥нтонац≥йних труднощ≥в так≥:

а) використанн¤ методу св≥домого сп≥ву;

б)метод багаторазового повторенн¤.

ќсобливост≥ сп≥вочого диханн¤.

“ак ¤к тв≥р т≥сно перепл≥таЇтьс¤ з л≥тературним текстом, то музична фраза в≥дпов≥даЇ л≥тературн≥й. ќтже, диханн¤ даному хоровому твор≥ Ц по фразах.

’арактеристика прийом≥в звуковеденн¤.

“в≥р виконуЇтьс¤ найб≥льш характерним штрихом хорового сп≥ву Ц non legato. ÷е повТ¤зано ≥з зм≥стом л≥тературного тексту, його музичною мовою.

“в≥р У„и ми ще з≥йдемос¤ знову?Ф може бути виконаний профес≥йним, досв≥дченим самод≥¤льним, а також навчальним з музичним спр¤муванн¤м хором. ’ор може бути середн≥й ≥ великий.

V. ƒиригентсько-виконавський анал≥з.

“в≥р написаний в розм≥р≥ —. ¬иконуЇтьс¤ в темп≥ Упом≥рноФ. ƒиригент користуЇтьс¤ чотирьохдольною схемою:

—хема не Ї складною, але звуковеденн¤ non legato вимагаЇ ч≥ткост≥ в жестах.  ожна дол¤ повинна бути точно заф≥ксованою в диригентському жест≥ ≥ бути зрозум≥лою дл¤ виконавц≥в.

ƒиригент використовуЇ три позиц≥њ: нижню при диригуванн≥ фортеп≥анного вступу, середню при сп≥в≥ м≥ста ≥ частково верхню при диригуванн≥ хором. “ехн≥чн≥ складност≥ даного твору так≥: витриманн¤ довгих тривалостей, показ динам≥чних в≥дт≥нк≥в, витриманн¤ фермат, зал≥кован≥ ноти, вступи, зн¤тт¤. ѕри тактуванн≥ довгих тривалостей л≥ва рука залишаЇтьс¤ на м≥сц≥, а права продовжуЇ рух за схемою. ” твор≥ зустр≥чаютьс¤ фермати (зн≥ман≥ ≥ незн≥мна):

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: “в≥р „и ми ще з≥йдемос¤ знову
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1846 прочитано)