ќбразотворче мистецтво > ћодерн≥зм та символ≥зм, основн≥ ознаки та видатн≥ представники

ѕредставники символ≥зму у ‘ранц≥њ:

јртюр –ембо (1854 Ц 1891)

як гордо голову зд≥йн¤ла

знов Ћюдина!

≤ бога променем своњм

краса первинна

Ќа плотськ≥м олтар≥

в тремкий повергла стан,

ўаслива в≥д добра,

побл≥дла в≥д страждань,

Ћюдина хоче все пройти

й п≥знати!...

ј.–ембо

—еред визначних поет≥в французького символ≥зму чи не найтраг≥чн≥шою Ї постать ј.–ембо. Ќа мить ув≥рвавс¤ в≥н у л≥тературу (почав писати ще в школ≥, та назавжди полишив поез≥ю вже в двадц¤тир≥чному в≥ц≥), але його творч≥сть, гар¤чкова ≥ в≥дчайдушна, траг≥чна ≥ енерг≥йна, схвилювала сучасник≥в ≥ нащадк≥в. Ујнгелом ≥ демономФ назвав письменника ѕ.¬ерлен, захоплюючись Устр≥мким польотом його поетичноњ фантаз≥њ, ¤ка шир¤ла в р≥зних, подекуди суперечливих сферах людського духуФ. —ам –ембо вважав себе бунт≥вником, бо спром≥гс¤ п≥дн¤тис¤ над своЇю епохою ≥ зазирнути Ув небачен≥ глибини особистого св≥ту, з ¤ким н≥коли не може бути згоди, ¤к ≥ з людствомФ.

ѕерший св≥й в≥рш У—енсац≥¤Ф опубл≥кував у пТ¤тнадц¤ть рок≥в. ¬≥ршами Уќфел≥¤Ф, УЅал пов≥шенихФ, У«лоФ, У—пл¤чий у долин≥Ф поет за¤вив себе ¤к символ≥ст. ¬≥ктор √юго, високо оц≥нивши його талант, назвав –ембо У дит¤м Ўексп≥раФ. “а п≥сл¤ свого 20-ти р≥чч¤, в≥н б≥льше не написав жодного поетичного р¤дка.

—тефан ћалларме (1842 Ц 1898)

—воЇю незрозум≥л≥стю в≥н

схожий на гностика чи кабол≥ста,

бо дл¤ них, ¤к ≥ дл¤ нього, все

в природ≥ лише знак ≥ в≥дпов≥дн≥сть.

—аме тут, в теор≥њ аналог≥й,

ховаЇтьс¤ найб≥льша таЇмниц¤,

ключ до мистецтва ћалларме.

ј.‘ранс

“ворч≥сть французького поета символ≥ста —тефана ћалларме сучасники сприймали по-р≥зному: одн≥ Ц ¤к диво, найвищий ступ≥нь майстерност≥, ≥нш≥ Ц ¤к складну ≥ незрозум≥лу таЇмницю. ј.‘ранс по¤снив цей феномен так : У ¬≥н Ц платон≥к. ќсь у чому весь секрет... ¬≥н в≥рить у незчисленн≥, неодм≥нн≥ й неповторн≥ звТ¤зки пом≥ж видимим ≥ невидимим... ¬≥н в≥рить у своЇр≥дну й прав≥чну св≥тову гармон≥ю, зг≥дно з ¤кою певн≥ абстрактн≥ ≥дењ повинн≥ викликати в досконал≥й форм≥ св≥домост≥ в≥дпов≥дн≥ цим ≥де¤м символиФ.

—падщина ћалларме в≥др≥зн¤Їтьс¤ новаторством у царин≥ в≥чних ≥дей ≥ символ≥в, ¤к≥ у нього в≥дтворюють сильн≥ й болюч≥ почутт¤ доби.

” св≥тову л≥тературу —.ћалларме ув≥йшов ¤к л≥рик, у творчост≥ ¤кого в≥дображено св≥дом≥сть французькоњ ≥нтел≥генц≥њ напередодн≥ нового стол≥тт¤. ѓњ прагненн¤ поновити втрачену Їдн≥сть художника з≥ св≥том.

ƒл¤ його драматичних фрагмент≥в У≤род≥адаФ (1867-1869), зб≥рки У¬≥рш≥Ф ( 1887) характерн≥ ускладнений синтаксис, ≥нверс≥њ, намаганн¤ передати Унадчутлив≥стьФ в поез≥њ.

ѕоль ¬ерлен (1844 Ц 1896)

¬перше у ‘ранц≥њ поет не

рахував к≥льк≥сть склад≥в, не

називав в≥рш≥: поетична фраза

створюЇ Їдн≥сть, вона переливаЇтьс¤

≥з в≥рша у в≥рш, ≥з одного розм≥ру

в ≥нший, передаючи хитку ≥

плинку л≥н≥ю внутр≥шньоњ мелод≥њ.

√≥ ћ≥шо

Уѕрокл¤тими поетамиФ назвав ѕоль ¬ерлен себе, –ембо та ≥нших представник≥в свого покол≥нн¤ у книз≥. ¤ку так ≥ назвав Уѕрокл¤т≥ поетиФ.

∆итт¤ ѕол¤ ¬ерлена було сповнене злет≥в ≥ пад≥нь. ” ньому було добропор¤дне ≥снуванн¤ та увТ¤зненн¤, захопленн¤ ѕаризькою комуною ≥ пошуками Ѕога, радощ≥ богеми ≥ безпритульне злидарюванн¤. ѕристрасний ≥ невр≥вноважений, чутливий ≥ надзвичайно емоц≥йний, в≥н пост≥йно шукав себе у суперечност¤х дол≥, виливаючи щаст¤ й б≥ль, тугу ≥ самотн≥сть у своњх поез≥¤х.

ѕол¤ ¬ерлена вважають визначним майстром ≥мпрес≥он≥зму, однак в≥н став ≥ зачинателем символ≥зму у французьк≥й поез≥њ, хоча пост≥йно заперечував св≥й звТ¤зок ≥з символ≥стами. своЇю творч≥стю в≥н визначив подальший розвиток л≥рики не т≥льки ‘ранц≥њ, а й ус≥Їњ ™вропи. ” постат≥ письменника ј.‘ранс вбачав Унайб≥льш ориг≥нального, гр≥шного, м≥стичного, найб≥льш натхненного ≥ справжнього серед сучасних поет≥вФ.

ѕопри вс≥ прикрощ≥ дол≥, поет завжди н≥с музику в своњй душ≥, чув звуки, ¤ких н≥хто до нього не чув, бачив дивовижн≥ образи, що створювала його у¤ва, вт≥лював у слов≥ найтонш≥ почутт¤. ¬ерлен≥вський св≥т надзвичайно суперечливий ≥ м≥нливий у своњх настро¤х ≥ враженн¤х, але в≥н завжди гармон≥йний ≥ вишуканий.

¬≥н ув≥в в л≥ричну поез≥ю складний св≥т почутт≥в ≥ переживань, надав в≥ршу тонку музикальн≥сть (зб≥рки У√алантн≥ св¤ткуванн¤Ф 1869 р., У–оманси без сл≥вФ 1874 р., Ућудр≥стьФ 1881 р.).

Ќайперше Ц музика у слов≥.

ѕоль ¬ерлен

” своЇму програмному в≥рш≥ Уѕоетичне мистецтвоФ ¬ерлен виступав проти сповненоњ лог≥ки рац≥онал≥стичноњ поез≥њ, утверджеючи ≥нший стиль у поетичному мистецтв≥ Ц мелод≥йно-емоц≥йний, лекгий:

Ќайперше Ц музика у слов≥.

Ѕери ж ≥з рзм≥р≥в такий,

ўо плине, млистий ≥ легкий,

ј не т¤жить, немов закови.

¬икористана л≥тература:

Ќарис украњнськоњ поетики, ¬асиль ѕахаренко, 1997р.

«аруб≥жна л≥тература ’≤’ ст. , пос≥бник 10 кл., Ујкадем≥¤Ф,  ињв 1999р.

У“ема. Ќа допомогу вчителю заруб≥жноњ л≥тературиФ, √ромадський науково-методичний журнал, 1999р.

—оветский Ёнциклопедический —ловарь, Ђ—оветска¤ энциклопеди¤ї, ћосква 1980 р.

«аруб≥жна л≥тература, пос≥бний п≥дручник дл¤ 11 класу загальноосв≥тньоњ школи/ за ред. проф. ќ.—.„иркова, У¬ежаФ,  ињв 1997.

1	2	3

Ќазва: ћодерн≥зм та символ≥зм, основн≥ ознаки та видатн≥ представники
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (6974 прочитано)