ѕсихолог≥¤ > ѕсихолог≥¤ п≥дл≥тк≥в

ƒругий етап - п≥дл≥ткова фантаз≥¤, коли п≥дл≥ток бачить себе у мр≥¤х представником т≥Їњ чи ≥ншоњ привабливоњ дл¤ нього профес≥њ.

“рет≥й етап, що охоплюЇ весь п≥дл≥тковий та б≥льшу частину юнацького вису, - попередн≥й виб≥р профес≥њ. –≥зн≥ види д≥¤льност≥ сортуютьс¤ й оц≥нюютьс¤ спершу п≥д кутом зору ≥нтерес≥в п≥дл≥тка (Ђя люблю ≥сторичн≥ романи, мабуть, стану ≥сторикомї), пот≥м у пло≠щин≥ його зд≥бностей (Ђ” мене добре з математикою, чи не зайн¤≠тись нею?ї) ≥, нарешт≥, з огл¤ду на його систему ц≥нностей (Ђя хочу допомагати хворим люд¤м, то стану л≥каремї; Ђ’очу багато заробл¤≠ти. яку би вибрати профес≥ю?ї).

ясна р≥ч, що ≥нтереси, зд≥бност≥, ц≥нност≥ про¤вл¤ютьс¤, хоч би й не¤вко, на будь-¤к≥й стад≥њ вибору, вони диференц≥юютьс¤ ≥ консо≠л≥дуютьс¤, в≥дбуваЇтьс¤ боротьба мотив≥в.

„етвертий етап - практичне ухваленн¤ р≥шенн¤, власне виб≥р про≠фес≥њ, криЇ в соб≥ два головн≥ компоненти: визначенн¤ р≥вн¤ квал≥≠ф≥кац≥њ майбутньоњ прац≥, обс¤гу й тривалост≥ необх≥дноњ п≥дготовки до нього; виб≥р конкретноњ спец≥альност≥. ѕосл≥довн≥сть цих вибор≥в може бути р≥зною. ƒ≥вчина може спочатку визначити сферу д≥¤ль≠ност≥ (Ђ’очу працювати в медицин≥ї), а пот≥м р≥вень њњ квал≥ф≥кац≥њ (бути л≥карем, фельдшером чи медсестрою), або навпаки - спочатку вибрати р≥вень, а пот≥м уже фах (ЂЅуду вступати до вузу, але ще не знаю, до ¤когої). ‘актично, ≥з соц≥олог≥чних даних, другий шл¤х р≥шуче переважаЇ; ор≥Їнтац≥¤ на вступ до вузу формуЇтьс¤ значно скор≥ше, н≥ж визр≥ваЇ виб≥р конкретноњ спец≥альност≥.

ѕсих≥чн≥ властивост≥ особистост≥ в≥дчувають на соб≥ вплив соц≥альних фактор≥в, опосередковуютьс¤ ними Ч ≥ сп≥л≠куванн¤, ≥ спр¤мован≥сть, ≥ самосв≥дом≥сть, ≥ досв≥д, ≥ ≥нте≠лект, ≥ темперамент. ќдн≥Їю з властивостей людини, що формуЇтьс¤ п≥д безносоредаш впливом сусп≥льства, взаЇмо≠д≥њ особистост≥ з ≥ншими людьми, с характер.

’арактер Ч це особлив≥ прикмети, риси, котрих людина набуваЇ н сусп≥льств≥. “аких рис психолоти нал≥чують де≠к≥лька тис¤ч. ’арактер утворюЇтьс¤ ≥з сукупност≥ ст≥йких ≥ндив≥дуальних особливостей особистост≥, ¤к≥ складаютьс¤ ≥ ви¤вл¤ютьс¤ у сп≥лкуванн≥ та сп≥льн≥й д≥¤льност≥ людей. ’арактер зумовлюЇ дл¤ особистост≥ засоби повед≥н≠ки, вчинки у стосунках з ≥ншими. «наючи характер людини, можна передбачити, ¤к вона буде д≥¤ти за тих чи ≥нших умов; характер Ч це певна програма повед≥нки. ≤« ньому можна вид≥лити пров≥дн≥ та другор¤дн≥ риси. ™ ц≥льн≥, су≠перечлив≥, сильн≥, вольов≥ та слабк≥ характери.

—труктура рис характеру ви¤вл¤Їтьс¤ у тому, ¤к людина ставитьс¤:

а) до ≥нших людей, демонструючи уважлив≥сть, принципо≠в≥сть, прихильн≥сть, комун≥кативн≥сть, миролюбн≥сть, лаг≥д≠н≥сть, альтруњзм, дбайлив≥сть, тактовн≥сть, коректн≥сть або протилежн≥ риси;

б) до справ, ви¤вл¤ючи сумл≥нн≥сть, допитлив≥сть, ≥н≥ц≥а≠тивн≥сть, р≥шуч≥сть, ретельн≥сть, точн≥сть, серйозн≥сть, енту≠з≥азм, зац≥кавлен≥сть або протилежн≥ риси;

в) до речей, демонструючи при цьому бережлив≥сть, еко≠номн≥сть, акуратн≥сть, почутт¤ смаку або протилежн≥ риси;

г) до себе, ви¤вл¤ючи розумний егоњзм, впевнен≥сть у соб≥, нормальне самолюбство, почутт¤ власноњ г≥дност≥ чи протилежн≥ риси.

ƒе¤к≥ риси характеру можуть бути розвинут≥ надм≥ру, ≥ це призводить до формуванн¤ так званих акцентуйованих рис характеру. јкцентуац≥њ характеру Ч це крайн≥ вар≥анти норми характеру ¤к результат п≥дсиленн¤ його окремих рис. јкцентуац≥њ характеру можуть спричинювати неадекватн≥ д≥њ, вчинки людини.

¬ид≥л¤ють так≥ основн≥ типи акцентуац≥њ характеру.

≥нтровертний тип, ¤кому властив≥ замкнен≥сть, утруд≠ненн¤ в сп≥лкуванн≥ та налагодженн≥ контакт≥в з оточую≠чими;

екстравертний тип, ¤кому притаманн≥ жага сп≥лкуванн¤ та д≥¤льност≥, балакуч≥сть, поверхов≥сть;

некерований тип Ч ≥мпульсивний конфл≥ктний, кате≠горичний, п≥дозр≥ливий;

неврастен≥чна акцентуац≥¤ Ч з дом≥нуванн¤м хвороб≠ливою самопочутт¤, подразливост≥, п≥двищеноњ втомлюва≠ност≥,

сенситивний тип Ч з надм≥рною чутлив≥стю, л¤клив≥с≠тю, сором'¤злив≥стю, вразлив≥стю;

демонстративний тип, ¤кому властив≥ егоцентризм, пот≠реба в пост≥йн≥й уваз≥ до себе, сп≥вчутт≥.

’арактер т≥сно пов'¤заний з темпераментом, ¤кий може спри¤ти або протид≥¤ти розвитков≥ певних рис характеру. “ому важливо знати св≥й темперамент. “ак, холерику або сангв≥н≥ку легше, н≥ж меланхол≥ку чи флегматику, сформу≠вати в соб≥ ≥н≥ц≥ативн≥сть ≥ р≥шуч≥сть. ќднак дл¤ холерика може стати серйозною проблемою формуванн¤ стриманост≥ та самоконтролю, а дл¤ сангв≥н≥ка Ч вимогливост≥ до себе та самокритичност≥. ћеланхол≥ку важче долати сором'¤злив≥сть ≥ тривожн≥сть, а флегматику Ч розвивати активн≥сть.

’арактер формуЇтьс¤ з перших дн≥в житт¤ людини до останн≥х його дн≥в. ” перш≥ роки житт¤ пров≥дним факто≠ром розвитку характеру стаЇ насл≥дуванн¤ дорослим; у мо≠лодшому в≥ц≥ пор¤д ≥з насл≥дуванн¤м на перше м≥сце ви≠ступаЇ вихованн¤. ј починаючи з п≥дл≥ткового в≥ку важливу у формуванн≥ характеру в≥д≥граЇ самовихованн¤. ’арактер може св≥домо ц≥леспр¤мовано вдосконалюватис¤ самою людиною завд¤ки зм≥н≥ соц≥альноњ повед≥нки, сп≥льноњ д≥¤льност≥, сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми. “реба знати, що характер можна зм≥нювати прот¤гом усього житт¤ людини.

1	2

Ќазва: ѕсихолог≥¤ п≥дл≥тк≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3579 прочитано)