ѕол≥толог≥¤ > ѕол≥тика та мораль
Ѕогдана ’мельницького ми шануЇмо ¤к чудового полководц¤ й державного д≥¤ча.
„и дор≥кне йому хто, що з союзниками-татарами гетьман розраховувавс¤ ¤сиром
Ц дозволом брати в неволю украњнських ж≥нок ≥ д≥тей? Ќ≥хто не згадаЇ ≥ про жорстоку
розправу Ѕогдана над ватажками сел¤нського повстанн¤ 1650 року...
™вген оновалець та ≥нш≥ д≥¤ч≥ ќ”Ќ Ї дл¤ украњнц≥в лицар¤ми духу, людьми,
що змагали до незалежности ”крањни. јле ¤к ставитис¤ до орган≥зованих ними терористичних
≥ експропр≥¤ц≥йних акц≥й? ћитрополит јндрей (Ўептицький) був змушений звернутис¤
до своЇњ пастви з посланн¤м УЌе убий!Ф, спр¤мованим проти терору, ¤кий розгорнули
нац≥онал≥сти в √аличин≥. «годом ви¤витьс¤, що в нац≥онал≥стичному середовищ≥
дискутувалос¤ питанн¤ страти ћитрополита јндре¤! “епер ≥ ќ”Ќ, ≥ Ўептицький Ц
частина нашоњ ≥стор≥њ. Ќав≥ть б≥льше: ≥ ќ”Ќ, ≥ Ўептицький Ї тими п≥двалинами,
на ¤ких ми намагаЇмос¤ вибудувати власний патр≥отизм.
÷их приклад≥в достатньо дл¤ того, аби усв≥домити: моральн≥сть буваЇ в≥дносна,
≥стор≥¤ ж ≥ людська памТ¤ть легко закривають оч≥ на аморальн≥ вчинки видатних
д≥¤ч≥в. ≤стор≥¤ поблажливо ставитьс¤ до аморальности видатних, неперес≥чних
постатей. ѕроте найменша похибка н≥кчеми залишитьс¤ в памТ¤т≥ покол≥нь, перекресливши
вс≥ добр≥ справи ≥ з часом набувши г≥пертрофованих розм≥р≥в.
ћораль ≥ пол≥тика Ц реч≥ несум≥сн≥. ѕол≥тика Ц це боротьба за владу, в ¤к≥й
перемагаЇ сильн≥ший, хитр≥ший, жорстк≥ший; це боротьба без правил. ўе ћак≥¤велл≥
усв≥домив, що про мораль у пол≥тиц≥ говорити недоречно. —учасний йому св≥т демонстрував,
здавалос¤ б, найпотворн≥ш≥ гримаси пол≥тичного житт¤. Ѕордж≥¤, —форца, ћед≥ч≥
й ≥нш≥ д≥¤ч≥ п≥знього —ередньов≥чч¤ вдень ревно молилис¤ Ѕогов≥, а вноч≥ вбивали,
страчували, катували, п≥дсипали отруту Ц ≥менем √оспода...
«а 500 рок≥в н≥чого не зм≥нилос¤. Ќин≥шн≥ пол≥тики в≥дкривають храми, ревно
хрест¤тьс¤ п≥д час л≥тург≥њ, виголошують промови, в ¤ких в≥дчутна турбота про
духовн≥сть, ц≥луютьс¤ з церковними Їрархами. ”се це Ц гра на публ≥ку. «а лаштунками
залишаютьс¤ грошов≥ мах≥нац≥њ, продаж Ѕатьк≥вщини гуртом та вроздр≥б, спри¤нн¤
маф≥њ, корупц≥йн≥ д≥њ, наступ на свободу слова й ≥нш≥ громад¤нськ≥ свободи,
зникненн¤ опозиц≥йних пол≥тик≥в та журнал≥ст≥в. ≤ це Ц не лише в ”крањн≥. “ому
той, хто говорить про моральн≥сть у пол≥тиц≥, щонайменше лицем≥рить.
ѕол≥тик, ¤кий ризикне жити виключно за моральними приписами, приречений на
поразку. ¬≥н стаЇ прогнозованим, беззахисним, роззброЇним. ≤нша р≥ч, що аморальн≥сть
пол≥тика не повинна шкодити сусп≥льним ≥нтересам, сусп≥льству загалом. Ќе випадково
в —ередньов≥чч≥ формуЇтьс¤ теор≥¤ двох меч≥в Ц меча св≥тського ≥ меча духовного.
÷ерква й ≥мператор розум≥ли: треба розд≥лити пол≥тику ≥ духовн≥сть. ѕапа ≥ церковна
Їрарх≥¤ мають дбати про духовну сферу ≥ мораль, пол≥тики ж Ц про добробут п≥дданих,
про питанн¤ в≥йни ≥ миру, успадкуванн¤ престолу тощо. ѕапа коронував монарх≥в
≥ в такий спос≥б лег≥тим≥зував њхню д≥¤льн≥сть, авансом видавав ≥ндульгенц≥ю
на певн≥ д≥њ, зокрема й аморальн≥. ѕри цьому папа м≥г ≥ в≥д≥брати корону, ≥
в≥длучити корол¤ в≥д ÷еркви. ќтож св≥тського володар¤ завжди контролював володар
духовний. —усп≥льство знало, що св≥тський володар може соб≥ дозволити набагато
б≥льше, н≥ж звичайна людина. ¬олодар у —ередньов≥чч≥ сто¤в поза традиц≥йною
мораллю Ц ≥ сусп≥льство годилос¤ з цим.
Ќов≥тн≥ часи витворили тезу про УморальнихФ ≥ УаморальнихФ пол≥тик≥в. ќстанн≥х
оц≥нюють за критер≥¤ми, ¤кими служать традиц≥йн≥ у¤вленн¤ обивател≥в про основи
сусп≥льноњ морал≥: У¬и знаЇте, що в депутата Ќ. Ї коханка!Ф; Ућ≥н≥стр ’. не
сплатив податки!Ф; Уј губернатор . не виконав своњх об≥ц¤нокФЕ —аме ц≥ моменти
пр≥оритетн≥ у сприйн¤тт≥ пол≥тика, нав≥ть коли той повТ¤заний ≥з маф≥Їю. ÷ього
ми не пом≥чаЇмо Ц чутки про коханку дл¤ б≥льшост≥ з нас Ї визначальними. ≤ що
з того, що м≥н≥стр ’. поспри¤в рос≥йськ≥й транснац≥ональн≥й компан≥њ в незаконному
придбанн≥ к≥лькох украњнських п≥дприЇмств? ƒл¤ нас достатньо, що в≥н не сплатив
200 гривень податку. √убернатор . в≥ддав наказ знищити опозиц≥йного журнал≥ста?
Ќас це не ц≥кавить. ƒл¤ нас важлив≥ше, що губернатор . не проклав дорогу до
села «ачепил≥вки, хоч об≥ц¤в...
ћоже бути й ≥нша ситуац≥¤. ѕол≥тик ¬. Ц чудовий с≥мТ¤нин, щонед≥л≥ ходить
до церкви, сп≥ваЇ в хор≥, малюЇ полотна, знаЇ ≥стор≥ю ”крањни ≥ жодного разу
не порушив правил вуличного руху. «разок дл¤ насл≥дуванн¤! ѕопри те п≥дконтрольн≥
йому структури поширюють неправдиву ≥нформац≥ю щодо конкурент≥в; його менеджери
ведуть нечесну гру на б≥рж≥, його п≥дприЇмства працюють за т≥ньовими схемами,
що приносить збитки держав≥. ≤нформац≥¤ про темний б≥к д≥¤льности цього пол≥тика
загальнов≥дома. ќднак дл¤ загалу ¬. Ц зразок морального пол≥тика.
„и не варто чесно з≥знатис¤ в тому, що ми живемо в лицем≥рному сусп≥льств≥,
в сусп≥льств≥ з≥ схибленим, перверсивним у¤вленн¤м про мораль? «в≥дси Ц намаганн¤
в 1999 роц≥ окремих сусп≥льних д≥¤ч≥в побачити проблиски моральности в ™вгенов≥
ћарчуков≥ (≥ це по ст≥лькох роках роботи в спецслужбах, де про пон¤тт¤ морал≥
забувають на пороз≥!). «в≥дси Ц намаганн¤ пост≥йно згадувати про дв≥ судимост≥
колишнього премТЇра ¬≥ктора януковича. «в≥дси Ц намаганн¤ створити модель ≥деального
пол≥тика Уна основ≥Ф ¬≥ктора ёщенка. «в≥дси Ц легенда про ћар≥ю ћагдалину (ёл≥ю
“имошенко), ¤ка, мовл¤в, пока¤лас¤ ≥ заслуговуЇ прощенн¤. ѕриклад≥в Ц безл≥ч.
як на мене, оц≥нювати пол≥тика за критер≥¤ми моральности Ц це те саме, що
п≥дходити до служител¤ ÷еркви з позиц≥й сексуальност≥. –еч≥ не сум≥сн≥. ≤ що
швидше ми це усв≥домимо, то краще дл¤ сусп≥льства. ѕол≥тика Ц це те допустиме
зло, на ¤ке ми мусимо зважати, ¤к зважаЇмо на ≥нститут держави, хоч чудово розум≥Їмо,
що держава Ц це машина насильства ≥ зиску, ¤ку ми приймаЇмо ≥ ¤к≥й безумовно
коримос¤, без роздумувань, без протест≥в.
¬≥ддаймо Ѕогу Ц Ѕогове, а кесарю Ц кесареве. —уд≥мо пол≥тика не за моральними
¤кост¤ми, а за його реальними справами; не з позиц≥њ ™вангел≥¤, а з позиц≥њ
≤стор≥њ. ÷ерква в нас в≥докремлена в≥д держави. ‘ормально. јле сусп≥льство й
дал≥ оц≥нюЇ державних д≥¤ч≥в за церковними критер≥¤ми, а держава трактуЇ ÷еркву
¤к звичайне м≥н≥стерство чи в≥домство. ѕотр≥бно досить часу, аби усв≥домити:
в≥докремленн¤ ÷еркви в≥д держави маЇ в≥дбутис¤ не ст≥льки на папер≥ ≥ не ст≥льки
шл¤хом заборони вивченн¤ в школ≥ «акону Ѕожого, ск≥льки шл¤хом реального усв≥домленн¤
ролей, що њх в≥д≥грають у сусп≥льств≥ ÷ерква ≥ пол≥тики. ўоб завтра громад¤нин
не йшов до св¤щеника радитис¤, за кого в≥ддати св≥й голос. ≤ щоб пол≥тик не
в≥дпускав своњй паств≥ гр≥хи. ожна ≥нституц≥¤ маЇ займатис¤ своњми справами.
√ромад¤нин же зобовТ¤заний в≥ддати св≥й голос за того чи ≥ншого пол≥тика,
за ту чи ≥ншу пол≥тичну силу, а душу зв≥р¤ти з духовними ≥деалами. ≤ не варто
шукати моральн≥сть, духовн≥сть у пол≥тиц≥, ¤к не варто виводити рел≥г≥ю на арену
пол≥тичних пристрастей. ћи, на жаль, цього ще не збагнули. «в≥дси Ц м≥т про
можлив≥сть приходу Уморальних пол≥тик≥вФ на зм≥ну Уаморальн≥й влад≥Ф. «в≥дси
Ц пол≥тична боротьба м≥ж в≥рними р≥зних конфес≥й, ¤ка радше нагадуЇ протисто¤нн¤
м≥ж пол≥тичними парт≥¤ми.
ѕол≥тика Ц справд≥ брудна справа, але цю справу хтось маЇ робити. ≤ не варто
при цьому вимагати в≥д пол≥тпрац≥вника ходити в ≥деально б≥лому костюм≥ та б≥лих
рукавичках. ѕросто треба памТ¤тати про розпод≥л ролей у сусп≥льств≥.
—писок використаних джерел
√.ј. Ѕелов ѕол≥толог≥¤. Ц ћ., 1998. Ц 304с.
.—. √аджиев ѕол≥тична наука. Ц ћ., 1996. Ц 398с.
–.“. ћухаев ќснови пол≥толог≥њ. Ц ћ.: Ќова школа, 1996. Ц 192с.
ќвс¤нк≥на Ћ. ѕроблеми моральност≥ в умовах становленн¤ ринковоњ економ≥ки
// Ќова пол≥тика. Ц 1999. - є 3.
Ќазва: ѕол≥тика та мораль
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-02-03 (4959 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
