ѕравознавство > ѕ≥дсудн≥сть крим≥нальних справ в крим≥нальному процес≥
“ерм≥н Дп≥дсудн≥стьФ не завжди вживають дл¤ позначенн¤ одного й того ж самого
пон¤тт¤.
√овор¤чи про п≥дсудн≥сть, мають на уваз≥ повноваженн¤ (компетенц≥ю) конкретного
суду або суд≥ певного р≥вн¤ щодо розгл¤ду ¤к суду першоњ ≥нстанц≥њ ¤коњсь групи
(категор≥њ) крим≥нальних справ. “аке значенн¤ вкладають , наприклад, у словосполученн≥
Дп≥дсудн≥сть м≥сцевого судуФ, Дп≥дсудн≥сть апел¤ц≥йного судуФ.
„аст≥ше йдетьс¤ про п≥дсудн≥сть справи, п≥д ¤кою розум≥ють так≥ ¤кост≥ (
ознаки, особливост≥) справи, за ¤кими вир≥шують питанн¤ про те , в ¤кому саме
суд≥ ≥ в ¤кому склад≥ цього суду маЇ розгл¤датис¤ справа.
ќтже , визначити п≥дсудн≥сть означаЇ зТ¤сувати:
1) той суд, ¤кий маЇ розгл¤дати справу;
2) склад суду.
ѕитанн¤ про склад суду , що розгл¤даЇ справу, не Ї новим дл¤ сучасного крам≥нального
процесу. ѕ≥сл¤ судовоњ реформи 1922-1924 рок≥ прот¤гом 70 рок≥в у судах вс≥х
р≥вн≥в дл¤ вс≥х крим≥нальних справ, що розгл¤дали по перш≥й ≥нстанц≥њ, ≥снував
стандартний Днаб≥рФ судд≥в: один судд¤-профес≥онал ≥ два народн≥ зас≥дател≥.
“ому питанн¤ про склад суду не виникало.
¬оно набуло практики застосуванн¤ п≥сл¤ прийн¤тт¤ 17 червн¤ 1992 року «акону
”крањни про внесенн¤ зм≥н до ѕ. ÷им «аконом передбачено можлив≥сть розгл¤ду
крам≥нальноњ справи оноособово суддею, ¤кий д≥Ї в≥д ≥мен≥ суду.
ѕитанн¤ щодо колег≥ального чи одноособового розгл¤ду крим≥нальних справ регламентовано
у ст. 17 ѕ та ст. 13 «акону ”крањни Дпро судоустр≥й ”крањниФ з урахуванн¤м
≥нстанц≥йност≥ судового провадженн¤. «г≥дно з цими статт¤ми провадженн¤ зд≥йснюЇтьс¤:
а) у м≥сцевому ( районному, районному в м≥ст≥, м≥ському, м≥ськрайонному)
суд≥ ( по перш≥й ≥нстанц≥њ):
- суддею одноособово, ¤кщо санкц≥¤ статт≥ крим≥нального закону , за ¤кою
обвинуачують п≥дсудного, передбачаЇ покаранн¤ до 10 рок≥в позбавленн¤ вол≥ або
б≥льш мТ¤ке покаранн¤;
- колег≥Їю у склад≥ трьох судд≥в, ¤кщо санкц≥¤ передбачаЇ покаранн¤ б≥льше
10 рок≥в позбавленн¤ вол≥, за умови, що п≥дсудний за¤вив клопотанн¤ про колег≥альний
розгл¤д справи (прао на це йому розТ¤снюють п≥д час ознайомленн¤ з матер≥алами
досудового сл≥дства);
б) в апел¤ц≥йному суд≥ ( суд≥ обласного р≥вн¤ або в≥йськовому суд≥ рег≥ону):
- по перш≥й ≥нстанц≥њ в склад≥ двох прфес≥йних судд≥в ≥ трьох народних зас≥дател≥в;
- в апел¤ц≥йному пор¤дку (по друг≥й ≥нстанц≥њ) Ц трьох профес≥йних судд≥в;
- у виключному пор¤дку Ц не менше трьох профес≥йних судд≥в;
в) у касац≥йному суд≥ ( —удова палата в крим≥нальних справах ¬ерховного —уду
”крањни; ¬≥йськова судова колег≥¤ ¬ерховного —уду ”крањни):
- у касац≥йному пор¤дку ( по друг≥й чи по трет≥й ≥нстанц≥њ ) - трьох профес≥йних
судд≥в;
- у виключному пор¤дку Ц не менше трьох профес≥йних судд≥в або на сп≥льному
зас≥данн≥ —удовоњ палати в крим≥нальних справах та ¬≥йськова судова колег≥¤
¬ерховного —уду ”крањни (не менше 2/3 складу кожноњ з палат);
“рир≥внева система крим≥нальних суд≥в узгоджуЇтьс¤ ≥з адм≥н≥стративно-територ≥альним
под≥лом держави ≥ забезпечуЇ доступн≥сть праосудд¤ дл¤ кожного громад¤нина (ч.3
ст. 3 «акону ”крањни Дѕро судоустр≥й ”крањниФ).
—таттею 31 «акону ”крањни Дѕро судоустр≥й ”крањниФ передбачено можлив≥сть
розгл¤ду крим≥нальних спра судами прис¤жних, ¤к≥ повинн≥ д≥¤ти у загальних апел¤ц≥йних
судах ( кр≥м јпел¤ц≥йного суду ”крањни). ќднак правовоњ регламентац≥њ зд≥йсненн¤
ними правосудд¤ у процесуальному закон≥ поки ще немаЇ.
ќск≥льки нин≥ триваЇ жвава дискус≥¤ щодо доц≥льност≥ запровадженн¤ суд≥в
прис¤жних в ”крањн≥ , зверн≥мос¤ до ≥стор≥њ виникненн¤ та еволюц≥њ.
—уди прис¤жних ( суди з участю народного елемента) почали формувати в јнгл≥њ
ще в пер≥од —ередньов≥чч¤. ” крањнах континентальноњ ™вропи д≥¤ли переважно
чиновницьк≥ суди, що д≥сталис¤ у спадок в≥д абсолбтизму. ѕриродне бажанн¤ пок≥нчити
з≥ ДстарорежимнимиФ спонукало в≥днайти нов≥ форми орган≥зац≥њ суду. “ому звернули
увагу на суди прис¤жних.
ќстанн≥ було запроваджено вперше у ‘ранц≥њ в ѕ 1808 року, п≥д впливом пол≥тики
Ќаполеону њх сприйн¤ли майже вс≥ крањни ™ропи. ќднак наприк≥нц≥ девТ¤тнадц¤того
стол≥тт¤ ≥нтерес до цих суд≥в слабшав. «Т¤вилис¤ закони, ¤к≥ передбачали, що
прис¤жн≥, п≥д час розгл¤ду крим≥нальноњ справи можуть ( або зобовТ¤зан≥) вимагати,
щоб у нарадч≥й к≥мнат≥ разом з ними перебував ≥ брав участь в ухваленн≥ р≥шенн¤
судд¤-прфес≥онал (спочатку у Ўвейцар≥њ, пот≥м у ‘ранц≥њ, јвстр≥њ).
÷ей процес означав реорган≥зац≥ю суд≥в прис¤жних у суди з розширеним складом
≥ початок в≥дмови в≥д суду прис¤жних.
¬ ”крањн≥ т≥льки розпочинаЇтьс¤ прцес пошуку нових ефективних форм орган≥зац≥њ
суду у крим≥нальних справах. «апровадженн¤ спочатку в онституц≥њ ”крањни, а
пот≥м ≥ в «акон≥ ”крањни Дѕро судоустр≥й ”крањниФ положень щодо суду прис¤жних
Ї першим кроком на цьому шл¤ху.
ѕравильне визначенн¤ п≥дсудност≥ вважати звичайною юридично-техн≥чною акц≥Їю.
¬оно маЇ ≥стотне процесуальне значенн¤, що пол¤гаЇ в такому:
«апоб≥ганн¤ субТЇктив≥зму посадоих ос≥б ( прокурор≥в, судд≥в) у вир≥шенн≥
питанн¤ про те , до ¤кого суду необх≥дно направити справу дл¤ њњ розгл¤ду по
сут≥ ( не в будь-¤кий, а т≥льки в той , що визначений нормами правового ≥нституту
п≥дсудност≥);
¬иб≥р суду де мають розгл¤дати крим≥нальну справу, ≥ визначенн¤ його складу
Ї важливими передумовами дл¤ реал≥зац≥њ п≥д час розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ справи
принципу повноти, всеб≥чност≥ й обТЇктивност≥ досл≥дженн¤ обставин вчиненн¤
злочину;
«абезпечуЇтьс¤ своЇчасн≥сть винесенн¤ к≥нцевого судового р≥шенн¤ (вироку);
реал≥зуЇтьс¤ одне ≥з нев≥дТЇмних прав людини Ц право на розгл¤д ≥ вир≥шенн¤
крим≥нальноњ справи щодо нењ компетентним судом, тобто тим, до п≥дсудност≥ ¤кого
належить певна справа (ст. 7 «агальноњ декларац≥њ прав людини; ч.1 розд≥лу 2
онцепц≥њ судово-правовоњ реформи в ”крањн≥ в≥д 28 кв≥тн¤ 1992 року);
враховуЇтьс¤ специф≥ка окремих категор≥й злочин≥в ( наприклад в≥йськових).
¬ юридичн≥й л≥тератур≥ Ї р≥зн≥ думки щодо вид≥в п≥дсудност≥, але б≥льш≥сть
науковц≥в погоджуЇтьс¤ з таким перел≥ком:
а) –одова (предметна) п≥дсудн≥сть;
б) —пец≥альна (персональна) п≥дсудн≥сть;
в) “еритор≥альна (м≥сцева) п≥дсудн≥сть;
г) ѕ≥дсудн≥сть за звТ¤зком справ;
д) јльтернативна п≥дсудн≥сть;
ѕринцип - наукова чи моральна засада, п≥двалина, правило, основа, в≥д ¤коњ
не в≥дступають. ¬ украњнськ≥й мов≥ п≥д засадою розум≥ють основне вих≥дне положенн¤
¤коњ-небудь системи.
ѕ≥дсудн≥сть в крим≥нальному процес≥ найчуст≥ше повТ¤зана з такими принципами,
¤к:
- принципу доступу до правосудд¤;
- права обвинуваченого предстати перед судом без зайвоњ затримки;
- на швидкий ≥ всеб≥чний розгл¤д справи квал≥ф≥коаним компетентним судом;
- принципу повноти й обТЇктивност≥ досл≥дженн¤ обставин вчиненн¤ злочину.
ѕринципи п≥дсудност≥ виход¤ть з принцип≥в крим≥нального процесу. ќск≥льки
крим≥нальний процес ¤вл¤Ї собою систему правових норм ≥ заснованоњ на них д≥¤льност≥,
то в ньому теж можна виокремити основн≥ вих≥дн≥ положенн¤, загальн≥ правила,
засади, ¤к≥ утворюють фундамент ц≥Їњ системи.
ѕринципи крим≥нального процесу - це закр≥плен≥ в закон≥ основоположн≥ ≥дењ,
засади, найзагальн≥ш≥ положенн¤, що визначають сутн≥сть, зм≥ст ≥ направлен≥сть
д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в процесу, спос≥б ≥ процесуальну форму њх д≥¤льност≥ та зд≥йсненн¤
правосудд¤, створюють систему гарант≥й встановленн¤ ≥стини, захисту прав ≥ свобод
людини та забезпеченн¤ справедливост≥ правосудд¤, засади, в≥д ¤ких не в≥дступають,
а њх порушенн¤ веде до скасуванн¤ вироку та ≥нших прийн¤тих за таких умов р≥шень
у справ≥.
«наченн¤ принцип≥в крим≥нального процесу пол¤гаЇ в тому, що вони:
Ќазва: ѕ≥дсудн≥сть крим≥нальних справ в крим≥нальному процес≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-30 (3281 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
