ѕравознавство > ѕ≥дсудн≥сть крим≥нальних справ в крим≥нальному процес≥
ѕринцип презумпц≥њ невинуватост≥ обвинуваченого закр≥плений у ст. 62 онституц≥њ
”крањни, а також знайшов в≥дображенн¤ в окремих нормах ѕ ”крањни.
ѕрезумпц≥¤ невинуватост≥ - це об'Їктивне правове положенн¤, зг≥дно з ¤ким
встановлюЇтьс¤ таке : н≥хто не може бути визнаний винним у вчиненн≥ злочину,
а також п≥дданий крим≥нальному покаранню ≥накше ¤к за вироком суду ≥ зг≥дно
з законом.
ќбвинувачений (п≥дсл≥дчий, п≥дсудний) не вважаЇтьс¤ винним, доки його вину
не буде доведено в передбаченому законом пор¤дку ≥ встановлено вироком суду,
що набрав законноњ сили.
ќбов'¤зок встановленн¤ об'Їктивноњ ≥стини у справ≥ покладаЇтьс¤ на орган
д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора, суд (суддю). ќсоба, що знаходитьс¤ п≥д сл≥дством,
не повинна доводити свою невинуват≥сть, Ќенаданн¤ нею доказ≥в своЇњ невинуватост≥
н≥ за ¤ких обставин не може бута витлумачено ¤к доказ вини.
ѕостанова про прит¤гненн¤ особи ¤к обвинуваченого та про обранн¤ запоб≥жного
заходу, обвинувальний висновок та обвинувальний вирок повинн≥ грунтуватис¤ на
сукупност≥ неспростовних та достов≥рних доказ≥в.
”с≥ сумн≥ви у справ≥, в тому числ≥ сумн≥ви щодо допустимост≥ та достов≥рност≥
на¤вних або наданих дл¤ використанн¤ фактичних даних, ¤кщо вичерпан≥ вс≥ способи
дл¤ њх усуненн¤, повинн≥ тлумачитись та розв'¤зуватис¤ на користь обвинуваченого
чи особи, що знаходитьс¤ п≥д сл≥дством.
–≥вн≥сть людей перед законом ≥ судом (ст, 21, 24, 26 онституц≥њ ”крањни),
ѕравосудд¤ у крим≥нальних справах зд≥йснюЇтьс¤ на засадах загальноњ р≥вност≥
людей перед законом ≥ судом незалежно в≥д њх походженн¤, громад¤нства, соц≥ального
та майнового стану, расовоњ та нац≥ональноњ належност≥, стат≥, осв≥ти, мови,
ставленн¤ до рел≥г≥њ, виду та характеру зан¤ть, м≥сц¤ проживанн¤ та ≥нших обставин.
—тосовно вс≥х громад¤н крим≥нально-процесуальне провадженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ однаковим
чином. Ќ≥хто не може бути над≥лений додатковими правами або зв≥льнений в≥д будь-¤ких
обов'¤зк≥в.
–озд≥л 2.
ƒо ознак (властивостей), ¤к≥ характеризують ≥ визначають п≥дсудн≥сть, належать
ознаки самого злочину (р≥д, характер), субТЇкт злочину, м≥сце його вчиненн¤
та звТ¤зок крим≥нальних спра м≥ж собою, ¤кщо њх к≥лька. ¬изначаючи п≥дсудн≥сть
окремоњ крим≥нальноњ справи конкретному судов≥, перел≥чен≥ ознаки беруть у сукупност≥
й оц≥нюють одночасно.
«алежно в≥д перел≥чених ознак (властивостей) закон встановлюЇ так≥ види п≥дсудност≥:
1.–одова (предметна) п≥дсудн≥сть;
2. —пец≥альна (персональна) п≥дсудн≥сть;
3. “еритор≥альна (м≥сцева) п≥дсудн≥сть;
4. ѕ≥дсудн≥сть за звТ¤зком справ;
5.јльтернативна п≥дсудн≥сть.
ƒаний принцип розпод≥лу вид≥в п≥дсудност≥ Ї найб≥льш повним та коректним,
хоча де¤к≥ науковц≥ не вид≥л¤ють де¤к≥ види ¤к так≥.
2.1. –одова (предметна) п≥дсудн≥сть Ц це п≥дсудн≥сть, за праилами ¤коњ розмежовуЇтьс¤
компетенц≥¤ судових орган≥в ≥ визначаЇтьс¤ , ¤кий саме суд розгл¤датиме справу
¤к суд першоњ ≥нстанц≥њ залежно в≥д характеру злочину ≥ його квал≥ф≥кац≥њ. –одова
(предметна) п≥дсудн≥сть визначаЇтьс¤ характером вчиненого злочину й обумовлюЇтьс¤
його квал≥ф≥кац≥Їю. «а ц≥Їю ознакою розмежовуютьс¤ повноваженн¤ кожноњ ланки
судовоњ системи ¤к суду першоњ ≥нстанц≥њ.
–одова п≥дсудн≥сть визначаЇтьс¤ пр¤мою вказ≥вкою закону про в≥днесенн¤ певних
категор≥й крим≥нальних справ до розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ њх судом окремоњ ланки.
Ќаприклад, зг≥дно з≥ ст. 33 ѕ районному (м≥ському) суду[4]
- основн≥й ланц≥ в систем≥ суд≥в загальноњ юрисдикц≥њ - п≥дсудн≥ вс≥ крим≥нальн≥
справи, за вин¤тком справ, що п≥дсудн≥ судам вищого р≥вн¤ ≥ в≥йськовим судам.
јпел¤ц≥йному суду јвтономноњ –еспубл≥ки рим, апел¤ц≥йним судам областей,
м≥ст иЇва ≥ —евастопол¤ за родовою (предметною) ознакою п≥дсудн≥ крим≥нальн≥
справи:
про злочини проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни, передбачен≥ статт¤ми
109Ч114 ”крањни:
а) д≥њ, спр¤мован≥ на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу
або захопленн¤ державноњ влади (ст. 109 );
б) пос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть ”крањни (ст. 110
);
в) державна зрада (ст. 111 );
г) пос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча (ст. 112 );
д) диверс≥¤ (ст. 113 );
е) шпигунство (ст. 114 );
2) про злочини, за вчиненн¤ ¤ких ”крањни передбачено покаранн¤ у вигл¤д≥
дов≥чного позбавленн¤ вол≥:
а) умисне вбивство (ст. 115 );
б)порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни (ст. 438 );
в) пос¤ганн¤ на житт¤ представника ≥ноземноњ держави (ст. 443 ) .
” випадках особливоњ складност≥ або важливост≥ справи, п≥дсудноњ м≥сцевому
суду, апел¤ц≥йний суд јвтономноњ –еспубл≥ки рим, апел¤ц≥йн≥ суди областей,
м≥ст иЇва ≥ —евастопол¤ мають право прийн¤ти њњ до свого провадженн¤ (ст. 34
ѕ ).≤н≥ц≥атива про це може виходити в≥д голови м≥сцевого суду, голови апел¤ц≥йного
суду, обласного прокурора (ч.3 ст. 232 ѕ ).
2.2.—пец≥альна (персональна) п≥дсудн≥сть визначаЇтьс¤ суб'Їктом злочину ,
службовим станом п≥дсудних, щодо ¤ких у чинному законодавств≥ м≥ститьс¤ спец≥альна
вказ≥вка про пор¤док прит¤гненн¤ њх до крим≥нальноњ вадпов≥дальност≥. ÷ей вид
п≥дсудност≥ стосуЇтьс¤ крим≥нальних справ, що п≥дсудн≥ в≥йськовим судам, а також
про злочини, вчинен≥ судд¤ми та народними депутатами ”крањни.
—пец≥альна п≥дсудн≥сть - це перш за все п≥дсудн≥сть, ¤к правило, апел¤ц≥йним
судам, що д≥ють ¤к суди першоњ ≥нстанц≥њ. ¬≥йськовим судам п≥дсудн≥ вс≥ справи
про злочини, ¤к≥ вчинен≥ в≥йськовослужбовц¤ми незалежно в≥д званн¤.
¬≥йськовим судам гарн≥зон≥в ¤к суду першоњ ≥нстанц≥њ п≥дсудн≥ справи про
злочини ос≥б, що мають в≥йськове званн¤ до п≥дполковника, кап≥тана II рангу
включно, кр≥м тих справ, що п≥дсудн≥ в≥йськовим судам вищого р≥вн¤.
¬≥йськовим судам рег≥он≥в, ¬≥йськово-ћорських —ил ¤к судам першоњ ≥нстанц≥њ
п≥дсудн≥:
1) справи про злочини ос≥б, що мають в≥йськове званн¤ полковника, кап≥тана
≤ рангу ≥ вище;
2) справи про злочини ос≥б, що об≥ймають посади в≥д командира полку, командира
корабл¤ ≤ рангу ≥ вище, а також ос≥б, р≥вних њм за службовим становищем;
3) справи про вс≥ злочини, за ¤к≥ в умовах мирного часу законом передбачено
можлив≥сть призначенн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥ (ст. 36
ѕ ).
рим≥нальн≥ справи про злочини, вчинен≥ судд¤ми онституц≥йного —уду ”крањни,
будь-¤кого м≥сцевого чи ¬ищого спец≥ал≥зованого суду (¬ищого господарського
суду ”крањни) розгл¤даютьс¤ по сут≥ в≥дпов≥дно апел¤ц≥йним судом јвтономноњ
–еспубл≥ки рим, апел¤ц≥йними судами областей, м≥ст иЇва ≥ —евастопол¤, а також
в≥йськовими судами рег≥он≥в, ¬≥йськово-ћорських —ил. ѕри цьому конкретний суд
за територ≥альними ознаками визначаЇтьс¤ √оловою ¬ерховного —уду ”крањни або
його заступником, однак справа не може розгл¤датись тим судом, у ¤кому працював
обвинувачений.
рим≥нальн≥ справи про злочини народних депутат≥в ”крањни за персональною
ознакою п≥дсудност≥ ¬ерховному —уду ”крањни (ч.4 ст. 27 «акону ”крањни Д ѕро
статус народного депутата ”крањниФ).
2.3. “еритор≥альна (м≥сцева) п≥дсудн≥сть Ц це п≥дсудн≥сть, ¤ка визначаЇтьс¤
м≥сцем скоЇнн¤ злочину. ÷е найб≥льш поширений р≥зновид п≥дсудност≥, за допомогою
¤коњ визначають, ¤кому конкретно ≥з вищеназваних суд≥в п≥дсудна справа.
«а загальним правилом, крим≥нальна справа розгл¤даЇтьс¤ в тому суд≥, в район≥
д≥¤льност≥ ¤кого вчинено злочин. якщо м≥сце вчиненн¤ злочину встановити неможливо,
то справа повинна розгл¤датись судом, в район≥ д≥¤льност≥ ¤кого зак≥нчено д≥знанн¤
чи досудове сл≥дство (ст. 37 ѕ ).
“еритор≥альна п≥дсудн≥сть розмежовуЇ компетенц≥ю по розгл¤≠ду п≥дв≥домчих
судам справ м≥ж однор≥дними судами залежно в≥д територ≥њ, на ¤ку поширюЇтьс¤
њх д≥¤льн≥сть. “аке просторове роз≠межуванн¤ компетенц≥њ називаЇтьс¤ особистою,
або суб'Їктивною, компетенц≥Їю. ¬она персон≥ф≥куЇ суди по розгл¤ду справ, визна≠чаЇ,
¤кий конкретно суд може розгл¤нути конкретну справу по перш≥й ≥нстанц≥њ.
Ќазва: ѕ≥дсудн≥сть крим≥нальних справ в крим≥нальному процес≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-30 (3281 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
