Військова справа, ДПЮ > Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Хочемо ми того чи ні, але в житті ми постійно зустрі­чаємося з конфліктами. Необхідно навчитися розумно пово­дитися в конфліктних ситуаціях.

Конфлікт — це зіткнення різних позицій, поглядів, думок людей. Можна виділити два види конфліктів: руйнівний, який шкодить людині, колективу, ікон-структивний, який дає змогу відшукати в суперечці альтернативу. В певних випадках конструктивний кон­флікт здатний активізувати потенційні можливості осо­бистості, відкрити перспективу 'її самовдосконалення. Важливо навчитися переводити руйнівний конфлікт у конструктивний. Для цього можна скористатися такими порадами:

1. У конфлікті неправі обидві сторони. Той, хто пер­шим іде на примирення, виявляє не слабкість, а свою силу.

2. У будь-якого вашого суперника слід знайти щось позитивне і зрозуміти його позицію.

3. У будь-якому конфлікті, який ви бажаєте зняти, лік­відувати, варто враховувати дві фази у спілкуванні. Перша — це фаза «Так». Ви повинні на цій фазі погодитися з частиною аргументів опонента, поспівчувати йому, показа­ти, що ви його проблеми знаєте не гірше, ніж він сам. Ко­ли співучасник конфлікту дещо заспокоїться, можна вклю­чати фазу «...але». На цій фазі слід спокійно, аргументовано викласти свою точку зору і запропонувати варіанти розв'я­зання проблеми, компромісні рішення конфлікту.

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ

Психічна саморегуляція грає виняткову роль у будь-якій діяльності, особливо у військовій, бо позначається на взаєминах між військовослужбовцями, їхньому здоров'ї, а в цілому на боєготовності Збройних Сил. Рівень саморегу­ляції психічних станів, поведінки людини зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей. Само­владання як одна із складових саморегуляції проявляється в збереженні не тільки зовнішнього, а й внутрішнього спо­кою. У неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюватися через те, чого я змінити не можу». Дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шко­дить здоров'ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.

Спосіб перший. Не стримувати зовнішні прояви почуттів, емоцій, виплескувати свою злість. Та цей спосіб є непристойним у суспільстві, грубим, асоціальним.

Спосіб другий. Реагувати на емоціогенні чинни­ки в пристойній для суспільства формі: включитися в активну фізичну діяльність (корисна і потрібна робота, гімнастичні вправи, вправи для дихання, рух).

Спосіб третій. Не допустити спалаху злості. Цього можна досягти різними методами, а саме:

1. В момент появи негативного стану необхідно пере­конати самого себе, що причина, яка його породжує, не варта того, щоб через неї хвилюватися.

2. Не слід поспішати діяти, коли вами володіють та­кі почуття, як нетерпіння, гнів. Заспокоївшись, ви обо­в'язково знайдете краще розв'язання проблеми.

3. Слід пам'ятати, що будь-яке хвилювання — це заг­роза вашому здоров'ю. Злістю, криком, іншими афективни­ми діями не можна розв'язати проблеми. У стані збуджен­ня людина не здатна осмислювати, усвідомлювати свою по­ведінку, її емоції «забивають» розум.

4. Не потрібно вступати в запальні дебати з людьми, які вивели вас із стану рівноваги, бо цим ви «підкидаєте дрова у багаття». Чим більше ми рухаємось, кричимо, розмахуємо руками тощо, тим вищим буде напруження. У такій ситуації варто промовчати, або відійти, або відвер­нутися від співрозмовника, поки він не заспокоїться.

5. Щоб зменшити дію негативних емоційних станів, потрібно багато разів обдумати майбутню подію, щоб звикнути до неї, пережити її уявно. Але цим не варто дуже захоплюватися, щоб не притупити обережність.

6. Проаналізуйте свій власний позитивний і нега­тивний досвід у розв'язанні проблем, врахуйте при цьо­му зміни, що відбулися з вами і в навколишньому житті з того часу, коли ви мали справу з цими проблемами.

7. Погодьтеся, що ви не ідеал, а така сама людина, як інші, і так само можете помилятися, робити промахи.

8. Китайський мислитель Конфуцій стверджував, що бути обманутим і пограбованим — це значно менше лихо, ніж довго пам'ятати про це. Тримати в пам'яті не­гативні емоції рівнозначно поступовому самогубству. Хвилюватися з приводу подій, які вже сталися, зовсім нерозумно. Не варто займатись і безплідними самозви-нуваченнями, краще зробити правильні висновки.

9. Оптимізм, гумор, захоплення цікавою справою по­вертають людині позитивні емоції, радість, душевну рів­новагу. Люди, здатні до цього, емоційно стійкіші, витри­валіші.

Цікаві правила психічної саморегуляції розробив американський фахівець у галузі людських стосунків Дейл Карнегі. Наведемо деякі з його рекомендацій.

Як аналізувати і розв'язувати проблеми стурбованості, тривожності:

1. Перед прийняттям рішень зберіть факти, точну ін­формацію про цю проблему.

2. Після ретельного аналізу фактів приймайте рішення.

3. Прийнявши рішення, приступайте до дій. Відкиньте всяке хвилювання щодо результату.

4. Не намагайтеся зробити всі справи зразу, бо це підірве

ваші фізичні і психічні сили. Слід розробити раціональні спо­соби виконання завдань.

5. Коли ви (чи хто-небудь з ваших друзів) схильні турбу­ватися з приводу якоїсь проблеми, запишіть наступні запи­тання і дайте відповіді на них: а) У чому полягає проблема? б) Чим вона викликана? в) Які можливості її розв'язання? г) Яке рішення найкраще?

Щоб зняти хвилювання, стурбованість, необхідно:

1. Відгородити минуле і майбутнє «залізними дверима». Живіть у «відсіку» сьогоднішнього дня, не хвилюйтеся за май­бутнє. Для мудрої людини щодня відкривається нове життя. Слід навчитися забувати про минулі дні і не турбуватись про день завтрашній.

2. Запитайте себе: «Що є найгіршим із того, що може від­бутися сьогодні, якщо я не можу розв'язати свою проблему?»

3. Приготуйтеся змиритись із цим найгіршим в разі не­обхідності.

4. Потім спокійно подумайте, як змінити ситуацію.

5. Пам'ятайте про шкоду, яку хвилювання завдає вашому здоров'ю. Доктор Алексіє Каррель стверджував: «Ділові люди, які не вміють боротися із стурбованістю, помирають молодими».

6. Ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей.

7. Не наслідуйте сліпо інших. Знайдіть себе в житті і зали­шайтеся самим собою.

8. Коли доля вручає вам лимон, постарайтеся зробити з нього лимонад. Дуже важливо навчитись із кожної своєї втрати, не­приємності виносити щось корисне для себе.

9. Забувайте про свої власні неприємності, створюючи ра­дість, щастя для інших. Роблячи добро іншим, ви в першу чер­гу допомагаєте собі.

Для саморегуляції психічних станів можна викорис­тати цілий комплекс інших методів: переключення ува­ги, самопідбадьорювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання- та ін.

Переключення уваги полягає у тому, що ви самостій­но можете раптово спрямувати свою увагу з об'єкта дум­ки, який вас хвилює, на інші об'єкти, яких у даній си­туації навіть немає, але вони можуть викликати пози­тивні переживання.

Самопідбадьорювання — це звернення до самого себе для того, щоб зміцнити віру в себе, вмовити не хвилюва­тися, повірити в успіх підготовки до служби в армії («Я все зможу, я всього доб'юсь», «Військова служба мені не страш­на» тощо). Можна самого себе картати («Що, став розмаз­нею?»; «Чого розкис?») або вдатися до самокритики у при­сутності інших, що набагато ефективніше.

Самопереконання — це вміння переконати себе у здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки; це дискусія із самим собою, наведення аргументів, доказів на користь стримування, регулювання емоцій. Важливо, щоб у юнака було сформовано почуття патріотизму, усвідомлення свого обов'язку перед іншими, перед суспільством.

Самонаказ — це наказ собі діяти у певних екстре­мальних ситуаціях. Так, за самонаказом: необхідно вставати вранці, коли цього робити не хочеться, викону­вати розпорядження викладача допризовної підготовки, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити роз­почату справу до кінця.

Самонавіювання побудоване на тих самих механіз­мах, що й самопідбадьорювання. Власне слово як подраз­ник спрямовується на свою психіку. Ефективність само­навіювання залежить від уміння повністю відволікатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст формул самонавіювання і відчуття того, що вони відби­вають, який зміст несуть.

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ РЕЛАКСАЦІЇ

Організм людини під виливом тривалих нервових, психічних напружень зазнає втоми. У цьому випадку йому потрібна розрядка — релаксація* Способами релак­сації можуть бути: 1) сон, якщо ви можете в ситуації на­пруження заснути; 2) автотренінг, коли людина ніби оволодіває функціями свого організму, не підвладними свідомій регуляції (серцебиття, дихання, теплові відчут­тя та ін.). Завдяки тривалій, постійній регуляції фізіоло­гічних станів знімаються небажані емоції, зайві хвилю­вання.

Існує багато методів, за допомогою яких індивід ре­гулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших. Серед них важливе місце належить автотренінгу. Цей психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи само­навіювання та саморегуляції. Він допомагає управляти своїми емоціями, відновлювати сили і працездатність, знімати велике нервове напруження. Займатися автотре­нінгом найкраще в тихому, затемненому приміщенні. Одяг має бути теплим, вільним, не заважати диханню.

Сядьте зручніше в крісло чи на стілець, руки пок­ладіть на стегна, заплющіть очі, розслабте всі м'язи. Кожну з формул навіювання повторюйте декілька разів

1	2	3

Назва: Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії
Дата публікації: 2005-01-13 (1254 прочитано)