√рош≥ ≥ кредит >  редит та його суть

 редит ¤к форма сусп≥льних в≥дносин маЇ багато сп≥льного з ≥ншими економ≥чними категор≥¤ми Ч грошима, ф≥нансами, торг≥влею, кап≥талом та ≥н. «окрема, вс≥ вони Ї варт≥сними категор≥¤ми, обслуговують рух вартост≥ в процес≥ в≥дтворенн¤. ¬они т≥сно перепл≥таютьс¤ м≥ж собою функц≥онально. “ак, грош≥ ¤к зас≥б платежу з'¤вилис¤ на ірунт≥ кредитних в≥дносин. ¬они усп≥шно обслуговують њх ≥ нин≥.  редит у функц≥њ перерозпод≥лу вартост≥ обслуговуЇ рух кап≥талу, спри¤Ї формуванню ф≥нансових ресурс≥в, розвитку торг≥вл≥. ќсобливо т≥сно пов'¤заний кредит з грошима, ≥ цей зв'¤зок дедал≥ посилюЇтьс¤ в м≥ру розвитку сусп≥льного виробництва й ускладненн¤ економ≥чних в≥дносин .

¬одночас кредит Ч це ц≥лком самост≥йна категор≥¤, що функц≥онуЇ пор¤д з ≥ншими категор≥¤ми, не зам≥нюючи жодноњ з них ≥ не поступаючись њм сферою свого призначенн¤.

¬≥д грошей (¤к грошей) кредит в≥др≥зн¤Їтьс¤ такими рисами:

Ч у них р≥зний склад суб'Їкт≥в-нос≥њв в≥дпов≥дно грошових ≥ кредитних в≥дносин: у першому випадку ними Ї продавець ≥ покупець, у другому Ч кредитор ≥ позичальник, ¤к≥ можуть не зб≥гатис¤;

Ч у них р≥зний характер руху вартост≥: в суто грошових в≥дносинах маЇ м≥сце зустр≥чне, екв≥валентне перем≥щенн¤ двох р≥зних форм вартост≥ Ч товарноњ ≥ грошовоњ, а в кредитних в≥дносинах Ч неекв≥валентне перем≥щенн¤ вартост≥ в грошов≥й або в товарн≥й форм≥;

Ч у них р≥зне сусп≥льне призначенн¤ в процес≥ в≥дтворенн¤. √рош≥ призначен≥ забезпечити реал≥зац≥ю споживноњ вартост≥ ≥ довести њњ до к≥нцевого споживача. ¬они також Ї засобом накопиченн¤ реал≥зованоњ вартост≥.  редит призначений задовольн¤ти тимчасов≥ потреби в додаткових коштах одних економ≥чних суб'Їкт≥в та спри¤ти виг≥дному розм≥щенню в≥льних кошт≥в Ч дл¤ других. Ќав≥ть ¤кщо кредит зд≥йснюЇтьс¤ в грошов≥й форм≥, таке його ≥манентне призначенн¤ в≥д цього не зм≥нюЇтьс¤. ≤ навпаки, ¤кщо кредит (зам≥сть грошей) забезпечуЇ доведенн¤ виробленоњ вартост≥ до к≥нцевого споживача (продаж товару з в≥дстрочкою платежу), в≥н не зам≥нюЇ грошей в реал≥зац≥њ ц≥Їњ вартост≥:

коли настаЇ строк погашенн¤ кредиту, т≥льки грош≥ можуть забезпечити екв≥валентний плат≥ж за товар, хоч виступаЇ в≥н у форм≥ погашенн¤ боргу;

Ч кредит за сферою використанн¤ Ї б≥льш Ђвузькоюї категор≥Їю, н≥ж грош≥. √рош≥ обслуговують реал≥зац≥ю всього ¬¬ѕ (кр≥м бартеру), розпод≥л ≥ перерозпод≥л його вартост≥, а кредит обслуговуЇ рух т≥льки частини ¬¬ѕ у процес≥ в≥дтворенн¤. “ому учасниками грошових в≥дносин Ї вс≥ юридичн≥ ≥ ф≥зичн≥ особи сусп≥льства, а кредитних в≥дносин Ч т≥льки певна частина њх;

Чрух грошей в≥д одного економ≥чного суб'Їкта до ≥ншого (у некредитних в≥дносинах) завжди супроводжуЇтьс¤ зм≥ною власника в≥дпов≥дноњ вартост≥, представленоњ грошима: право власност≥ на грош≥ переходить в≥д платника до одержувача. ѕри кредитному перем≥щенн≥ вартост≥ власником њњ завжди залишаЇтьс¤ кредитор. Ќав≥ть продаючи товари у кредит, продавець збер≥гаЇ за собою право власност≥ на них, ¤ке п≥дтверджуЇтьс¤ поверненн¤м вартост≥ при погашенн≥ боргу покупцем. «окрема, завд¤ки широкому розвитку кредиту грош≥ набувають ще одного статусу Ч статусу кап≥талу, ≥ њх сусп≥льне призначенн¤ роздвоюЇтьс¤ на грош≥ ≥ на кап≥тал.

ќтже, кредит ≥ грош≥ Ч це дв≥ самост≥йн≥ економ≥чн≥ категор≥њ, кожна з ¤ких маЇ своЇ специф≥чне призначенн¤, сферу використанн¤ та характер руху вартост≥.

≤стотн≥ в≥дм≥нност≥ Ї м≥ж кредитом ≥ ф≥нансами. Ќа в≥дм≥ну в≥д кредиту, ф≥нанси формуютьс¤ в процес≥ розпод≥лу вартост≥ (кредит Ч у процес≥ перерозпод≥лу), рух вартост≥ у ф≥нансових в≥дносинах пов'¤заний з≥ зм≥ною власност≥, не Ї зворотним ≥ платним, визначаЇтьс¤ переважно неринковими, адм≥н≥стративно-вольовими чинниками. ‘≥нанси ≥ кредит функц≥онують переважно паралельно, на в≥докремлених економ≥чних сегментах, доповнюючи, а не п≥дм≥н¤ючи, один одного. ≤ нав≥ть у тих випадках, коли ф≥нанси ≥ кредит використовуютьс¤ на одному й тому ж самому економ≥чному сегмент≥, вони не знеособлюютьс¤, а збер≥гають свою видову специф≥ку.

Ќаприклад, при виконанн≥ державного бюджету можуть використовуватис¤ ¤к суто ф≥нансов≥ в≥дносини (податки та бюджетне ф≥нансуванн¤), так ≥ кредитн≥ (державн≥ позики). ѕроте ¤кщо ф≥нансов≥ в≥дносини по зак≥нченн≥ бюджетного року в основному завершуютьс¤, то кредитн≥ в≥дносини будуть продовжуватис¤ доти, доки держава не погасить усю суму державного боргу, пов'¤заного з формуванн¤м даного бюджету.

≤стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ кредит ≥ в≥д торг≥вл≥, насамперед неекв≥валентним рухом вартост≥ при кредитуванн≥. ” торг≥вл≥ рух вартост≥ зд≥йснюЇтьс¤ на екв≥валентних засадах. –азом з тим кредит ≥ торг≥вл¤ теж т≥сно перепл≥таютьс¤: торг≥вл¤ все част≥ше зд≥йснюЇтьс¤ в кредит, а кредит орган≥зуЇтьс¤ на засадах торг≥вл≥ борговими зобов'¤занн¤ми.

ƒл¤ конкретизац≥њ сутност≥ кредиту потр≥бно розгл¤нути окрем≥ елементи кредитних в≥дносин. Ќими Ї об'Їкти та суб'Їкти кредиту. ќб'Їктом кредиту Ї та варт≥сть, ¤ка передаЇтьс¤ в позичку одним суб'Їктом ≥ншому. —уб'Їкти кредиту Ч це кредитори ≥ позичальники. ¬з¤т≥ разом, ц≥ елементи створюють структуру кредиту (рис. 1).

2.2. ќбТЇкти та субТЇкти кредиту.

ќб'Їкти кредиту можуть передаватис¤ одним суб'Їктом ≥ншому не т≥льки у форм≥ позички, айв ≥нших формах, зокрема прокату, л≥зингу, позики тощо. ” цих випадках в≥дносини м≥ж суб'Їктами теж мають ознаки кредитних, проте реал≥зуютьс¤ вони дещо по-≥ншому, н≥ж при передач≥ вартост≥ в позичку.

–ис. 1. —труктура кредитних в≥дносин

ѕозичена варт≥сть ¤к об'Їкт кредиту Ї реальною, тобто маЇ бути на¤вною ≥ фактично переданою кредитором позичальнику. “ака передача оформл¤Їтьс¤ в≥дпов≥дною угодою з дотриманн¤м вимог чинного законодавства ≥ називаЇтьс¤ позичкою. Ќаданн¤ позички породжуЇ кредитн≥ в≥дносини м≥ж партнерами, ¤к≥ стають њх суб'ЇктамиЧ кредитором та позичальником. “ому пон¤тт¤ кредиту ширше за пон¤тт¤ позички, бо передбачаЇ не т≥льки факт наданн¤ останньоњ, а й в≥дносини м≥ж сторонами, що виникають у зв'¤зку з наступним погашенн¤м позички, з урегулюванн¤м взаЇмних претенз≥й, пов'¤заних з несвоЇчасним поверненн¤м позички позичальником чи порушенн¤м умов договору кредитором тощо. “ому позичка Ї ключовою ланкою кредитних в≥дносин.

ѕозичена варт≥сть може бути в грошов≥й форм≥, у форм≥ товар≥в, виконаних роб≥т, наданих послуг. Ќезалежно в≥д форми позичена варт≥сть Ї реальною ц≥нн≥стю ≥ маЇ бути збережена в процес≥ кредитних в≥дносин, але не у своњй перв≥сн≥й форм≥, а за своњм обс¤гом. Ќаприклад, ¤кщо в позичку передан≥ товари, то це не значить, що позичальник повинен повернути кредитору т≥ сам≥ чи так≥ сам≥ товари, а лише њх повну варт≥сть у форм≥, ¤ка задовольн¤Ї позичальника, тобто у грошов≥й форм≥. «апорукою збереженн¤ позиченоњ вартост≥ Ї њњ ефективне використанн¤ позичальником, ¤ке забезпечить њњ в≥дтворенн¤ через певний час. ÷е стосуЇтьс¤ ¤к використанн¤ позиченоњ вартост≥ на виробнич≥ ц≥л≥, так ≥ на особисте споживанн¤.

 редитори Ч це учасники кредитних в≥дносин, ¤к≥ мають у своњй власност≥ (чи розпор¤дженн≥) в≥льн≥ кошти ≥ передають њх у тимчасове користуванн¤ ≥ншим суб'Їктам.  редиторами можуть бути ф≥зичн≥ особи, юридичн≥ особи (п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, установи, ур¤дов≥ структури тощо), держава. ќсобливе м≥сце серед кредитор≥в пос≥дають банки. ¬они спочатку моб≥л≥зують кошти в ≥нших суб'Їкт≥в, у тому числ≥ ≥ на засадах запозиченн¤, а пот≥м сам≥ надають њх у позички своњм кл≥Їнтам. “ому банки можна розгл¤дати ¤к колективних кредитор≥в.

ѕозичальники Ч це учасники кредитних в≥дносин, ¤к≥ мають потребу в додаткових коштах ≥ одержують њх у позичку в≥д кредитор≥в. ’арактерною ознакою позичальника Ї те, що в≥н не стаЇ власником позичених кошт≥в, а лише тимчасовим розпор¤дником. “ому його права стосовно використанн¤ цих кошт≥в дещо обмежен≥ Ч в≥н не може вийти за меж≥ тих умов ≥ ц≥лей, ¤к≥ передбачен≥ його угодою з позичальником. « цього погл¤ду позичальник перебуваЇ в певн≥й залежност≥ в≥д кредитора. ѕроте це не заперечуЇ р≥вноправност≥ стор≥н у кредитних в≥дносинах.

ѕозичальниками можуть бути вс≥ т≥ особи, що й кредиторами:

ф≥зичн≥ особи, вс≥ юридичн≥ особи, держава. ќсобливу роль серед позичальник≥в виконують банки Ч вони Ї не т≥льки колективними кредиторами, а й колективними позичальниками: позичають грош≥ одночасно у великоњ к≥лькост≥ кредитор≥в та у великих обс¤гах.

 редитори ≥ позичальники набувають цей статус добров≥льно, на догов≥рних засадах. ÷е даЇ њм можлив≥сть найповн≥ше задовольнити своњ потреби ≥ захистити своњ ≥нтереси, ¤к≥ у кожноњ з≥ стор≥н кредиту в≥дм≥нн≥. «робити це у випадку, коли один з економ≥чних суб'Їкт≥в примушуЇ ≥ншого бути його кредитором, просто неможливо, оск≥льки сторони тут не брали на себе в≥дпов≥дних зобов'¤зань. Ќаприклад, за станом на 1 с≥чн¤ 2000 р. загальна сума заборгованост≥ юридичних ос≥б за невиплаченою зароб≥тною платою в ”крањн≥ становила 6,4 млрд. грн. ÷е примусове залученн¤ юридичними особами у св≥й оборот кошт≥в ф≥зичних ос≥б, ¤ке за зовн≥шн≥ми ознаками нагадуЇ кредит. јле м≥ж цими сторонами не було добров≥льноњ угоди, ≥нтереси кредитор≥в ви¤вилис¤ не захищеними, вони зазнають збитк≥в (через ≥нфл¤ц≥ю та неодержанн¤ плати за користуванн¤ њх коштами). “ому цих суб'Їкт≥в не можна вважати суб'Їктами кредиту, тобто кредиторами ≥ позичальниками. ÷е скор≥ше ф≥нансов≥ в≥дносини, хоч теж у деформованому вигл¤д≥.

ƒо економ≥чних суб'Їкт≥в, ¤к≥ хочуть вступити в кредитн≥ в≥дносини, тобто стати кредиторами ≥ позичальниками, ставл¤тьс¤ певн≥ вимоги. ¬они повинн≥ бути

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва:  редит та його суть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (7878 прочитано)