√рош≥ ≥ кредит >  редит та його суть

ќтотожнивши кредит ≥з кап≥талом, …. Ўумпетер оголосив кредит ≥ банки вир≥шальними чинниками розвитку виробництва, здатними запоб≥гти економ≥чним кризам, ≥нфл¤ц≥њ, забезпечити процв≥танн¤ сусп≥льства. ¬≥н впритул п≥д≥йшов до розробленн¤ кредитних метод≥в економ≥чного регулюванн¤.

ўе дал≥ в розробленн¤ кредитноњ пол≥тики зг≥дно з ≥де¤ми кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту просунувс¤ ј. √ан. Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, ј. √ан зробив спробу по¤снити механ≥зм кап≥талотворчоњ функц≥њ кредиту. Ќайповн≥ше вона може розкритис¤ п≥д час кредитуванн¤ за контокорентом. ” так≥й форм≥ банки задовольн¤ють потреби п≥дприЇмств не т≥льки в короткострокових, а й у довгострокових кредитах, а отже ≥ в кап≥талах. «а контокорентом банк може будь-коли зб≥льшити Ђкуп≥вельну силуї п≥дприЇмства, необх≥дну дл¤ залученн¤ в його оборот робочоњ сили ≥ матер≥альних ц≥нностей. «б≥льшенн¤ виробництва ≥ зростанн¤ ц≥н зумовлюють додатковий попит на кредит. “акий механ≥зм забезпечуЇ зрощуванн¤ банк≥в з п≥дприЇмствами, њх пост≥йний контроль над економ≥кою.

¬иход¤чи з цього ј. √ан розробив рекомендац≥њ щодо широкого використанн¤ кредитноњ пол≥тики дл¤ п≥дтримуванн¤ високоњ економ≥чноњ кон'юнктури. «м≥нюючи умови кредитуванн¤, пост≥йно форсуючи наданн¤ позик, банки можуть створити ст≥льки Ђкуп≥вельноњ силиї, ск≥льки необх≥дно, щоб зб≥льшити попит, запоб≥гти криз≥ надвиробництва, згладити коливанн¤ економ≥чного циклу. –екомендац≥њ ј. √ана користувалис¤ великою попул¤рн≥стю в 20-т≥ роки, коли глибок≥ економ≥чн≥ кризи регул¤рно уражали кап≥тал≥стичний св≥т. ѕроте тривала г≥пер≥нфл¤ц≥¤ в сам≥й Ќ≥меччин≥ спри¤ла пад≥нню авторитету кап≥талотворчих рекомендац≥й. ѕ≥д тиском цих обставин в≥н дещо перегл¤нув своњ позиц≥њ. «ам≥сть пол≥тики пост≥йноњ кредитноњ експанс≥њ ј. √ан почав радити пер≥одично проводити кредитну рестрикц≥ю.

ѕроте це не означало принциповоњ в≥дмови ј. √ана в≥д кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту. ”же в 1960 р. в≥н стверджував, що значна частина висунутих ним у 20-т≥ роки положень, ¤к≥ гостро критикувалис¤ тод≥ його опонентами, в к≥нцевому п≥дсумку набули загального визнанн¤. ≤ це справд≥ так. ”с≥ сучасн≥ теор≥њ грошово-кредитного регулюванн¤, передус≥м кейнс≥анського напр¤му, базуютьс¤ на основних постулатах кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту.

ƒж. ћ.  ейнс повн≥стю сприйн¤в основн≥ положенн¤ кап≥талотворчоњ теор≥њ ≥ запропоновану ј. √аном ≥дею використанн¤ њњ в ≥нтересах державного регулюванн¤ економ≥ки. —л≥дом за ј. √аном  ейнс вважав, що кризи й безроб≥тт¤ можуть бути послаблен≥ втручанн¤м ем≥с≥йного банку й ур¤ду в економ≥чн≥ процеси.

ћ.  ейнс уважав за можливе посиленн¤м кредитноњ експанс≥њ зб≥льшити масу грошей в об≥гу ≥ пропозиц≥ю позичкового кап≥талу. ѕроте вплив цього чинника на зб≥льшенн¤ попиту, а отже на послабленн¤ кризового спаду ≥ зростанн¤ зайн¤тост≥, в≥н бачив не пр¤мим, а опосередкованим Ч через ставку процента. якщо внасл≥док кредитноњ експанс≥њ ставка процента знижуЇтьс¤, то послаблюЇтьс¤ перевага л≥кв≥дност≥ ≥ зростають ≥нвестиц≥њ, ¤к≥ дають таку саму або б≥льшу норму прибутку. ÷е спри¤Ї швидкому виходу з кризового стану. ” тому самому напр¤м≥ д≥Ї розширенн¤ платоспроможного попиту з боку населенн¤, що стимулюЇтьс¤ зростанн¤м схильност≥ до споживанн¤ через зростанн¤ доход≥в ≥ зменшенн¤ процента за умов кредитноњ експанс≥њ.

”становлена  ейнсом залежн≥сть зростанн¤ економ≥чноњ активност≥ й зайн¤тост≥ в≥д зниженн¤ позичкового процента, а в к≥нцевому п≥дсумку Ч внасл≥док кредитноњ експанс≥њ, базувалас¤ на к≥льк≥сн≥й теор≥њ грошей ≥ кап≥талотворч≥й теор≥њ кредиту. ѕроте ƒж.  ейнс розум≥в Ђвузьк≥ м≥сц¤ї обох теор≥й ≥ у своњх побудовах механ≥зму грошово-кредитного регулюванн¤ хот≥в њх об≥йти. ¬≥н теж в≥дмовивс¤ в≥д ≥дей своњх попередник≥в щодо безмежних ка-п≥талотворчих можливостей кредиту та банк≥в ≥ радив пор¤д з кредитними ≥нструментами широко використовувати ≥нш≥ заходи дл¤ регулюванн¤ економ≥ки. Ѕ≥льш детально погл¤ди  ейнса щодо регул¤тивноњ рол≥ грошей та кредиту розгл¤нут≥ в розд≥л≥ 7.

ƒе¤к≥ положенн¤ кап≥талотворчоњ теор≥њ кредиту широко застосовують у своњх теоретичних побудовах представники неокейнс≥анства та кейнс≥ансько-монетаристського синтезу. ћетоди грошово-кредитноњ експанс≥њ та рестрикц≥њ, що базуютьс¤ на ≥де¤х кап≥талотворчоњ теор≥њ, м≥цно вв≥йшли в сучасну св≥тову практику грошово-кредитного регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки.

–азом з тим накопичений досв≥д теоретичного анал≥зу кредиту та практичного його використанн¤ в пол≥тиц≥ макроеконом≥чного регулюванн¤ св≥дчить про те, що в тривалому спор≥ представник≥в натурал≥стичноњ та кап≥талотворчоњ теор≥й жодна з≥ стор≥н не перемогла. ≤стина, ¤к завжди, знаходитьс¤ посередин≥. Ѕанки ви¤вилис¤ ≥ посередниками, ≥ Ђфабрикамиї грошового кап≥талу, њх активн≥ операц≥њ хоч ≥ Ї первинними в≥дносно пасивних, але держави ч≥тко обмежують обс¤ги цих операц≥й. ѕозичковий кап≥тал хоч ≥ зд≥йснюЇ самост≥йний рух, проте в≥н не може зовс≥м в≥д≥рватис¤ в≥д реального кап≥талу ≥ самост≥йн≥сть його маЇ в≥дносний характер. “ому сучасна наукова думка з теор≥њ кредиту розвиваЇтьс¤ теж по шл¤ху синтезу окремих ≥дей натурал≥стичноњ та кап≥талотворчоњ теор≥й.

‘ќ–ћ», ¬»ƒ» “ј ‘”Ќ ÷≤ѓ  –≈ƒ»“”

ћетодолог≥чн≥ основи класиф≥кац≥њ форм ≥ вид≥в кредиту. ѕитанн¤ про форми та види кредиту з практичного погл¤ду не маЇ такого важливого значенн¤, ¤к ≥нш≥ складов≥ теор≥њ кредиту. ћожливо, цим по¤снюЇтьс¤ надто в≥льне трактуванн¤ цього питанн¤ в б≥льшост≥ публ≥кац≥й з теор≥њ кредиту. ¬ажко в≥днайти нав≥ть два п≥дручники, в ¤ких давалось би однакове трактуванн¤ сутност≥ та асортименту, форм ≥ вид≥в кредиту. ≤ справа не т≥льки в р≥зн≥й њх к≥лькост≥, а й у тому, що нер≥дко одне й те саме пон¤тт¤ одн≥ автори називають формами кредиту, ≥нш≥ Ч видами, ≥ навпаки. ƒе¤к≥ автори говор¤ть лише про форми кредиту ≥ зовс≥м не згадують про види. “акий р≥зноб≥й може негативно впливати на практику орган≥зац≥њ кредитуванн¤, зокрема на розробленн¤ њњ нормативно-≥нструктивного забезпеченн¤.

ƒл¤ науково обгрунтованого вир≥шенн¤ цього питанн¤ потр≥бно насамперед виробити Їдиний методолог≥чний п≥дх≥д до визначенн¤ критер≥њв класиф≥кац≥њ кредиту. Ќа наш погл¤д, такий п≥дх≥д повинен враховувати:

Ч в≥дм≥нност≥ самих пон¤ть форми та виду;

Ч в≥дм≥нност≥ у внутр≥шн≥й структур≥ кредиту та њњ окремих елемент≥в;

Ч практичну доц≥льн≥сть та зручн≥сть у користуванн≥.

” загальноприйн¤тому розум≥нн≥ форма Ч це зовн≥шн≥й, найб≥льш загальний ви¤в певного предмета чи ¤вища, ¤кий хоч ≥ пов'¤заний внутр≥шньою њх сутн≥стю, але не розкриваЇ њњ. ќск≥льки кредит Ч ¤вище сусп≥льне (економ≥чн≥ в≥дносини), про форму його можна говорити з певною умовн≥стю ¤к про найб≥льш загальний вигл¤д, ¤кого в≥н може набувати в процес≥ руху ≥ ¤кий не розкриваЇ його внутр≥шньоњ сутност≥ та структури. “ому критер≥њв дл¤ вичлененн¤ форм кредиту не може бути багато.

Ќайб≥льш загальним про¤вом кредиту, в ¤кому не розкриваЇтьс¤ його сутн≥сть ≥ внутр≥шн¤ структура, Ї форма позиченоњ вартост≥, в ¤к≥й вона рухаЇтьс¤ м≥ж кредитором ≥ позичальником. “аких форм може бути дв≥ Ч товарна (натурально-речова) та грошова. “ому й форм кредиту також може бути дв≥ Ч товарна ≥ грошова. ÷≥ форми визначають лише загальн≥ контури кредиту ≥ не зач≥пають його внутр≥шньоњ структури. ќтже, њх не може бути багато. ѕод≥бн≥ форми можуть мати й ≥нш≥ економ≥чн≥ ≥нструменти Ч ф≥нанси, торг≥вл¤ тощо. ѕроте це не суперечить призначенню форми. јдже вона Ч лише найб≥льш узагальнена, контурна характеристика ≥ може бути сп≥льною дл¤ близьких за родовою ознакою ¤вищ.

” загальноприйн¤тому розум≥нн≥ вид (у практиц≥ класиф≥кац≥њ) Ч це п≥дрозд≥л, що об'ЇднуЇ р¤д предмет≥в, ¤вищ за сп≥льними ознаками ≥ входить до складу загального вищого розд≥луЧ роду . “ому видова характеристика застосовуЇтьс¤ щодо внутр≥шньоњ структури об'Їкта досл≥дженн¤, у нашому випадку Ч кредиту. ќск≥льки кредит маЇ значну к≥льк≥сть структурних про¤в≥в, то може застосовуватис¤ багато критер≥њв його класиф≥кац≥њ та вид≥л¤тис¤ багато його вид≥в. јле вс≥ вони Ђвписуютьс¤ї в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи њх внутр≥шн≥й зм≥ст.

“акий п≥дх≥д до класиф≥кац≥њ форм ≥ вид≥в кредиту видаЇтьс¤ виправданим ≥ з позиц≥й практичноњ доц≥льност≥. ¬≥н спрощуЇ розум≥нн¤ внутр≥шнього взаЇмозв'¤зку м≥ж окремими про¤вами кредиту, що повинно спри¤ти кращ≥й орган≥зац≥њ кредитних в≥дносин.

‘орми кредиту. “оварна ≥ грошова форми кредиту Ї р≥вноправними ≥ р≥внозначними, по сут≥, двома про¤вами Їдиноњ форми кредиту Ч варт≥сноњ. ¬они м≥ж собою внутр≥шньо пов'¤зан≥ ≥ доповнюють одна одну: позички, надан≥ в товарн≥й форм≥, можуть погашатис¤ в грошов≥й, ≥ навпаки. Ѕ≥льше того, кредит у товарн≥й форм≥ нер≥дко обумовлюЇ по¤ву грошового кредиту, що надаЇ кредитному руху вартост≥ б≥льшоњ гнучкост≥ та ефективност≥'.

” товарн≥й форм≥ кредит надаЇтьс¤ у раз≥ продажу товар≥в з в≥дстрочкою платежу (комерц≥йний кредит), при оренд≥ майна (у тому числ≥ л≥зинг), наданн≥ речей чи прилад≥в у прокат, погашенн≥ м≥ждержавних борг≥в поставками товар≥в тощо. ” де¤ких ≥з цих випадк≥в погашенн¤ позичок зд≥йснюЇтьс¤ в грошов≥й форм≥, що дало п≥дстави окремим досл≥дникам говорити про зм≥шану (товарно-грошову) форму кредиту . ѕроте так ставити питанн¤ можна лише стосовно окремоњ позички.  редит же Ч процес безперервного руху вартост≥ ≥ вид≥ленн¤ двох його форм достатньо дл¤ характеристики кредиту ¤к процесу.

як правило, у грошов≥й форм≥ надають своњ позички банки, м≥жнародн≥ ф≥нансово-кредитн≥ установи, ур¤ди та ≥н. Ўироко використовуЇ грошову форму кредиту населенн¤ Ч при розм≥щенн≥ заощаджень у банк≥вськ≥ депозити, одержанн≥ позичок у банках тощо. як уже зазначалось, грошова форма маЇ найширшу сферу застосуванн¤, що зумовлено переважно грошовою формою сучасноњ економ≥ки та перерозпод≥льним призначенн¤м самого кредиту.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва:  редит та його суть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (7878 прочитано)