јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > Ќадзвичайн≥ небесн≥ ¤вища затемненн¤, комети

Ќадзвичайн≥ небесн≥ ¤вища затемненн¤, комети

—еред ¤вищ природи Ї чимало таких, ¤к≥ з давн≥х час≥в здавалис¤ люд¤м надзвичайними ѕри цьому пон¤ттю Ђнадзвичайнийї надавалос¤ ц≥лком виразного м≥стичного зм≥сту. ѕ≥д надзвичайним розум≥ли дивне, тобто порушенн¤ зако≠ном≥рного ходу натуральних процес≥в надприродними силами.

ƒо под≥бних ¤вищ належить ≥ ц≥лий р¤д астроном≥ч≠них: затемненн¤ ћ≥с¤ц¤ ≥ —онц¤, дощ≥ падаючих з≥р,

польоти бол≥д≥в й пад≥нн¤ метеорит≥в, по¤ва ¤скравих комет.

якщо розум≥ти надзвичайне ¤к надприродне, то над≠звичайних ¤вищ у природ≥, зрозум≥ло, не буваЇ й бути не може. ѕроте терм≥н Ђнадзвичайнийї може м≥стити в соб≥ ≥ строго науковий зм≥ст, ¤кий не маЇ н≥чого сп≥ль≠ного а м≥стикою. ћи можемо означити за його допомо≠гою так≥ ¤вища, ¤к≥ Ї Ђнадзвичайнимиї, тобто в≥дбува≠ютьс¤ не кожного дн¤.

„ому ж одн≥ ¤вища природи у¤вл¤ютьс¤ люд¤м Ђзвичайнимиї, а отже, такими, що не заслуговують на особливу увагу, а ≥нш≥ Ч неаби¤кими, тобто такими, що вимагають ¤кихось Ђособливихї по¤снень?

—права в тому, що ¤вища, про ¤к≥ йдетьс¤, саме незвичайн≥. “ак, скаж≥мо, н≥кого з нас сьогодн≥ не дивуЇ блакитний небозв≥д, що нагадуЇ перекинуте над «емлею г≥гантське прозоре склеп≥нн¤. ћи можемо спостер≥га≠ти його в будь-¤кий ¤сний день, ≥ це стало до такоњ м≥ри звичним, що ми не ввертаЇмо на блакить неба н≥¤коњ уваги, сприймаЇмо њњ ¤к щось само собою зрозу≠м≥ле.

” наш час нав≥ть учн≥ молодших клас≥в знають, що земна атмосфера розс≥юЇ складне за своњм складом со≠н¤чне св≥тло: найб≥льш ≥нтенсивно Ч синьо-ф≥олетов≥ промен≥, слабк≥ше Ч червон≥. –озс≥¤н≥ пов≥тр¤м блакит≠н≥, син≥ й ф≥олетов≥ промен≥ потрапл¤ють до нашого ока ≥ створюють в≥дчутт¤ блакитного небозводу.

ј от ≥нше Ђсв≥тловеї небесне ¤вище Ч багр¤но-чер≠воний кол≥р ћ≥с¤ц¤ п≥д час м≥с¤чних затемнень. ÷ей злов≥сний кол≥р затемнюваного ћ≥с¤ц¤ здававс¤ забо≠бонним люд¤м гр≥зним передв≥ст¤м ус≥л¤ких можливих нещасть ≥ б≥дувань. Ђћ≥с¤ць обливаЇтьс¤ кров'ю,Ч го≠ворили вони.Ч Ѕ≥да буде...ї

Ќасправд≥ ж червоний кол≥р ћ≥с¤ц¤ п≥д час затем≠ненн¤ Ч ф≥зичне ¤вище того ж пор¤дку, що й блакитний кол≥р денного неба. ѕ≥д час затемненн¤ ћ≥с¤ць потрапл¤Ї в д≥л¤нку т≥н≥, що њњ «емл¤ в≥дкидаЇ у св≥товий прост≥р у промен¤х —онц¤. “аким чином, пр¤м≥ сон¤чн≥ промен≥ не потрапл¤ють на м≥с¤чну поверхню. ќднак ¤кась частина сон¤чного св≥тла, що пройшло кр≥зь верхн≥ шари земноњ атмосфери, внасл≥док заломленн¤ проникаЇ в район земноњ т≥н≥ ≥ дос¤гаЇ поверхн≥ ћ≥с¤ц¤. ј оск≥ль≠ки пов≥тр¤ найб≥льше розс≥юЇ синьо-ф≥олетову складову сон¤чного св≥тла, то, проход¤чи кр≥зь атмосферу, ц¤ частина видимого випром≥нюванн¤ —онц¤ губитьс¤, ≥ до ћ≥с¤ц¤ доход¤ть головним чином червон≥ й оранжев≥ промен≥. “акою в справжн¤ ф≥зична причина Ђкриваво≠гої кольору ћ≥с¤ц¤ п≥д час затемнень.

„ому ж блакитний небозв≥д сприймаЇтьс¤ ¤к щось звичайне, а багр¤но-червоний ћ≥с¤ць п≥д час затемнень ≥ дос≥ у¤вл¤Їтьс¤ де¤ким люд¤м чимось м≥стично зло≠в≥сним? ќдна з причин Ч незнанн¤ в≥дпов≥дних ф≥зичних законом≥рностей, справжн≥х причин того чи ≥ншого ¤ви≠ща. —вого часу людину дивував ≥ блакитний небозв≥д. ≤ люди сприймали його ¤к кришталевий купол, що на≠криваЇ «емлю ≥ в≥дд≥л¤Ї св≥т земний в≥д св≥ту божест≠венного.

јле справа не т≥льки у незнанн≥ причин, а й у тому, що надзвичайн≥ ¤вища в≥дбуваютьс¤ нечасто. ¬они мо≠жуть п≥дпор¤дковуватис¤ тим самим законом≥рност¤м, що й ¤вища звичайн≥, повс¤кденн≥, але умови дл¤ њх виникненн¤ складаютьс¤ в природ≥ значно р≥дше.

Ќаприклад, повн≥ сон¤чн≥ затемненн¤ в одному ≥ то≠му самому район≥ земноњ поверхн≥ повторюютьс¤, ¤к правило, лише через досить тривал≥ пром≥жки часу. —толиц¤ нашоњ Ѕатьк≥вщини ћосква ≥снуЇ понад 800 ро≠к≥в, ≥ за цей час на њњ територ≥њ спостер≥галось лише три повних затемненн¤ —онц¤ Ч останнЇ близько 500 рок≥в тому. ј наступне повне сон¤чне затемненн¤ у ћоскв≥ в≥дбудетьс¤ т≥льки в жовтн≥ 2126 р.

31 липн¤ 1981 р. повне затемненн¤ —онц¤ спостер≥≠галось у р¤д≥ пункт≥в нашоњ крањни. јле це було останнЇ повне сон¤чне затемненн¤ XX ст. на територ≥њ крањн —Ќƒ.

ƒобре в≥домо, ¤ке похмуре враженн¤ справл¤ли повн≥ затемненн¤ —онц¤ на людей у минулому. Ќаш≥ предки сприймали њх ¤к одне з гр≥зних небесних знамень, що н≥бито пров≥щало жахлив≥ нещаст¤ ≥ неминуч≥ б≥ди. «гадаймо Ђ—лово о полку ≤горев≥мї, де описано, ¤кий марнов≥рний жах викликало повне затемненн¤ —онц¤ у воњн≥в кн¤з¤ ≤гор¤, що виступили в пох≥д проти по≠ловц≥в.

Ѕо¤знь сон¤чних затемнень була пов'¤зана не т≥льки з нерозум≥нн¤м причин цього ¤вища ≥ з його незвичн≥с≠тю. Ќеаби¤ку роль в≥д≥гравала ще й та обставина, що люди в≥дчували свою залежн≥сть в≥д —онц¤, ≥ коли раптом —онце затемнювалось, зникало, переставало св≥тити, лю≠ди бо¤лис¤ залишитис¤ без —онц¤ назавжди, що р≥в≠нозначне загибел≥.

—трах перед можливими неспри¤тливими насл≥дка≠ми того чи ≥ншого р≥дк≥сного й незрозум≥лого ¤вища природи Ч також одна з причин, що спонукали людину приписувати цим ¤вищам м≥стичний зм≥ст.

≤ ще одна причина суто психолог≥чна: неспод≥ва≠н≥сть Ч неспод≥ване порушенн¤ звичного плину под≥й, усталеного пор¤дку речей, ¤кий у силу своЇњ сталост≥ у¤вл¤Їтьс¤ люд¤м Їдино можливим. ÷≥лком зрозум≥ло, що його порушенн¤ здатне справити на людину досить сильне враженн¤.

”с≥ ц≥ причини ≥ можуть призводити до того, що р≥д≠к≥сн≥ й незвичайн≥ ¤вища природи, що порушують звич≠ний х≥д под≥й ≥ суперечать тим самим багатор≥чному життЇвому досв≥ду, можуть видатис¤ люд¤м чимось надзвичайним, про¤вом надприродних сил. ’оч насправ≠д≥ так≥ ¤вища, ¤к ≥ все ≥нше в природ≥, мають ц≥лком природн≥ причини ≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ природним за≠коном≥рност¤м.

яким би р≥дк≥сним ≥ незвичним не було б те чи

≥нше ¤вище, нав≥ть у тому випадку, коли воно пов'¤зане з порушенн¤м в≥домих закон≥в природи, воно не маЇ н≥чого сп≥льного з чудом, з про¤вом надприродного. «а будь-¤ким, нав≥ть наднезвичайним ¤вищем сто¤ть ц≥лком певн≥ природн≥ законом≥рност≥, хоч, можливо, ≥ так≥, ¤к≥ ще не в≥дкрит≥ наукою.

 омети. ’востат≥ небесн≥ гост≥ Ч комети завжди при≠вертали до себе увагу не т≥льки спец≥ал≥ст≥в, а й най-ширших к≥л людей. ” наш час на зм≥ну вс≥л¤ким марно≠в≥рним у¤вленн¤м про комети прийшло ч≥тке розум≥нн¤ природного походженн¤ цих своЇр≥дних небесних т≥л.

ќсобливий ≥нтерес до комет виник у зв'¤зку з ви≠датною астроном≥чною под≥Їю у 1985Ч86 pp.Ч черговим зближенн¤м ≥з —онцем ≥ «емлею знаменитоњ комети √алле¤.

÷ю комету було пом≥чено в серпн≥ 1682 року, ≥ одним з перших учених, ¤к≥ њњ спостер≥гали, був англ≥йський астроном ≈дмунд √аллей Ч один з кер≥вник≥в в≥домоњ обсерватор≥њ у √р≥нв≥ч≥, через ¤ку проходить мерид≥ан, прийн¤тий за нульовий. «г≥дно з у¤вленн¤ми, що ≥сну≠вали на той час, комети вважалис¤ небесними т≥лами, що проникають у —он¤чну систему ≥ззовн≥, з м≥жзор¤≠ного простору, ≥ п≥сл¤ проходженн¤ поблизу —онц¤ знову виход¤ть за њњ меж≥. «а час ≥снуванн¤ людства у неб≥ «емл≥ з'¤вл¤лис¤ сотн≥ комет, але астрономи були пере≠конан≥ в тому, що вс≥ вони р≥зн≥.

√аллей вир≥шив обчислити орб≥ти де¤ких комет, в≥д≠носно ¤ких були в≥дпов≥дн≥ дан≥ спостережень. ÷¤ ро≠бота, пов'¤зана з подоланн¤м досить значних дл¤ того часу обчислювальних труднощ≥в, забрала близько 20 ро≠к≥в. √аллею вдалос¤ розрахувати орб≥ти двох дес¤тк≥в комет, що з'¤вл¤лис¤ в р≥зн≥ роки. ѕри цьому з'¤сува≠лас¤ дивовижна обставина: орб≥ти комет 1531 ≥ 1607 pp. були дуже схож≥ на орб≥ту комети 1682 року.

√аллей зробив ц≥лком правильний висновок: це одна й та сама комета, що пер≥одично повертаЇтьс¤ до —онц¤

через кожн≥ 75Ч76 рок≥в. ¬иход¤чи з цього, в≥н передба≠чив, що черговоњ по¤ви т≥Їњ самоњ комети сл≥д спод≥ва≠тис¤ у 1758 роц≥. ≤ вона справд≥ з'¤вилас¤ наприк≥нц≥ 1758 року. ¬≥дтод≥ ц¤ комета носить ≥м'¤ √алле¤.

ѕод≥бно до багатьох ≥нших комет, комета √алле¤ рухаЇтьс¤ довкола —онц¤ по дуже вит¤гнут≥й ел≥птичн≥й орб≥т≥, в≥ддал¤ючись в≥д нього на в≥дстань, що у 18 раз≥в перевищуЇ в≥дстань в≥д —онц¤ до «емл≥. ѕри цьому площина, в ¤к≥й рухаЇтьс¤ комета, нахилена п≥д кутом 18∞ до площини земноњ орб≥ти. Ќа в≥дм≥ну од планет, ¤к≥ обертаютьс¤ навколо —онц¤ у напр¤м≥ проти годинни≠ковоњ стр≥лки (¤кщо дивитис¤ з п≥вн≥чного полюсу «емл≥), комета √алле¤ перем≥щуЇтьс¤ у напр¤м≥ за го≠динниковою стр≥лкою, зд≥йснюючи повний оберт у се≠редньому за 75Ч76 рок≥в.

ѕроход¤чи поблизу —онц¤, комета наближаЇтьс¤ до нього на м≥н≥мальну в≥дстань, що становить близько 900 м≥льйон≥в к≥лометр≥в. ” цей момент вона знаходить≠с¤ у точц≥ (так званий перигел≥й), розташован≥й м≥ж орб≥тами ћеркур≥¤ ≥ ¬енери.

” XX стор≥чч≥ комета √алле¤ зближувалас¤ з «ем≠лею у 1909Ч1911 pp. ” т≥ дн≥, готуючись до черговоњ зустр≥ч≥ з кометою, вчен≥ п≥драхували, що в н≥ч з 19 на 20 травн¤ 1910 року «емл¤ пройде кр≥зь њњ хв≥ст. ÷е пов≥домленн¤ в усьому св≥т≥ викликало пан≥ку. Ђ осм≥ч≠ного побаченн¤ї двох небесних т≥л багато хто оч≥кував з великим страхом. —права в тому, що до складу комет≠них хвост≥в входить отруйний газ ц≥ан. ≤ буквально на кожному кроц≥ можна було почути розмови про майбут≠ню св≥тову катастрофу, про те, що отруйн≥ гази комет≠ного хвоста згубно вплинуть на все живе на «емл≥.

«розум≥ло, астрономи знали, що кометн≥ хвости вкрай розр≥джен≥ ≥ не можуть становити реальноњ небезпеки дл¤ жител≥в «емл≥, ¤к≥ до того ж захищен≥ атмосферною оболонкою. ≤ все ж Ђкометн≥ страхиї охопили мало не весь св≥т. ƒо того ж рел≥г≥йн≥ люди пов'¤зували майбутню астроном≥чну под≥ю з у¤вленн¤ми про Ђстрашний судї, про начебто прийдешню загибель св≥ту, що њњ не раз передр≥кали р≥зн≥ рел≥г≥йн≥ пророки. Ќа вулиц¤х багатьох м≥ст служили молебн≥, христи¤нськ≥ дух≥вни≠ки не встигали спов≥дувати вс≥х бажаючих, а мусуль≠манськ≥ мулли закликали правов≥рних до посту й мо≠литов.

—правд≥, близько 18 травн¤ «емл¤ пройшла кр≥зь хв≥ст комети √алле¤, але цього нав≥ть н≥хто не пом≥тив. Ѕ≥льш того, проведен≥ спец≥альн≥ вим≥рюванн¤ неД ви≠¤вили н≥¤ких зм≥н у звичайному х≥м≥чному склад≥ пов≥≠тр¤ноњ оболонки «емл≥. ÷е стало ще одним св≥дченн¤м надзвичайноњ розр≥дженост≥ кометних хвост≥в.

1	2	3

Ќазва: Ќадзвичайн≥ небесн≥ ¤вища затемненн¤, комети
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1969 прочитано)